Види та порядок здійснення розрахунків при здійсненні зовнішньоторгівельних операцій ПАТ «Червонський цукровик»

Покриті (депоновані) - це акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника (банк, що використовує) на весь термін дії зобов'язань.

При встановленні між банками кореспондентських  відносин непокритий (гарантований) акредитив  може відкриватися у виконуючому  банку через надання йому права  списувати всю суму акредитиву з  відкритого у ньому рахунку банку-емітента.

Відкличний  акредитив може бути змінений або  анульований банком-емітентом без  попереднього узгодження з постачальником (наприклад, відмови банку-емітента гарантувати платежі за акредитивом).

Усі розпорядження  про зміну умов відкличного акредитива платник може давати постачальнику тільки через банк-емітент, що сповіщає банк постачальника (виконуючий банк), а той уже, у свою чергу, - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплатити документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені постачальником і прийняті банком постачальника до одержання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива.

Неподільний акредитив  передбачає, що вся належна експортеру сума буде виплачена після завершення всіх поставок або після останньої  часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покупця.

Для експортера найвигіднішим є акредитив безвідкличний, підтверджений, подільний.  Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що в межах загального терміну  використання акредитива його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортерові. Такий акредитив використовується звичайно, коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів у даного експортера або коли здійснюється періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.

Акредитив за своєю  природою є угодою, відокремленою  від контракту купівлі-продажу, і  банки не несуть відповідальності за порушення умов контракту кимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на підставі інструкцій імпортера - наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому в контракті повно і чітко мають бути визначені всі умови майбутнього акредитива:

* коли імпортер  має дати своєму банкові інструкції щодо відкриття акредитива (за стільки-то днів до початку відвантаження товару (звичайно 15-45 днів); через стільки-то днів від дати підписання контракту);

* коли експортер  повинен повідомити імпортера  про готовність товару до відвантаження;

* які банки  виступатимуть у ролі емітента, авізуючого, підтверджуючого і виконуючого;

* які документи,  що свідчать про здійснення  відвантаження, повинен надати  експортер у свій банк, щоб  одержати гроші за товар;

* який термін  дії акредитива, тобто протягом якого часу експортер може одержати гроші проти подання документів (звичайно від 30 до 150 днів, але не більш одного року);

*вид акредитива;

* спосіб використання  акредитива (шляхом негайного платежу  після подання документів; платежу  з розстрочкою в обумовлені терміни; негоціації банком тратт, відновлених бенефіціаром; терміном за поданням (або в інший термін) на наказодавця акредитива, на банк емітент або інший банк зазначений банком-емітентом; акцепту банком тратт, виставлених бенефіціаром на виконуючий банк, банк-емітент або уповноважений ним банк, або на наказодавця акредитива (із зобов'язанням банку-емітенту забезпечити акцепт і платіж термін, зазначений у траттах));

Інкасо. Застосування інкасової форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами щодо інкасо" ухваленими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою' Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. Наведемо схему розрахунку за інкасо на рис.1.2.

 

Рис. 1.2 Схема  розрахунку за інкасо

 

Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати.

Для зменшення  ризику неплатежу при інкасовій  формі розрахунків експортер  повинен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Гарантія в цьому разі видається на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, яка відповідає сумі поданих на інкасо документів.

Крім банківської  гарантії, забезпечення платежу здійснюється через застосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера виплачує йому виручку за товар негайно або через певний термін після одержання документів на інкасо, повідомляючи телеграфом свій банк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне інкасо.

Інкасо може бути документарним і чистим. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів.

Банк, що отримує  інкасове доручення від свого  клієнта-експортера, називається банком-ремітентом. Банк-ремітент спрямовує інкасовані документи в інкасуючий банк країн  імпортера, котрий звичайно одночасно  є і репрезентуючим банком .

Репрезентуючий банк передає документи платнику-імпортеру, без яких він не зможе одержати товар у своє розпорядження, відповідно до інструкцій, зазначених в інкасовому дорученні. Він мусить або оплатити їх (виписавши заяву на переказ чи платіжне доручення), або відмовитися акцептувати векселі чи чеки.

Акцептовані фінансові  документи залишаються в інкасуючому  банку до настання терміну платежу  або відсилаються банку-ремітенту (згодом, до моменту платежу по них, банк-ремітент відсилає їх назад за кордон для  оплати). Банки звичайно страхують відіслані документи від втрати по дорозі.

Якщо документи  оплачені, інкасуючий банк кредитує рахунок  банку-ремітента, а той, у свою чергу, після отримання кредитового  авізо або електронного повідомлення про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів які  не супроводжуються комерційними документами.

При чистому  інкасо банк-ремітент приймає від  довірителя-експортера вказані фінансові  документи, а репрезентуючий банк у  країні платника пред'являє платникові інкасовані фінансові документи до оплати.

  Відкритий рахунок- це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує  суму відвантаження в кредит рахунку  постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'явленням.

 У зовнішній  торгівлі застосовуються такі  форми платежів (подано від найбільш  до найменш вигідного експортера): 100-процентний аванс, акредитив,  інкасо, відкритий рахунок. Переважно використовуються інкасова й акредитивна форми, які значною мірою забезпечують інтереси експортера й імпортера, їх перевага в тому, що експортер отримує виручку, а імпортер здійснює платіж тільки після відвантаження товару. Інкасо й акредитив використовуються як при розрахунках готівкою, так і при розрахунках із розстрочкою платежу. В останньому разі експортер виставляє на імпортера тратту; при інкасо оплата товарних документів відбувається чеком.

 

1.3 Способи розрахунку при зовнішньоторговельних операціях

 

Способи платежу  визначаються залежно від механізму  оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних  операціях існують три способи  платежу: платіж готівкою, авансовий  платіж і платіж у кредит.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

Готівковий  платіж, залежно від обраної сторонами  в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав  від експортера повідомлення про  готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання. 
Платіж готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при переданні продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення.

Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування .

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс  у товарній формі передбачає надання  замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення. 
Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.

Як правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає  від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає  умов замовлення, або ж у контракті  робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі. 

У міжнародній  торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували  при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави. Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом. 
Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.

Кредит надається  не на всю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

За термінами  комерційні кредити поділяються  на короткострокові (до одного року), середньострокові(від  року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десяти років і  більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит, та інші умови.

При наданні  комерційного кредиту виникає питання  про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.

Гарантії бувають  платіжні й договірні.

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз здійснення зовнішньоторговельних  операцій та розрахунків ПАТ «Червонський цукровик»

2.1 Організаційно  економічна характеристика ПАТ «Червонський цукровик»

ПАТ «Червонський цукровик» знаходиться в Житомирській області, Андрушівського району, смт. Червоне на вулиці Свердлова 75. Заснований він був 140 років тому. Природою обумовлено, що знаходиться він в лісостеповій смузі – найсприятливішій кліматичній зоні для вирощування високих врожаїв зернових і технічних культур. Землі господарства – широко хвиляста рівнина з пологими схилами та незначними мікро низовинами. Ґрунти заводу – відомі всьому світові українські чорноземи, мало гумусові, легкосуглинкові. Вигляд  ПАТ «Червонський цукровик»  наведений на рис.1. Фактично зареєстрований,  як юридична особа двадцятого травня 2006 року.