Удосконалення операційної діяльності на прикладі ВАТ Острозький цукровий завод

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Января 2013 в 15:38, реферат

Краткое описание

Цукрова промисловість – одна з найстаріших індустріальних галузей в Україні. Сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, величезний ринок та прибутковість галузі зробили її однією з провідних в економіці. Але зараз галузь, яка тільки за рахунок експорту могла б приносити Україні близько 1 млрд. доларів щорічно, перебуває в критичному стані.

Содержание

Вступ
1. Галузь виробництва та спеціалізація
1.1 Історична довідка виробництва
1.2 Технологічне обладнання виробництва
1.3 Сировина база
1.4 Дослідження економічного стану спорідненої
2. Технологічна частина
2.1 Обсяги виробництва
2.2 Технологічний ланцюг виробництва
2.3 Відходи виробництва та їх вплив на довкілля
3. Висновки
4. Список використаної літератури

Вложенные файлы: 1 файл

Міністерство освіти та науки мороз.docx

— 55.57 Кб (Скачать файл)

Міністерство  освіти та науки ,молоді та спорту України

 

Чернігівський державний інститут економіки і  управління

 

 

 

Кафедра менеджменту 

 

 

Курсова робота

 

З дисципліни

 

"Операційний менеджмент"

на тему :

 

«Удосконалення  операційної діяльності на прикладі ВАТ Острозький цукровий завод»

 

 

                                                                                                      

 

 

 

 

Виконав :

студент 3 курсу

Групи  МПО  – 103

Мороз Дмитро

 Перевірив :

Старченко Г.В

 

 

 

 

Чернігів  - 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Галузь виробництва та спеціалізація

1.1 Історична довідка виробництва

1.2 Технологічне обладнання виробництва

1.3 Сировина база

1.4 Дослідження економічного стану спорідненої

2. Технологічна частина

2.1 Обсяги виробництва

2.2 Технологічний ланцюг виробництва

2.3 Відходи виробництва та їх вплив на довкілля

3. Висновки

4. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Негативні процеси, що відбуваються в  економіці України впродовж останніх років та зволікання із здійсненням  широкомасштабних економічних реформ у сфері відносин завдали харчовій промисловості України в цілому і  цукровій промисловості, зокрема, її цукробуряковому під комплексу  значної шкоди.

Цукрова промисловість – одна з  найстаріших індустріальних галузей  в Україні. Сприятливі умови для  вирощування цукрових буряків, величезний ринок та прибутковість галузі  зробили її однією з провідних  в економіці. Але зараз галузь, яка тільки за рахунок експорту могла  б приносити Україні близько 1 млрд. доларів щорічно, перебуває  в критичному стані.

Незважаючи на те, що наша країна має  у своєму розпорядженні найкращі чорноземи, вона не може вийти на рівень західноєвропейських показників щодо використання сировини. Так, цукрові заводи України відстають на 6-7 пунктів за ступенем зменшення втрат цукру у виробництві, вмісту цукру в мелясі. Якщо до цього додати втрати цукру на ділянках зберігання і транспортування буряку в завод, то загалом показник вилучення цукру із заготовленого буряка становить лише близько 70%. При цьому не слід забувати, що заводи України виробляють на 20% цукру менше, тобто витрачають на виробництво цукру на 20% більше сировини.

Починаючи з 1991 року, в цукровій промисловості, як і в більшості галузей народного  господарства, внаслідок порушення  виробничих зв’язків між підприємствами (після розпаду СРСР) відбувся значний  спад цукробурякового виробництва, який останнім часом хоча і стабілізувався, але на рівні біля 50% від досягнутого в останні роки до створення нашої незалежної держави. Аналізуючи причини спаду виробництва, важко не помітити, що в період переходу економіки нашої країни до ринкової проявилося абсолютна непристосованість виробничих колективів переробних підприємств і сільськогосподарських постачальників сировини до цих умов, невміння їх керівників  швидко і гнучко реагувати на навколишні зміни.

Основні причини існуючої ситуації можна визначити як такі:

1) зовнішні (не залежні від галузі): дефіцит оборотних коштів в  суміжних галузях, що використовують цукор як сировину; велика тривалість часу між затратами на виробництво та отриманням коштів від реалізованої продукції; втрата традиційних ринків збуту  за межами України через невпорядкованість експортних потоків; дефіцит паливно-мастильних  та інших матеріалів; недостатня організація і відсутність досконалого економічного механізму відносин з бурякосіючими господарствами;

2) внутрішні: відсутність чіткої  інвестиційної політики, як з  метою нарощування традиційного  виробництва, так і з метою  виробництва профільних товарів з новими споживчими якостями; високий рівень морального та фізичного зносу основних  виробничих фондів;  використання на багатьох підприємствах низькопродуктивної технології.

У цукровій промисловості особливо актуальними є проблеми підвищення потужності та технічного рівня основного устаткування, поліпшення якості цукру (підвищення вмісту сахарози, зменшення кількості редукційних речовин), зниження витрат ресурсів на виробництво продукції.

Найважливіші виробничо-технічні та економічні показники цукрових заводів  залежать переважно від якості та кількості сировини. Спостерігається  тенденція погіршення технологічних  характеристик цукрових буряків, що негативно впливає на хімічний склад  коренеплодів. Внаслідок цього знижується якість бурякового соку, а отже, і вихід кінцевої продукції. Погіршення технологічної якості цукрових буряків негативно впливає на процес їх зберігання, зростають втрати, що знижує ефективність використання виробничих фондів. 

Вкрай незадовільний стан із забезпеченням  цукроварень сировиною – тривалість виробничого сезону на більшості  підприємств галузі не перевищує 1,5 – 2 місяців. Склалася унікальна ситуація, коли  сільськогосподарським підприємствам в зв’язку з трудомісткістю вирощування культури і відсутністю потрібних механізмів і робочої сили, з одного боку,  і недосконалим механізмом взаєморозрахунків, відсутністю державного регулювання захисту вітчизняного ринку цукру з іншого, стало невигідним виробництво сировини для переробної галузі – цукрового буряку.

Тому для виходу з цього тяжкого  становища, що склалося на Україні, необхідно  приділяти  найбільшу увагу новим  найсучаснішим технологіям вирощування  і переробки цукрових буряків; пошуку шляхів зниження собівартості цукру, зокрема  поліпшення використання  матеріально  – сировинних і паливно – енергетичних ресурсів.  

Метою роботи є розробка пропозицій по поліпшенню використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, скороченню на цій основі виробничих витрат і підвищенню економічної  ефективності виробництва цукру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ГАЛУЗЬ ВИРОБНИЦТВА ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

    1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ВИРОБНИЦТВА

 

Острозький цукровий завод розташований в с. Остроги Рівненської області. Завод був збудований і введений в експлуатацію в 1968 р. ВАТ "Острозький цукровий завод" створений за рішенням №68 від 06.03.95р. та зареєстрований рішенням Острозької райради народних депутатів 16.03.1995 Сьогодні Острозький цукровий завод – це сучасне підприємство з виробничою потужністю 3000 тон переробки цукрових буряків за добу та 60 тонн сухого жому на добу. Це механізоване підприємство,  оснащене новими схемами автоматизації виробничих процесів.

В 1994 році на базі Острозького цукрового  заводу було створено орендне підприємство "Острозький цукровий завод", яке являло собою цілісний майновий комплекс із закінченим технологічним циклом по переробці цукрової сировини.

У відповідності з наказом регіонального  відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 25.02.97 р. №145 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №57/93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" орендне підприємство "Острозький цукровий завод" в процесі приватизації було перетворено в відкрите акціонерне товариство "Острозький цукровий завод"

Основною продукцією цукрового  заводу з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса.

Цукрова промисловість — галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор - пісок і рафінад. На Україні це одна з найстаріших і найважливіших галузей харчової промисловості, продукція якої до 1914 року була найважливішим предметом експорту.

На Україні  цукор виробляється в основному  з цукрового буряку. З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35%), кількість — також  з цукрової тростини, яку привозять  з Куби. Понад половини цукру на Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості.

Виробництво цукру з цукрового буряка припадає у Західній Європі на середину 18 століття; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині 18 століття (з привізної сировини — цукрової тростини).

 

 

1.2 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

Для забезпечення безперебійної роботи і створення 1-2 добових запасів буряка завод  має бурячну, що розташована поруч  із заводом.

Сучасні заводи, що виробляють цукор (цукор-пісок  та цукор рафінад), являють собою  великі підприємства, що переробляють у добу тисячі тон буряка. Вони добре  механізовані, майже всі операції автоматизовані.

Буряк –  це рослина родини маревних, її хімічний склад обумовлений якістю насіння  та кліматичних умов, його можна  представити схемою (див. рис. 2)



 




 




 

 


 

 

 

 

Рис. 2 Хімічний склад цукрового  буряка

 

 

У коренеплоді  цукрового буряка міститься близько 75% води та 25% сухих речовин, які в  цукровому виробництві умовно ділять на сахарозу та Нецукри.

Вміст сахарози у буряку, або цукристість, може складати 15-22% і в середньому складає 17,5%.

Цукор-пісок  та цукор-рафінад, що виробляється з  цукрового буряка, являє собою  майже чисту сахарозу; так, цукровому  піску сахарози міститься 99,75% сухих  речовин, а в цукрі-рафінаді –  не менш ніж 99%.

Взагалі, весь технологічний процес виготовлення цукру з цукрового буряка можна  поділити на такі етапи: приймання, первинна обробка чи підготовка сировини; теплова  обробка; пакування та зберігання.

Приймання, первинна обробка й підготовка сировини

Приймання.

При прийманні  цукрового буряка визначають відповідність до вимог ГОСТ по фізичному стану, зрілості, загальній забрудненості і залежно від цього укладають в кагати на зберігання. Частково пошкоджений (гризунами або механічними ушкодженнями)  цукровий буряк одразу направляють на переробку.

Доставка на завод, відділення домішок.

З бурячної на виробництво цукровий буряк подається  за допомогою води по гідравлічному  транспортеру. Він уявляє собою жолоб  із заліза, бетону, цегли, що під кутом направлений в сторону заводу. До жолобу гідравлічного транспортеру буряк змивається водою під надлишковим тиском 0,2-0,3 МПа за допомогою гідрантів і з водою доставляється на завод. Витрата води складає 600-700% до маси буряка.

Буряк, що надходить на переробку, містить 5-10% домішок у вигляді піску, каменів, землі. Відділенню домішок на заводі продається велике значення, оскільки вони потрапляють в устаткування, погіршують роботу бурякорізок, знижають якість дифузійного соку і призводять до різкого збільшення втрат цукру. Відділення домішок починається  в гідро транспортері, який має  спеціальні ловушки (пісколовушки, каменеловушки  і т.д.).

Мийка та зважування буряка.

При переміщенні  буряка по гідравлічному транспортеру частина механічних домішок відділяється, але залишаються домішки у  вигляді землі, що прилипла до коренеплодів. Для їх видалення буряк подається  в мийне відділення заводу. Процес мийки повинен проводитися дуже ретельно, оскільки залишки домішок  погіршують якість роботи устаткування і якість дифузійного соку. Мийні  ємності представляють собою  корита, що наповнені водою, в яких є вали з кулаками. Кулаки утворюють  гвинтову лінію і виконують роль шнека. Під час переміщення буряка відбувається відділення домішок. Машини для мийки буряка мають пісколовушки та каменеловушки.

Після мийки  буряк піднімають у верхнє відділення на висоту 20 метрів, для забезпечення гравітаційного опускання на автоматичні  ваги та бурякорізки.

Подрібнення в стружку.

Цукор з  буряка отримують дифузійним способом. Для цього буряк подрібнюють  в тонку стружку пластинчатої форми. Товщина платівок не повинна  перевищувати 0,5-1 мм, ширина – 2,5-3 мм.

Якість  платівок впливає на роботу дифузійної установки. Далі бурячні платівки переміщуються  у відділення для отримання дифузійного  соку.

Теплова обробка

Отримання дифузійного соку.

Дифузія - це процес вивільнення із складної речовини одного чи декількох компонентів  під дією розчинника (екстрагента), що має вибіркову здатність розчиняти  лише ті компоненти, що необхідні для  екстрагування. Ціль дифузійного процесу  в цукровому виробництві –  видобути із стружки буряка  максимально  можливу кількість сахарози. Для  цього перш за все необхідно нагріти  стружку до температури денатурації  протоплазми бурячних клітин. Процес такої термічної обробки називають  обшпарюванням.

В цукровому  виробництві дифузійний процес уявляє собою складний комплекс. Спочатку відбувається дифузія цукру з  розірваних при розрізанні  буряка в стружку клітин (вільна дифузія), потім починається проникнення води в клітинний сік (осмос) і після нагрівання стружки до 600С (обшпарювання) починається основний процес вивільнення цукру з вакуолею клітин буряка дифузійний сік (діаліз).

Информация о работе Удосконалення операційної діяльності на прикладі ВАТ Острозький цукровий завод