Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

 

ЗМІСТ 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПРАВЛЯННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ……………………………………………………………………………...5

1.1. Суть непрямого оподаткування…………………………………………..5

1.2. Правове регулювання  справляння непрямих податків  в Україні……..13

1.3. Значення непрямого  оподаткування в фіскальній політиці  держави…27

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СПРАВЛЯННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ……………………………………………………………………………….34

2.1 Динаміка та структура  справляння непрямих податків  в Україні……..34

2.2. Справляння окремих  форм непрямого оподаткування………………...44

2.3. Ефективність непрямого  оподаткування…………………………...…..50

РОЗДІЛ III .ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ НАРАХУВАННЯ ТА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ……..59

3.1. Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету………….59

3.2. Сутність, переваги та недоліки непрямого оподаткування в умовах ринкової економіки…………………………………………………………………...62

3.3. Зарубіжний досвід щодо встановлення непрямих податків…………...66

РОЗДІЛ IV.ОХОРОНА ПРАЦІ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ…………………………………………………………………..71

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...79

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...83

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ефективна система оподаткування  – невід'ємна частина економічного комплексу будь-якої сучасної країни. Податки – це не тільки основне  джерело надходжень до бюджетів, а  й потужний регулятор суспільних відносин, гарант соціального захисту  громадян і створення сучасної матеріальної основи суверенітету держави й місцевого  самоврядування.

Непрямі податки приносять  найбільші доходи до бюджету держави, характеризуються стійкістю надходженнями. В інтересах держави та суспільства  є збільшення її доходів, значною  мірою шляхом підвищення ставок непрямих податків з однієї сторони та недопущенням різкого зростання податкового  навантаження на споживання, з іншої  сторони, оскільки при підвищенні податкового  навантаження на економіку країни відбувається зниження платоспроможності споживачів, зменшення споживання та, зрештою, зменшення  сплачуваних сум непрямих податків.

Головною рисою непрямих податків є те, що вони використовуються як регулятор цін. Саме через рівень цін держава справляє вплив на реальні доходи споживачів. Непрямі  податки дають змогу регулювати платоспроможний попит як невід’ємну складову ринкової рівноваги.

За допомогою ставок податку  на додану вартість держава  може як стимулювати попит споживачів, в  період кризової економіки, так  і  стримувати – в період надмірного піднесення економіки. За допомогою  ставок акцизного податку держава  обмежує споживання шкідливих для  населення товарів, а також обкладає товари розкоші, споживачі яких спроможні  сплатити ці податки.

Непряме оподаткування  в  сучасних умовах повинне стимулювати  економічний розвиток країни, сприяти  створенню умов для залучення  інвестицій, розвитку приватного бізнесу, сприяти зниженню податкового тягаря, отриманню сталих доходів до Державного бюджету тощо.

В першому розділі роботи розглядається сутність непрямого оподаткування та правове регулювання справляння непрямих податків в Україні.

В другому розділі роботи аналізуються непрямі податки і  стан непрямого оподаткування в  Україні.

В третьому розділі розглядаються переваги і недоліки непрямого оподаткування та роль непрямих податків у формуванні доходів бюджету.

Об’єктом дослідження  в роботі є податкові правовідносини, що склалися в непрямого оподаткування  в Україні.

Предметом дослідження  є  справляння непрямих податків.

Метою дослідження в курсовій роботі є вивчення нової нормативно-правової бази в сфері регулювання механізму справляння непрямих податків, виявлення значення непрямих податків для фінансової системи держави. 

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

1. Описати сутність  та  значення непрямого оподаткування. 

2. Охарактеризувати чинну   нормативно-правову базу, що регулює   відносини в сфері справляння  непрямих податків.

3. Проаналізувати динаміку  та структуру справляння непрямих  податків в Україні. 

4. Охарактеризувати окремі  форми непрямих податків.

5. Дослідити світовий  досвід справляння непрямих податків  та запропонувати шляхи його  імплементації в національному  законодавстві. 

6. Опрацювати основні   зміни системи непрямого оподаткування  зумовленні прийняттям Податкового  кодексу України.

Курсова робота ґрунтується на аналізі положень чинного фінансового й податкового законодавства, нормативно-правових актів інших галузей права. У ній також розглядається практика застосування податкового законодавства органами державної податкової адміністрації України, використано проекти законодавчих актів, довідкова література, статистичні матеріали щодо функціонування непрямих податків в Україні.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ СПРАВЛЯННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

 

1.1. Суть непрямого   оподаткування

 

Система оподаткування –  це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих  фондів.

За формою оподаткування  розрізняють прямі і непрямі  податки:

1) прямі (прибутково-майнові)  податки – податки, що встановлюються  безпосередньо щодо платників,  їх розмір прямо пропорційно   залежить від результатів фінансової  діяльності;

2) непрямі податки  (податки  на споживання) – податки,  що  обчислюються на основі  цін  або фізичних характеристик   товарів та послуг, розмір яких  безпосередньо не залежить від   доходів платника, а визначається  за вартісними або кількісними   характеристиками здійснюваних  ним оподатковуваних операцій [21, с. 132].

При непрямому оподаткуванні  формальним платником є продавець  товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем цього  товару, тоді як останній виступає реальним платником податку.

При відповідних умовах непрямі  податки не завжди повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані  товари є досить еластичним, тобто  обсяг реалізації зменшується при  підвищення цін, тоді як прямі податки  можуть бути перекладені на споживача  продукції через механізм росту цін [15, с. 225].

Непряме оподаткування України  передбачає сальдовий розподіл доходів  громадян. У процесі становлення  ринкової економіки непрямі податки  виступають інструментом мобілізації  валового внутрішнього продукту до державного бюджету України.

За економічною природою непрямі  податки поділяються  на:

- акцизи;

- мита [10, с. 134].

Акцизи – це непрямі  податки  на операції з реалізації товарів  і послуг, що встановлюються у вигляді  надбавки до ціни їх реалізації. У податковій системі України  застосовується два види акцизів  – податок на додану вартість і  акцизний податок.

Мита – це непрямі податки  на операції з переміщення товарів  через митний кордон держави і  встановлюються у вигляді надбавки на митну вартість цих товарів. В  податковій системі України розрізняють  вивізне і ввізне мита.

Відповідно до бюджетної  класифікації України мито (ввізне та вивізне) є  податком на зовнішню торгівлю, а податок  на додану вартість і акцизний збір є внутрішніми  податками.

За сферою застосування непрямі  податки поділяються на універсальні та специфічні. Універсальними є непрямі  податки, що справляються з усіх товарів  і послуг, окрім тих, які звільнено  від оподаткування. Універсальними непрямими податками в українській  податковій системі є податок  на додану вартість. У світовій практиці роль універсальних непрямих податків виконують також податок з обороту і податок з продажу [23, с. 122].

Специфічними є непрямі  податки, що справляються лише з тих  товарів  і послуг, перелік яких визначено  законодавством. Специфічними непрямими податками в податковій системі України є акцизний податок і мито.

За механізмом стягнення  непрямі  податки поділяються  на одностадійні і багатостадійні. Одностадійними є  непрямі податки, що одноразово стягуються на певному  етапі товарообігу. Одностадійними непрямими податками є акцизний податок і мито.

Багатостадійними є  непрямі  податки, що підлягають стягненню  на кожному етапі товарообігу – податок на додану вартість, який підлягає сплаті на кожній стадії реалізації товарів і послуг.

За наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту непрямі податки  поділяють на:

1) кумулятивні (каскадні) – непрямі податки, механізм  стягнення яких передбачає повторне  оподаткування товарів і послуг  на всіх стадіях їх обігу;

2) некумулятивні (некаскадні) - непрямі податки, механізм стягнення  яких виключає можливість повторного  оподаткування товарів і послуг, забезпечуючи однакові податкові  надходження за однаковими товарами  і послугами незалежно від  кількості етапів їх обігу  на шляху від виробника до споживача [22, с. 69].

Таблиця 1.1. Характеристика непрямих податків України

Види непрямих податків	Характеристика податку
	Економічна природа податку	Сфера застосування податку	Механізм стягнення податку	Наявність кумулятивного ефекту
Податок на додану вартість	Акциз	Універсальний	Багатостадійний	Некумулятивний
Акцизний податок	Акциз	Специфічний	Одностадійний	Некумулятивний
Мито	Мито	Специфічний	Одностадійний	Некумулятивний

Механізм стягнення  податку  на додану вартість, акцизного  збору  і мита за законодавством України  визначає їх некумулятивний характер (табл. 1.1) [11, с. 133]. Водночас окремі податкові збори, що за економічною природою є непрямими податками (наприклад, збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства), мають кумулятивний ефект, тобто товари, з яких уже стягувався відповідний збір на попередніх стадіях обігу, повторно оподатковуються.

Податкове законодавство  України визначає таку систему елементів  податкових правовідносин:

1. Суб’єкт оподаткування   – це особа, на яку покладено  податкове зобов’язання перед  державою і яка несе на собі  тягар зі сплати податку. До  суб’єктів оподаткування відносять  платників (особа, яка перераховує  суму податкових зобов’язань  до бюджету держави) і носіїв (особа, на яку покладається  тягар зі сплати податку в  результаті процесу перекладання  податків). У свою чергу, носії  податку залежно від участі  в загальній системі утворення  та сплати податку поділяються  на:

- осіб, які безпосередньо  утворюють базу оподаткування  (головним чином, це виробники  та споживачі);

- посередники (між виробниками  та споживачами);

- кінцеві споживачі [15, с. 341].

2. Об’єкт оподаткування  – це процес, наявність якого  зобов’язує сплачувати обов’язкові  платежі до централізованого  фонду грошових коштів держави. 

3. Масштаб обкладання  податком - це своєрідне вимірювання  податкової бази, яке закладається  в основу розрахунку належної  до сплати суми податку. 

4. Джерело сплати податків  – фонд чи дохід, з якого  сплачується податок і проводяться  розрахунки з бюджетом.

5. Ставка податку –  офіційно встановлений розмір  податку, що забезпечує обчислення  належної суми до сплати податку.  Розрізняють три методи побудови  податкових ставок:

а) інтуїтивний – органи державної влади, які запроваджують  податок, встановлюють ставку на власний  розсуд (інтуїтивно);

б) емпірично-аналітичний  – законодавець встановлює ставки на основі аналізу за попередній період і певних емпіричних висновків;

в) економіко-математичного  моделювання - забезпечує встановлення ставок на основі побудови моделей  і врахування впливу основних факторів (інтереси держави, платників, суспільства) [16, с. 107].

6. База оподаткування   – безпосередньо розмір предмета  оподаткування.