Перша медична допомога

 

Постраждалого варто укласти на рівну поверхню для попередження анемізації головного мозку. При значній крововтраті, що викликала непритомність, шок, хворого (пораненого) укладають у положення, при якому голова перебуває нижче тулуба.

 

ГРУПИ КРОВІ.

У крові можуть перебувати різні  білки (агглютиногені й агглютинніні), комбінацією(наявністю або відсутністю) яким і утворяться чотири групи крові. Кожній групі дана умовна позначка: 0 (I), A (II), B (III), AB (IV).

 

ТРАВМАТИЧНИЙ  ШОК.

Найбільше часто шок виникає  в результаті важких великих ушкоджень, що супроводжуються крововтратою. моментами, Що Привертають, до розвитку травматичного  шоку є нервова й фізична перевтома, охолодження, радіаційні поразки. Травматичний шок може виникнути при ушкодженнях, що не супроводжуються більшою кровотечею, особливо якщо травмовані найбільш чутливі, так звані рефлексогенні зони (грудна порожнина, череп, черевна порожнина, промежина).

 

У плині травматичного шоку виділяють  дві фази. Перша фаза – еректильна – виникає в момент травми, різке порушення нервової системи. Друга фаза – торпидна (фаза гальмування), гноблення діяльності нервової системи, серця, легенів, печінки, бруньок. Друга фаза шоку підрозділяється на чотири ступені:

Шок I ступеня(легкий).

Потерпілий блідий, свідомість, як правило, ясне, іноді легка загальмованість, рефлекси знижені, задишка. Пульс прискорений, 90-100 ударів у хвилину.

Шок II ступеня (середньої ваги). Виражена загальмованість, млявість. Пульс 120-140 ударів у хвилину.

Шок III ступеня(важкий). Свідомість збережена, але навколишнє він не сприймає. Шкірні покриви землисто-сірого кольору покриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа й кінчиків пальців. Пульс 140-160 ударів у хвилину.

Шок IV ступеня(передагонія або агонія). Свідомість відсутнє. Пульс не визначається.

 

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ШОКУ.

При шоку перша допомога тим ефективніше, ніж раніше вона зроблена. Вона повинна  бути спрямована на усунення причин шоку (зняття або зменшення хворій, зупинка кровотечі, проведення заходів, що забезпечують поліпшення подиху й серцевої діяльності й попереджуюче загальне охолодження).

Зменшення хворій досягається доданням хворому або ушкодженій кінцівці положення, при якому менше умов для посилення хворій, поводженням надійної іммобілізації ушкодженої частини тіла, дачею знеболюючих.

При відсутності знеболюючому потерпілому  можна дати випити небагато(20-30 мол) спирту, горілки. Боротьба із шоком  при незупинній кровотечі неефективна, тому необхідно швидше зупинити кровотечу - накласти джгут, що давить пов'язку й ін.

Наступним найважливішим завданням  першої допомоги є організація якнайшвидшого  транспортування потерпілого в  стаціонар. Найкраще транспортувати в  спеціальній реанімаційній машині, у якій можна проводити ефективні заходи.

Варто пам'ятати, що шок легше попередити, чим лікувати, тому при наданні першої допомоги отримавшому травму необхідно виконувати 5 принципів профілактики шоку:

1. зменшення хворій;
2. дача усередину рідини;
3. зігрівання;
4. створення спокою й тиші навколо потерпілого;
5. дбайливе транспортування в лікувальну установу.

 

Перша медична допомога при забоях, розтяганні зв'язок і вивихах.

 

Забій.

На місці забитого місця швидко з'являється припухлість, можливий і синець . При розриві великих судин під шкірою можуть утворитися скупчення крові (гематоми).

При забої насамперед необхідно створити спокій ушкодженому органу. На область забитого місця необхідно накласти пов'язку, що давить, додати цієї області тіла піднесене положення, що сприяє припиненню подальшого крововиливу в м'які тканини. Для зменшення болів і запальних явищ до місця забитого місця прикладають холод - міхур з льодом, холодні компреси.

 

Розтягання  й розриви зв'язок.

Розтягання характеризується появою різких болів, швидким розвитком набряку в області травми й значним порушенням функцій суглобів.

Перша допомога при розтяганні зв'язок така ж, як і при забоях, тобто насамперед накладають пов'язку, що фіксує суглоб. При розриві сухожиль, зв'язок перша допомога полягає в створенні хворому повного спокою, накладенні тугої пов'язки на область ушкодженого суглоба.

Ушкодження суглоба, при якому  відбувається зсув дотичних у його порожнині суглобних кінців кісток з виходом однієї з них через розрив з порожнини суглоба в навколишні тканини, називається вивихом.

 Симптомами вивиху є біль  у кінцівці, різка деформація  області, відсутність активних  і неможливість пасивних рухів  у суглобі, фіксація кінцівок  у неприродному положенні, що  не піддається виправленню, зміна  довжини кінцівки, частіше її вкорочення.

Перша допомога: холод на область  ушкодженого суглоба, застосування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тім положенні, що вона прийняла після травми.

Вправляння вивиху - лікарська процедура. Не слід намагатися вправити вивих, тому що іноді важко встановити, вивих це або перелом, тим більше що вивихи часто супроводжуються тріщинами й переломами кісток.

Перша медична  допомога при переломах кісток.

Переломом називається порушення  цілості кістки. Переломи діляться на закриті (без ушкодження шкіри) і відкриті, при яких є ушкодження шкіри в зоні перелому.

Переломи бувають різноманітної  форми: поперечні, косі, спіральні, поздовжні.

Для перелому характерні: різкий біль, що підсилюється при будь-якому русі й навантаженні на кінцівку, зміну  положення й форми кінцівки, порушенні її функції (неможливість користуватися кінцівкою), поява набряклості й синця в зоні перелому, укорочення кінцівки, патологічна (ненормальна) рухливість кістки.

Основними заходами першої допомоги при переломах кісток є:

1. створення нерухомості кісток в області перелому;
2. проведення мер, спрямованих на боротьбу із шоком або на його попередження;
3. організація найшвидшої доставки потерпілого в лікувальну установу.

Швидке створення нерухомості  кісток в області перелому – іммобілізація зменшує біль і є головним моментом у попередженні шоку. Іммобілізація кінцівки досягається накладенням транспортних шин або шин з підручного твердого матеріалу. Накладення шини потрібно проводити безпосередньо на місці події й тільки після цього транспортувати хворого.

При відкритому переломі перед іммобілізацією кінцівки необхідно накласти асептичну пов'язку. При кровотечі з рани повинні бути застосовані способи тимчасової зупинки кровотечі (давлюча пов'язка, накладення джгута й ін. ).

Іммобілізацію нижньої кінцівки зручніше здійснювати за допомогою транспортної шини Дитерихса, шини Крамера або пневматичної шини. Якщо транспортних шин ні, іммобілізацію варто проводити за допомогою імпровізованих шин з будь-яких підручних матеріалів. При відсутності підсобного матеріалу іммобілізацію варто провести шляхом прибінтовування ушкодженої кінцівки до здорової частини тіла: верхньої кінцівки - до тулуба за допомогою бинта або косинки, нижньої - до здорової ноги.

При проведенні транспортної іммобілізації треба дотримувати наступних правил:

1. шини повинні бути надійно закріплені й гарне фіксувати область  перелому;
2. шину не можна накладати безпосередньо на оголену кінцівку, останню попередньо треба обкласти ватою або якою-небудь тканиною;
3. створюючи нерухомість у зоні перелому, необхідно зробити фіксацію двох суглобів вище й нижче місця перелому (наприклад, при переломі гомілки фіксують гомілковостопний і колінний суглоб) у положенні, зручному для хворого й для транспортування;
4. при переломах стегна варто фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки(колінний, гомілковостопний тазостегновий).

 

Профілактика шоку й  інших загальних явищ багато в  чому забезпечується правильно зробленою  фіксацією ушкоджених кісток.

 

 

УШКОДЖЕННЯ ЧЕРЕПА Й  МОЗКУ.

Найбільшу небезпеку при забитих місцях голови представляють ушкодження мозку. Виділяють ушкодження мозку: струс, забій (контузія), і здавлювання. Для травми мозку характерні загально мозкові симптоми: запаморочення, головний біль, нудота й блювота. Найбільше часто зустрічаються струси головного мозку. Основні симптоми: втрата свідомості (від декількох хвилин до доби й більше) і ретроградна амнезія - потерпілий не може згадати подій, які передували травмі. При забитому місці й здавлюванні мозку з'являються симптоми осередкової поразки: порушення мови, чутливості, рухів кінцівки, міміки й т.д.

Перша допомога полягає в створенні спокою. Потерпілому надають горизонтальне положення. До голови - міхур з льодом або тканина, змочену холодною водою. Якщо потерпілий без свідомості, необхідно очистити порожнину рота від слизу, блювотних мас, укласти його у фіксовано-стабілізоване положення.

Транспортування потерпілих з пораненнями голови, ушкодженнями кісток черепа й головного мозку варто здійснювати на носилках у положенні лежачи на спині.

Транспортування потерпілих у несвідомому стані варто здійснювати в положенні на боці. Це забезпечує гарну іммобілізацію голови й попереджає розвиток асфіксії від западення мови й аспірації блювотними масами.

Перед транспортуванням потерпілих з ушкодженням щелеп варто зробити іммобілізацію щелеп: при переломах нижньої щелепи - шляхом накладення пов'язки, при переломах верхньої – введенням між щелепами смужки фанери або лінійки й фіксацією її до голови.

 

ПЕРЕЛОМ ХРЕБТА.

Перелом хребта - надзвичайно важка  травма. Ознакою її є найсильніший біль у спині при найменшому русі. Категорично забороняється потерпілого з підозрою на перелом хребта саджати, ставити на ноги. Створити спокій, уклавши його на рівну тверду поверхню - дерев'яний щит, дошки. Ці ж предмети використовують для транспортної іммобілізації. При відсутності дошки й несвідомому стані потерпілого транспортування найменш небезпечне на носилках у положенні лежачи на животі.

 

ПЕРЕЛОМ КІСТОК ТАЗА.

Перлиною кісток таза - одна з найбільш важких кісткових травм, часто супроводжується ушкодженням внутрішніх органів і важким шоком. Хворого варто укласти на рівну тверду поверхню, ноги зігнути в колінних і тазостегнових суглобах, стегна трохи розвести в сторони (положення жаби), під коліна покласти тугий валик з подушки, ковдри, пальто, сіна й т.д. висотою 25-30 див.

 

Перша медична допомога при тривалому здавлюванні кінцівок.

 

Синдром виникає частіше в результаті тривалого здавлювання кінцівки важким предметом. Позиційне здавлювання  може бути при тривалому (більше 6 годин) знаходженні потерпілого на твердій  поверхні в одному положенні. Синдром може виникати в потерпілих з ушкодженням кісток, суглобів і внутрішніх органів.

Розрізняють три ступені важкості:

1. украй важка, наприклад, при здавлюванні обох нижніх кінцівок більше 6 годин;
2. середньої ваги, при здавлюванні тільки гомілки або передпліччя в плині 6 годин;
3. легка, при здавлюванні невеликих ділянок тіла в плині 3-6 годин.

Ознаки: рука або нога холодні на дотик, бліді із синюшним відтінком, болюча интактильная чутливість різко  знижені або відсутні.

Пізніше проявляється набряк і нестерпний біль; сеча лаково-червоного кольору.

Якщо кінцівка не звільнена від  здавлювання, то загальний стан потерпілого  може бути задовільним. Звільнення кінцівки без накладення джгута може викликати  різке погіршення стану, із втратою  свідомості, мимовільним сечовипусканням.

 

Основним завданням першої допомоги при здавлюванні є організація  заходів щодо витягу потерпілих з  під, що обрушилася на його ваг. Відразу  після звільнення від ваг для  запобігання надходження отрутних продуктів розпаду ушкоджених тканин кінцівок у кров, на ушкоджені кінцівки необхідно накласти джгути якнайближче до підстави, як і при зупинці артеріальної кровотечі, потім обкласти кінцівки міхурами з льодом, снігом або тканиною, змоченою холодною водою.

 

Ушкоджені кінцівки іммобілізують за допомогою шин. У потерпілих часто в момент травми розвивається важкий загальний стан - шок. Для боротьби із шоком і для його профілактики постраждалого треба тепло вкрити, можна дати небагато спиртного або гарячого кава, сподіваючись. При можливості ввести серцеві засоби або наркотик (морфін, омнопон - 1 мол 1-процентного розчину). Потерпілий підлягає негайному транспортуванню в лікувальну установу в положенні лежачи.

Перша медична допомога при ушкодженні ока, вуха, горла, носа.

Механічні ушкодження ока можуть бути поверхневими й проникаючими. Розрізняють також тупі травми ока - контузії, при яких можуть спостерігатися крововиливу під конъюнктиву, у передню камеру й у склоподібне тіло. Одним з основних ознак поранення є біль. При поверхневих ушкодженнях роговиці відзначаються світлобоязнь і сльозотечі. Ознакою проникаючого поранення служить відносна м'якість очного яблука. Невідкладна допомога полягає в накладенні асептичної пов'язки.