Вікові можливості й послідовність оволодіння образотворчою діяльністю в ранньому віці

Конструювання – це продуктивна  діяльність, в процесі якої створюються  різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з будівельних  матеріалів та конструкторів.

 Конструювання має  загальне із образотворчою діяльністю, бо створюючи будь – яку  конструкцію, слід обмірковувати  задум, виконати ескіз у вигляді  малюнка на папері, вирішувати  оформлення предмета не лише  у відношенні форми, додаткових  деталей, але й кольору. Конструювання з різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов’язано з грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби діти завжди використовують в іграх.

Розділ 2. Методи і прийоми навчання дітей раннього віку різним видам образотворчої діяльності

2.1.Методи навчання малювання.

    Для того щоб дитина вчилася легко й охоче, будь-яке навчання треба проводити в ігровій формі. Уміння малювати починається з того, що діти вчать зображувати різні лінії, круглі форми, навчають техніці роботи з пензликом і фарбами. Для цього необхідно розвивати моторику, щоб пальці й кисть руки засвоїли основні формотворні рухи. Для зображення ліній дитині пропонують намалювати, як іде дощик, як росте травичка, як розсіює промені сонце. Але маляті 2- 3 років нудно малювати на задану тему. Він завжди прагне намалювати той предмет, що у цей момент найбільше займає його уяву.Тому ненав’язливо включайте елементи навчання в ігрові ситуації. Наприклад, улюблену ляльку можна відправити збирати квіточки, засмагати на сонечку, а щоб квіточки й травичка виросли яскравими і гарними потрібен дощик і дитина охоче включиться в гру, буде малювати галявину з сонечком та дощиком.

     Коли ви  поєднуєте світ гри з навчанням,  будь-яке завдання для дитини  є нудним, марним і безглуздим, ми можемо зробити його цікавим  і емоційно забарвленим. Ігрова  мотивація важлива для того, щоб  дитина сама захотіла чомусь  навчитися. У грі легше керувати процесом навчання, щось підказати дитині, щось скоригувати. Навчання-гра дасть дитині можливість повного мірою одержати задоволення від результату.

Ясна річ, що дитина відразу не навчиться правильно й красиво малювати. Потрібно поправляти її, підказувати, але будь-яке зауваження, зроблене в дидактичній формі, може назавжди погасити інтерес до навчання. Особливо це стосується дітей з інтровертною психікою, замкнутих, боязких, зі слабко розвиненим відчуттям суперництва. Тому краще не робити зауважень, а, залишаючись в ігровій ситуації, пояснювати дитині, що така некрасива квітка ляльці не підійде для віночка, і відразу показати, як зробити краще. Потрібно, щоб дитина сприймала зауваження не як такі, що йдуть від дорослої людини, а як висловлені персонажем й учасником гри.

Починаймо малювати

Спочатку треба познайомити  дитину з олівцями, викликати інтерес до малювання, розповісти, яких кольорів бувають олівці, які лінії можна одержати залежно від того, яким олівцем — м’яким або твердим — користуватися. Дворічне маля треба навчити правильно тримати олівець. Покажіть, що треба брати олівець трьома пальцями, несильно стискати його, тримати олівець зручніше за все трохи вище заточеної частини. Потрібно заохочувати дитину до того, щоб вона прагнула повторювати намальовані лінії, зрозуміла, що лінія може щось зображувати. Нехай дитина хоча б невміло й приблизно намагається намалювати знайомі предмети, нехай намагається впізнавати в зображеннях об’єкти реального світу, називає їх, порівнює зображення з зображуваним.

Спочатку переконайтеся  в тому, що дитина правильно тримає олівець, потім запропонуйте намалювати що-небудь для улюбленої іграшки. Розгляньте разом «малюнок». В уяві дитини невмілі карлючки будуть виглядати зовсім по-іншому. Попросіть, щоб вона розповіла, що зображено на малюнку. Намагайтеся, щоб дитина вчилася основних формотворних рухів, покажіть їй, як намалювати лінію, прямокутник, коло.

Знайомимо з  пензликом і фарбами

    Дитина повинна навчитися користуватися не тільки олівцем, але й пензликом із фарбами. Це дуже важливо для розвитку моторики, утворення складних рухових навичок, розвитку уяви. Дитина розуміє, що від інструмента й матеріалу залежить те, як буде виглядати зображення.

    Знайомити з пензликом і фарбами треба після того, як дитина трохи освоїться з олівцем і полюбить малювати. Спочатку покажіть їй пензлик, зверніть увагу на те, що він складається з дерев’яної або пластмасової частини, за яку треба його тримати, з ворсу, яким і малюють на папері. Розповідайте, як правильно опускати пензлик у фарбу, щоб дитина занурювала його тільки до середини ворсу.

    Тримати пензлик треба, не сильно здавлюючи паличку, трохи вище за те місце, де кріпиться ворс. Простежте, щоб дитина не згинала занадто сильно пальці, якими тримає пензель, потім покажіть, як правильно вмочити пензель у фарбу й акуратно зняти зайве об край баночки. Спробуйте разом із дитиною різні прийоми, нехай вона побачить, що, коли на пензлику занадто багато фарби, вона розмазується по папері, таким пензликом не можна провести лінію й позначити контури. А коли фарби занадто мало, малюнок виходить блідим. Нехай перше знайомство з фарбами буде не занадто тривалим, щоб у дитини залишився інтерес до продовження занять. Після того як вона спробує що-небудь намалювати (нехай це будуть лінії, завитки, кола), покажіть їй, як треба промивати пензлик спочатку у великій банці з водою, а потім ще раз — у чистій воді. Учіть маля правильно витирати пензлик, обережно притискаючи й прокочуючи його по серветці. Воно повинне побачити, що не всі матеріали мають однакові вбиральні властивості. Нехай спробує витерти пензель об цупкий папір, тонку паперову серветку й тканинну серветку.

    Наступні уроки малювання фарбами повинні навчити дитину зображувати траву. Малята у 2 роки вже зможуть зафарбувати аркуш паперу зеленою фарбою, більш дорослим дітям можна запропонувати зобразити траву легкими штрихами. Нехай учаться виразній передачі ліній предметів, побачать різницю між малюнком олівцем і фарбами.

    Якщо дитина неохоче переходить від однієї техніки малювання до іншої, розберіться, у чому справа. Або їй завжди важко дається засвоєння нових навичок, або їй нецікаво, тобто відсутня мотивація, або дитина побачила різницю в техніці та її більше вабить олівець. Постарайтеся домогтися, щоб вона використовувала й пензель, й олівець. Покажіть, як можна поєднувати їх.

    Коли дитина навчиться справлятися з фарбами, покажіть їй, як можна зобразити квіти і ягоди, прикладаючи пензлик плиском до паперу. Нехай використовуються фарби різних кольорів. Можна малювати квіти і ягоди, які дитина бачила в природі, а можна намалювати фантастичні квіти або згадати казки про червоненьку квіточку, про квітку-семицвітку й запропонувати маляті їх намалювати. Учіть її розрізняти не тільки кольори, але і їх відтінки й використовувати більш темний і світлий відтінки для зображення того самого кольору. Розгляньте, як лягає на пелюстки тінь, як міняється колір трави, коли по небу припливає хмаринка.

    При подальшому навчанні техніці малювання пензликом і фарбами треба показати дитині, як малюють товсті й тонкі лінії кінчиком пензля або всією його поверхнею, як можна короткими штрихами намалювати насіння й намистини, а довгими лініями — стовбур дерева.

    На прогулянці розгляньте дерева, зверніть увагу дитини на те, що стовбур біля землі товстий, а чим вище, тим він стає тоншим. Розгляньте, як відходять від стовбура гілки, як ростуть на них листки. Удома покажіть, що можна намалювати стовбур, проводячи пензликом зверху вниз по аркуші паперу, якщо при цьому спочатку натискати злегка й тільки кінчиком пензля, а потім підсилюючи натиск. Вийде стовбур, тонкий біля верхівки й товстий унизу.

    Потім запропонуйте згадати, як відходять від стовбура гілки. Малятам трьох років може бути важко намалювати тонкі гілочки, що відходять від товстих основних гілок, але дітям, які вчаться малювати швидко й легко, і дітям віком чотирьох-п’яти років це завдання цілком під силу. На гілках малюють листя. Можна малювати їх так, як дитина малювала квіти, прикладаючи пензель плиском до паперу, можна — кінчиком пензля. Не треба намагатися навчити дитину передавати пензлем контури предметів. Нехай вона з дитинства має уявлення про різну техніку не тільки зображення, але й сприйняття, тому що малюнок пензлем і фарбами зображує реальність шляхом передачі об’ємних і колірних співвідношень, а малюнок олівцем — контурів і світлотіні.

2.1. Методика навчання ліплення

Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина так і пластилін або солоне тісто. Своєрідність ліплення полягає в тому, що за допомогою цього виду діяльності передається форма предмета в трьох вимірах. Діти з задоволенням ліплять людей, тварин, посуд, транспортні засоби, овочі, фрукти, іграшки. Предмети, які вони створюють, використовуються в ігровій діяльності. Під час підготовки до ліплення дитина отримує багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір, призначення). Разом з тим збагачується і розвивається її словник, зв'язна мова, за допомогою якої можна описати образ по пам'яті. Це сприяє розвитку її мислення, уваги, уяви та інших процесів. На заняттях дитина отримує відомості про способи ліплення і сам навчається це робити. На основі свого досвіду він намагається самостійно вирішити навчальні завдання, а з часом ця самостійність переростає у творчість. У процесі ліплення більше, ніж у будь-якої діяльності, можна домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці, особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині потрібно розвинути спеціальні рухи щодо їх сили, точності, темпу, спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть дошкільникові надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності. Під час ознайомлення з предметом дитина навчається розуміти його красу. Вона сама починає передавати в ліпленні окремі виразні його ознаки, намагається ретельно обробити поверхню виробу, прикрашають його орнаментом і т. д. Ознайомлюючись дітей з деякими зразками скульптури і декоративно-прикладного мистецтва, ми виховуємо в них любов і повагу до людей, які створили ці чудові речі. Ліплення допомагає виховати цікавість до образотворчої діяльності. Дитина ставить перед собою певну мету і доводить почату справу до кінця, а це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує його. Дорослим потрібно пам'ятати, що вони повинні навчати дитину ліпити, а не робити з нього скульптора, і ліплення не самоціль, а лише засіб всебічного розвитку та виховання. велике значення має також те задоволення, яке отримує дитина, спостерігаючи кінцевий результат своїх праць. А якщо малюк зможе похвалитися своєю роботою перед батьками, задоволення від виконаної роботи подвоюється.

Для дітей трьох-чотирьох років рекомендується ліпити: стовпчики, апельсини, вишеньки, бублики, кренделі, коржики, пиріжки, вареники та ін На наших  сторінках показані такі прийоми  ліплення, як розкачування глини прямими  і круговими рухами рук, розплющування  глини (палички, бублики , кренделі, пташки, неваляшки, гриби), відтягування невеличких частин (дзьоб, хвіст та ін.)

Використовуються два  типи занять з ліплення: на тему, запропоновану  педагогом (вивчення нового матеріалу, повторення пройденого), і на тему, обрану дитиною (за його задумом). Центральне місце в першому випадку відводиться засвоєнню нового програмного матеріалу. У присутності дітей дорослий ліпить зразок, розповідає про прийоми роботи і її послідовність. Кожна дія педагог підкреслює словами, рухами рук і пальців. На заняттях з ліплення, де діти закріплюють раніше набуті знання, дорослий використовує частковий показ лише тієї частини предмета, яку діти не знають чи погано засвоїли, ставить завдання побудувати композицію, запам'ятати предмети й виліпити їх по пам'яті. На заняттях другого типу - за задумом - діти самостійно, грунтуючись на своїх знаннях та вміннях, обирають тему, продумують композицію, визначають послідовність роботи, шукають прийоми виконання. Мета цих занять - розвиток самостійності, ініціативи і творчих здібностей дітей. Проведення їх дає можливість проявити інтереси дітей, ступінь розвитку їх творчих задумів, оволодіння зображувальними вміннями та навичками. У роботі з дітьми дошкільного віку значне місце відводиться ліплення з натури. Критерієм оцінки таких робіт є подібність натури. Дитина вивчає предмет, виявляє основну форму, будову, пропорції, співвідношення частин, характерні особливості, прийоми ліплення предмета. Якщо виникає необхідність, педагог показує окремим дітям прийоми ліплення на окремому шматочку глини.

Для роботи з ліплення слід мати наочні посібники: іграшки, муляжі, книжкові та журнальні ілюстрації. Такими посібниками можуть бути натуральні предмети (овочі, фрукти, гриби, посуд  та ін), предмети, які зробив вихователь. Для огляду робіт, виконаних дітьми, потрібен стенд розміром 120х70см, пересувний або прикріплений до стіни. На ньому обладнають вузькі полички на такій відстані одна від одної, щоб між ними розмістилися усі дитячі роботи. Стенд можна розташувати в куточку для батьків. Предмети, зроблені дітьми, певний час зберігаються на окремій полиці або у відкритій шафі, щоб діти мали можливість їх розглядати. Розглянемо конкретно, якими вміннями та навичками з ліплення має оволодіти дитина на кожному віковому етапі. Так, дітей третього року життя педагог навчає: відривати шматочки глини і коловими рухами обох рук утворювати нескладні предмети з глини (цукерки, кульки, горішки), розривати глину на частини, м'яти, розкочувати і розплющувати її долонями; ділити глину на частини і прямими рухами рук, утворювати нескладні предмети (стовпчики, сосиски, цукерки); розкочувати глину прямими рухами рук і створювати стовпчики, краї яких з'єднують (бублики); розкочувати глину коловими рухами рук і сплющують між долонями, утворюючи дископодібні форми (пиріжки, коржики, котлети та ін); ділити глину на 2-3 частини, розкочувати її прямими і круговими рухами і ліпити нескладні предмети (гриб, пташка, зайчик, неваляшка). Для дитини четвертого року життя, який вже має певний досвід роботи з глиною, цю роботу потрібно дещо ускладнити, одночасно закріплюючи навички, які він придбав у попередній групі: ділити глину на частини і розкочувати її між долонями прямими рухами рук, утворюючи нескладні предмети (стовпчики, ковбаски, рогалики, цукерки); розкочувати глину коловими рухами рук і утворювати різні предмети (горішки, цукерки, м'ячики); розплющувати глину, утворюючи диск, і на основі цієї форми ліпити нескладні предмети (пиріжки, вареники, котлети), згинати і защипувати форму пальцями рук; ділити глину на 2-3 частини та ліпити предмети, в основі яких лежить куля (башточка, матрьошка-неваляшка, пташка), диск та циліндр (гриб); з'єднувати частини прикладанням та притисканням. З дітьми п'ятого року життя повторюють і закріплюють набуті раніше знання й уміння, а крім того, їм дають нові знання та вміння, а саме: ділити глину на частини і утворювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля (горіх, яблучко); створювати предмети, в основі яких лежить циліндр (огірок); розкочувати глину прямими рухами рук і створювати овальну форму і на основі цієї форми ліпити такі предмети: слива, лимон, груша; загострювати і закругляти предмети; розкочувати глину коловими рухами рук, розплющувати, загинати, защипувати краю, вдавлювати глину пальцями і створювати такі предмети: мисочка, чашечка, рибка, грибок, кошик, пиріжки, вареники; ділити глину на частини і з'єднувати їх у ціле прикладанням і натисканням, примазуються (лялька-неваляшка, сніговик, пташка, зайчик). З дітьми шостого року життя, як і в попередніх вікових групах, спочатку повторюють та закріплюють навички та уміння, а потім вводять нові завдання: ділити глину на 3-4 частини та створювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля, циліндр, конус (ліплення овочів, фруктів, їжачка, мишки, котика, лисички); ліпити частини в основі яких лежить диск (тарілочка, чашечка); ліпити предмети комбінованим і пластичним способами, прийомам міцного з'єднання деталей, згладжування поверхні пальцями, стека і зволоженою ганчіркою (собака, зайчик, білочка, літак, черепаха, курочка, півник, пташка - свистульки, лисичка та ін.) Дорослий звертає увагу на те, щоб дитина передавав характерні ознаки предметів, їх форму, дотримувався пропорцій і використовував засвоєні навички та уміння: скочування, сплющування, вдавлювання, витягування, загинання, примазуванням і т. п ... У роботі з дітьми сьомого-восьмого року життя дорослий звертає увагу на правильне відображення предметів, вчить добиватися точності у відтворенні їх характерних ознак, помічати риси подібності та відмінності, дотримуватися пропорцій, співвідносити окремі деталі із загальним зображенням (ліплення фруктів, овочів, птахів, звірів , посуду, людини та ін.)