Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

2. На сьогоднішній момент  існує необхідність реформування  непрямих податків,  побудови  більш ефективного механізму,  що слід врахувати при розробці  змін до Податкового кодексу.  Оцінка ефективності ПДВ за  наведеними показниками дозволить  більш точно планувати надходження  цього податку,  допоможе при  розробці заходів з удосконалення  регулюючої та фіскальної дії  ПДВ,  усунення недоліків його  механізму, формування раціональної  структури податкових доходів  бюджету, тобто сприятиме розробці  ефективної податкової політики.

 

 

 

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ НАРАХУВАННЯ ТА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

 

3.1. Непрямі податки  та їх роль у формуванні  доходів бюджету

 

Доходи бюджету відображають економічні відносини, що виникають  між державою та підприємствами, організаціями  та громадянами в процесі формування державного фонду держави. Формою проявлення цих економічних відносин слугують різні види платежів підприємств, організацій  та громадян у державний бюджет, а їх матеріально-речовим втіленням  – грошові кошти, мобілізовані в  бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з  одного боку є результатом розподілення вартості суспільного продукту між  різними учасниками процесу відтворення, а з іншого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованної в руках держави вартості, бо остання  використовується для формування бюджетних  фондів териториального, галузевого та цільового призначення [15].

 Склад доходів бюждету,  форми мобілізації грошових коштів  у бюджет залежать від системи  та методів господарювання, а  також від економічних завданнь, які вирішує суспільство. 

 Податкова система  більшості країн світу, в тому  числі й України, будується  на на сполученні між прямими  та непрямими податками. Перші  встановлюються безпосередньо на  доход чи майно платників податків, другі включаються у вигляді  надбавки у ціну товару або  тарифу на послуги та сплачуються  споживачами. При прямому оподаткуванні  грошові відносини виникають  між державою та платником  податків, які сплачують податок  безпосередньо в бюджет; при непрямому  оподаткуванні – суб’єктом цих  відносин стає продавець товару  чи послуги, який виступає посередником  між державою і платником податку  (споживачем).

 Структура доходів  бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями  і змінами в податковій системі  України і неподаткових надходженнях  до бюджету.

 Слід зауважити, що  в більшості розвинених країн  переважають прямі податки (Німеччина,  Канада, США, Японія), а в деяких  – непрямі (Франція, Італія).

 Непрямі податки досить  широко використовуються у всьому  світі, оскільки при відносно  простому механізмі справляння  вони забезпечують стійкі поступлення  в бюджет. Крім того, вони легше  сприймаються психологічно, ніж  прямі, тому що платяться непомітно  для споживачів і немає безпосереднього  зв'язку між сплатою податку  і усвідомленням цього [22].

 Непрямі податки мають  важливу роль у формуванні  Державного бюджету. Роль непрямих  податків у формуванні доходів  бюджету різних країн, у тому  числі і в Україні також  постійно змінюється. В Україні  спостерігається тенденція до  збільшення частки непрямих податків  у загальних податкових доходах  держави. 

 Загальна сума доходів  зведеного бюджету України за  січень-жовтень 2012 року становила 217403,2  млн. гривень. З них податковіх надходжень – 162927,0 млн. грн., з яких встановлені такі суми податкових надходжень по непрямих податках:

 Податок на додану  вартість 64091,4 млн. грн.

 Акцизний податок з вітчизняних товарів 13866,5 млн. грн.

 Акцизний податок з імпортних товарів 3018,8 млн. грн.

 Ввізне мито 5194,4 млн.  грн.

 Це разом складає  86171,1 млн. грн. При загальній  сумі доходів до Державного  бюджету 217403,2   млн.грн.. Тобто  доля непрямих податків у формуванні  доходної частини бюджету складає  39,63%. А доля непрямих податків  серед усіх податковіх надходжень  до бюджету – 52,89%

 Згідно з цим Законом  до Державного бюджету України  у повному обсязі зараховуються  всі непрямі податки, крім акцизного  збору з вітчизняних товарів. 

 В системі непрямого  оподаткування України, як і  в цілому в податковій системі,  багато недоліків. Найважливішим  з них можна назвати нестабільність  правової бази. Так, наприклад,  з моменту прийняття Закону  України "Про податок на  додану вартість" було прийнято  більше двадцяти виправлень до  його тексту. Також треба відмітити  недостатню увагу до регулюючої  функції непрямих податків та  зловживання їх фіскальною функцією, хоча непрямі податки за своєю  суттю є дуже пристосованими  до регулюючої функції.

 Незважаючи на критику  з боку багатьох економістів,  непрямі податки доволі широко  використовуються в усьому світі,  оскільки при відносно простому  механізмі їх стягнення вони  забезпечують стабільні й суттєві  доходи держави та ухилитися  від їх сплати важко. Крім  того, психологічно ці податки  сприймаються платниками легше,  ніж прямі, адже вони приховані  у ціні товару, роботи, послуги.  Тому платник податку в момент  його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Сутність, переваги та недоліки непрямого оподаткування в умовах ринкової економіки

 

У недалекому минулому, непрямі  податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати  непрямі податки тільки як фінансовий тягар для населення – безглуздо, так як таким є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки  вони торкаються різних верств населення  та як виконують своє призначення.

 Перевага непрямих  податків пов’язано в першу  чергу з їх роллю у формуванні  доходів бюджету. Однак це не  говорить про те, що вони не  виконують регулюючої функції.  При вмілому їх використанні, непрямі податки можуть бути  ефективним засобом регулювання  економіки.

 По-перше, непрямим  податкам характерне швидке надходження  до бюджету. Відбулась реалізація  – проводиться перерахування  ПДВ та акцизного збору в  бюджет. Це, в свою чергу, дає  кошти для фінансування витрат.

 По-друге, так як  непрямі податки охоплюють товари  громадського споживання та послуги,  то існує висока вирогідність  їх повного або майже повного  надходження, а зупинити процес  споживання товарів та послуг  неможливо [11].

 По-третє, споживання  більш-менш рівномірне у териториальному  розрізі, а тому непрямі податки  знімають напругу в міжрегіональному  розподіленні доходів. Якщо доходи  бюджету базуються на доходах  підприємств, то внаслідок нерівномірності  економічного розвитку виникає  проблема нерівноцінності доходної  бази різних бюджетів. Без використання  непрямих податків виникають  труднощі в збалансуванні місцевих  бюджетів.

 По-четверте, непрямі  податки суттєво впливають на  саму державу. Використовуючи  всі свої можливості та інструменти,  вона повина забезпечувати певні  умови для розвитку виробництва  та сфери послуг, так як чим  більше обсяг реалізації тим  більші надходження до бюджету.  Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на які розповсюджуються непрямі податки.

 По-п’яте, непрямі  податки впливають на споживача.  При вмілому їх використанні  держава може регулювати процес  споживання, стримуючи його водному  напрямку та стимулюючи в іншому. Таке регулювання повинно бути  відкритим, тому що незавжди  інтереси держави співпадають  з інтересами суспільства. Таке  регулювання, в той же час,  ніколи не зможе задовільнити  інтереси всіх верств населення.  Однак це регулювання необхідно,  тому диференціація ставок акцизного  збору в Україні виправдана. Разом  з тим слід сказати, що єдина  для всіх товарів ставка ПДВ  знижуе його регулюючу роль. Світовий  досвід переконує доцільність  використання декількох різних  ставок. Структура споживання різних  верств населення суттєво відрізняється,  тому принцип справедливості  оподаткування може бути реалізован  через диференційовний підхід  до встановлення непрямих податків  на окремі види товарів, робот,  послуг. Однак тут теж існують  деякі обмеження. Встановлення  більш високих ставок тільки  на товари першої необхідності  та предмети розкоші звужує  сферу непрямого оподаткування  та зменшує податкові надходження  в бюджат. Навпаки, навіть невисокий  рівень непрямого оподаткування  товарів щоденного попиту забезпечить  державі постійні та стабільні  надходження, так як постійним,  стабільним та значним є суспільне  споживання.

 По-шосте, збільшення  доходів держави при зростанні  населення та його добробуту;

 По- сьоме, здійснення стримуючого впливу на споживання товарів, шкідливих для здоров’я і моральності населення;

 Восьме, зручність, яка  полягає у тому, що вони характеризуються  близькістю до місця внесення, відсутністю втрати часу при  внесенні, не мають примусового  характеру, не потребують накопичення  певних коштів.

 Поряд з цим, не  можна абстрагуватись і від  тих недоліків, що привносяться  в податкову систему необґрунтованим  використанням непрямих податків. Головний з них, що, зрештою, послужив однією з основних причин критики з боку науковців та практиків, – це відсутність безпосередньої залежності від розміру доходів платників, регресивний характер. К. Маркс вважав податки на споживання податками на бідних, а тому гостро їх засуджував. Групи осіб з низьким рівнем доходу в якості податку в ціні споживчих товарів сплачують більшу частку свого доходу порівняно з високодохідними групами. Тому проблема забезпечення ефективності введення цих податків повинна враховувати величину диференціації населення за рівнем доходів та відносну частку низькооплачуваних категорій населення [16].

 Соціальна несправедливість  непрямих податків може певною  мірою нейтралізуватися державою  шляхом вилучення товарів першої  необхідності з кола оподатковуваних.  Але виникає суперечність: адже  швидкість надходження податків, стабільність і рівномірність  забезпечуються саме оподаткуванням  товарів широкого вжитку. Тому  державі необхідно якнайповніше  врахувати інтереси усіх членів  суспільства, прийти до компромісного  розподілу податкового тягаря.

 У сучасних умовах  вплив непрямих податків на  підвищення цін, крім негативності  саме цього фактора, достатньо  обґрунтовано вважають джерелом  розвитку інфляційних тенденцій.  На наш погляд, не менш істотним  недоліком непрямих податків  слід вважати обмежені можливості  їх використання для стимулювання  виробництва. Деякі можливості  стимулювання закладені в непрямих  податках щодо регулювання структури  споживання, однак їх реалізація  знаходиться в безпосередньому  зв’язку з відпрацьованістю механізму  визначення та стягнення. Практика  переконливо свідчить, що не завжди  регулювання споживання шляхом  непрямих податків має наслідком  лише позитивні результати.

 З точки зору рішення  фіскальних завданнь непрямі  податки завжди єфективніші ніж  прямі. Це пов’язано з цілим  рядом причин. Одна з головних  причин полягає в різних базах  оподаткування: прибутку чи доходу  – при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання – при непрямому. Відомо, що економічний розвиток всіх без винятку країн має циклічний характер з тим чи іншим періодом коливаннь, економічне зростання чергується з спадами в економічному розвитку. Саме в період кризисного падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається зменшення бази оподаткування, що призводить при незмінних ставках до зменшення доходів бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є більш чутливою до змін в єкономічному розвитку, ніж база непрямих податків [5].

 З точки зору впливу  на економічний розвиток прямі  податки традиційно пов’язують  із стимулами і антистимулами  для трудової та підприємницької  діяльності, непрямі – з їх  впливом на ціни. Очевидно, що  непрямі податки здійснюють тим  більший вплив на загальний  рівень цін, чим більший обсяг  вироблених в країні товарів  вони охоплюють, чим вищє їх  ставки. Дослідження економістів  свідчать про те, що введення  непрямих податків або збільшення  їх ставокможе привести до  підвищення загальногорівня цін  в країні, навіть при незмінності  всіх основних економічних факторах. Тому, як свідчить зарубіжний  досвід, їх намагаються вводити  тільки в період економічної  стабільності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Зарубіжний досвід щодо встановлення непрямих податків

 

Для стабілізації фінансової системи держави велике значення має податкова дисципліна, тобто  своєчасне і в належних розмірах внесення фізичними і юридичними особами встановлених обов’язкових платежів і зборів у державний  і місцеві бюджети. На жаль за весь період існування незалежної України  жодного разу не було виконано бюджет у його доходній частині.

Важливою характеристикою  сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, дослідження  якої почнемо з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, 56,6%: податки  на споживання, акцизи, внески підприємців  у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині – 45,2%, в  Італії – 48,9%) [20].

Переважання на початку і  в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів  більшості населення, що об’єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною  простотою збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування  потребує складного механізму обліку платників, об’єкта оподаткування, механізму стягнення податків.

Найрельєфніше розглянуті закономірності проявляються в країнах, що розвиваються, для яких характерне переважання  в оподаткуванні непрямих податків із високою питомою вагою мита й акцизів.

Що ж до використання непрямих податків у сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами, зокрема, традиціями використання цих  податків. Наприклад, у Німеччині, Франції  непрямі податки традиційно відіграють значну роль.