Прямі податки з населення

 

* Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз. 1 пп. 169.4.1 ПК).

Згідно із абз. 8 п. 1 р. XIX ПК з 01.01.11 р. до 31.12.14 р. податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 ПК, визначається як добуток суми, визначеної в абз. 1 пп. 169.4.1 ПК, та відповідної кількості дітей. [18]

Сума податку  з доходів фізичних осіб = (1000 – (380 * 0,03) – 470,50) * 0,15 = 77,715 грн.

2.3. Плата за землю

Плата за землю в Україні справляється у вигляді земельного податку  чи орендної плати, у залежності від  того, чи знаходиться земельна ділянка  у власності або передана у користування на умовах оренди. Розмір плати за землю встановлюється у розрахунку на рік у вигляді платежів за одиницю земельної площі і залежить від якості і місцезнаходження ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі. [11]

Приклад

Підприємство набуде право власності на нововідведену земельну ділянку (10000 м²) i отримає державний акт 25 вересня 2005 р. Умовно вважаємо, що землевласник набув земельну ділянку, яка зайнята житловим фондом, у населеному пункті з чисельністю населення понад 1 млн. чол. (обласний центр), яким не встановлено грошової оцінки. У такому разі необхідно здійснити розрахунок земельного податку щодо нововідведеної земельної ділянки за 6 днів вересня та жовтень — грудень, i не пізніше 24 жовтня подати звітний розрахунок за нововідведену земельну ділянку.

• Відповідно до ст. 7 Закону № 2535-ХІІ (на сьогоднішній день Закон втратив чинність від 02.12.2010), якщо грошової оцінки земельних ділянок не встановлено, середня ставка земельного податку встановлюється, зокрема, за земельну ділянку населеного пункту з чисельністю населення понад 1 млн. у розмірі 21 коп/м². При цьому до цієї ставки застосовується коефіцієнт 3, оскільки земельна ділянка знаходиться у місті обласного підпорядкування. Крім цього, згідно зі ст. 7 цього Закону податок за земельні ділянки, зайняті, зокрема житловим фондом, справляється у розмірі 3% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. Відповідно до ст. 68 Закону № 2285-IV у 2005 p. по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, збільшені в 3,03 раза.

Для обрахування  суми земельного податку необхідно:

♦ визначити річну суму земельного податку:

(10000 м² * 0,21 грн./м² * 3 * 3,03) *3% = 572 грн. 67 коп.;

♦ визначити місячну суму земельного податку:

572 грн. 67 коп. : 12 місяців = 47 грн. 72 коп.;

♦ визначити суму земельного податку за шість днів вересня:

(47 грн. 72 коп. : 30 днів) * 6 днів = 9 грн. 54 коп.;

♦ визначити загальну суму земельного податку за нововідведену земельну ділянку:

9 грн. 54 коп. + 47 грн. 72 коп. + 47 грн. 72 коп. + 47 грн. 72 коп. = 152 грн. 70 коп. [13]

2.4. Податок на майно

До платників податку на нерухоме майно належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, а також юридичні особи, які створені, зареєстровані та проводять діяльність відповідно до законодавства України. Крім того, платниками цього податку є власники об’єктів житлової нерухомості – нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами нашої держави, що створені та провадять діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.

Приклад

Сім’я складається з п’яти осіб: чоловік (резидент Італії), дружина (резидент України) і троє неповнолітніх дітей.

Дружина володіє 2 квартирами і дачею:

1. Квартира загальною площею 180 кв. метрів, житловою 130 кв. метрів;

2. Квартира загальною площею 120 кв. метрів, житловою 90 кв. метрів;

3. Дача 150 кв. метрів.

Чоловік володіє 2 квартирами і будинком:

1. Квартира загальною площею 150 кв. метрів, житловою 121 кв. метрів;

2. Квартира загальною площею 80 кв. метрів, житловою 40 кв. метрів;

3. Будинок загальною площею 350 кв. метрів, житловою 255 кв. метрів.

Базою оподаткування  є житлова площа об’єкту житлової нерухомості. За наявністю у платника податків декількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо по кожному з таких об’єктів.

Спочатку розрахуємо податок на нерухомість дружини:

Перша квартира має найбільшу житлову площу. Є сенс заявити, що ця квартира не є об’єктом оподаткування, посилаючись на ст.265.2.2, ґрунтуючись на тому, що сім’я виховує трьох дітей.

Друга квартира - житлова площа 90 кв. метрів. Тут можна скористатися пільгою згідно ст.265.4.1. База оподаткування зменшується: для квартири - на 120 кв. метрів; для житлового будинку - на 250 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за звітний період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, в якому платник податків зареєстрований або за вибором платника податку до будь-якого іншого, що знаходиться в його власності.

Третій об’єкт - дача, 150 кв. метрів. Посилаємося на ст.265.2.2, про те що садовий або дачний будинок не є об’єктом оподаткування, але не більше одного на платника податків. Тут теж нічого не потрібно платити.

Можна бачити, що платити поки нічого не потрібно.

Тепер розрахуємо податок на нерухомість  чоловіка: Ст.265.1.1.: «Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості». Виходячи з цієї статті, нерезидент теж виступає платником.

Перша квартира - житлова площа 121 кв. метр. Скористаємося податковою пільгою. 121-120 = 1 кв. метр - база оподаткування для цієї квартири. Визначимо ставку податку. Ставка податку встановлюється міською радою за 1 кв. метр житлової площі: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставка податку не може перевищувати 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року. У Києві вона становить 1%.

З 01.12.2011 року мінімальна заробітна плата в Україні має становити 1004,0 гривень. Будемо вважати, що на 1 січня 2012 року вона не зміниться. 1% - 10,04 гривень, ставка податку. Розрахуємо податок для першої квартири: 1 кв. метр * 10,04 = 10, 04 гривень.

Друга квартира - житлова площа 40 кв. метрів. 40 кв. метрів * 10,04 гривень = 401,60 гривень.

Будинок - житлова площа 255 кв. метрів. Скористаємося пільгою на сплату податку, ст. 265.4.1. 255 кв. метрів - 250 кв. метрів = 5 кв. метрів - база оподаткування. 5 кв. метрів * 10,04 гривень = 50,20 гривень - податок на будинок.

Підсумуємо  податок на нерухомість чоловіка 10,04 + 401,6 + 50,20 = 461,84 гривень на рік. [25]

Так як за майно, яке має дружина, нічого платити  не потрібно, то податки, які сплачує  чоловік за свою нерухомість, складають  всю суму виплат цієї сімї за майно, тобто 461,84 гривні на рік. Можна побачити, що поки загальна сума податку на нерухомість сім’ї з урахуванням пільг становитиме невелику суму.

2.5. Єдиний податок

За змістом  і способом стягнення єдиний податок  відповідає всім ознакам прямого  податку. По суті, його можна кваліфікувати  як податок на прибуток з невизначеною ставкою оподаткування, оскільки обчислюється єдиний податок виходячи з обороту  від реалізації і він не залежить від фінансового результату.

Може  статися, що в разі низькорентабельного  обороту за період підприємство, сплачуючи 6% чи 10% від обороту, віддає державі  весь зароблений прибуток, а іноді  навіть більше, а в разі високорентабельного - лише зовсім незначну його частину.

Проте нерідко  суб'єкти малого підприємництва реєструються як платники єдиного податку не тому, що це економічно вигідно для їх діяльності, а тому, що процедура  ведення обліку і складання фінансової звітності значно спрощується.

Умови переходу на єдиний податок та перебування  на ньому (п. 291.4 ПКУ)

Таблиця 2.2.

Єдиноподатники Критерії		Фізособи-підприємці					Юридичні особи
		I група		II група	III група		IV група
Граничний обсяг доходу протягом календарного року, грн.		150000		1000000	3000000		5000000
Наприклад, якщо річний дохід підприємця перевищує 1 млн грн., то, вочевидь, що він може потрапити тільки до єдиноподатників групи 3. А от якщо річний дохід фізособи перебуває в межах до 150 тис. грн., вона має право на власний розсуд вибрати будь-яку з груп — 1, 2 чи 3, ураховуючи при цьому наявність/відсутність працівників та заплановані види діяльності. Юридичні особи відповідно потрапляють виключно до групи 4.
Максимальна кількість найманих працівників*	Не можуть використовува-ти найману працю		10 (одночасно)			20 (одно-часно)		50 (середньо-облікова чисельність**)
Види господарської діяльності	Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання  побутових послуг населенню****		1) виробництво або продаж товарів;  2) надання послуг*** (у тому числі побутових****) єдиноподатникам та/або населенню, крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (гр. 70.31 КВЕД ДК009:2005);  3) діяльність у сфері ресторанного господарства			Будь-які види діяльності, крім недопустимих для єдиноподатника

 

* До розрахунку не включаються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (п.п. 291.4.1 ПКУ).

** Середньооблікова кількість працівників — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади у сфері статистики, з урахуванням усіх найманих працівників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш ніж один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (п.п. 14.1.227 ПКУ).

*** Залишається питання щодо робіт,  які прямо тут не названо. 

**** Вичерпний перелік побутових послуг для цілей спрощеної системи оподаткування наведено в п.п. 291.7 ПКУ. [27]

Приклад

Нехай підприємство отримало у звітному періоді такі показники:

• доходи операційної діяльності 10,0 тис. грн;
• операційні витрати 16,0 тис. грн;
• у т. ч. витрати на сплату єдиного податку 9,0 тис. грн;
• доходи іншої звичайної діяльності 80,0 тис. грн;
• витрати іншої звичайної діяльності 30,0 тис. грн;
• прибуток 44,0 тис. грн.

Таким чином, виникає ілюзія, ніби підприємство від операційної діяльності отримало збитки (10,0 - 16,0 = - 6,0), тоді як від іншої звичайної діяльності (нехай це буде реалізація необоротних активів) показано отримання прибутку (80,0 - 30,0 = 50,0), - що теж не зовсім правильно, оскільки левова частка податку, яка в такому разі має припадати саме на інші звичайні доходи, не зменшила цього прибутку. У цілому ж по підприємству прибуток показано правильно, 44,0 тис. грн. Однак це не виправдовує такого "стандартного" ставлення до обліку єдиного податку, як і не робить цей облік логічнішим.

Можна побачити що, операційна діяльність не призвела до збитків. У подібних випадках цей неприємний показник може потрапити до звіту "завдяки" стандартному виконанню бухгалтером вимог. А все могло би бути інакше, якби ці вимоги не суперечили логіці.

• доходи операційної діяльності 10,0 тис. грн;
• витрати операційної діяльності 7,0 тис. грн;
• доходи іншої звичайної діяльності 80,0 тис. грн;
• витрати іншої звичайної діяльності 30,0 тис. грн;
• витрати на сплату єдиного податку 9,0 тис. грн;
• прибуток 44,0 тис. грн.

Виходить, що і загалом по підприємству прибуток той самий (44,0), і від операційної діяльності результат показано достовірний (10,0 - 7,0 = 3,0), і від іншої звичайної діяльності цей результат відповідний (80,0 - 30,0 = 50,0). Бо витрати на сплату податку - це витрати, понесені у зв'язку зі здійсненням усіх видів діяльності разом, а не тільки операційної. У цьому прикладі вони становлять 9,0 тис. грн і додаються до витрат, понесених у цілому за період. Якщо вже йти таким шляхом, то цей елемент витрат потрібно розподілити по двох статтях, пропорційно до часток доходів, отриманих від різних напрямів діяльності. Хоча навряд чи це вдале рішення. І цьому є економічне обгрунтування.