Розвиток національної свідомості учнів на уроках та позаурочний час

          Цікавим  було  родинне  свято  «Рідна  хата – наша  берегиня  » .Саме  в  хаті  твориться   людська  доля  ,складаються   пісні  і  легенди.  Там   люди  переймаються  буденними   клопотами  ,народжуються   і   вмирають  ,щоб  поступитися   місцем  прийдешнім  поколінням .Хата  входить  у  життя  кожної  людини  як  щось  найсвятіше ,найтепліше, тому  ,  що  в  цьому   рідному  куточку  в  кожного   були  найперші  радощі ,хвилини   дитячого  щастя .Біля  хати  садили  вишню, калину ,вербу   чи  березу ,а  з  квітів  - мальви, м’яту, півники, чорнобривці ,нагідки, барвінок .Усі  ці  рослини  в  українців  давно  стали  символами .Тому  вони  завжди   прикрашають  українську  оселю.

         Виходячи  з  вищесказаного  , мною  був  проведений  ранок   « Без  верби  і  калини  нема  України ». Окрім  рослинних   символів  , українці  мають   національні   символи  :Державний   Прапор , Державний   Герб , Державний   Гімн  України .Закріпити  ці   знання  я  вирішила  під   час  проведення  виховного   заходу  « Національні  символи   України».  Оскільки   тема  над  якою  я  працюю  « Розвиток  національної  свідомості  учнів » ,то   і  під  час  підготовки  та  проведення   уроків  намагаюся  повертатися  до  неї . Вдало  пройшов  урок  української  мови  « Моя  Україна  - єдина  і  вільна ,  я  з  нею  пов’язую  долю  свою »  .Під  час  уроку  діти  не  тільки  повторили  частини  слова  ,а  й   ознайомилися   з  історичним  минулим  свого  народу . На  уроках  математики   теж  звертаюся  до  історії  свого  села  та   навколишніх  сіл .Разом  з  теоретичними    відомостями   наукового  змісту  діти  дізнаються  про  славні  сторінки   свого  народу .Цікавим , на  мою  думку , був  урок  математики  , пов'язаний   з   історією   родини  Харитоненків . Ще  один  урок   був присвячений   виникненню  села  Мурафа .Саме  цей   урок   надісланий  мною  до  редакції   журналу « Розкажіть онуку» і був надрукований . Я намагаюся познайомити дітей з історією   села  , розповідаю  про виникнення  козацтва   на  Краснокутщині .З цією  метою   включаю   до  різних  етапів  уроку історичні довідки.  Один  з уроків  читання був присвячений   розвиткові  козацтва  « Де  козак , там і слава ».Учні  дізналися не  тільки  про козацтво  взагалі ,а й про козацтво у Мурафі.

 

 

 

 

2. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНИНА

2.1 . Із досвіду роботи 

У нашій школі працює методичне  об’єднання класних керівників.Вже кілька років я являють керівником цього методоб’єднання .Роботу свого методичного об’єднання сплановую, виходячи з «Національної програми виховання дітей та учнівської молоді». Процесс державотворення , національно – культурне відродження . оновлення і переосмислення життя в Україні вимагають нової парадигми громадянського виховання учнівської молоді. Сучасна школа цілеспрямовано виконує соціальне замовлення суспільства – формує громадянина – патріота, здатного розбудовувати суверенну Україну; плекає творчу особистість з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку. Громадянське виховання ‘підростаючого покоління глибоко національне за змістом , воно носить людино творчий та державостверджуючий характер.

                       Навчально - виховний  процес здійснюється , спираючись на державну політику в галузі освіти і виховання , ідейне багатство українського народу , його моральні , національні цінності , досягнення вітчизняної і світової педагогіки.Він передбачає посилення духовно – практичної діяльності учнів , спрямованої на програмування і творче здійснення  ними свого індивідуального життя , посилення особистісно – гуманного підходу, спрямованого на розвиток інтелектуальної , духовно – моральної , емоційно – вольової , сенсорно – моторної , психічної сфери особистості.

                       Такий підхід вимагає використання  нових прогресивних концепцій  ; упровадження сучасних педагогічних  технологій і науково – методичних  досягнень у навчально – виховний процес;системно – цільове планування виховного процесу ; реалізації цільової творчої програми громадянського виховання особистості, створення умов для розвитку творчої особистості , духовного і висококультурного громадянина України, здатного до активної інноваційної діяльності; залучення учнівської молоді до значущих для неї видів діяльності; стимулювання розвитку її інтересів і талантів, формування інноваційного стилю діяльності педагогів .За таких умов школа стає важливою ланкою виховання свідомих, активних, високоморальних громадян України

                       Увесь процес діяльності педагога  у школі спрямований на виховання  громадянина – патріота, здатного  розбудовувати суверенну Україну  , творити себе  І СВОЄ  життя  ,відповідати за власні дії  і вчинки і цим самим впливати  на становище і долю класу  , школи, суспільства .Такий громадянин  характеризується високим рівнем  національної свідомості.

               Виходячи з цього , головним  завданням виховного процесу  є:

- створення виховного  середовища на основі демократизації  гуманізації шкільного життя  , переорієнтація внутрішнього світу  дитини на збагачення індивідуального  досвіду самопізнання , самооцінки, саморозвитку, самовираження , самореалізації;

- перетворення навчально – виховного процесу в соціальний простір самовдосконалення особистості , створення умов для набуття нею індивідуального досвіду само творчості і посильної участі у творенні світу свого життя ;

- побудова системи виховання  , яка відповідає загальнолюдським  цінностям та інтересам  особистості  . суспільства , держави, є само  розвиваючою і сприяє підвищенню  рівня громадянської вихованості;

- допомога учням і їх  соціально – політичному і  громадянському  змужнінні;

- розвиток інтелектуальної  емоційно – почуттєвої та вольової  сфери особистості;

- впровадження активних  форм і видів її діяльності;

- використання інтелектуально  – естетичних засобів дозвіллєвої діяльності учнів;

- гармонізація сімейно  – шкільного виховання ;

- науково – методичне  забезпечення виховного процесу.

 

2.2. Організація народознавчої діяльності учнів .

                В умовах розбудови України  як суверенної держави перед  школою стоїть складне і відповідальне  завдання – виховати високоморальне , національно свідоме підростаюче  покоління , патріотів своєї Батьківщини  , спадкоємців і продовжувачів  прогресивних національних традицій .

                Організація народознавчої діяльності  учнів – це систематичний творчий  пошук  класних керівників , усіх  учителів ,спрямований на оновлення  змісту виховного процесу , впровадження  нових підходів , пробудження пізнавальних  інтересів учнів до вивчення  і засвоєння національних і  загальнолюдських цінностей. Великого  значення в організації народознавчої  діяльності учнів набувають праці  Г.Ващенка , С.Русової, В. Скуратівського , В. Сухомлинського.

               З перших днів перебування  дитини в школі потрібно вводити  її у світ культурно – історичних  надбань народу .Формування особистості   засобами українського народознавства  включає пізнання , розуміння   нею своєї Батьківщини, самовіддану  активно – творчу патріотичну  діяльність . Усе це  вимагає змістовної  організації  народознавчої діяльності  учнів. Визначальним тут є реалізація  ідеї народності і на цій  основі – формування системи  знань про культурно – історичний  шлях розвитку українського народу  і народів , які проживають  на території України ; демократизація  всіх сторін життя учнів .Народознавча  діяльність учнів передбачає:

- філософсько – світоглядну їх підготовку , формування народного світогляду, виховання культури розумової діяльності;

- формування загальнолюдської  моралі, громадянської і соціальної  відповідальності;

-  збереження природи  , охорона довкілля ;

- формування національної , правової свідомості та самосвідомості ;

- розвиток естетичної  культури, художніх здібностей , смаків;

- виховання і розвиток  потреби у здоровому способі  життя.

                         У системі роботи вчителя початкових  класів та класного керівника  використовують такі види пізнавальної  діяльності народознавчого характеру:  заняття в гуртках, участь у  роботі клубів ,індивідуальна робота  з матеріалами періодичних видань, виготовлення дидактичного матеріалу.

                 Суспільно – гуманістичну діяльність  учнів можна визначити як специфічну  форму ставлення їх до суспільного  життя , передумову активної участі  в ньому. Вона передбачає:

А) інформаційну роботу серед  однолітків і за місцем проживання : огляди подій суспільного життя  народу на основі аналізу матеріалів преси.

Б)Виконання творчих доручень народознавчого характеру;

В)Пошуково – дослідницьку , краєзнавчу та героїко – патріотичну роботу: участь у пошукових групах, екскурсіях, туристичних походах, зустрічі зі старожилами, створення книг про історію села, збирання фольклорних творів: легенд, пісень,дум переказів, казок , щедрівок, колядок.

                        Суспільно – гуманістична діяльність  учнів покликана розвивати ініціативу , самостійність , творчість; виховувати  активних організаторів народознавчої  роботи в школі і в своєму  колективі.

                        Ігрова діяльність , що особливо  властива молодшим школярам , спрямована  на пізнання через відтворення  дій  та взаємин дорослих. Показовим  для гри є те , що вона знижує  втомлюваність, сприяє встановленню  контактів з довкіллям. Дуже  високо поцінювані в народі міцне здоров’я  , сила і витривалість , стійкість.

                         Таким чином , формування громадянина  засобами народознавства передбачає  не лише засвоєння  певної  суми знань , умінь, навичок  ,а й активно – творчу діяльність .

                         В організації  народознавчої  діяльності педагоги використовують  індивідуальну , групову і фронтальні  форми виховання .

                          Форми , методи і види діяльності  дітей та дорослих найрізноманітніші  : бесіда , університети народознавства , малі академії, подорожі , читання  книг живої природи, уроки історії  тощо.

                         До таких форм роботи готуються  вчителі та учні .Учителі  заздалегідь  розробляють доручення , завдання : підібрати казки , вірші , оповідання , прислів’я  , приказки, легенди, підготувати наочність, роздатковий матеріал тощо. Визначається роль кожного виду діяльності учнів у житті колективу , продумуються різні варіанти тієї чи іншої роботи .

                          Особливістю методики також є  те , що будь – яка проведена  форма роботи учнів обов’язково   аналізується і накреслюються  подальші завдання , над вирішенням  яких працюватимуть діти. В роботі  сучасного вчителя особлива увага  приділяється підготовці і проведенню  активних форм роботи.

              Особливої уваги з боку вчителів  потребує підготовка і проведення  уроків народознавства . Найголовнішим  тут є те , що учні  самостійно  здійснюють пошуково – дослідницьку роботу.Ефективною і цікавою формою роботи з молодшими школярами є клуби «Джерельце», «Країнознавство» ,»Чомучок», «Вітчизнянознавство».Клубні заняття молодших школярів складаються з двох частин. У першій частині значне місце відводиться просвітництву , розширенню емоційного досвіду дітей, народному мистецтву , музиці .На заняттях панує атмосфера співтворчості і спів діяльності дорослих і дітей, організовується активна їх діяльність. Друга частина клубних занять – гра.

               Календарно- обрядові свята є невід’ємною частиною соціальної і духовноі життєдіяльності нашого суспільства , вони виступають як важливий фактор національно – культурної та активно – творчої патріотичної діяльності учнівської молоді.

                Аналізуючи педагогічний досвід , визначила , що ефективності  підготовки та проведенню свят  сприяє спільна колективна діяльність  дорослих та учнів , в основі  яких лежить співробітництво  т, співтворчість .

                    Вирішенню проблеми активізації  учасників свята сприяє організації  дитячого дійства , де роль  кожного служить ефективним стимулом  до творчості , ініціативи, самостійності.  У центрі уваги – залучення  учнів до пошуково – дослідницької роботи , яка посилює мотивацію пізнавальної діяльності народознавчого характеру , почуття обов’язку ,відповідальності та саморозвитку.

                      Важливою є попередня робота  вчителя , яка передбачає постановку  конкретних завдань; розробку  доручень – завдань. Проведення  календарно – обрядового свята  потребує ґрунтовної підготовки.  Календарно – обрядові свята  проводяться згідно з планом  – сценарієм , не виключаючи  відхилення від нього , імпровізацію. Кожен учень бере активну участь  у святі.

                   Після закінчення свята його  учасникам пропонується проаналізувати  свою роботу , сформулювати зауваження  і пропозиції стосовно перспектив  розвитку цієї форми роботи .Колективний  аналіз спрямований на встановлення  рівня ефективності духовного  пошуку, дослідницької , творчої  діяльності вихованців.