Прямі податки з населення

Річ у  тім, що витрати на сплату будь-яких податків не годиться пов'язувати з  тією масою витрат, без яких створення  того чи іншого продукту діяльності підприємства було б неможливе. І перш за все  тому, що податки - категорія не економічна, а фінансова. Вимога зараховувати єдиний податок до складу операційних витрат - це перенесення податкових відносин з фінансової площини в господарську (економічну). Це не тільки нелогічно, це ще й неграмотно з професійної точки зору. [19]

2.6. Крива Лаффера

Крива Лаффера  — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму. [16]

Крива Лаффера

Рис. 2.1.

Зв’язок між висотою оподаткування  та податковими надходженнями залежить від податкової бази, тобто об’єкта  оподаткування. Тому Лаффер досліджував  цей зв’язок за допомогою показника  еластичності податкової бази, який вимірюється  як відношення процентної зміни величини об’єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто  податкових ставок, які застосовуються щодо даного об’єкта (бази) податку.

де Е_Т — еластичність податкової бази;

В — вартісний вимір податкової бази (об’єкта оподаткування);

Т — норма оподаткування;

∆В — приріст або процент збільшення податкової бази;

∆Т — приріст або процент збільшення норми оподаткування.

На обсяг податкових надходжень впливає також процес ухилення від сплати податків (Рис. 2.2.). Надмірне підвищення норми оподаткування веде до збільшення доходів тіньової економіки та згортання легального бізнесу, а заодно й до скорочення податкової бази.

Залежність показника обсягів  ухиленнявід сплати податків від  норми оподаткування

Рис. 2.2.

де В — податкова база;

Т — норма оподаткування.

Відкриття Лаффера якраз і полягає  у тому, що зі збільшенням норми  оподаткування, податкова база стає гнучкішою, що якраз і зумовлює, починаючи  з певного рівня, зменшення податкової бази й ухилення від сплати податків. [14]

2.7. Мультиплікатор державних витрат

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки змінився сукупний доход (∆Y) при зміні державних витрат (∆G) на одиницю.

Мультиплікатор державних витрат дорівнює:

M_g =- =

де с' - частина приросту доходу, що її домогосподарства спрямовують на споживання.

Якщо  планові витрати враховують вплив  податкових надходжень Т = t*Y, мультиплікатор державних витрат (складний мультиплікатор) відображає залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд:

m_g = (1-t)

де     t - гранична ставка оподаткування.

Зменшення податків на ∆Т збільшує використання доходів (рис. 2.3.), Y' = Y - Т на величину ∆Т і споживання на величину с'*∆Т. Сукупні витрати зростають. Пряма планових витрат переміститься вгору на с'*∆Т, рівновага переміститься з точки А в точку В.

Зменшення податків також створює мультиплікативний  ефект на доход. Сукупний ефект для  доходу під впливом зміни податків дорівнює:

∆Y = m_t*∆T,

m_t - податковий мультиплікатор:

m_t = =

Вплив податків на рівноважний ВВП

Рис. 2.3.

Податковий  мультиплікатор показує, що зростання  податків на певну величину зменшує  обсяг виробництва на більшу величину і навпаки, при зменшенні ставок оподаткування Т(Y) на певну величину рівноважний обсяг виробництва (Y) збільшується на більшу величину.

Аналіз  мультиплікаторів державних витрат та податків дає можливість сформулювати такі висновки.

Якщо  державні витрати і податкові  надходження змінюються на одну й  ту саму величину, то й рівноважний  рівень виробництва змінюється на ту саму величину.

Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджету і дорівнює він одиниці.

m_b = 1,

де m_b – мультиплікатор збалансованого бюджету.

m_g + m_t = - = 1

Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж при збільшені  державних витрат:

m_g = , m_t = ,m_g>m_t

Отже, державні витрати відчутніше впливають  на величину доходу і споживання порівняно  зі зміною податків. Ця різниця і  визначає вибір заходів у бюджетно-податковій політиці. [17]

 

 

Висновки до розділу ІІ

Існує велика кількість прямих податків. Кожен  податок має свою податкову ставку (величина податку на одиницю оподаткування), яка враховується при розрахунку податку. Податкова ставка встановлюється Податковою Службою України і прописується у Конституції України та Податковому Кодексі України. Кожен податок є особливим і має певні властиві йому нюанси.

Прямими податками є обов’язкові  платежі, що не мають конкретного  цільового призначення і стягуються державою безпосередньо з доходів  чи майна платників податків –  власників цих доходів або  майна. Тобто розмір прямих податків для окремого платника визначається величиною його доходів. Порівняно  з непрямими прямі податки  більш справедливі, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме на стадії отримання доходу. Прямі  податки виступають дійовим фінансовим регулятором доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання тощо. При цьому вони справляють значний вплив на саму державу, яка  повинна забезпечити умови для  ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва  продукції зростає, то більшими стають і надходження до бюджету. [11]

В останній час в українському суспільстві ведеться дискусія щодо доцільності існування спрощеної системи оподаткування – єдиного податку. Єдиний податок — місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України) податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування. Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна — 200 грн.

 

Загальні висновки

Сьогодні  ми не можемо уявити собі державу без  податків. Об’єктивною реальністю є те, що, з одного боку, податки  — це фінансове підґрунтя існування  держави, а з іншого, податки —  це знаряддя перерозподілу доходів  юридичних і фізичних осіб, найефективніший  інструмент впливу держави на суспільне  виробництво.

Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку. Вони були першим джерелом поповнення казни багатьох давніх держав. Адже на первинних етапах формування податкової системи основним об’єктом оподаткування була земля та майно, а самі податки стягувалися в  натуральному вигляді.

Слід  зазначити те, що прямі податки  як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними  перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового  тягаря, при якому більше платять  ті члени суспільства, як вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену  долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

Також прямі  податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. З точки  зору проблем бюджетного дефіциту –  прямі податки являються одним  з найбільш стабільніших і надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну  частину бюджету.

Основним  недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство. А також  планування податковими органами сум  грошових надходжень від прямих податків, через що відбуваються зловживання  податківців при намаганні виконати плани з допомогою тиску. [26]

Для поступального  розвитку суспільства, забезпечення фінансових потреб держави та матеріального  добробуту населення система  прямого оподаткування в країні повинна бути не тільки джерелом доходів держави, а й регулятором прибуткової діяльності суб’єктів національної економіки. Тому визначення прямих податків має базуватися на тому, що це примусовий прагматичний фінансовий компроміс між потребами держави в коштах та інтересами юридичних і фізичних осіб, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни. Основне завдання податкової політики полягає в тому, щоб знайти цей компроміс і забезпечити його правову регламентацію. Це стосується і України. [11]

Україна має складну податкову систему, яку в світі також сприймають, як одну з найбільш незручних для  ведення бізнесу. Згідно рейтингу Світового  банку Paying Taxes 2011, податкова система  України за легкістю сплати податків займає 181 місце з 183 оцінених податкових систем.

Прийняття Податкового Кодексу в 2010 році не змінило систему сплати податків. Діюча податкова система України  є одна з найбільш заплутаних. Норми  законодавства часто суперечать одна одній, не дають однозначної  відповіді на те, як і яким чином  їх застосовувати на практиці. На допомогу таким непорозумінням приходять  численні листи та роз'яснення податкової служби і інших органів державної  влади, а іноді і отримані судові рішення, які також не дають гарантію на однозначне їх трактування в майбутньому. [28] (Додаток 3)

Опорою  сучасної податкової політики України  повинна бути науково обґрунтована теорія та методика обчислення і сплати податків, яка має сприяти позитивному  впливу економічних ефектів прямого  оподаткування на результати господарювання суб’єктів національної економіки  з метою її фінансової стабілізації, регулювання податкових надходжень та підвищення платоспроможності юридичних  і фізичних осіб. [12]

 

Література

1. Конституція України
2. Розділ І, ст. 15, п. 1 Податкового Кодексу України
3. Розділ ІІІ, ст. 151 Податкового Кодексу України
4. Розділ ХІІІ, ст. 269, ст. 270, ст. 272 Податкового Кодексу України
5. Розділ IV, ст. 169, п. 4, пп. 1 Податкового Кодексу України
6. Розділ XIX, п. 1 Податкового Кодексу України
7. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-IV
8. Закон України « Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур»
9. Закон «Про плату за землю У 2005 році» ст. 68 № 2285-IV у 2005 p.
10. Податкова система: навч. посіб. За ред. І.О. Лютого. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 456 с.
11. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц., Білик М. Д., Золотько І. А.— К.: КНЕУ, 2000. — 192 с.
12. Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних і фізичних осіб: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / Т.О. Дулік; Наук.-дослід. фін. ін-т при М-ві фінансів України. — К., 2001. — 16 с. — укp.
13. Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Д30 Податкова система. Навчальний посібник – К.: Центр учбової літе-ратури, 2007. – 184 с.
14. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 1999
15. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, Ф59 В.І. Оспіщев та ін.; За ред. В.І. Оспіщева. — К.: Знання, 2006.— 415 с.
16. Комісарук М. П. «Макроекономіка: курс лекцій». Коломия — 1999. с. 228—246.
17. Круш П. В., Тульчинська С. О. Макроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 400 с.
18. Інформаційно-аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік», стаття «Єдиний податок: нові правила роботи», ПБО № 95 від 28 листопада 2011 р.
19. Український бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит», стаття «Навіщо нам потрібен єдиний податок», № 31 2001 р.
20. Paying Taxes 2012. The global picture, Authors: World Bank Group and PricewaterhouseCoopers, 2011

Електронні  джерела

21. http://www.allbest.ru/
22. http://ru.osvita.ua/
23. http://uk.wikipedia.org/
24. http://chortkiv.net.ua/
25. http://www.teren.kiev.ua/
26. http://www.bibliofond.ru/
27. http://www.balance.ua/
28. Міжнародний Інститут Аудита (Internayional Institute of Audit) - http://www.mia.kiev.ua/

 

 

Додатки

Додаток 1

Стаття 276 Податкового кодексу України. Особливості встановлення ставок земельного податку

276.1. Податок за земельні ділянки  (в межах населених пунктів), зайняті  житловим фондом, автостоянками  для зберігання особистих транспортних  засобів громадян, які використовуються  без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими  товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками  фізичних осіб, а також за земельні  ділянки, надані для потреб  сільськогосподарського виробництва,  водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями  і спорудами, справляється у  розмірі 3 відсотків суми земельного  податку, обчисленого відповідно  до статей 274 і 275 цього Кодексу.

276.2. Податок за земельні ділянки  (в межах населених пунктів)  на територіях та об’єктах  природоохоронного, оздоровчого  та рекреаційного призначення,  використання яких не пов’язано  з функціональним призначенням  цих територій та об’єктів, справляється  у п’ятикратному розмірі податку,  обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

276.3. Податок за земельні ділянки  (в межах населених пунктів)  на територіях та об’єктах  історико-культурного призначення,  використання яких не пов’язано  з функціональним призначенням  цих територій та об’єктів, справляється  у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:

276.3.1. міжнародного значення - 7,5;

276.3.2. загальнодержавного значення - 3,75;

276.3.3. місцевого значення - 1,5.

276.4. Податок за земельні ділянки  (в межах населених пунктів), надані  для залізниць в межах смуг  відведення, для гірничодобувних  підприємств для видобування  корисних копалин та розробки  родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.