Податкове планування на підприємстві

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Донецький національний технічний університет

 

Кафедра фінансів і банківської  справи

 

 

 

Курсова робота

по курсу «Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання»

 

на тему: «Податкове планування на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк 2012

 

Реферат

 

 

Курсова робота: 37с., 3 табл., 1 рис.,  11 джерел.

 

Об’єкт досліджень – теоретично-методологічні та організаційні проблеми, що виникають під час планування прибутку підприємства та податкових забов’язань.

 

Мета роботи – дослідження і ознайомлення з сучасними методами і методиками проведення планування сум прибутку підприємства; ознайомлення з нормативно-правовою базою, що регламентує оподаткуванння підприємства.

 

Основні результати – досліджені та узагальнені сучасні підходи щодо планування прибутку підприємства, розглянено основний з непрямих податків – податок на додану вартість.

 

 

Податок, податкова  система, доходи, витрати, прибуток, податок  на додану вартість

 

 

План:

 

Вступ………………………………………………………………………..………4

 

1. Система оподатковування підприємств в Україні……………….…5

 

2. Планування доходів і видатків, плановий прибуток……………...10

 

3. Планування сум податку на додану вартість………………….…...23

 

Висновки………………………………………………………………….………..35

 

Перелік використаної літератури…………………………………………………37

 

ВСТУП

 

Важливе значення у формуванні та розподілі фінансових ресурсів держави відіграє розвиток податкової системи України. Найбільш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування і ділову активність підприємницьких структур. Але ж для сучасних умов перехідної економіки характерним є недотримання принципу економічної обґрунтованості податкових реформ наслідком чого є надмірне податкове навантаження на виробників.

Питання оптимізації  оподаткування, розгляду конкретних способів зменшення податкового тягаря присвячені праці вітчизняних та закордонних вчених, зокрема І.О.Бланка, С.Єсіпова, А.Єлієєва та А. Завгороднього, Д. Ю. Мельника, Н. Н. Скворцова, В.Панскова, Д.Черніка, Т. Юткіної, Е. Аткінсона, Дж. Бреннана, Дж. Бюкенена та інших.

 

1. Система оподатковування підприємств в Україні

 

Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи  оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про  систему оподаткування". У ньому  було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в  податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

У 2010 році податкове законодавство  було кодифіковане – прийнятий Податковий кодекс України (далі – ПКУ).

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

У статті 4 ПКУ визначені  принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство України:

• загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ;
• рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
• невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
• презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
• фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
• соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
• економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
• нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
• стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
• рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
• єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

 

У системі оподаткування  можна виділити дві підсистеми: оподаткування  юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис. 1 зображено підсистему оподаткування підприємств. Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

• прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];
• непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
• збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);
• державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

 

Місцеві податки і  збори включають:

• два податки (комунальний податок і податок з реклами);
• різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування  в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про  серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

 

 

 

Рисунок 1. Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницікої діяльноств (підприємств) в Україні

 

2. Планування  доходів і видатків, плановий  прибуток

План доходів і видатків є першим фінансовим документом фінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її витрат за певний період.

План доходів і видатків складається  для унаочнення результативності майбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей виживання та активного господарювання.

Принципи фінансового планування:

• наукова обгрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;
• єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;
• безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;
• стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

Фінансові плани складаються  окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об'єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в цілому (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).

За тривалістю дії розрізняють:

• перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);
• поточні (на 1 рік);
• оперативні (на квартал, місяць).Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів (див. табл. 1).

 

Таблиця 1.

Етапи і методи фінансового  планування

№ п/п	Етапи	Методи
1.	Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період	Економічний аналіз
2.	Розрахунки доходів  і видатків на плановий період	Коефіцієнтів, нормативний, економіко - математичні методи
3.	Збалансування доходів  і видатків фінансового плану	Балансовий

 

Методи економічного аналізу вивчаються у відповідному навчальному курсі, а також економіко-математичні  методи. Що ж стосується інших методів, то суть їх полягає у наступному.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції  передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені.

Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін.

Перевага методу коефіцієнтів полягає  у його простоті, водночас цьому  методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються. Нормативний метод у фінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це – нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах та ін.

Нормативний метод є  більш ефективним при умові що норми і нормативи відповідають наступним вимогам:

• вони мають бути науковообгрунтованими;
• прогресивними (т.б. орієнтованими на кращий досвід);
• тривалої дії;
• стабільними.

Нормативи бувають двох видів:

1. нормативи, засновані на матеріальних нормах, що представляють грошовий вираз натуральних норм (при визначенні видатків бюджетних установ);
2. нормативи як самостійні розрахункові величини, які відображають процеси формування і розподілу доходів, відрахувань та ін. (податки, внески в цільові фонди, нормативи розподілу прибутку).

Балансовий метод у фінансовому  плануванні передбачає відповідність  видатків джерелам їхнього покриття, ув'язку всіх розділів фінансового  плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні поступлення, а не на допомогу держави чи міністерства.

Попередня практика господарювання в нашій країні свідчить про недостатню увагу до цього методу, що проявлялося  у перерозподілі коштів всередині  галузей, використанні індивідуальних нормативів розподілу прибутку, наданні дотацій збитковим підприємствам, а також місцевим бюджетам.