Демографічна ситуація в країнах Європи

 

Київський університет туризму, економіки і права „КУТЕП”

Факультет міжнародних економічних відносин і менеджменту

Кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни: «Країнознавство»

тема: «Демографічна ситуація в країнах Європи»

 

 

 

 

 

Студент-виконавець:

2 курс 22 групи

факультету МЕВІМ

спеціальності 6.030403

Кіреєва Анастасія Сергіївна

 

Науковий керівник:

Шевченко Микола Миколайович

 

 

 

 

 

м. Київ 2009р. 
Зміст

Вступ	3
Розділ І: Теоретико-методологічні підходи до вивчення демографічної ситуації в країнах Європи	6
1.1.Загальне поняття та сутність демографії	6
1.2.Демографічний потенціал в структурі країнознавчої характеристики Європи	9
Розділ   ІІ: Демографічна політика країн Європи	10
2.1.Демографічна ситуація в світі та Європі	10
2.2.Особливості сучасної демографічної політики в країнах Європи, її сутність та політичні виміри.	14
Розділ   ІІІ: Демографічні проблеми Європи та шляхи їх вирішення (на прикладі Великобританії, Німеччини та Франції)	19
3.1.Проблеми демографічного розвитку Великобританії, Німеччини та Франції: порівняльний аналіз	19
3.2.Перспективи демографічного розвитку Європи.	31
Висновки	33

 

Вступ

 

Актуальність теми. Демографія є однією з старіших наук світу, доказом можуть служити біблійні історії в яких вказується факт перепису населення тих часів. Демографія це наука, що займається вивченням відтворення населення і чинників, що впливають на цей процес. Одним з таких чинників є зайнятість, що має зворотній зв'язок з демографічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Так розглядаючи вплив народжуваності і смертності на зайнятість населення можна виявити, що чим вища народжуваність тим вища буде зайнятість наступних поколінь і тим вища матеріальна забезпеченість населення в даний час, оскільки народження дітей безпосередньо пов'язане з матеріальним благополуччям нації, а отже і з рівнем зайнятості населення. Але цей процес має зворотній зв'язок, так чим нижча народжуваність тим скоріше старішає населення, збільшується чисельність непрацездатного населення, підвищується навантаження на працюючу частину мешканців країни. В результаті зростають податки і знижується рівень життя, що тягне за собою скорочення робочих місць, підвищення міграційних процесів. А оскільки старішає населення країни, то відповідно спостерігається збільшення показників смертності, наслідком підвищення показників міграції відбувається відтік працездатного і конкурентоспроможного населення.

Демографічна наука -- складова частина демографії. Вивчає процеси, які відбуваються в людському середовищі світу, регіону, країни : зміни в чисельності населення, національному складі; досліджує динаміку в суспільстві за статтю, віком, а також розлучення, народжуваність, смертність, відтворення населення, його природний рух, міграційні процеси тощо.

Мета роботи. По-перше, дослідити існуючий демографічний стан Європейського союзу (в подальшому ЄС), а окремо найбільш диверсифікованих в соціальній динаміці країн членів. Зокрема у порівняльному аналізі Францію, Великобританію та Німеччину.

По-друге, визначити найбільш впливові чинники на демографічну ситуацію європейських країн, а саме Франції, Великобританії та Німеччини.

По-третє, сформулювати найбільш вірогідні тенденції розвитку демографічної ситуації в ЄС.

Завдання дослідження:

• розгляд історичних аспектів демографічного розвитку повоєнної Європи.
• аналіз сучасних тенденцій та демографічного розвитку країн членів ЄС.
• Вивчення демографічних проблем Європи
• Розгляд шляхів вирішення демографічних проблем.
• Визначити основні прогностичні показники демографічного розвитку ЄС

Об'єкт дослідження - демографічна ситуація в європейських країнах у другій половині ХХ ст.

Предмет дослідження -чинники та сучасні тенденції демографічного розвитку країн Європи.

Методи та методологія дослідження. При проведенні даного дослідження були використані методи наукового спостереження та системного аналізу, історичний та діалектичний методи.

В роботі подається теоретико-методологічний аналіз демографічної ситуації країн членів ЄС на основі історичного методу та статистичного спостереження.

Методологія дослідження передбачає системний підхід до аналізу процесів і подій того часу та соціально-прикладне застосування отриманих знань з метою застереження від погіршення демографічної ситуації.

Теоретична та методологічна база дослідження. При розгляді теми «Демографічні проблеми країн Європи» вивчалися найрізноманітніші джерела та думки багатьох авторів.

Основна їх маса відноситься до статистичної і дослідницької інформації, що публікується громадянськими та політичними організаціями спеціалізованими у дослідженні демографічних чинників, а також працях відомих світових політологів та аналітиків, предметом інтересу яких є демографічна ситуація ЄС за останні 50 років.

Значний матеріал було зібрано, вивчаючи документальні джерела: Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, доповіді комісії ООН з демографічної ситуації ЄС.

Нарешті, чимало фактичного матеріалу було знайдено в Інтернеті.

Наукова новизна. Зроблений прогноз демографічної ситуації ЄС та визначені наслідки до яких призведе розвиток ситуації в прогнозованому напрямку.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані про проведенні подальших наукових розробок стосовно тематики роботи, а також у навчальному процесі при підготовці до лекцій, семінарів та дискусій.

Особистий внесок. Проаналізована демографічна ситуація країн членів ЄС.

 

 

Розділ І: Теоретико-методологічні підходи до вивчення демографічної ситуації в країнах Європи

 

Загальне поняття та сутність демографії

 

Демографія походить від грецького - демос - народ і графо - зображую, пишу. Як і кожна наука, зокрема наука про життя, демографія має основу - народ, а народ має, як і життя свій першопочаток.

Демографія - це вивчення кількісних характеристик населення. Людей можна групувати по статі, віку, расі, релігії, утворенню, роду занять, доходу й іншим ознакам.

Народжуваність -- процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Народжуваність визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютного числа немовлят до загальної кількості населення).

Смертність -- визначається відношенням числа померлих до загальної кількості населення.

Демографічна криза -- глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи.

Демографічний вибух -- різке прискорення кількісного зростання світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються, демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення. Демографічна політика -- цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Об'єктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи населення, сім'ї певних типів або стадій життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходів економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сім'ї тощо), адміністративно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлучення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов'язки і т. ін.), а також виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки.

З розвитком суспільства зростає попит на знання про людство. Сьогодні вже неможливо охопити складні й суперечливі демографічні процеси, що відбуваються у світі, в загальне поняття -- демографія. Тому, як і інші галузі знань, вона поділяється на окремі складові частини:

• демографія історична;
• демографічна політика;
• демографічна наука;
• демографічна статистика та ін.

Термін «демографія» має складну історію. Його визначення проходило в умовах ідейно-політичної боротьби, що точилася між науковцями різних напрямів. У цій боротьбі значну роль відіграла праця священика, вченого Т. Мальтуса «Дослідження про закон народонаселення» (1798 p.). Він запропонував біологічний підхід до розгляду чисельності населення та його відтворення. Погляди Мальтуса справляли істотний вплив на визначення сутності й змісту демографії упродовж XIX ст.

Поступовий розвиток демографії, накопичення наукового досвіду, вивчення впливу на закономірності змін у чисельності та відтворенні населення, соціально-економічних і політичних чинників спонукали до пошуків загальної назви цієї науки. У 1855 р. відомий французький учений А. Гійар опублікував працю «Елементи людської статистики, або Порівняльна демографія». Терміном «демографія» він позначив галузь знань про «природну й соціальну історію людського роду».

 

Демографічний потенціал в структурі країнознавчої характеристики Європи

 

Під демографічним потенціалом слід розглядати людський потенціал, іншими словами - кількість населення, частку трудових ресурсів (працездатного населення), вікові та статеві показники, динаміку природного та механічного руху населення тощо.

Нині населення світу становить близько 6 млрд чоловік. Воно постійно зростає за рахунок відтворення. Відтворення (природний рух) населення - це сукупність процесів народжуваності і смертності, які визначають розміри природного приросту. Від динаміки природного приросту залежить характер безперервного відновлення людських поколінь.

Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різному. Для населення країн, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації починають зменшуватися і показники народжуваності. Кожному з етапів перебігу цього демографічного переходу притаманна своя ситуація у відтворенні населення. 

Розділ   ІІ: Демографічна політика країн Європи

 

Демографічна ситуація у світі та Європі.

 

Чисельність населення на земній кулі неухильно зростає протягом, принаймні, останніх 2000 років, однак найбільш інтенсивний ріст населення на Землі відбувається за останні 200 років. На цей час чисельність населення земної кулі збільшується зі швидкістю приблизно 70 млн. людей на рік. Воно зросло з 500 млн. у 1650 р. приблизно до 5 млрд. у 1981 р., а до 2000-го року досягло 8 млрд. Такий швидкий ріст населення земної кулі часто називають «демографічним вибухом». Зовсім недавно народжуваність у багатьох країнах стала знижуватися, але в близькому майбутньому це призведе лише до уповільнення росту чисельності, а не до досягнення постійного рівня чи його зниження. Однак демографічні проблеми зводяться не тільки до приросту населення, але й до інших факторів: природно-кліматичних особливостей регіонів, стану зовнішнього середовища, економічних і соціальних умов життя. Основними демографічними показниками суспільства є народжуваність, смертність і середня тривалість життя.

З'явилася тенденція до збільшення смертності за рахунок серцево-судинних захворювань, злоякісних утворень, нещасливих випадків від отруєнь і травм, захворювань органів дихання, а також унаслідок алкоголізму, збільшення кількості самогубств, наркоманії. Демографічна ситуація в значній мірі визначається дитячою смертністю, основними причинами якої є уроджені аномалії, інфекційні й паразитичні хвороби, хвороби органів дихання. Середня тривалість життя -- це середнє число років, які повинна прожити новонароджена дитина.

Коротка характеристика демографії Європи.

Європу населяє 729 млн. мешканців (11 % світового населення -- 01.07.2008); густота населення без Росії -- 97 мешканців на кмІ (у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200--370) -- в Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3-15) -- в Ісландії, Норвегії та Фінляндії; натуральний приріст у 12 країнах від'ємний (в Латвії, Естонії та Росії -- нижче 5 %). Загалом для Є. характерна депопуляція на рівні 0,04 %; бл. 20 % від усього населення -- у віці 15 та менше років; у віці 65 та більше -- 15 %.

У містах мешкає понад 70 % населення; найбільші міські аґломерації: Лондон, Москва, Париж, Бурштадт, Санкт-Петербурґ, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн.): Афіни, Барселона, Берлін, Бірмінгем, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лісабон, Лондон, Мадрид, Манчестер, Мілан, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул, Харків.

Старіше на покоління.

Населення Європи невблаганно старішає. Тенденція ця чітко простежується з кінця 20-го століття, і в найближчі десятиліття прискориться. Сьогодні середньостатистичний європеєць ще не переступив 40-річного рубежу. Але до 2050 року середній вік жителів Євросоюзу виросте на цілий десяток і складе 49 років. Про це свідчать дані Європейського статистичного відомства.