Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Мая 2013 в 13:10, курсовая работа
Актуальність теми:У складний період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1.ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС І ЙОГO СУТНІСТЬ 4
РОЗДІЛ 2.МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 7
РОЗДІЛ 3.УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА 17
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ІННОВАЦІЙНИЙ
ПРОЦЕС І ЙОГO СУТНІСТЬ
РОЗДІЛ 2.МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО
ПРОЦЕСУ
РОЗДІЛ 3.УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ
ПІДПРИЄМСТВА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність теми:У складний період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.
В сучасних умовах господарювання
вітчизняним підприємствам
Питанням вивчення інноваційного процесу було присвячено багато праць як зарубіжних так і вітчизняних вчених,зокрема: У. Абернаті, Ф. Андерсен, К. Кларк, Р. Моборн, Р. Росвел, Р. Такер, М. Ташман, Дж. Уттербек, Р. Хендерсон, Й. Шумпетер, Е. Ф. Янсен, О. Динкін, П. Завлін, С. Іванюта, С. Іллянкова, А. Казанцев, Н. Кондратьєв, Р. Міхаєв, А. Тітов, О. Амоша, Ю. Бажал, О. Бутнік- Сіверський, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дацій, М. Йохна, Д. Крисанов, В. Россоха, В. Семиноженко, І. Федулова, Л. Федулова, А. Чухно та ін. Проте, не зважаючи на всю цінність проведених досліджень, результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу,широким впровадженням прогресивних технологій та високотехнологічної продукції, потребують постійного вдосконалення методів управління інноваціями та моделювання інноваційного процесу.
Мета дослідження. Активізація інноваційної
діяльності підприємств є не лише ключовим
фактором успіху в конкурентній боротьбі,
а й умовою виживання на ринку. Модернізація
технологій, оновлення асортименту, удосконалення
систем організації та управління дозволяють
підприємствам адаптувати свою продукцію
до вимог ринку, скорочувати витрати, стабілізувати
і покращувати фінансово-
Об`єкт досліження: сучасні підприємства,яким необхідно знати і розуміти теоретичні основи закономірності процесу формування, структуру,джерела зростання, методи оцінки й напрями ефективного використання інноваційного потенціалу.
Предметом дослідження є досить актуальна і гостра тема розвитку інноваційного потенціалу підприємства, основна увага приділяється вивченню складових інноваційного потенціалу, чинника впливу, напрямами його підвищення.
Методи дослідження. Для виконання даного завдання використовувалась сукупність наукових і прикладних методів наукового пізнання
Структура роботи обумовлена метою та завданням дослідження.Робота складається із вступу ,трьох розділів,висновку,списку використаної літератури.
Розділ 1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СУТНІСТЬ
Всю сукупність процесів
і явищ, що відбуваються на підприємствах
різних галузей народного
Процесний підхід трактує
підприємство як множину процесів і
проектів, що взаємодіють у створенні
нової вартості для клієнта, в
тому числі при здійсненні інноваційної
діяльності.Відповідно до процесного
підходу інновації трактують
як певну послідовність подій, які
ведуть до створення нового продукту,
послуги або нової технології.
Одночасно поняття інновації,
Інноваційний процес – це процес створення, освоєння і поширення тих технікоекономічних ідей, практичне застосуванняяких призводить до отримання певного суспільноекономічногоефекту.
Інноваційний процес має
циклічний характер. Основніетапи перебігу
інноваційного процесу
1. Фундаментальні дослідження,
завданням яких є отримання
нових знань і відкриття
2. Прикладні дослідження,
які спрямовані на
4. Дослідноекспериментальні
роботи, пов’язані з перевіркою
результатів наукових
5. Освоєння промислового виробництва;
6. Маркетинг інноваційний,
тобто діяльність щодо
7. Дифузія інновації, тобто
розповсюдження дотепер
Індивідуальний характер інноваційних процесів пов’я
зується із особливою
роллю інтелектуального капіталу у
створенні і перебігу цих процесів.
Інтелектуальний капітал і пов’
Інновації сьогодні є ключовим чинником здобування конкурентної переваги, зростання, а також досягнення прибутків у підприємстві. Це поняття охоплює ряд елементів, таких як, наприклад, стратегія інновації, розвиток нового продукту,креативний підхід до вирішення проблем, управління задумами, ідеями. Кожний з цих елементів є дуже важливим сам у собі. Водночас виконання кожного з них частково приносить лише часткові результати. Ті елементи, які виглядають абсолютно різними, мусять бути інтегровані спільною стратегією,якщо мають бути мобілізовані у боротьбі за зростанням компанії. Підприємства, які досягають успіхів у досяганні прибутків, генерованих наявними технологіями і досягнутою інноваційністю, оволоділи вмінням асоціювання їх технологічного розвитку з комплементарними вміннями в інших сферах бізнесу, таких як виробництво, дистрибуція, людські засоби, маркетинг або обслуговування клієнта. Можна, отже,сказати, що на сьогодні необхідним є комплексний підхід доінновацій, який трактує інноваційність як зінтегрований процес, що з’єднує внутрішні одиниці підприємства з його оточенням.
Розділ 2.МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Основою інноваційного процесу є процес створення й освоєння нововведення, що починається з фундаментальних досліджень, спрямованих на отримання нових наукових знань і виявлення найзагальніших закономірностей, необхідних для створення інновацій.
Оідомий учений Р.Ротвелл, досліджуючи
в ретроспективі природу
Згодом інноваційний процес почали розглядати як складнішу структуру, у якій суттєву роль відіграють фактори й умови, що виникають та діють поза межами сфери досліджень і розробки, а саме - у технологічній та ринковій сферах. Такі елементи є, на перший погляд, уже й у простих лінійних моделях, однак за новим уявленням вони взаємодіють разом з елементами синергії та зворотного зв’язку, що підсилює активність й ефективність інноваційних процесів, поступово збільшує потенціал системи, опираючись на сприятливі умови, що можуть виникати на різних етапах інноваційного процесу внаслідок розвитку науково-технологічної сфери, зміни структури попиту, місткості ринку, діяльності у сфері маркетингу й збуту тощо.
Проте поряд зі сприятливими умовами активізації інноваційної діяльності можуть виникати й ризики як у технологічній, так і в ринковій сферах. У ці моменти фірма може задіяти свою дослідницьку систему, щоб отримати нові знання, котрі сприятимуть подоланню проблемних ситуацій на будь-якій зі стадій інноваційного процесу. Якщо в простих лінійних моделях і навіть в інтерактивних дослідження розглядали як перший етап інноваційного процесу, що має лише продукувати нові ідеї та гіпотези для їх подальшого розроблення, то в новому ракурсі теоретичної думки сутність інноваційного процесу набула вигляду вкрай складної, різнобічної діяльності, що охоплює багато взаємопов’язаних елементів.
Найповніше сутність інноваційного процесу за цим підходом визначає модель “ланцюгового зв’язку” (“Лат-Нпк”), що її запропонували Кляйн і Розенберг [20, с.274], яка передбачає поєднання чотирьох загальних функцій: стратегії інноваційної продукції з виявленням сприятливих можливостей через дослідження потенціалу ринку; аналітичне (системне) конструювання з отриманням дослідних зразків; технологічна діяльність у виробничому середовищі з виготовлення промислових зразків та їх випробування, уточнення конструкції й організація виробництва; забезпечення каналів виходу нової продукції на ринок, тобто комерціалізація винаходу. Особливістю цієї моделі є те, що вона не обов’язково визначає інноваційний процес як рух тільки вперед, від ідеї до винаходу і його комерціалізації. На противагу лінійним моделям вона передбачає цілком імовірними й такі варіанти, коли виникає потреба повернутися на ранні стадії інноваційного процесу, щоб подолати труднощі, які можуть виникнути на шляху просування ідеї.
Розглянувши в монографії інноваційні процеси, П.Харів та О.Собко запропонували модель їх розвитку (рис. 1), згідно з якою інноваційний процес у динаміці можна зобразити рядом стадій, етапів і виконавців, які відображають трансферт нововведень у матеріальне виробництво: від зародження і проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування в лабораторіях до організації серійного чи масового виробництва новинок та їхньої реалізації й обслуговування [19, с.94].
Рис. 2.1. Модель інноваційного процесу: стадії, етапи, виконавці
Як бачимо, інноваційний процес включає дві стадії: розроблення та комерціалізацію. Це пояснюється тим, що створення новинки не закінчується її появою на ринку, а триває і після її впровадження, тому що під час дифузії нововведення постійно вдосконалюється, що дає змогу розширити ринки його збуту.
Основні загальновідомі етапи інноваційного процесу можна відобразити у вигляді його простої ланцюгової моделі (рис.2. 2):
Як відомо, наріжним каменем створення будь-якого виду нової продукції є наукові розробки. Адже перш ніж досягти сфери виробництва, наукову ідею формують у галузі фундаментальних наук, конкретизують у прикладних дослідженнях і втілюють у конструкціях, схемах, технологіях.
Інноваційний процес починається з фундаментальних, суто теоретичних досліджень (ФД), спрямованих на одержання нових наукових знань і виявлення найістотніших закономірностей. Мета ФД - розкрити нові зв’язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи й суспільства стосовно їх конкретного використання. Теоретичні фундаментальні дослідження не пов’язані з вирішенням певних прикладних завдань. Однак пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона служить ґенератором ідей, відкриває шляхи в нові галузі знання.