Використання засобів образотворчого мистецтва для розвитку уяви

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Розвиток уяви дітей п’ятого  року життя…………………………………….5

1.1. Поняття «уява», характерні риси уяви………..…………………….5

1.2. Психологічний портрет дитини  п’ятого року життя………………11

2. Використання засобів образотворчого мистецтва для розвитку уяви….....17

2.1. Зображувальна діяльність: малювання, ліплення…………………20

2.2. Аплікація та конструювання………………………………………..24

2.3. Вправи для розвитку уяви  дітей п’ятого року життя на

заняттях з образотворчого мистецтва…………………………………...28

Висновки……………………………………………………………………...….32

Список використаних джерел…………………………………………………..34

Додатки………………………………………………………………………...…37

 

 

Вступ

 

6 липня 2010 року Верховна Рада України  ухвалила Закон «Про внесення  змін до законодавчих актів  з питань загальної середньої та дошкільної освіти» (щодо організації навчально-виховного процесу), в якому передбачені зміни до Закону України «Про дошкільну освіту», а саме, запровадження обов’язкової дошкільної освіти дітей 5-річного віку.

Відомо, що п’ятий рік життя – особливий період дошкільного дитинства. В цей період відбувається бурхливий загальний психічний розвиток дитини, що стимулює кардинальні зміни у її розвитку мисленні, уяві, пам’яті, сприйманні. Діти вже мають певний життєвий досвід, уявлення про світ і самого себе, підсумовують здобутки попередніх вікових етапів. Але паспортний вік не завжди визначає фактичний рівень розвитку дитини. За своїми показниками фізичного, психічного, соціального розвитку діти цього віку часто дуже різняться.

Враховуючи такі особливості необхідно забезпечити кожній дитині перед вступом до школи такий рівень розвиненості, вихованості і навченості, який гарантуватиме їй достатню і необхідну життєву компетентність. Рівні стартові можливості необхідно надати всім п’ятирічкам, незалежно від того, відвідують вони дошкільний навчальний заклад чи охоплені іншими формами здобуття дошкільної освіти.

Як показали дослідження Л.С. Виготського, В.В. Є.І. Ігнатьєва,                С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.А. Крутецкого та інших, уява виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, а є умовою творчого перетворення наявних у дітей знань, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально-виховної діяльності в ДНЗ.

Творча уява дітей являє собою величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Великі можливості для розвитку творчої уяви надає саме образотворча діяльність дітей.

Уява і фантазія – це найважливіша сторона життя дитини. Засвоїти яку-небудь інформацію без уяви неможливо. Вона є вищою і необхідною здатністю людини. Водночас саме ця здатність потребує особливої ​​турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати, то в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом із зменшенням здатності фантазувати у дітей збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, до творчої діяльності. Для того щоб розвивати творчу уяву у дітей п’ятого року життя, необхідна особлива організація образотворчої діяльності.

Мета дослідження – визначити особливості розвитку творчої уяви дітей  п’ятого року життя засобами образотворчої діяльності.

Об'єкт дослідження – розвиток творчих здібностей у дітей п’ятого року життя. Предмет дослідження – процес розвитку творчої уяви у дітей.

Гіпотеза – в силу того, що даний вік є сензитивним для розвитку уяви в образотворчому мистецтві, то будуть відмінності в творчій уяві дітей.

Для вирішення поставленої мети сформульовані наступні завдання :

1 . Проаналізувати психологічну, педагогічну, методичну та історичну літературу  з даної теми.

2 . Вивчити уяву дітей п’ятого року життя, розглянути психологічний портрет дошкільників даного віку.

3 . Порівняти рівні розвитку  творчої уяви у дітей.

Практична значущість курсового дослідження полягає в тому, що розроблені нами заняття з розвитку творчої уяви , можуть бути використані в навчальній діяльності педагогом.

Новизна дослідження в тому, що ми проаналізували сучасні програми і розробили систему спеціальних занять з розвитку творчої уяви дітей п’ятого року життя в образотворчій діяльності.

 

1. Розвиток уяви дітей  п’ятого року життя

 

1.1. Поняття «уява», етапи  формування уяви дітей

 

Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду [ 25, ст. 18]. А. Ейнштейн говорив: «Уява важливіша за знання, тому що знання обмежені. Уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес, і є джерелом еволюції…». Арістотель: «Витвори уяви – це небачені у світі сполучення бачених вражень»; «Уява є ніби відчуттям, але без матеріалу». І. М. Сеченов: «Ми відрізняємо уяву від мислення впевненістю, яка притаманна нашому мисленню: якщо ми впевнені в дійсності того, що уявляємо, то, отже, ми мислимо». Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик особистості. Уява, на його думку, пов'язана з незалежністю мислення і повинна поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного. «Поєднання уяви з наступною проекцією значущих аспектів уявлюваної картини на усвідомлювану реальність являє собою основу творчого мислення ... багато відкриттів, які звичайно вважають випадковими, насправді народилися завдяки великій силі уяви, яка миттєво малює різноманітні висновки з випадкового спостереження…» [18, ст. 36]

Звернемося до деяких з них і визначимо основні особливості уяви. 
С.Л. Рубінштейн пише: «Уява – це відхід від минулого досвіду, це перетворення даного та породження на цій основі нових образів, які є або продуктами творчої діяльності людини і прообразами для неї». [ 24, ст. 42]

На думку Л.С. Виготського «уява не повторює вражень, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень. Таким чином, привнесення нового в наші враження і зміна цих вражень так, що в результаті виникає новий, раніше не існуючий образ, складає основу тієї діяльності, яку ми називаємо уявою». [3, ст. 126]. Філософський словник визначає уяву як «здатність створювати нові чуттєві чи розумові образи в людській свідомості на основі перетворення отриманих від дійсності вражень».

Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, або згадує те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яких вона ще ніколи не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів і є необхідною стороною будь-якої діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед, потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці.

Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. З розвитком і ускладненням трудової діяльності удосконалювалась і уява. Так, первісна людина була слабкою в боротьбі з природою: вона не могла пояснити того, що відбувалося навколо. В результаті народилося уявлення про існування сил природи, що стоять перед людиною. Так, поступово з'явилася релігія. Сучасна людина багато що може пояснити, але все ж таки уява продовжує відігравати в її житті величезну роль, оскільки немає меж пізнанню і роботі думки.

Якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості. Чим більше знань, чим багатшим є досвід людини, тим різноманітнішими є її враження, тим більше можливостей для комбінування образів. Функції уяви полягають:

• у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
• у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
• у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
• у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;
• у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

Характерні риси уяви:

1. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Людина заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань.
2. Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями. Відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також мислення не так уже й легко. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Однак саме характер проблемної ситуації визначає або діяльність мислення або роботу уяви. Уява працює на тому етапі пізнання, коли невизначеність проблемної ситуації досить велика. Відсутність необхідної повноти знань дозволяє "перескочити" якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Тому шляхи розв'язання не завжди правильні. Образи уяви відрізняються від образів пам'яті тим, що в уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам'яті. Уява відрізняється від пам'яті новизною відтворених нею асоціацій щодо тих, які зберігаються в пам'яті. Уява відрізняється також і від відчуття, яке обов'язково спирається на безпосередній контакт з подразником, який надходить із зовнішнього світу.
3. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява дає змогу глибше осмислити і пізнати дійсність, але інколи спотворює її. Так, під впливом почуття кохання до певної людини наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Митці, люди з розвиненою уявою, зображуючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями. Але хоч яким би не був новий образ, створюваний ними, він завжди спирається на об'єкти дійсності.
4. Уява – складова творчості. Уява постає як антипод само собою зрозумілого, тривіального. Уява – це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.
5. Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.

Так, вищий «розквіт» уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією тощо. Сприймання стимулює уяву.

Уяву кожної людини можна охарактеризувати за різними ознаками.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події. Так, під впливом розповіді викладача створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. При читанні художнього твору в уяві без спеціального наміру виникають образи героїв твору, час та місцевість, в якій відбуваються події. Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, в спеку уява приносить людині прохолоду.

Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації. Митець, який створює новий музичний твір, зображує образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву. Вчитель на уроці, пропонуючи учням уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, також викликає в школярів довільну уяву.

Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання. Процес збереження інформації в головному мозку має динамічний характер, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємопереміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси – інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні, визначається і контролюється волею і може бути відтворюючою (репродуктивною) або творчою.

Пасивна уява протікає без постановки мети, виявляється в хворобливих фантазіях, маренні, інколи – в ілюзії життя, де людина говорить, діє уявно. Пасивна уява може викликатися людиною довільно. Це-марення, тобто образи, які не спрямовані на втілення їх в життя. Якщо марення переважають в уяві людини, то це свідчить про її пасивність, бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості.

Для виникнення пасивної уяви велике значення має емоційний стан людини. Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну.

Залежно від характеру (або результатів) діяльності людини уява буває відтворююча (репродуктивна) і творча.

Відтворююча (репродуктивна) уява базується на створенні образів предметів, явищ, які наявні в дійсності, або відтворенні наочної картини чи картини подумки на основі опису (з визначеним ступенем точності). Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, – репродуктивна. Читаючи навчальну й художню літературу, людина відтворює за допомогою уяви те, що в ній відображено.

Творча уява базується на самостійному створенні образів об'єктів, які не існують в наш час, або відтворенні оригінальної модифікації вже наявного об'єкта, явища; це нестандартний образ раніше описаного, прочитаного, сприйнятого

Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні цінності.

Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані й переходять одна в одну.

Уява проявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви: художня, технічна, наукова тощо. Усі ці види уяви мають свої особливості.