Воспитание уважения к родителям

В кінці контрольного експерименту нами було проведене анонімне анкетування, в якому взяло участь 100 батьків. Їх діти були розділені на дві групи по 50 чоловік. Перша група - експериментальна і друга - контрольна. Батькам було запропоновано заповнити анкету чи «Знаєте ви свою дитину?», де були представлені етичні якості (позитивні і негативні). Відповіді були розподілені таким чином: за освітою: вища - 48, неповна вища - 19, середньо - спеціальна -51, середня - 12; по соціальному походженню: службовці - 52, робочі – 48.

Результати анкетування  показали, що батьки, діти яких перебували в експериментальній групі, стали уважніше спостерігати за поведінкою своїх дітей в різних видах діяльності. В середньому, лише 7 батьків (3%) в експериментальних групах не змогли дати аналіз прояву їх дітьми етичних якостей (позитивних і негативних). В контрольній групі 25 батьків (50%) не знають, чи проявляють їх діти взагалі етичні якості як позитивні, так і негативні.

Приведені дані дозволяють зробити висновок, що кожна мати, кожен батько повинні знати, що вони можуть і що зобов'язані робити для  того, щоб їх діти виросли гідними  людьми, тобто етично вихованими. А для цього необхідно в першу чергу довіряти їм. Довіряти своїй дитині - це означає поважати її заняття, її друзів, їх думки, відчуття. Особливої сили набувають довіра, пошана, чітка вимогливість. Вона передається тому, на кого вона направлена і робить його стійким, відповідальним, дає можливість самостійно приходити до вірного рішення. Дітям треба вірити і довіряти. Ця заповідь не тільки сім'ї, але і всього нашого суспільства. Чим раніше спіткає цю істину батьківське серце, тим щасливіше і розумніше буде життя дітей.

Узагальнюючи сказане, можна відзначити, що результати дослідження  говорять про ефективність проведеної нами роботи, тобто про необхідність використання національних українських  звичаїв і традицій в етичному вихованні старших дошкільників в родині та їх значення для формування шанобливого ставлення дітей до батьків.

Етичне виховання буде ефективним в тому випадку, якщо батьки знатимуть вимоги, що пред'являються  нашим суспільством до родини, до виховання підростаючого покоління; в процесі етичного виховання старших дошкільників будуть використані національні українські традиції з урахуванням вікових особливостей дітей; батьки постійно підвищуватимуть свою педагогічну освіту з урахуванням сучасних досягнень педагогіки, психології, з використанням багатої духовної спадщини мислителів Сходу і Заходу з питань сімейного виховання.

ВИСНОВКИ ТА ПРАКТИЧНІ  РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи проблему формування поваги до батьків у науковій літературі, ми дійшли висновку, що вона здавна привертала увагу і була предметом наукових досліджень філософів, педагогів, психологів усього світу, але продовжує залишатися актуальною на сьогоднішній день. .

Формування в дитини шанобливого ставлення до батьків – складний процес, який передбачає формування в неї моральної поведінки та свідомості, що тісно пов’язано з формуванням етичних уявлень, моральних знань, доступних розумінню дитини таких уявлень. Але тільки знань моральних вимог ще недостатньо для того, щоб дитина поводила себе шанобливо, гуманно по відношенню до батьків. У формуванні такої моральної якості, як шана до дорослих, потрібен органічний зв’язок знань, тобто правильних уявлень і понять, та оціночних ставлень.

Важливим моментом у формуванні шанобливого ставлення до батьків є оцінка не лише чужих чи власних дій, поведінки, що складає взаємовідносини з дорослими, але й оцінка емоційного стану іншої людини, в даному випадку емоційного стану матері, батька. Саме на основі такої оцінки буде розвиватися здатність дитини до співпереживання, співчуття, що приведе до розвитку моральних почуттів по відношенню до батьків.

Для формування у дітей старшого дошкільного віку шанобливого ставлення до батьків необхідна система роботи, що має вестися у трьох напрямках; накопичення елементарного гностичного морального досвіду, утвердження практичного досвіду моральної поведінки стосовно дорослих і формування моральних мотивів поведінки.

Батьківський авторитет відіграє дуже важливу роль для формування шанобливого ставлення дитини до дорослих. Переваги авторитетних для дитини батьків ґрунтуються на їхніх знаннях, уміннях, досвіді, а не на зверхності або поблажливості. Справжній батьківський авторитет виростає на любові до дітей. Будучи оточеною цією любов’ю, дитина відчуває довіру, повагу авторитетного дорослого, потребу в спілкуванні з ним.

В межах практичного  дослідження, нами було проведено трьохступеневе експериментальне вивчення обраної  для дослідження проблеми виховання  в дітей старшого дошкільного  віку шанобливого ставлення до батьків, а також інших дорослих, однолітків.

У експерименті взяло участь 120 дітей старшого дошкільного віку (6-7 років). У цей же період нами було проведене анкетування батьків і відвідування родин (було проведено роботу із 70 родинами).

Завдяки спілкуванню  в сім’ях, ми побачили в чому полягають особливості формування шанобливих відносин в родині, а також з'ясувати причину подвійної поведінки дітей. З'ясування характеру відносин в сім'ях, а також спостереження за оточуючими дитину дорослими показали, що самі дорослі часто є причиною того, що у дітей формується нешанобливе ставлення до них: з'ясування батьками своїх відносин у присутності дітей; наказовий тон старших по відношенню до батька або матері дитини в її присутності, тощо.

Було виявлено, що лише 15% опікуються недоліками в етичному вихованні своїх дітей, 44% не виражають стурбованості з приводу негативних проявів до дорослих, 22% не займається етичним вихованням дітей, доручаючи це вихователям.

Підсумки констатуючого  експерименту показали, що: характер відносин між батьками в родині ще не є основою формування у дітей шанобливого ставлення до інших людей; у сім'ях спостерігається душевна віддаленість між батьками і дітьми; батьки недооцінюють роль сім'ї, її устрій в етичному вихованні дітей; наявні «бар'єри» мають негативний вплив на взаємини між батьками і дітьми; діти старшого дошкільного віку розуміють правила культури поведінки, але думки про їх виконання носять конкретно - ситуативний характер, в повсякденному житті діти часто цих правил не дотримуються; у сім'ях мало приділяється увага вихованню у дітей навиків працьовитості, не формується інтерес до праці; морально - етичні уявлення дітей і якості (доброзичливість, справедливість) знаходяться не на належному рівні; старші дошкільники мають уявлення про дружелюбність і можуть дати правильну оцінку поведінки як своєї, так і інших дітей, але разом з тим у більшості з них ці уявлення про дружелюбність слабкі; у ігрових колективах діти діляться за інтересами та мірою етичної вихованості, в тих випадках, коли в дітей етичні якості виражені слабко, або взагалі відсутні, спостерігаються прояви агресивності, конфліктні ситуації.

Власне формуючий експеримент  передбачав: вибір експериментальних  і контрольних груп; повторне визначення стану питання, що вивчається; визначення ефективності виконаної роботи.

Для формуючого експерименту було узято: у експериментальних групах 50 дітей 6-річного віку, в контрольних групах така ж кількість дітей; в експерименті взяло участь 100 батьків.

У формуючому експерименті з дітьми були проведені етичні бесіди («Поважай старших» « Допомагай завжди, не чекай, щоб тебе попросили про допомогу», «Як приймати гостей»), які давали загальне уявлення про етичну поведінку людей в різних ситуаціях. При формуванні етичних уявлень у дітей, велика увага приділялася читанню дитячої художньої літератури про шанобливе ставлення до старших, про працьовитість, гостинність, шанобливе ставлення до навчання, вчителів.

На другому етапі  розширювалися уявлення дітей про  українські національні традиції, організовувалася самостійна діяльність дітей, а також  сумісна праця дорослих і дітей.

На етапі контрольного експерименту, нами було виявлено, що після  проведення виховної та педагогічної роботи з дітьми старшого дошкільного  віку рівень сформованості навиків  працьовитості істотно змінився.

У дитячих садах, де проводився експеримент, нами були проведені батьківські збори на теми: «Авторитет батьків і його вплив на розвиток шанобливого ставлення дітей до навчання», «Шанобливе відношення до знання - застава успішного навчання».

Результати анкетування, яке було проведено наприкінці контрольного експерименту, показали, що батьки, діти яких перебували в експериментальній групі, стали уважніше спостерігати за поведінкою своїх дітей в різних видах діяльності.

Узагальнюючи підсумки, можемо зазначити, що для формування у дітей старшого дошкільного віку шанобливого ставлення до батьків та дорослих необхідна система роботи, що має вестися у трьох напрямках; накопичення елементарного гностичного морального досвіду, утвердження практичного досвіду моральної поведінки стосовно дорослих і формування моральних мотивів поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Боришевський М. Моральні переконання та їх формування у дітей. – К.: Рад. школа. 1979. – 48 с.
2. Григори Н. Связующая нить: программа коррекции детско-родительских отношений // Школьный психолог. 2000. № 28. С. 1-16.
3. Гризик Т.И. Ребенок познает мир. – М.: Дошкольное воспитание, 2007
4. Запорожец А. Об эмоциях и их развитии у ребенка. Развитие социальных эмоций у детей дошк.возраста. – М.: Педагогика, 1986. -216с
5. Карнаухова А. Психологічні основи розвитку розвитку і формування у дітей п’ятого року життя позитивно-ціннісного ставлення до дорослих/Національний педагогічний університет ім.. М. Драгоманова.-К., 2007.
6. Кузьмина Н.И., Алексеев Н.А.. Культуросообразное воспитание и личностный рост дошкольника //Модернизация системы подготовки специалистов на основе принципа культуросообразности: Тезисы областной научно-практической конференции (21 ноября 2002 г.). Тюмень: Изд-во ТОГИРРО 2002. С.48-51
7. Люблінська Г. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 355 с.
8. Макаренко А.С. Книга для родителей. Рассказы. Собрание сочинений в пяти томах. Том 4. – М.: Правда, 1971
9. Поніманська Т.І. Моральне виховання дошкільників. – К.: Вища школа, 1993. – 111 с.
10. Сорокоумова С.Н. Формирование эмоциональной культуры в детско-родительском взаимодействии // Психология образования: профессионализм и культура. Докл. регион, научно-практ. конференции. — Н.Новгород, НИРО, 2005. С. 71-80.
11. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка. – Навч.пос. – К.: ІСДО, 1996. – 288 с
12. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – Киев: Радянська школа, 1974 г. - 288 с.
13. Шведовская А. А. Специфика позиции родителей при различных типах взаимодействия с детьми дошкольного и младшего школьного возраста // Психологическая наука и образование. 2006, №1.
14. Шахманова А.Ш. Социальное развитие детей старшего дошкольного возраста в условиях дефицита общения с родителями: Программа. Тематическое планирование и конспекты занятий. – М.: Школьная пресса, 2008
15. Энциклопедия воспитания и развития дошкольника. - М.: Академия развития, 2001. - 480с.