Воспитание уважения к родителям

З'ясування характеру  відносин в сім'ях, а також спостереження за оточуючими дитину дорослими показали, що самі дорослі часто є причиною того, що у дітей формується нешанобливе ставлення до них: з'ясування батьками своїх відносин у присутності дітей; наказовий тон старших по відношенню до батька або матері дитини в її присутності, тощо.

Бесіди з батьками і відвідини сімей дозволили  нам встановити, що лише в 15,17% сімей батьки серйозно стурбовані і засмучені недоліками в етичному вихованні своїх дітей. У 44,3% батьки не виразили особливого неспокою з приводу негативних проявів з боку їх дітей до інших людей, однолітків. У 22,8% батьки обмежилися лише простим спостереженням за роботою вихователів з етичного виховання їх дітей. Саме в цих сім'ях немає взаєморозуміння батьків між собою і іншими членами родини.

Нами умовно було виділено 4 групи сімей по характеру їх ставлення до етичного виховання дітей (шанобливе відношення до старших, дружнє відношення до однолітків, тощо).

I група - це батьки, що здійснюють цілеспрямоване виховання у дітей шанобливого відношення до старших і дружніх відносин з однолітками.

II група - батьки, які  розуміють і усвідомлюють значущість  цієї роботи, але не знають  як її здійснювати.

III група - батьки вважають цю роботу другорядною.

IV група - батьки не  розуміють важливості цієї роботи  і вважають, що вихованням повинні  займатися вихователі в дитячому  саду.

Кількісний аналіз перерахованих  груп представлений в таблиці 1.

Таблиця 1

Група	Кількість родин	Що складає у %
1 група	11	15,71%
2 група	16	22,80%
3 група	31	44,33%
4 група	12	17,16%
ВСЬОГО	70 родин	100%

 

Підсумки констатуючого  експерименту показали, що:

• характер відносин між батьками в родині ще не є основою формування у дітей шанобливого ставлення до інших людей;
• у сім'ях спостерігається душевна віддаленість між батьками і дітьми;
• батьки недооцінюють роль сім'ї, її устрій в етичному вихованні дітей;
• наявні «бар'єри» (зайнятість, вік, старі стереотипи, виховні традиції старшого покоління, дидактизм) мають негативний вплив на взаємини між батьками і дітьми;
• діти старшого дошкільного віку розуміють правила культури поведінки, але думки про їх виконання носять конкретно - ситуативний характер, в повсякденному житті діти часто цих правил не дотримуються;
• те, що дорослі (батьки, педагоги) надають перевагу словесним методам формування у старших дошкільників правил культури поведінки призводить до того, що у дітей уявлень більше, ніж реальних їх проявів на практиці;
• у сім'ях мало приділяється увага вихованню у дітей навиків працьовитості, не формується інтерес до праці; велика частина дітей фактично усунена від виконання трудових доручень, не формуються знання про трудову діяльність старшого покоління (батьків, бабусь, дідусів);
• морально - етичні уявлення дітей і якості (доброзичливість, справедливість) знаходяться не на належному рівні;
• старші дошкільники мають уявлення про дружелюбність і можуть дати правильну оцінку поведінки як своєї, так і інших дітей, але разом з тим у більшості з них ці уявлення про дружелюбність слабкі;
• у ігрових колективах діти діляться за інтересами та мірою етичної вихованості, в тих випадках, коли в дітей етичні якості виражені слабко, або взагалі відсутні, спостерігаються прояви агресивності, конфліктні ситуації.

 

ГЛАВА IV СИСТЕМА РОБОТИ З ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПОВАГИ ДО БАТЬКІВ

(ФОРМУЮЧИЙ  ЕКСПЕРИМЕНТ)

Функціональне по елементне  вивчення етичної сфери дитини – дошкільника може бути здійснене шляхом врахування критеріїв етичної свідомості і практичної (поведінкової) моральної готовності вихованця. Етична свідомість дитини може бути визначена як повнота етичних уявлень (знань), тобто повнота віддзеркалення прийнятих в суспільстві основних етичних положень і принципів.

Теоретична моральна готовність (усвідомленість) може бути поділена на три рівні:

I рівень – слабко усвідомлене засвоєння етичних вимог, коли дитина відрізняє прості, суто інформаційні значення, не спираючись на розуміння їх соціально особистісного значення;

II рівень – фрагментарна етична свідомість, коли дитині відоме не тільки певне коло етичних норм, але їх суспільно-особистісне значення;

III рівень – висока моральна свідомість. Даний рівень характеризується тим, що  всі основні моральні вимоги усвідомлюються вихованцем одночасно і як суспільно, і як особистісно необхідні, і внутрішньо сприймаються дитиною.

Практична (поведінкова) моральна готовність дитини дошкільника включає один рівень реальної поведінки: вміння дотримуватись правил гуртожитку; виконувати соціально-етичні обов'язки. Це стосується вмінь та навичок, від яких залежить успішність діяльності дитини, сюди входять власно поведінкові, учбові, ігрові, суспільно-організаторські навики й вміння, які забезпечують дієвість самоосвіти і самовиховання.

Практична моральна готовність дитини дошкільника включає три ступені її освоєння. Низький ступінь - вимагає від дитини серйозної напруги волі, посиленого самоконтролю. Середній ступінь – реалізація засвоєного поведінкового або суспільного уміння відбувається значною мірою мимоволі, досягаючи рівня навику. Високий ступінь - набуває характеру звичної мимовільної дії.

Окрім цього, нами були визначені  показники етичного розвитку дитини, яка до семи років: проявляє доброту, увагу, турботу; уміє попросити про  допомогу і надати її; поважає бажання  інших людей; уміє стримувати себе і  заявляти про свої потреби в прямій формі; вона добре орієнтується в новій обстановці; розуміє різний характер відносин до неї з боку оточуючих; вміє відмітити настрій, емоційний стан близьких, дорослих і однолітків; здатна управляти своєю поведінкою і засобами спілкування; вона може включитися до спільної діяльності з дорослими і однолітками, не заважаючи своєю поведінкою іншим; у деяких ситуаціях спілкування з людьми проявляє відчуття власної гідності, пошану до себе і інших осіб; прагне зайняти гідне місце в системі відносин з дорослими і однолітками.

Наша робота передбачала  етичне виховання старших дошкільників в сім'ї і в дитячих садах  на основі національних українських  звичаїв і традицій на кожному  етапі системи, відпрацювання окремих ланок і форм роботи.

Власне формуючий експеримент  передбачав: вибір експериментальних і контрольних груп; повторне визначення стану питання, що вивчається; визначення ефективності виконаної роботи.

Для формуючого експерименту було узято: у експериментальних групах 50 дітей 6-річного віку, в контрольних групах така ж кількість дітей; в експерименті взяло участь 100 батьків.

В кінці навчального  року проводилася перевірка в  експериментальних і контрольних  групах етичних уявлень про доброту, чесність, справедливість, дружбу, жорстокість, лінощі, пошану до дорослих. Нами були визначені національні українські звичаї і традиції, підібрані українські прислів'я, що відображають їх сутність; розроблена система занять, педагогічні ситуації, ситуативно-ігрові вправи, сценарії батьківських зборів, консультацій.

У формуючому експерименті з дітьми були проведені етичні бесіди («Поважай старших» « Допомагай завжди, не чекай, щоб тебе попросили про допомогу», «Як приймати гостей»), які давали загальне уявлення про етичну поведінку людей в різних ситуаціях.

Етичні бесіди мали на меті формування і закріплення уявлень про надання допомоги старшим, керуючись мотивами полегшити їх працю, принести радість, зробити для близьких приємне. При формуванні етичних уявлень у дітей, велика увага приділялася читанню дитячої художньої літератури про шанобливе ставлення до старших, про працьовитість, гостинність, шанобливе ставлення до навчання, вчителів.

Вплив на почуття дітей  за допомогою художньої літератури сприяв кращому засвоєнню ними потрібних норм, правил поведінки, виникненню у них бажання наслідувати прикладу позитивних героїв і розвитку критичного ставлення до негативних вчинків.

Ознайомленню дітей  з працею дорослих сприяло безпосереднє спостереження за людською працею. Головними моментами при цьому були: вільне спілкування дітей і дорослих, що створювало атмосферу свободи і розкутості; роз'яснення педагогом дітям виникаючих питань; емоційна поведінка дорослого, з метою викликати у відповідь емоційно-позитивні реакції дітей; використання слів, що відносяться до даної праці; розвитку інтересу до праці.

На другому етапі  розширювалися уявлення дітей про  українські національні традиції, організовувалася самостійна діяльність дітей, а також сумісна праця дорослих і дітей. При цьому ми прагнули по можливості наблизити працю дорослих і дітей, оскільки дорослий своїм прикладом позитивно впливав на дітей, активізував їх бажання брати участь в різних видах праці: прибирання кімнати, наведення ладу на ділянці, догляд за рослинами і тваринами.

Показниками працьовитості були: уміння дітей об'єднуватися для праці невеликими групами; надання взаємної допомоги в спільній діяльності; вміння бачити можливість своєї участі в трудовому процесі, готовність допомогти оточуючим; доброзичливе спілкування в спільній діяльності.

 

ГЛАВА V. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ (КОНТРОЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ)

В процесі контрольного експерименту, нами був проведений порівняльний кількісний аналіз сформованих у дошкільників навиків працьовитості до і після експерименту, який представлений в таблиці 2.

Таблиця 2

Навики працьовитості	Кількість дітей
	до експерименту		після експерименту
	дівчата	хлопці	дівчата	хлопці
Інтерес до праці	16	11	27	17
Вміння завершувати  справу	12	9	23	15
Самостійність	9	7	19	16
Ініціативність	7	7	17	13
Акуратність	15	10	28	14
Настійливість	10	5	27	17
Взаємодопомога	11	7	24	14

 

Одержані характеристики і їх аналіз дозволив нам визначити  приналежність дитини до того або  іншого рівня, що в кількісному і  в процентному співвідношенні відбито  в таблиці 3.

Таблиця 3

Загальна кількість  дітей	Рівень розвитку працелюбності
	1 рівень		2 рівень		3 рівень
50	до експ-та	після експ-та	до експ-та	після експ-та	до експ-та	після експ-та
Дівчата – 30	10	16	7	10	13	4
Хлопчики – 20	9	14	3	3	8	3
Всього: 50	19	30	10	13	21	7
%	38%	60%	20%	26%	42%	14%

 

Як видно з таблиць, рівень сформованості навиків працьовитості у дітей істотно змінився. Перший рівень підвищився на 22%, другий на 6%, а третій знизився на 28%.

На наш погляд цьому  сприяло: умови залучення дітей  в діяльність, що має значення для  інших; підвищення інтересу до праці; поступове розширення уявлень про традиції українського народу; розуміння батьками і педагогами значущості систематичної роботи по вихованню у старших дошкільників навиків працьовитості на основі українських національних традицій з урахуванням вікових особливостей дітей.

В процесі виховання  у дітей навиків гостинності, як однієї з позитивних традицій українського народу, в якій підкреслюється шанобливе  відношення до старших, до людини, її особистості, ми заглиблювали знання дітей про цю традицію. Враховуючи велике виховне значення прислів'їв, ми проводили роз'яснення сенсу їх змісту і часто використовували їх відповідно до ситуації.

Особлива увага нами була приділена вихованню у дітей  шанобливого відношення до вихователів та вчителів. При проведенні формуючого експерименту ми заглиблювали знання, уявлення дітей про значущість навчання, виховували позитивне ставлення до нього, до вихователів, вчителів.

У дитячих садах, де проводився експеримент, нами були проведені батьківські  збори на теми: «Авторитет батьків і його вплив на розвиток шанобливого ставлення дітей до навчання», «Шанобливе відношення до знання - застава успішного навчання». На цих зборах ми ознайомили батьків із завданнями навчання в дитячому саду, розкрили питання психологічного, розумового розвитку старших дошкільників, психологічної готовності дитини до навчання в школі.

Перед проведенням батьківських зборів на тему «Етично-вольова підготовка дітей до школи», ми відвідали сім'ї, провели консультації для батьків (групові і індивідуальні); був оформлений стенд «Скоро в школу», на якому були представлені матеріали по рубриках: «Питання і відповіді», «Вимоги школи до дитини»; підготовлені пересувні теки: «Етично - вольова підготовка дітей до школи», в яких дана характеристика етично - вольових якостей (організованість, самостійність, наполегливість, дисциплінованість). Для майбутнього школяра був представлений матеріал: «Режим майбутнього школяра», проведені консультації на теми «Як подолати неуважність у дитини», «Виховання дбайливого ставлення до оточуючих».

Проведена з батьками робота дозволила нам вирішити наступні завдання: психологічно підготувати  дитину до школи; створити у дітей  загальну установку і позицію  по відношенню до основного виду майбутньої діяльності - навчання; уточнити наявні уявлення про навколишнє життя; добиватися того, щоб знання були осмисленими і діти могли ними користуватися в різноманітній самостійній діяльності: ігровій, учбовій, трудовій, мовній; сформувати відповідні віку дітей трудові навики і вміння зв’язано, грамотно передавати в своїй мові засвоєні знання; розвивати розумові здібності дітей, на основі яких дитина зможе виконувати різні розумові операції і дії (спостерігати задане, підбирати приклади до кожного правила, проводити порівняння чисел, геометричних фігур, загадок) виробляти у майбутнього школяра необхідні звички, навики культури поведінки, спілкування, діяльності.