Види та порядок здійснення розрахунків при здійсненні зовнішньоторгівельних операцій ПАТ «Червонський цукровик»

в) чек на пред'явника виписується  пред'явникові і може бути переданий  іншій особі, як з індосаментом, так  і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій

Чекодавець висилає його своєму партнеру за кордоном, котрий при  одержанні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого  рахунку. Таким чином, за допомогою  чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж виконується швидше, ніж платіж через банківський переказ [9, ст. 24].

Банківський чек - це чек, виписаний  банком на свій банк-кореспондент. У  тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є  банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний  фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця [10, ст. 45].

 Якщо при переданні  чека не передбачається одержання готівки, то використовують кросування і розрахункові чеки. Відмінна ознака кросованих чеків - дві рівнобіжні лінії (загальне перекреслювання), нанесені по діагоналі на лицьовому боці чека.

ВЕКСЕЛЬ - це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання [15, ст. 234].

При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий  і перекладний вексель (тратта). Частіше  застосовується перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента [18, ст.98].

Проста форма грошового  зобов'язання (прості векселі) при розрахунках  на умовах комерційного кредиту застосовується значно рідше. Як правило, вона також  зумовлена продажем товару з розстрочкою  платежу.

Простий вексель виставляється  не кредитором, а боржником, який називається  векселедавцем.

Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і  вид визначаються національним законодавством. У країнах СНД форма і вид  векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" [Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.].

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн  прийняли "Однотипний вексельний закон". На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою [23, 45].

Відповідно  до "Однотипного вексельного закону вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік  обов'язкових реквізитів. 
Реквізити:

1."Вексельна  помітка".

2. Просте і  нічим не обумовлене зобов'язання  сплатити певну суму грошей.

3.Зазначення терміну платежу.

4.Місце платежу.

5.Найменування  одержувача.

6.Зазначення  дати і місця упорядкування  платежу.

7.Підпис векселедавця.

 Без якогось  із цих реквізитів документ  не має сили простого векселя. 
Відповідно до "Однотипного вексельного закону", перекладний вексель (тратта)  містить:

1.Найменування "вексель", включене в сам текст документа. 
2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей. 
3. Найменування трасата (боржника).

4. Зазначення терміну платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійснений платіж.

7.Зазначення  дати і місця складання векселя.

8. Підпис особи  (векселедавця, трасанта, кредитора), що  видає вексель. 
Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя. 
  Для зручності операцій із векселями, які використовуються у комерційному обігу, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, що відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити [27, ст.56].

Оскільки перекладний  вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є  лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Печатка під  акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим.

Тому для  належного виконання трасатом своїх  зобов'язань експортер, передаючи  в банк з інкасовим листом товаро - відвантажувальні документи, додає  до них тратту. D інкасовому дорученні  експортер вказує, що товаро - відвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару [30 ст. 67].

 Акцепт тратти  може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою  гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями  у міжнародній торгівлі є їх звалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

 Аваль робиться  на лицьовому боці векселя  чи на додатковому аркуші. Вексельне  поручительство виражається словами  "як аваліст за..." або іншим  рівнозначним формулюванням і  підписується авалістом, тобто  особою, що здійснила аваль.

Підпис, поставлений  на лицьовому боці векселя трасантом  чи платником, відповідно до Женевського  законодавства, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку  відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказувати, за кого він дає поручительство.

За аваль  векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.

 У міжнародному  платіжному обігу вексель є  оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням  векселя іншій особі до нього  переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом. 

Види: 
1. Бланковий індосамент. Це передавальний напи зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою  індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський  індосамент. Такий передавальний  напис робиться держателем векселя  при переданні цього документа  на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

 Індосамент  можна здійснити у вигляді  передавального напису з умовою  відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді  робиться напис "Без обороту  на мене", а передавальний напис називається безоборотным індосаментом.

Борг трасата  вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський  рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього  документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя. 

Третім засобом  платежу, використовуваним у міжнародній  торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

Введення електронної  обробки даних забезпечило нові можливості для значного скорочення часу здійснення платежів. Ці потенційні можливості були використані головними банками розвинутих ринкових країн, що створили так звану систему СВІФТ, яка стала новою організаційною формою передання даних між банками-кореспондентами в міжнародному платіжному обігу.

Українські  підприємства, що розплачуються з  іноземними контрагентами за куплені  товари шляхом банківського переказу, складають заяву на переказ, у  якій містяться інструкції для банку  щодо умов виплати грошей переказоодержувачу.

 У цьому  документі переказодавач вказує:

* найменування, номер і дата документа (контракту  тощо), за яким здійснюється оплата; 

* особу, що  несе витрати на здійснення  переказ (банківська комісія і  поштові або телеграфні витрати);

* ціль і призначення  переказу (найменування товару і  послуг, за які здійснюється оплата).

Заява на переказ  засвідчується підписами і печаткою підприємства-переказодавача. 

1.2 Форма розрахунку при зовнішньоторговельних операціях

Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком.

 Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку [33, ст. 89]. Схему розрахунку акредитивом наведено на рис. 1.1.

Імпортер, у  свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчують відвантаження товару.

Акредитив, який використовується при розрахунках за зовнішньоторговельними операціями, незалежно від того, як він названий і позначений (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист тощо), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (експортера).

Рис. 1.1 Схема  розрахунку акредитивом

 

Банк, що відкрив  акредитив (банк-емітент), повинен або  здійснити бенефіціару платіж (негайно  або з розстрочкою), або акцептувати  тратти бенефіціара й оплатити їх у строк, або уповноважити інший  банк здійснити такі платежі, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара за умови подання бенефіціаром документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні інших умов акредитива.

Іншими словами, імпортер доручає своєму банкові  виплатити гроші за куплений товар  тільки після подання експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар справді був відвантажений відповідно до контракту.

Акредитив може бути призначений тільки для розрахунків  з одним постачальником. Термін дії  і порядок розрахунків за акредитивом установлюється в контракті між платником і постачальником.