Діагностика вихованості дітей дошкільного віку

3. Питання має викликати обговорення, розгортання думки.

4. Питання повинні враховувати вікові та індивідуальні особливості співрозмовника.

5. Щирий інтерес і повага думки співрозмовника, доброзичливе ставлення у розмові, бажання переконати, а не примусити до угоди, увагу, співчуття і участь не менш важливі, ніж уміння переконливо й аргументовано говорити. Скромна і коректне поводження викликає довіру.

6. Вихователь повинен бути уважним і гнучким у бесіді, віддавати перевагу непрямі питання прямим, які часом неприємні співрозмовнику. Небажання відповідати на питання повинно зустрічатися з повагою, навіть якщо через це упускається важлива для дослідження інформацію. Якщо питання дуже важливе, то його в ході бесіди можна задати ще раз на іншому формулюванні.

7. З точки зору результативності бесіди краще задати кілька дрібних питань, ніж один великий.

8. У бесіді з вихованцями слід широко використовувати непрямі питання. Саме з їх допомогою вихователь може отримати потрібну йому інформацію про приховані сторони життя дитини, про неусвідомлюваних мотиви поведінки, ідеалах.

9. Ні в якому разі не можна виражатися сіро, банально або некоректно, намагаючись у такий спосіб наблизитися до рівня свого співрозмовника - це шокує.

10. Для більшої вірогідності результатів бесіди найбільш важливі питання повинні в різних формах повторюватися і тим самим контролювати попередні відповіді, доповнювати, знімати невизначеність.

11. Не слід зловживати терпінням і часом співрозмовника. Бесіда не повинна тривати більше 30-40 хвилин.

До безперечних достоїнств бесіди варто віднести:

· Наявність контакту зі співрозмовником, можливість враховувати його відповідні реакції, оцінювати його поведінку, ставлення до змісту розмови, задати додаткові, уточнюючі питання. Бесіда може носити суто індивідуальний характер, бути гнучкою, максимально адаптованою до вихованця

· На усну відповідь затрачається менше часу, ніж на письмовий.

· Помітно скорочується кількість питань, на які не отримано відповіді (у порівнянні з письмовими методами).

· Учні більш серйозно ставляться до питань.

У той же час слід враховувати, що в бесіді ми одержуємо не об'єктивний факт, а думка людини. Може статися так, що він довільно або мимоволі спотворює реальний стан справ. Крім того, вихованець, наприклад, часто віддає перевагу сказати те, що від нього очікують.

Опитувальник

Опитувальник належить до перевіреним, що практикуються і освоєним методиками. Але у цієї діагностики є одна поширена негативна риса. Її експлуатують, коли педагог не дає собі праці творчо відбирати методики для конкретної педагогічної мети, і за допомогою опитувальника намагаються дізнатися в самих дітей, як і міра їх вихованості. Тому педагоги часто вдаються до одночасного опитування батьків і дітей, а також враховують власну оцінку.

Критерієм оцінки опитувальника є міра виявлення спрямованого інтересу дитини, його бажань, прагнень, сумнівів і в результаті особистих проблем життя, а також міра духовної допомоги дитині: коли запитальник, будучи діагностикою, допомагає дітям осмислювати себе у світі і народжує їх позитивну активність, відкриваючи для них новий аспект життя або новий ціннісний об'єкт.

Анкетування

Анкетування - опитувальник, складений як система питань, що дозволяє виявити широке коло відносин до будь-якої життєвої цінності. Дуже часто кожне питання вимагає чіткої відповіді «так» або «ні». Анкету легко общітивать і виводити загальні кількісні результати саме по тому що відповіді лаконічні і одноманітно за формою. Анкетування найчастіше проводять наприкінці якогось пройденого спільного періоду активної діяльності, знімаючи результати, хоча й очевидні, але потребують підтвердження.

Проведення анкети виявляє багато деталей загальної картини, педагогу легше зрозуміти ситуацію виховання, але й простіше простежувати змістовні зміни в особистості дитини, тим самим відкривається дорога професійної свободи та професійного осмислення всього того, що виробляє педагог, що задумує у своїй роботі, що передбачає отримати в якості професійного продукту своєї педагогічної роботи.

Сьогодні неможливо уявити виховно-освітню діяльність без цілеспрямованого аналізу і конкретної оцінки її результатів, що виражаються в розвитку дитини.

Оцінка повинна бути представлена ​​не в описовому вигляді (хоча текстова оцінка теж може бути використана) - необхідно застосування точних параметрів оцінки результатів педагогічної роботи з дітьми на основі точних методик спеціально розроблених діагностичних завдань (тестів) та аналізу їх виконання, спрямованих на виявлення рівня знань, навичок, умінь, певних якостей особистості, здібностей.

Діагностика має велике значення для цілеспрямованого і ефективного здійснення освітньо-виховного процесу. Вона дозволяє шляхом контролю (моніторингу) і корекції всієї системи виховання і навчання дітей і складових її компонентів вдосконалювати процес виховання, навчання й розвитку дітей.

 

Глава 2. Практична робота з діагностики рівня вихованості дошкільника

2.1 Методики діагностики рівня вихованості дітей дошкільного віку

Дуже популярними є діагностики дітей, що передбачають проведення аналітичних стандартизованих спостережень за дитиною і наступне зіставлення даних з віковими нормами розвитку. Застосування цих діагностик вимагає спеціального досвіду і має виконуватися фахівцями-психологами. Але так як психолог має значно менше можливості спостерігати дитини в природній обстановці, ніж вихователь, то доцільно організувати співпрацю психолога з вихователем - шляхом перехресного порівняння власних оцінок і спостережень психолога з оцінками і спостереженнями вихователя.

Оскільки дошкільнята вже опановують мовою, реагують на особистість експериментатора, то стає можливим здійснення спілкування з дитиною та у ході його проведення діагностики розвитку. Однак мова дошкільника ще перебуває в стадії становлення, і іноді це обмежує можливості застосування вербальних тестів, тому дослідники віддають перевагу невербальним методиками.

При проведенні та оцінці результатів діагностики розвитку дошкільника слід враховувати особливості особистісного розвитку в цьому віці. Відсутність мотивації, інтересу до завдань може звести всі зусилля експериментатора нанівець, оскільки дитина не прийме їх.

Ці особливості слід враховувати як при проведенні тестів, так і при інтерпретації отриманих результатів.

Слід враховувати і час, який знадобиться для проведення випробувань. Для дошкільнят рекомендується відрізок часу на тестування в межах години, враховуючи і налагодження контакту з дитиною (Й. Шванцара, 1978).

При проведенні обстежень дошкільнят встановлення контакту між піддослідним і експериментатором перетворюється на спеціальне завдання, від успішного вирішення якої буде залежати надійність одержуваних даних. Як правило, досвідчений психолог для налагодження такого контакту проводить обстеження в знайомої дитині обстановці у присутності матері або якогось близького родича, вихователя і т. д. Необхідно створити умови, при яких дитина не буде відчувати негативних емоцій від спілкування з незнайомою людиною (страху , невпевненості і т. д.), для чого роботу з дитиною можна почати з гри і лише поступово, непомітно для дитини включати необхідні тестом завдання.

Особливе значення має здійснення постійного спостереження за поведінкою дитини під час обстеження - його функціональним і емоційним станом, проявами інтересу або байдужості до пропонованої роботи і т. д. Ці спостереження можуть дати цінний матеріал для судження про рівень розвитку дитини, сформованості його пізнавальної та мотиваційної сфер . Багато що в поведінці дитини можуть пояснити і пояснення матері, вихователя, тому важливо організувати співпрацю всіх трьох сторін у процесі інтерпретації результатів обстеження дитини.

Всі діагностичні методи, розроблені для дошкільнят, повинні пред'являтися індивідуально або невеликим групам дітей, які відвідують дитячий садок і мають досвід колективної роботи. Як правило, тести для дошкільнят пред'являються усно або у вигляді тестів на практичні дії. Іноді для виконання завдань можуть використовуватися олівець і папір (за умови простих дій з ними).

Н.Є. Щуркова пропонує наступні методики діагностики вихованості:

Опитувальник «Що люблю--що ненавиджу»

Зміст опитувальника найрізноманітніше, воно визначається обставинами розвитку дітей, психологічним кліматом у групі, особливими умовами сімейного життя, специфікою інтересів дітей. Наприклад:

· Що ти любиш більше всього на світі? Що ти ненавидиш?

· Що тобі подобається, коли ти потрапляєш в ліс? Що тобі неприємно в лісі?

· Що ти любиш в садку? Що не любиш?

· Що тобі подобається в дорослих людях? Що тебе дивує?

Тематичний апперцептівний тест

Експонуються сюжетні малюнки з кийових чоловічків (піктограми): їх руху багатозначні і можуть бути прочитані по різному. Піддослідні повідомляють, що відбувається між героями картинки: б'ються, танцюють, дарують один одному подарунки, кричать, плачу, заспокоюють іншого, вітають. Загальний питання таке: «Що ти бачиш і що чуєш дивлячись на картинку?»

Представлена ​​ілюстрація варіантів ТАТ своїм призначенням має виявлення етичних відносин до іншої людини. [14, 41]

Тест «Фантастичний вибір»

Метод фантастичного вибору - один із самих улюблених дітьми. Проводиться апеляція до уяви дитини, і на тлі уявної чарівної ситуації актуалізуються і вербально оформляються ціннісні переваги. Друзі казок і знавці чарівних героїв, діти із задоволенням йдуть у світ мрії і легко створюють проекцію власних переваг і навіть ціннісних ієрархічних пірамід. Наприклад:

· Приплила до тебе Золота рибка, запитала: «Чого тобі треба?» Чого попросиш у рибки? Подумай, всього три бажання вона виконає, не більше.

· У тебе в руках квіточко-семицветик. Відривай пелюстки - чого просиш для себе?

· Ти вирушаєш на безлюдний острів, і будеш жити там усе життя. З собою можеш взяти все, що позначиш п'ятьма словами. Назви ці п'ять слів.

Індивідуальна бесіда з дитиною

Індивідуальна бесіда з дитиною дозволяє виявити ставлення вихованця до моральних цінностей, норм поведінки і присутність цих норм і цінностей в його житті.

Будь-яку бесіду з дитиною рекомендується починати з загальних і зрозумілих дитині питань (Чи подобається тобі в дитячому садку? Чи багато в тебе друзів? І т. д.) Після встановлення контакту з дитиною та зарученіея його довірою можна переходити до цікавлять темами. Питання для обговорення краще підготувати заздалегідь. Наприклад:

· Якщо тобі пропонують принести іграшку, щоб подарувати хлопцям з молодшої групи, що ти зробиш? Чому ти так вчиниш? Хотів би ти подарувати другу найкращу свою іграшку? Попросив би що-небудь натомість?

· Якщо у дворі ти побачиш малюка, що плаче, як ти вчиниш? Чи часто ти допомагаєш молодшим дітям? Чому? Як ти думаєш, чому потрібно допомагати іншим людям? Що таке Добро?

· Хто наводить лад у твоїх іграшках? Як ти думаєш, чи повинна людина бути акуратним? Чому? І ін [14, 65]

Як проводяться аналіз і подальша обробка дослідницького матеріалу? Вихідним принципом служить орієнтація на духовні цінності, які диктували обрану діагностику. Оскільки механізм пропонованих діагностик будується на вільному виборі (умоглядному, емоційному, поведінково-дієвому), а вибір є ні що інше, як виявлене перевагу певної цінності, то обрахування матеріалу проводиться через групування висловлених і виявлених різних уподобань.

Наприклад можна виділити групи протилежних переваг: орієнтація на духовні цінності (...% -?) І на матеріальні (...% -?), На споживання (...% -?) І на творення (...% -?), На індивідуальні блага (... % -?) і на громадські (...% -?). Процентне співвідношення цих груп стає характеристикою, тобто результатом даної діагностики.

Результати діагностик можна фіксувати у вигляді зведених таблиць, різних графіків і діаграм.

2.2 Визначення рівня вихованості дошкільнят на практиці

На базі МДОУ ЗОШ № 176 м. Нижнього Тагілу нами була проведена діагностика рівня вихованості учнів підготовчої групи. Для діагностики використовувалася методика анкетування батьків і самих дітей, представлена ​​у вигляді зведеної діагностичної карти вихованості, а так само була проведена індивідуальна бесіда з дітьми, наведена в параграфі 2.1.

Мета бесіди полягала у виявленні у дитини ставлення до такої цінності як Добро, яке проявляється в чуйності, доброзичливості, дружелюбність. А також виявлення наявності у вихованця таких якостей як акуратність, щедрість і безкорисливість.

Результати показали, що 40% дітей усвідомлюють значущість такої цінності як Добро, досить часто роблять добрі, на їх погляд, вчинки, допомагають дорослим і малюкам. Відповідно 60% дітей розуміють значимість доброти, але самі роблять добрі вчинки не часто. 40% дітей активно розмірковують на тему акуратності людини, вважають себе дуже акуратними і старанними, розуміють значущість цієї якості особистості. 40% дітей не виділяють значущості цього якість, і 20% відмовляються розмірковувати на цю тему. Всі діти висловлюють думку про те, що людина повинна бути щедрим і безкорисливим, готові віддати вже непотрібні їм іграшки малюкам, але тільки 20% погодилися пожертвувати улюбленою іграшкою заради друга.

Таким чином, більшість дітей розуміють значущість цінностей, що розкриваються в ході бесіди, але далеко не всі ведуть себе згідно цих цінностей.

Зведена діагностична карта вихованості (Додаток 1) [6] була розроблена педагогічним колективом муніципального освітнього закладу для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку "Початкова школа - дитячий садок № 1" міста Ангарська Іркутської області.

Мета зведеної діагностичної карти вихованості - це визначення рівня вихованості кожної дитини для виявлення проблем у вихованні та знаходження шляхів їх вирішення.

Карта складається з двох таблиць: "Внутрішня культура особистості" та "Зовнішня культура особистості". Кожна таблиця розділена на колонки, що містять певні інтегровані якості особистості і розкривають їх зміст.

Зовнішня культура особистості:

· Культура спілкування (товариськість) - вміння дитини спілкуватися з однолітками і дорослими, комунікативність;