Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Всі операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій що не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17 відсотків. Але з першого січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків [2, с. 159].

За нульовою ставкою  оподатковуються  операції з:

а) експорту товарів (послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією;

б) постачання товарів  для  заправки або забезпечення морських і повітряних суден; заправки космічних  кораблів та військового транспорту миротворчих сил та інших випадках, передбачених законодавством.

Не є об'єктом оподаткування  ПДВ операції з:

а) випуску (емісії), розміщення в будь-які форми управління та продажу (погашення), викупу за кошти  цінних паперів;

б) передача майна у  схов (відповідальне зберігання), а також  у лізинг (оренду), крім передачі у  фінансовий лізинг;

в) надання послуг із страхування  особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;

г) обіг валютних цінностей;

д) надання послуг з  інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу;

е) виплат у грошовій формі  заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій;

є) реорганізації (злиття, поділу та перетворення) юридичних  осіб;

ж) постачання позашкільним навчальним закладам, учням послуг у сфері позашкільної освіти та інші згідно з законодавством.

Звільняються від оподаткування  операції з:

а) постачання продуктів  дитячого харчування:

б) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної  та дошкільної освіти закладами, що мають  ліцензію на постачання таких послуг;

в) постачання технічних  та інших засобів реабілітації;

г) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;

д) постачання послуг з охорони  здоров'я закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також  постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;

е) постачання послуг з  перевезення  пасажирів міським  транспортом (крім таксі);

є) постачання релігійними  організаціями культових послуг та предметів культового призначення;

ж) постачання послуг з  поховання  та ритуальних товарів  державними та комунальними службами;

з) безоплатної приватизації житлового фонду;

и) постачання житла, крім їх першого постачання;

і) надання благодійної  допомоги та інші відповідно до чинного  законодавства [2, с. 160].

Право на віднесення сум  податку до податкового кредиту  виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних  активів, у  тому числі при їх ввезенні на митну  територію України (у  тому числі  у зв'язку з придбанням та/або  ввезенням таких активів  як внесок до статутного фонду та/або при  передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести  облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих  нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія  України;

г) ввезення необоротних  активів на митну територію України  за договорами оперативного або фінансового  лізингу [2, с. 162].

Датою виникнення права  платника податку на віднесення сум  податку до податкового кредиту  вважається:

- дата тієї події,  що  відбулася раніше;

- дата списання коштів  з банківського рахунка платника  податку на оплату товарів  (послуг);

- дата отримання платником   податку товарів (послуг), що підтверджено  податковою накладною.

У разі якщо придбані та/або  виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних  операціях, а частково - ні, до сум  податку, які має право віднести до податкового кредиту, включається  та частка сплаченого (нарахованого) податку  під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці, використання таких товарів/послуг в оподатковуваних  операціях.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою  податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Автоматичне бюджетне відшкодування  здійснюється за результатами камеральної  перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації (Додаток А). Але за наявністю певних підстав, які можуть свідчити, що розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби може провести протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком проведення камеральної перевірки документальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування суми відшкодування.

Основними причинами  для  проведення таких виїзних перевірок  є:

а) порушення справи про  банкрутство стосовно платника податку  та/або його постачальників;

б) наявність у Єдиному  державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів  про:

- відсутність підтверджених  відомостей, внесених до цього  Реєстру;

- відсутність за місцезнаходженням;

- прийняття рішень  про  виділ або припинення діяльності;

- визнання повністю  або  частково недійсними установчих  документів;

- припинення державної   реєстрації;

в) існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником податків за операціями з придбання товарів, та сумою податкових зобов'язань  його контрагентів;

г) відсутність даних  у податковій звітності попередніх 12 місяців операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка ПДВ, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків обсягу постачання;

д) невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

- у кожному з останніх  чотирьох звітних податкових  періодів, чисельність працівників,  які перебувають у трудових  відносинах з платником, перевищує  20 осіб та середня заробітна  плата усіх працівників не  менш ніж у 2,5 рази перевищує  мінімально встановлений рівень;

- має основні фонди,  залишкова балансова вартість  яких на звітну дату за даними  податкового обліку перевищує  суму, заявлену до відшкодування  за попередні 12 календарних місяців;

- рівень визначення  податкового  зобов'язання з податку  на  прибуток є вищим від  середнього  по галузі у кожному  з  останніх чотирьох звітних податкових  періодів;

е) відсутність протягом попередніх 24 місяців документальних періодів.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державного казначейства висновок (Додаток Б) протягом:

- трьох робочих днів  після закінчення камеральної  перевірки;

- п'яти робочих днів  після закінчення документальної  виїзної перевірки платника податку,  який не має права на автоматичне   бюджетне відшкодування податку   на додану вартість [2, с. 171].

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку  на додану вартість орган державної  казначейської служби перераховує  зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку  на поточний банківський рахунок  платника податку.

На жаль, повне відшкодування  податку на додану вартість може спустошити бюджет. Тому фахівці Міністерства фінансів України розробили механізм, згідно з яким частину заборгованості податку на додану вартість держава може повертати облігаціями внутрішньої державної позики.

Суми податку, не відшкодовані платникам вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку  на додану вартість На суму такої заборгованості нараховується-пеня на рівні 120 відсотків  облікової ставки Національного  банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником  особою та скріплену печаткою податкову  накладну (Додаток В). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (Додоток Г).

Податкова накладна видається  платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для  нарахування сум податку, що відносяться  до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з  постачання товарів/послуг платник  податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну_після  реєстрації в Єдиному реєстрі  податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування  до Єдиного реєстру податкових накладних  є квитанція в електронному вигляді  у текстовому форматі яка надсилається протягом операційного дня.

Платники податку зобов'язані  вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а  також які не є об'єктами оподаткування  та звільнені від оподаткування  згідно з цим розділом.

Зведені дані такого обліку відображаються в податкових деклараціях, що подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем звітного (податкового) місяця . Окрім того, платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах, виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Після цього платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Акцизи – згідно Податкового  кодексу України це непрямі податки, що включаються у ціну товару і  сплачуються покупцями. Як правило, вони встановлюються на дефіцитну і  високорентабельну продукцію, призначену для населення, виробництво якої, як правило, є монополією держави.

Акцизний податок встановлюється на товари, які держава вважає за потрібне оподатковувати за вищими ставками, ніж інші товари. Акцизний податок  втілює у собі як фіскальну функцію, поповнюючи бюджет, так і регулюючу, корегує попит та пропозицію на підакцизні товари.

Механізм справляння акцизного  податку встановлюється розділом VI Податкового кодексу України.

Платниками акцизного  податку в основному є національні  виробники підакцизних товарів  та суб'єкти господарювання, що імпортують чи реалізують ці товари.

До підакцизних товарів  належать:

- спирт етиловий та  інші спиртові  дистиляти, алкогольні  напої,  пиво;

- тютюнові вироби, тютюн  та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений  газ;

- автомобілі легкові,  кузови  до них, причепи та  напівпричепи, мотоцикли [2, с. 184].

Всі платники акцизного податку  повинні бути зареєстровані. Реєстрація з органах державної податкової служби як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних  напоїв та тютюнових виробів яка  підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов'язані надати органу державної  податкової служби за місцезнаходженням  суб'єкта господарювання інформацію про  видані, переоформлені, призупинені  або анульовані ліцензії у п'ятиденний  строк з дня здійснення таких  дій.

Інші платники підлягають обов'язковій  реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів  у місячний строк  із дня початку господарської  діяльності.

Об'єктами оподаткування  є операції з:

- реалізації вироблених  в Україні  підакцизних товарів  (продукції);

- реалізації (передачі) підакцизних   товарів (продукції) з метою   власного споживання, промислової   переробки, здійснення внесків  до статутного капіталу, а також  своїм працівникам;

- ввезення підакцизних  товарів  (продукції) на митну  територію  України;