Постман: Наркотизуюча дисфункція ЗМІ

Міністерство освіти і  науки України 
Київський національний торговельно-економічний університет

 

 

 

Реферат 
 
на тему: 
«Постман: Наркотизуюча дисфункція ЗМІ»

 

 

 

 

 

Виконала: Студентка ІІІ курсу І групи ФЕМП 
   Логвіненко Ірина

Викладач: Ванюшина Олена Феліксівна

 

 

 

Київ 2013

 

Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………. . 3

Розділ І. Наркотизуюча дисфункція ЗМІ і проблема психологічної безпеки ………………………………………………………………………… 5

1. Поняття і огляд досліджень наркотизуючої дисфункції ЗМІ ……..  5

2. Дослідження проблеми психологічної безпеки ЗМІ ………………. 11

 

Розділ ІІ. Дослідження наркотизуючого впливу популярних телевізійних програм …………………………………………… .. 15

1. Аналітична та практична робота з діагностики наркотизуючого впливу популярних телевізійних програм на старшокласників ……... 15

2. Основні пропозиції за підсумками дослідження …………………… 23

 

Висновок ……………………………………………………………………….. 25

 

Список використаної літератури …………………………………………... 26

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Засоби масової інформації є одним  з основних інструментів, що впливають  на процес трансформації і функціонування політичної сфери сучасного суспільства. Демократичні зміни, що відбулися в  нашій країні в кінці 1980-х початку 1990-х років, значно розширили можливості українців в отриманні достовірної інформації, а засоби масової інформації виявилися потужною інформаційною базою для просування демократичних ідей і проведення виборчих кампаній. Але трансформація політичної системи в Україні, пішли потім зміни у виборчому законодавстві, у свою чергу, викликали зміни у функціонуванні засобів масової інформації в період виборчих кампаній. Відбувається поступова зміна в методах і формах відображення виборчих процесів також і в республіканській періодиці. Моделі односторонніх, не маркетингових комунікацій, таких як, агітація і пропаганда, змінюються двосторонніми, маркетинговими - політична реклама і «паблік рілейшнз».

На сьогоднішній день однією з функцій сучасного телебачення  в культурному контексті цілком може вважатися підтримання, розкриття  і розвиток суспільних зв'язків. Комплексні соціокультурні, політичні, економічні перетворення, зростання освітнього і культурного рівня населення, різко збільшуються обсяги загальної  інформації, що циркулює в ЗМІ, і  бурхливий розвиток систем телекомунікації  роблять необхідним вивчення впливу телебачення на сучасне суспільство.

Проблемою так званого  «зворотного зв'язку» (вплив масових аудиторій на ЗМІ) можна знехтувати лише в обмеженій області стабільного функціонування державних і громадських інститутів.

Що ж до змісту масової  комунікації, то вона задається вживають (об'єктивними) дійсності. Масова комунікація - штучний процес, який організовується  за допомогою залучення цих дійсностей в ситуаційні контексти. При такому системному понятті запуск комунікації  повідомленням про значущу подію  є одним з технічних прийомів конвертації дійсностей в матеріал уявлень населення.

Чи випадково моральна дійсність, міжетнічні та міжконфесійні  конфлікти сьогодні опиняються в  центрі багатьох комунікативних ситуацій? З нашої точки зору, ці конфлікти  виконують функцію матеріалу  природної, некерованої конвертації  активних дійсностей. Такими активними  дійсно в Європі почала XXI століття є насправді права, технологізації та самоідентифікації.

 

Виділяється до десятка функцій  ЗМІ в суспільстві (напр., інформації, соціалізації, передачі цінностей, рекреації, мобілізації). У рамках функціонального  аналізу елементу структури (ЗМІ) відмовляють  у власних законах функціонування і цілей розвитку. Цілим, щодо якого  виявляються функції ЗМІ як його елемента, приймається суспільство, яке ліквідує можливі дисфункції такими інститутами контролю за ЗМІ, як законодавство і правоохоронна  діяльність. ЗМІ просувають ідею четвертої  влади або медіакратії, істотно  деформуючи баланс дійсностей і проблематизируя інші ідеї, зокрема, ліберальну.

  Пол Лазерсфельд ще в 1948 говорив про те, що потік повідомлень, що йдуть від ЗМІ, викликає негативний ефект, якому дав назву «наркотизуючою дисфункцією ЗМІ». Потоки інформації часто сприяють усиплянню, наркотизації, ніж активності пересічного читача або слухача. У цьому специфічному відношенні інформація може бути зарахована до числа найбільш ефективних соціальних наркотиків. Те, що засоби масової комунікації підвищують рівень інформованості широких верств населення, безперечно. Тим не менш, ненавмисним результатом впливу все зростаючих доз масової інформації можуть стати специфічні стани особистості.

 
Мета дослідження - аналіз наркотизуючої дисфункції ЗМІ (на прикладі телебачення).

Завданнями дослідження  є:

1. визначення поняття  «наркотизуюча дисфункція ЗМІВ» та огляд досліджень з означеної проблеми;

2. огляд досліджень проблеми  психологічної безпеки ЗМІ;

. виявлення змісту впливу  ЗМІ на підлітків;

. діагностика негативного  впливу ЗМІ на підлітків.

Об'єкт дослідження - дія ЗМІ як наркотизуючого дисфункціонального фактора.

Предметом дослідження є  динаміка сприйняття ЗМІ з точки  зору підлітків, що розглядається в  двох аспектах: з точки зору впливу на прикладі телебачення і корекції його негативного впливу.

 

 

Розділ І. Наркотизуюча дисфункція ЗМІ і проблема психологічної безпеки.

1.1 Поняття і огляд досліджень наркотизуючої дисфункції ЗМІ

 

ЗМІ, або мас-медіа, - загальне позначення всіх форм комунікації, орієнтованих на масові аудиторії. Сюди традиційно включають газети, журнали, кіно, радіо, телебачення, популярну літературу і музику, а в останні пару десятиліть - і нові електронні медіа, в тому числі Інтернет.

Дослідження ЗМІ, або медіа-дослідження, -соціологічна дисципліна, яка сформувалася в американській соціології, а трохи пізніше отримала свій розвиток і в західноєвропейських країнах. Зазвичай історію медіа-досліджень поділяють на три основних етапи.

Перший етап датується  початком XX в. і триває приблизно  до Другої світової війни. Визначальною характеристикою цього періоду  було представлення про воістину безмежні можливості існуючих тоді ЗМІ  впливати на людські переконання  і поведінку. Вирішальну роль у формуванні подібних поглядів зіграли пропагандистські успіхи держав Антанти в Першій світовій війні, проаналізовані американцем Гарольдом Лассуел у книзі «Пропагандистські техніки у світовій війні» (1927). Показовий факт, що вже через два роки після публікації книги в Америці її переклад на російську мову був виданий в СРСР. Пропаганда, яку Лассуел визначав як «свідомо керовану комунікацію», розглядалася ним як один із потужних знарядь реалізації політичних цілей, нерідко перевершує за результативністю пряме силове тиску. Пропаганда для нього в певному сенсі тотожна демократії, бо тільки на основі пропагандистського переконання демократія може домагатися підтримки мас, не вдаючись до насильства, наслідки якого часто руйнівні для суспільства; в цьому сенсі пропаганда - значно більш економний спосіб досягнення цілей. Пропаганда переважніше не тільки насильства, а й підкупу, оскільки, на відміну від них, більш прийнятна, з моральної точки зору. З технічного боку пропаганду, на думку Лассуела, слід розглядати лише як знаряддя, тому вона не може оцінюватися з моральних позицій, бо в силу свого інструментального характеру ні моральна, ні аморальна, але лише функціональна. Саме Лассуел першим розглядав пропагандистський вплив ЗМІ як основну функцію масових комунікацій, вплив яких на пасивну аудиторію він уподібнював дії уколу або «магічної кулі». Істотний внесок у філософське обгрунтування такого підходу внесли соціологи Франкфуртської школи, які вважали, що саме мас-медіа відіграли вирішальну роль у приході Гітлера до влади. Крім того, вони вважали, що в Америці відбувається аналогічний процес: мас-медіа самим способом і спрямованістю своєї дії на масову свідомість і поведінку створюють передумови знищення демократії і появи тоталітарної диктатури. Ось ці передумови: придушення індивідуальності, воцаріння масової культури як основи формування особливого - авторитарного - типу особистості. ЗМІ відіграють роль наркотику, що перетворює рефлексивних відповідальних індивідів у конформістів, практикуючих стадне за своїм типом поведінка  
(Т. Адорно, 1991).

Погляди теоретиків Франкфуртської школи носили апокаліптичний характер. Популярність американської масової  культури в інших країнах, особливо в Європі, робила, на їх думку, відбуваються процеси ще небезпечніше. У цілому створювалася небезпека тотальної «масовізаціі» людини, яка виявлялася передумовою повсюдного виникнення маніпулятивних авторитарних або тоталітарних режимів.

Що стосується механізмів впливу мас-медіа на людську свідомість і поведінку, то тут соціологи  Франкфуртської школи дотримувалися  думки про несвідомість сприйняття людиною маніпулятивних впливів  ЗМІ. Фактично слідуючи за Лассуел, вони розглядали вселяє ЗМІ інформацію як односторонню індоктринацію індивідів, безпосередньо проникаючу у свідомість людини і позбавляє його можливості раціонально мислити і робити обгрунтовані висновки.

На другій стадії досліджень, яку зазвичай обмежують періодом з 1940 р. до початку 70-х рр.., ЗМІ звільняються від характерної для попереднього періоду демонізації, а їх вплив  перестає вважатися невідворотним. На цьому етапі соціологи більше покладаються на результати емпіричних досліджень, насамперед поведінки виборців і споживчого вибору. Ці дослідження  показали, що навіть масована обробка  свідомості виборців і споживачів з  боку мас-медіа робить досить незначне, або взагалі не надає практичного  впливу на поведінку людей. Саме в цей період виникає поняття «опірна аудиторія», а розроблені теоретичні уявлення про вплив ЗМІ отримують загальне найменування «концепції обмеженого впливу». До цього періоду відносяться роботи вчених, нині розглядаються в якості класиків медіа-досліджень, - Г. Лассуела, К. Ховленда, П. Лазарсфельда, Е. Катцу, Б. Берельсона та інших.

Треба, щоправда, зауважити, що на цьому етапі мова йшла про  миттєвих, короткострокових змінах установок  і поведінки індивідів, тоді як представники Франкфуртської школи і що прилягали  до них дослідники вели мову про  поступові, довгострокові зміни, що не тільки не фіксуються наявними соціально-психологічними методиками, але часто не помічаються  самими піддаються впливу ЗМІ індивідами. Інша відмінність другого етапу  від першого полягала у тому, що якщо соціологи Франфуртської школи  робили упор на утримання навіюваних ідей, на індоктринацію, так би мовити, ззовні безпосереднього соціального контексту, то дослідники другого етапу діяли в рамках американської традиції, пов'язаної з іменами Ч. Кулі, Дж.-Г. Міда та інших, приділяючи особливу увагу ролі соціальних груп - дружніх, сусідських, груп однолітків і т. д., які самі представляють собою складну комунікаційну мережу, що має власну структуру (лідери думок і т. п.). Ці групи являють собою механізми селекції та фільтрації інформації, що надходить від мас-медіа. Тільки через ці групові фільтри і лише будучи обробленої ними, інформація ЗМІ досягає своєї мети - індивіда, його свідомості

Це, безумовно, більш тверезий і зважений погляд на роль ЗМІ та на їх аудиторію, яка тепер видається  не масою ізольованих, атомізованих індивідів, але сукупністю різного  роду груп, диференційованих як за своїми поглядами і настановам, так і  по потенційної схильності впливам  з боку медіа. Іншими словами, між  вселяються ЗМІ ідеями та індивідом  існує цілий ряд ланок, які  соціологу необхідно враховувати, вводячи відповідні змінні, зміна  та аналіз яких у результаті повинні  показати дійсне вплив масової комунікації. Наприклад, людина, що має стійкий  погляд на світ і активно включений  у соціальні зв'язки, виявляється  схильним до цього впливу в меншій мірі, ніж нестійкий, що коливається, провідний ізольоване існування. Як писав відомий американський  дослідник Дж. Клаппер, підсумовуючи основну теоретичну ідею другого періоду в дослідженнях ЗМІ, «масова комунікація не є необхідною і достатньою причиною впливу на аудиторію, вона функціонує за посередництвом численних проміжних факторів».

Саме протягом цього періоду  і під впливом характерних  для нього поглядів на роль і місце  масових комунікацій в житті  суспільства були розроблені кілька концепцій, що міцно увійшли в  дослідницький арсенал соціології ЗМІ, - теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгер, «розривів у знанні» (або інформаційного дефіциту), теорія користі і задоволення потреб, психодинамічна модель впливу ЗМІ.

Зупинюся через нестачу  місця лише на останній. Сенс розробленої  групою дослідників під керівництвом К. Ховленда психодинамічної моделі полягає в тому, що в якості основної детермінанти впливу комунікації починає  розглядатися не саме повідомлення, а  взаємодія повідомлення зі структурою психіки реципієнта, тобто сприймає повідомлення індивіда. Саме структура  психіки визначає тип сприйняття, а відповідно і впливу комунікації  на індивіда і його поведінку.

Приблизно в тому ж напрямку, що і концепція К.Ховленда, йшло після  Другої світової війни розвиток ідей Франкфуртської школи. Прикладом є знамените дослідження «Авторитарна особистість», в якому була зроблена спроба виявити особливості особистісних структур з метою виявити тип особистості, що виявляється особливо сприйнятливим до різних форм тоталітарної пропаганди.

Іншим суттєвим досягненням  цього періоду з'явилася так  звана крокова, або двоступенева, концепція реалізації масової інформації, найбільш повно досліджена і представлена в роботах групи під керівництвом П.Лазарсфельда. Ідея полягає в тому, що спочатку зміст повідомлень ЗМІ сприймається найбільш активними у соціальному сенсі індивідами - лідерами думок, які потім транслюють ці змісту, змінюючи, коректуючи, редагуючи їх, менш соціально активним індивідам, не стикається з медіа безпосередньо. Таким чином, лідери думок виявляються свого роду генераторами громадської думки, яке хоча і виникає на основі повідомлень ЗМІ, але повідомлень перероблених, скоригованих, вже проінтерпретувати лідерами думок.