Погляди В.О.Сухомлинского та А.С.Макаренко на естетичне виховання учнів

- писати під диктовку букви, склади, слова, словосполучення, невеликі  речення;

- списувати з друкованого і  писаного тексту;

-користуватися правильними прийомами  або способами письма .Ці програмові  вимоги шестирічним школярам  допомагає реалізувати система  завдань з письма, спеціально  розроблена і запропонована їм  у вигляді зошитів з друкованою  основою.

Особлива увага під час формування графічних дій має приділятися повному усвідомленню того, що робить дитина. Для цього в зошитах пропонують завдання на зіставлення і порівняння графічних ліній з оточуючими предметами. Зіставляючи їх, дитина успішніше засвоюватиме програмовий матеріал, легше входитиме в навчальну діяльність . Ігрові форми подачі завдань на кожній сторінці зошита, зміст навчальних цікавих ситуацій привертатимуть увагу шестирічного учня, змушуватимуть його аналізувати, синтезувати, робити посильні висновки, а звідси розвиватимуться мова і мовлення дитини, міцнішими ставатимуть навички звукового аналізу слів - спільної основи читання і письма, формуватимуться правильні рухові дії.

Графічні прийоми письма іноді прямо протилежні прийомам малювання. Тому в розробках уроків письма «малюванню», «розфарбовуванню» відводиться певна частина часу на завершальних етапах уроку. Це робиться для того, щоб дитина змогла дещо зменшити над собою контроль за виконанням суто графічних дій і змінити положення тіла, дати своєрідний перепочинок рукам тощо .

Правильно спрямована робота з розфарбовування малюнків (методом штрихування) розвиває у дітей естетичний смак, акуратність, координацію рухів руки, окомір. Розфарбовувати не обов'язково всі предмети, зображені на малюнку (бажано вибрати по одному предмету різної форми). При цьому слід підібрати відповідні кольори й встановити напрям штрихів. Якщо предмет прямокутної форми, то штрихи (колір) слід густо накладати зверху донизу або зліва направо без відриву руки від паперу, доторкуючись ліній контуру малюнка. Якщо предмет овальної чи круглої форми, то штрихувати треба від середини до країв або навпаки. При розфарбовуванні, як і при письмі, рухаються тільки пальці, олівець тримають вільно..

Самовиховання - педагогічно керований процес. Психологічна і практична підготовка до роботи над собою складає одну з найважливіших задач виховання. Я спробувала виділити основні етапи виникнення і розвитку самовиховання.  
По-перше це усвідомлення учнями свого способу життя, осмислення значущості тієї діяльності, яка вимагає самовиховання. На цьому етапі класний керівник допомагає тим, що вчиться усвідомити свої позитивні і негативні якості, зрозуміти нетерпимість своїх недоліків.  
По-друге, оволодіння навиками самостійної роботи в тій області діяльності, в якій школяр хоче добитися успіху.  
По-третє, складання програми самовиховання. Це дуже важливий етап роботи над собою. Тут потрібна допомога, щоб оцінити, наскільки об'єктивно судить учень про себе, чи вірні цілі він ставить .По-четверте, організація самовиховання у вибраній діяльності. Це найвідповідальніший етап при переході від виховання до самовиховання. По-п'яте, треба включити самовиховання в цілісний процес формування особи. Вищий етап переходу виховання в самовиховання починається тоді, коли учень хоче і уміє працювати над.собою. 
Таким чином, якщо переконати учнів в необхідності самовиховання і допомогти їм в його організації, то процес формування особи протікатиме більш ефективно.

Формування естетичної свідомості, розвиток здатності відчувати й цінувати красу світу і красу мистецтва відбувається протягом усього життя людини, але основи для цього закладаються в ранньому дитинстві. Саме тому вплив сім'ї є одним з визначальних факторів естетичного розвитку особи.

Неабияка роль сім'ї в естетичному вихованні пов'язана з тим, що сімейне виховання поєднує в собі цілеспрямовані педагогічні дії батьків з об'єктивним повсякденним впливом сімейного побуту. Протягом багатьох століть вплив сім'ї та найближчого оточення був достатнім для забезпечення естетичної спадкоємності в суспільстві. Люди, котрі не одержували ніякого естетичного виховання, крім сімейного, відзначалися високим рівнем смаку, про що переконливо свідчать скарби народного ужиткового мистецтва і фольклору всіх народів світу. Естетичне ставлення до дійсності являє собою нерозривну єдність раціонального і емоційного, розуму і почуттів. Раннє дитинство -- важливий період у становленні особи. Маля ще не говорить, воно тільки уважно дивиться і слухає. Але як інтенсивно вбирає в себе весь навколишній світ! На емоційному стані дитини виразно відбивається духовна атмосфера, духовний клімат сім'ї. Взаємини між батьками, їх ставлення до інших людей, дорослих і малих, до речей і до живих істот -- все це дитина сприймає неусвідомлено, але дуже активно і точно. Саме так починає формуватися світосприймання людини, закладаються уявлення про добре і погане, про смішне і сумне, про гідне наслідування і гідне презирства. На цій основі тримається і весь спектр естетичних оцінок, які протягом життя людина застосовує, оцінюючи явища дійсності і твори мистецтва як прекрасні, комічні, трагічні, високі тощо.З дитячих років закладається в душі дитини і пошана до хліба, гідність та чесність у поводженні за столом -- те, з чого починається естетика побутової поведінки і що виховується не тільки і не стільки словами, скільки безпосереднім впливом, наслідуванням оточення. З дошкільного віку повинно починатися й трудове виховання дитини, яке має спільну мету з естетичним вихованням: це формування здатності відчути насолоду від добре зробленої справи. Шляхів залучення молодого покоління до прекрасного багато. І всі вони мають одне призначення -- будувати щирі й доброзичливі взаємини між людьми.

Виходячи із засад краси, батьки привчають дітей до чемності, з великою наполегливістю виробляють в них звичку бути ввічливими, в тому числі й під час мовного спілкування.

Серед основних чинників естетичного виховання дітей у сім'ї є краса добробуту, вироблення у дитини здатності розуміти й відчувати мистецтво, прилучення її до активної художньої творчості. Культурний прогрес дає змогу розширити рамки естетичного виховання дітей у сім'ї, підключивши сюди як традиційні виховні методи, так і ті, які стали новими здобутками народної педагогіки нашого часу (книжка, радіо, кіно, телепередачі, слухання художніх творів у записах на платівці, магнітофонній плівці чи компакт-диску). Багато батьків систематично купують дітям книжки, ходять з ними до театру, кіно, в художні музей, передплачують дитячу пресу, організовують колективне прослуховування музики і виконання пісень у сімейному колі.

Отже,виділимо найбільш суттєві шляхи естетичного виховання:

1. Оволодіння естетичними  знаннями в процесі вивчення  навчальних предметів. 2. Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів має сім'я, але , на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

3. Спонукання школярів до естетичного самовиховання.

                                           РОЗДІЛ ІІ

ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Реалізація естетичного  виховання  на уроках в початковій  школі

  Великі можливості  на формування естетичної культури  школярів має організація факультативів.

  Особливе значення  в естетичному виховання молодших  школярів належить урокам читання - як за відведеним на них  часом, так і за впливом на  загальний розвиток дітей.  Слово - найбільш зрозумілий засіб вираження  ідей митця ( на відміну від  звуків, фарб і т.д.), що робить  літературу найдуховнішим універсальним  видом мистецтва.

  Українські письменники  Б.Грінченко, М.Коцюбинський, Олена  Пілка, Леся Українка, І.Франко вважали  художню літературу одним з  найефективніших засобів естетичного  виховання дітей.

  Так, М.Коцюбинський наголошував  на тому, що дітей необхідно  виховувати, передусім, за допомогою  найкращих художніх творів української  класики та дитячого фольклору.

  Б.Грінченко вважав  народні казки й оповідання  багатющим дидактичним матеріалом  для розумового та естетичного  розвитку дітей. Працюючи вчителем, він ознайомлював своїх вихованців  із творами живопису та художньої  літератури, розучував і співав  із ними українські народні  пісні [ 9, c.9-10 ].

  Розуміючи, що художня  творчість здатна виступати важливим  чинником естетичного виховання  молоді, І.Франко писав, що в цьому  процесі мають формуватися естетичні  смаки і почуття вихованців, виявлятися  і розвиватися їхні здібності.

   Художня література, за І.Франком, повинна передусім  учити читача розпізнавати прекрасне , піднесене і потворне, трагічне  і комічне, добро і зло на  землі. Завдання художньої літератури - впливати як “ на розум  і переконання, так і на чуття, вказувати в самім корені добрі  і злі боки існуючого порядку” і виховувати людей, “готових служити всією силою для піддержання добрих і усунення злих боків життя”.

  Особливе значення  для естетичного виховання має  такий жанр літератури, як поезія. Саме поезія, “властивими їй способами  торкає всі наші замисли, розворушує  всі наші вищі духовні сили, розбуркує чуття” [ 12, c.61 ].

  У рідній мові, усній  народній творчості І.Франко вбачав  могутній засіб навчання та  виховання підростаючого покоління.

  Леся Українка приділяла  надзвичайно велику увагу проблемі  дитячої літератури, вважаючи її  дійовим засобом виховання. З  допомогою віршів та казок  письменниця намагалася “навчити  дітей бачити прекрасне в навколишньому  світі, відчувати барвистість, багатство  життя”[ 35, c.76 ]. Чимало з творів  Лесі Українки не були написані  спеціально для дітей, але можуть  використовуватися для дитячого  читання з метою формування  естетичних смаків і почуттів  дітей. Естетичне виховання дітей  формує вчитель початкових класів. Саме він закладає фундамент всебічного розвитку особистості, навчає своїх вихованців бачити прекрасне у навколишньому житті, у вчинках людей. Багатство духовної культури людини завжди визначається тими цінностями, які вона засвоює і осмислює, глибиною здобутих знань, умінням активно використовувати і застосовувати їх на практиці.

Уроки читання збагачують дитину знаннями, які пробуджують її почуття, викликають у неї бажання стати кращою, зробити щось добре, допомагають усвідомити кращі людські риси: любов до природи, чесність, скромність, працьовитість, виховують моральні якості, культуру поведінки, формують особистість. Але зустріч із справді прекрасним приносить не лише почуття милування і заспокоєння. Краса - це заклик жити та діяти, ставати кращими, добрішими. Успіх полягає в удосконаленні самого уроку. А вдосконалювати урок - обов'язок кожного учителя. Школа вирішує, що будуть любити і ненавидіти, чим захоплюватись і пишатись, чому будуть радіти учні.

    "Почуття є  важливим виявом свідомості людини. Від того, як людина ставиться  до інших об'єктів, до своєї  справи, залежить характер її  почуттів."       Почуття  людини дуже різноманітні. Вони  поділяються на види за змістом, тобто характером ставлення людини  до дійсності. Усю різноманітність  людських переживань можна поділити  на дні групи: переживання, що  є відображенням ситуаційного  ставлення людини до певних  об'єктів (або емоції у вузькому  значенні цього слова), і переживання, в яких виявляється стійке  і узагальнене ставлення до  цих об'єктів (або почуття).[10]

 Емоціями у вузькому  значенні називаються найпростіші  емоційні переживання, які виникають  у зв'язку з задоволенням або  незадоволенням органічних первинних  потреб — в їжі, у свіжому  повітрі, у захисті від холоду  чи спеки, у зв'язку з ситуаціями, які несуть загрозу для життя, та ін.

   Найпростіші емоції  є і в тварин. Але навіть  найелементарніші емоції людини  істотно відрізняються від емоцій  тварин, тому що вони є емоціями  суспільної істоти. [10]

   Основні напрямки  роботи над твором визначені  в методиці такими положеннями: взаємозв'язок між формуванням  навичок читання і вмінь працювати  з текстом; взаємопов'язаний розгляд  змісту і художніх засобів  твору; комплексне розв'язання освітніх  і виховних завдань у процесі  роботи над твором.

  Це зумовлено запитаннями  і завданнями, які виконуються  учнями в ході аналізу тексту. Наприклад, вивчається у 3 класі «Травень»  О.В. Копиленка. Спершу достатньо виявити, чи сподобався твір учням, що їх вразило, зацікавило. Повторне, осмислене сприймання змісту стає повноцінним, якщо діти відчують красу мови, картин природи, встановлять причинно-наслідкові часові зв'язки. Для цього знадобиться кількаразове звертання школярів до тексту, але з різними завданнями відшукати і прочитати, про яких пташок мовиться в оповіданні. Яким співаком названо соловейка? Як змальована кульбабка? Чому травень — найвеселіший місяць? Який настрій навіює вітер? Як передати голосом, інтонацією подібне піднесення? Художній твір багатий на образні вислови. Щоб діти вникли у їх зміст, свідомо поставились до слова, вчитель зосереджує їхню увагу на образних засобах, з'ясовує їх значення.

«  …Буйно піднімаються хліба, трави, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки.» Цими словами відтворена ціла картина: зелена і густа, соковита підростає на очах пшениця; над нею швидко проносяться ластівки. Щоб діти зрозуміли зміст речення, виразно уявили зображену письменником картину, необхідно пояснити вислови: піднімаються хліба, трави; буйно піднімаються; шугають ластівки, уточнити їх взаємозв'язок і залежність. Піднімаються хліба, трави — тягнуться у висоту, буйно піднімаються — немає їм зупинку; шугають ластівки — літають швидко.

    Пояснюючи слова, вжиті в переносному розумінні, можна спочатку нагадати їх  узвичаєне значення, потім те, що  відображено у цьому реченні, і нарешті пояснити, чому властивості  й ознаки одного предмета приписуються  іншому. Наприклад, ось при дорозі  сховалась у траві кульбабка. Голівка її в біленькій прозорій  шапочці. У кого буває голівка? Що називається тут голівкою  кульбаби? Чому її так названо? Варто зосередити увагу дітей  на епітетах: біленькій, прозорій. Для  того, щоб діти збагнули зміст  у кожній прочитаній фразі, недостатньо  розуміння ними значень окремих  слів. Запитаннями класовод допомагає  вихованцям помічати зв'язок між  образами й поняттями, вирізняти  вислови, потрібні для сприймання  думки. Там, де сяде парашутик  — нова кульбабка виросте. Всі  слова тут зрозумілі школярам. Та для усвідомлення, завдяки чому ця рослина росте всюди: на луках, полях, при дорогах — учитель зверне увагу дітей на величезну кількість парашутиків, під кожним з яких висить насіннячко. Вітер легко переносить їх на великі відстані.