Методи детоксикація організму

Відгуки лікарів і  пацієнтів, якнайкращі. У результаті отримують нормалізацію функції центральної нервової системи, седативний та адаптогенний ефект, підвищення працездатності, ліквідація сонливості, стомлюваності, головного болю різної етіології. І досягнення позитивних змін у системі травлення.

1. Систематичне клізмування неприпустиме в дитячому віці через можливе звикання, за якого припиняється нормальна дефекація (іноді спостерігається і у дорослих), а також через можливі порушення сфінктерів (нетримання калу, випадання товстої кишки).
2. Об’єм 2 л є надмірним навіть для високого здорового чоловіка, ввести таку кількість рідини без попередньої підготовки, без того, щоб надмірно не розтягати нижні відділи товстої кишки, тобто без болю, судом, тенезмів. Більш прийнятним є об’єм 0,9 - 1,2 л.
3. Кімнатна температура (близько 21 С) більшістю хворих не сприймається, оскільки всередині відчувається як надто низька. Подразнювальна дія води з такою температурою – кишки спазмуються і просто «не пускають» таку рідину всередину. Температуру краще доводити до 28 – 30 С, визначають тильною поверхнею долоні «нейтральна».
4. Нагнітаючи рідину і насильно утримуючи її в кишках, пацієнт створює тимчасову необхідність зворотної перистальтики товстої кишки, подання її вмісту знизу догори. Такий стан не фізіологічний сам по собі. Крім того, виникає ефект перемішування вмісту різних сегментів, кожний з  яких  має свій специфічний набір мікроорганізмів, мікрофлора переноситься з нижніх рівнів в верхні. Тому така процедура, має бути справді в край необхідною.  
5. Слід мати на увазі, що в деяких пацієнтів існує суто психологічний бар’єр, вони воліють краще тяжко хворіти, ніж зазнати описану «екзекуцію».

Краще віддати перевагу іншим методам. Особливо це стосується важко хворих. Якщо все таке виникає  така необхідність, застосовують змінену  схему. Замість соку лимона – настій з 1 столової ложки деревію, ромашки або їх суміші на весь об’єм клізми. Також можна додати ложку м’яти як протиспастичний компонентний. Сировину просто заливають окропом, настоюють 30-40 хвилин, проціджують, охолоджують до потрібної температури.

Перевірено вибіркову  дію рослин на мікрофлору: бактеріостатичний ефект спостерігається тільки стосовно патогенної та умовно-патогенної (за курс лікування, який не перевищує 2х тижнів). Об’єм визначають, виходячи з того, яку приблизно кількість рідини може вільно вмістити порожня (теоретично) низхідна частина товстої кишки. Залежно від росту хворого це близько 1 л і більше. Температура 31 -32 С. В перший день її виконують в 2-3 заходи. Настій готують заздалегідь, але починати  потрібно зі звичайної води. Вперше потрібно ввести в кишки стільки води, скільки вони здатні прийняти до першого больового відчуття. Це може становити – 0,5 л. Звільняється дистальна частина товстої кишки  від спресованих у ній калових мас. Потім приступають до другого етапу. Вводять 0,7- 0,8 л рідину уже з настоями трав. Хворий повинен утримати рідину в середині до перших проявів перистальтики («бурчання»).

При спленомегалії, яка  супроводжує цироз печінки, єдиним методом консервативного лікування  виявляється клізмування, після  першого дня лікування, розміри  печінки зменшуються. Іноді цей метод є єдиним полегшенням страждань у онкохворих, у деяких випадках дає змогу значно продовжити життя пацієнта і зробити його повноцінним, наскільки можливо.

Протипоказання до клізмування.

Дивертикульоз товстої кишки, який має, як правило, безсимптомний перебіг. Розрив дивертикула може призвести до трагічних наслідків.

Спастичний  коліт. Трапляються випадки, за яких взагалі процедура фізично неможлива.

Низький артеріальний тиск. Масивна дефекація завжди зумовлює різке його зниження.

Високий артеріальний тиск. Особливо гіпертонічний криз. Нагнітання рідини в кишках спричинює тимчасове підвищення внутрішньочеревного, а за ним і загального АТ. Існує небезпека провокування інсульту.

2. Метод ентеросорбції

Є два типи ентеросорбентів – вугільний (активоване вугілля) та на основі силікатів (ентеросгель). Ентеросгель має значні переваги: не забиває ворсинки кишок, не прилипає до них, не виводить з організму вітаміни та мінеральні речовини, носить в собі комплекси макро- та мікроелементи. Єдиним його недоліком є суто фізичний показник – надто висока щільність, внаслідок чого може затримуватись в атонічних петлях кишок, це потребує нагляду і корекції лікарем, особливо при лікуванні дітей, та осіб похилого віку.

Щодо вугільних сорбентів, то їх застосування виправдане лише як засіб швидкої допомоги в разі харчових отруєнь.

2.1. Яблука як ентеросорбент

«Одне яблуко щодня – і лікар  тобі не буде потрібен»

Найефективнішими з  усіх сортів за вмістом пектинів яблука стиглої антонівки. Застосовують так: зранку два яблука очищають від шкірки. Натирають до стану пюре і їдять, протягом 4 годин, не вживають ніякої їжі, можна пити чисту воду. Місяць такої дієти позбавляє хворого від кількох кілограмів ваги, а також калових каменів, надлишків холестерину та ще багатьох малокорисних речовин. До організму надходять макроелементи (калій та ферум, вітаміни, органічні кислоти).

2.2. Рис як ентеросорбент

Потрібно залити склянкою очищеної води 2 столові ложки промитого  рису і залишити його на добу. Так  повторюють щодня до 6 доби. Шостого дня рис перекладають у каструлю, заливають не великою кількістю води і варять впродовж 5 хвилин. З’їдають на сніданок, не додаючи нічого. Наступне вживання їжі не раніше, ніж через 4 години. За потреба можна пити чисту воду. Курс лікування протягом стількох днів, скільки років пацієнту.

За такої дієти всі  помічають – зникнення хрусту в суглобах (крім хворих на ревматизм), потім вільний рух в суглобах. Але рис активно виводить з  організму Калій, гіпокаліємія спочатку  викликає закрепи, потім серцево-судинні порушення. Тому для запобігання нестачі калію паралельно рекомендується вживати хоча б раз на день -  родзинки, курагу, або будь-які інші сухофрукти. Рис також виводить надлишок холестерину, багато токсичних речовин, допомагає позбутися кількох зайвих кілограм. Ефект помітний навіть у людей похилого віку.

2.3. Лікарські рослини як ентеросорбенти (Полісахариди)

Рослини, введені в  організм у вигляді дрібнодисперсного порошку (в капсулах), забезпечують крім лікувального ще й сорбційний ефект. Найвища активність притаманна суміші коріння кульбаби лікарської, цикорію, лопуха, бульб топінамбуру та листя м’яти, які забезпечують і лікувальну дію, і детоксикацію, впливаючи на органи травлення та стимулюючи виділення, крім того, виявляють здатність сорбувати на собі численні токсичні сполуки і виводити їх назовні. Ця суміш запатентована як «Інутон». Ці рослини мвстять в своєму складі полісахарид – інулін.

Інулін - (від лат. inula — оман),(С₆Н₁₀О₅)_n — поширений в природі резервний полісахарид.  Він не засвоюється організмом людини, але є необхідною для функціонування органів травлення баластною речовиною. У природних умовах інулін накопичується як резервна речовина у кореневому цикорії, бульбах топінамбуру, жоржин, у ріпчастій цибулі, лопуху, бататі, артишоку тощо, є в багатьох рослинах (складноцвітих, дзвоникових, лілійних, лобелієвих, фіалкових, деяких водоростях тощо). Добувають із цикорію і топінамбура (земляної груші). Екстрагування теплою водою дає змогу вилучити практично всі розчинні та умовно розчинні вуглеводи з цикорію. Після очищення і висушування його випускають у формі тонкодисперсного порошку. (Див. дод. 1)

Інутон - рекомендований при цукровому діабеті, захворюваннях підшлункової залози, порушеннях вуглеводного, ліпідного та водно-сольового обміну, дисбактеріозі. Знижує навантаження на інсулярний апарат, надає вибіркову детоксикуючу дію при профілактиці та комплексному лікуванні цукрового діабету I і II типів. Під дією активних речовин «Інутана» нейтралізуються і виводяться токсичні речовини, які утворюються в кишечнику при порушенні процесу травлення (аміак, сірководень). Комплекс інулінів та інших полісахаридів «Інутана» сприяє активізації життєдіяльності біфідо-і лактобактерій, пригнічення патогенних мікроорганізмів. Завдяки цьому «Інутан» ефективний в комплексному лікуванні дисбактеріозу кишечника. Присутність у препараті гіркот різної структури надає протипаразитну і антигельминтну дію.

Загальна схема прийому: дорослим і дітям старше 14 років - по 2 капс. 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди, запиваючи теплою водою. Після кожного місяця прийому робити семиденну перерву. Застереження: індивідуальна непереносимість компонентів продукту.

Корінь Лопуха ( Radix Bardanae) - перспективна сировина для отримання інуліну. Сприяє відновленню функції печінки і жовчного міхура. Стимулює імунну систему. Використовується при цукровому діабеті, хворобах нирок, виразкової хвороби шлунка, гастритах, ревматизмі, подагрі. Ефективно діє як кровоочисний та протипухлинну засіб , знижує вміст цукру в крові.

Корінь кульбаби ( Radix Taraxaci) - здавна відомий як їжа, що зміцнює печінку. У науковій медицині корінь кульбаби використовують при захворюваннях печінки і жовчного міхура. У корейській і китайській народній медицині корінь кульбаби використовують як протизапальний засіб, при болях у шлунку , запаленні лімфатичних вузлів і молочних залоз.

Корінь цикорію (Radix Cichórium) - один з найбільш використовуваних джерел інуліну. Ще древні єгиптяни вживали цикорій в їжу. Здобув широку популярність як «корисного » замінника кави. Використовується при лікуванні захворювань шлунка, кишечника, печінки. У народній медицині застосовується також при недокрів'ї, загальної слабкості, як кровоочисний при шкірних захворюваннях.

Коренеплоди топінамбура (Heliánthus tuberósus) - важливий дієтичний продукт для хворих на цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння. Активні речовини топінамбура нормалізують обмін речовин, зміцнюють серцевий м'яз, знижують тонус судин при гіпертонії і цукровому діабеті, зменшують відкладення солей у суглобах, перешкоджають утворенню каменів у печінці, нирках, сечовому міхурі.

Фенхель - розкладає шкідливі речовини, зокрема алкоголь. Фенхель потрібно приймати з обережністю, не більше 3-4 крапель, при великих дозуваннях може викликати тахікардію.

3. Сечогінні засоби як детоксиканти

Дві видільні системи (гепатобіліарна та кишки) у період інтенсивного функціонування можуть звільнити організм від багатьох ендо- та екзотоксинів. Однак є сполуки, які виділяються лише нирками  та шкірою. Серед них – продукти метаболізму багатьох гормонів, Натрій, Калій, Кальцій, Хлор, сульфаніламіди, метаболіти деяких антибіотиків, синтетична аскорбінова кислота та вітаміни групи В.

Сечогінні засоби. Сечогінні трави стимулюють виведення з організму води і солей, при отруєннях підвищення діурезу сприяє виведенню отрут з організму, роблять вплив на водно-сольовий обмін, перешкоджаючи утворення набряків або сприяючи їх ліквідації. Застосовуються лікарські форми рослин, що містять сечогінні речовини, при набряках серцевого і ниркового походження, захворюваннях сечового міхура і сечовивідних шляхів, при каменях в нирках.

Протипоказаннями до застосування сечогінних трав є підвищена кислотність шлунку, гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, оскільки багато трав викликають посилення шлункової секреції. Також протипоказанням для застосування деяких сечогінних трав є гостре запалення нирок, оскільки при цьому відбувається подразнення тканин нирок. Під час вагітності прийом будь-яких трав можливий тільки після консультації з лікарем. Самостійно підбирати сечогінні засоби для усунення набряків під час вагітності категорично заборонено, оскільки лікарські трави можуть володіти абортивною дією.

Сечогінні трави:

•  Сечогінний засіб лист толокнянки. Лист толокнянки застосовують у вигляді настою або відвару як сечогінний дезинфікуючий засіб при запальних захворюваннях сечового міхура і сечових шляхів. Входить до складу сечогінного збору.
• Сечогінний засіб збір. Склад збору: листя толокнянки – 3 частини, квіток волошки і кореня солодки – по 1 частини. Настій приймають по 1 ст.л. 3-4 рази на день.
• Кріп городний містить ефірне масло, вітамін С, коротін і камферол. Настій з трави кропу застосовується при гіпертонічній хворобі. Порошок з насіння кропу застосовується як відхаркувальний, вітрогонний, жовчогінний, послаблювальний і сечогінний засіб.
• Низка застосовується всередину у вигляді водного настою, сподіваючись для лікування золотух, підвищень апетиту, поліпшень травлення. Водний настій трави низки вживають при подагрі, рахіті, артритах, хворобах печінки і селезінки, шкірних захворюваннях, а також як потогінний і сечогінний засіб. Розтерте листя низки прикладають до ран і виразок, що сприяє їх очищенню від гною, підсушуванню і швидшому загоєнню. Відвари з трави низки використовуються при золотусі для ванн, умивань і обтирань.
• Хвощ польовою містить аниктовую кислоту, сапоніни, щавлеву, яблучну кислоти, каротин і вітамін С, дубильні речовини, гірку речовину, вуглеводи, смолу, а також значну кількість кременевої кислоти і солей кальцію. Відвар і рідкий екстракт хвоща польового застосовуються як сечогінний засіб при набряках, обумовлених недостатністю кровообігу, а також при запальних захворюваннях сечового міхура і сечовивідних шляхів, при плевритах з великою кількістю ексудату. Крім того, польовий хвощ використовується як кровоспинний засіб при гемороїдальних і маткових кровотечах. Не рекомендується використовувати хвощ тим людям, які страждають запальними захворюваннями нирок. Зовнішньо настій застосовують для промивання виразок і ран, а також для полоскань при запальних захворюваннях рота і глотки.