Розвиток творчих здібностей

якому рівні) вони мають бути засвоєні. Ці знання не мають бути механічно

засвоєними, неповними, спрощеними;

10• у процесі формування  творчих здібностей необхідно  враховувати

вікові особливості школярів, їхні психофізіологічні особливості;

• формування творчих здібностей особистості — це врахування на

змістовому і процесуальному рівнях сутності творчого процесу та сучасних

досягнень психолого-педагогічних наук.

Психологи стверджують, що людина здатна до творчості у всі періоди

свого життя і у всіх галузях діяльності, оскільки кожен  індивід має творчий

потенціал різного рівня, а творчі здібності піддаються вихованню  і

культивуванню. Безперечно, прийде той час, коли навчання у школах і ВНЗ

будуватиметься тільки на творчій основі і знання будуть подаватися так і такою мірою, щоб максимально забезпечити розвиток кожної творчої особистості.

 

 

 

 

3.Творчі здібності учнів  на заняттях технічного гуртка.

В умовах швидкого оновлення суспільства відбувається зростання цінності творчого потенціалу особистості, як одного з головних чинників соціально-культурного прогрессу українського суспільства тадержави. Система освіти України, яка включає заклади позашкільної освіти, покликана переорієнтувати навчально-виховний процесс на формування творчої особистості, яка здатна розв’язувати сучасні проблеми.

  Молода людина,яка  здатна генерувати ідеї, мислити  самостійно та нестандартно, використовувати  здобуті знання та уміння має  можливість швидко адаптуватись  до нових соціальних умов.

Закон України  “Пропозашкільну  освіту” та Концепція позашкільної освіти визначають, що одним із пріоритетних напрямів діяльності позашкільних закладів є науково-технічний,  який за безпечує набуття вихованцями, учнями і слухачами  техніко-технологічних умінь, та навичок, розширення наукового світогляду, підготовку до

активної науково – дослідницької роботи, оволодіння сучасною технікою та технологіями.

Він спрямований на формування у дітей та підлітків технікотехнологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської,

експериментальної та винахідницької діяльності, реалізації здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання та конструювання [12].

Психолого-педагогічним аспектам науково-технічної творчості присвятили свої роботи такі вчені як Г. С. Альшуллєр, В. І. Андрєєв,

П. Я. Гальперін, А. М. Матюшкін, В. А. Моляко, В. А. Роменець,                   Н. Ф. Тализіна, Л. А. Паномарев, В. В. Рибалка, М. Л. Смульсон.

У своїх працях вони зазначають, що розвиток учня базується на всебічному розкритті творчого потенціалу та створенні  відповідних умов для його реалізації.

Проте проблема розвитку творчихз здібностей учнів у технічних  гуртках потребує певної деталізації  та подальшого вивчення.

Для успішного прояву та реалізації творчих здібностей учнів  необхідно створити відповідні умови  для творчої діяльності, що передбачають постановку та розв’язання творчих  задач технічного спрямування.

Вирішенню цієї проблеми сприяє навчання учнів у технічних гуртках.

 Як визначає В. А.  Роменець: „Підлітковий вік характерний  появою

опосередкованих інтересів. Наприклад, захоплюючись технічним  моделюванням, підлітки прагнуть зрозуміти  доступні для них розділи математики, природничо-наукової і технічної  теорії тощо” [13].

Необхідно зазначити, що учні не тільки цікавляться технічними конструкціями, ай прагнуть використовувати ці знання для створення діючих моделей. Самостійне виготовлення технічних моделей, що виконують певні технологічні операції або відтворюють їх дію, краще  стимулюють у школярів інтерес до технічної творчості і поглиблення  знань у цій галузі людсько  їдіяльності.

Учні у підлітковому віці ще не мають потрібного життєвого  досвіду, спеціальних знань та навичок  з обраного напрямку діяльності. Важливо  враховувати, що поняття об'єктивної та суб'єктивної новизни що до дорослої людини і підлітка не однакові. Тому поняття оригінальності та самостійності  мають свою специфіку як при визначенні об’єкта для творчої діяльності, так і при оцінці результатів такої діяльності.

„Оригінальність і самостійність  передбачають конструкторсько-технологічний  зміст, який вкладає учень у свою працю як результат організованого вихователями навчання.

Повноціннийрозвиток технічних  здібностей учнів стає можливим за умови впровадження у процес навчання таких творчих елементів, які  передбачають розв'язання проектно-конструкторських задач.” – так визначав пріоритети у розвитку творчих здібностей учнів  в технічних гуртках              В. А. Роменець [13].

Успішний розвиток технічних  здібностей учнів стає можливим тоді, коли творча спрямованість є провідною  у трудовому навчанні і заняттях технікою в позашкільний час.Встановлення зв'язку між  урочною та позаурочною  діяльністю дає можливість створити систему творчого ставлення до техніки. Проте слід констатувати, що сьогодні такий зв’язок між школою та позашкільними  закладами порушений, тому роль технічних

гуртків у формуванні творчих  здібностей учнів стає домінуючою.

Організація навчально виховного  процесу у технічному гуртку повина передбачати не стільки виготовлення моделі якоїсь конкретної машини на основі розробленої документації, а створення  таких психолого –педагогічних  умов, при яких учень повинен думати, аналізувати,та узагальнювати результати процесу своєї діяльності.

Творча діяльність учнів  обов’язково містить репродуктивні  елементи навчання, які становлять ремісничу основу, без якої неможлива  майстерність. Без оволодіння простими технологічними прийомами, конструкторськими  навичками та теоретичними знаннями, учні неможуть підійти до самостійного вирішення технічних задач.

У підлітковому віці особливо активно розвивається конструкторська  діяльність як віковий феномен, що сприяє розумінню та поглибленню технологічного досвіду людини [13].

 Учнів на першому  етапі знайомства з технічними  об’єктами захоплює зовнішній  вигляд моделі літака чи автомобіля. Він ще до кінця неусвідомлює, які фізико-технічні принципи  покладено в основу.

 Робота у гуртку  будується так, щоб пробудити  інтерес підлітка до виявлення  цих принципів іпрактичного оволодінняними.

Таким чином, організація  навчально виховного процесу  втехнічному гуртку,передбачає використання певних прийомів і методів роботи, спрямованих на активізацію творчих  здібностей учнів.

 Вони спрямовані на  становлення творчої особистості  підлітка, сприяють розвитку готовності  учнів до творчої діяльності.

Розглянемо декілька прийомів роботи з учнями у технічних гуртках, спрямованих на розвиток творчих  здібностей. Їх реалізація стає ефективною, коли прийоми тісно пов’язані  із змістом роботи гуртка і конкретизацією та актуальністю для учня розв’язуваних  задач.

Ця система роботи опрацьована  в технічних гуртках Українського державного центру позашкільної освіти та Центру науково-технічної творчості  молоді „СФЕРА” Оболонського району м. Києва.

Психолого-педагогічний аналіз цієї системи роботи показав, що ефективними  є задачі з елементами інженерно-конструкторської і дослідницької діяльності. Така діяльність має особливі можливості для розв’язання “вічного протиріччя”  проблеми навчання і творчості.

Для вирішення технічних  задач,що виникають у процесі  роботи учня у гуртку над технічним  об’єктами,його конструкторська і  дослідницька діяльність обов’язково  передбачає оволодіння такими прийомами;

-самостійна постановка  задач, відсутність єдиного вірного  рішення та відповіді, їх потенційна  варіативність, багаторівневість  кожної винахідницької задачі  тощо, сприяє тому, що у поставленій  і розв'язаній задачі зберігається  інерція об'єктивності її творчого  змісту, об'єктивної новизни. Цей  заряд об’єктивної новизниє необхідним  компонентом для розвитку творчої  особистості учня.

Під час проведення занять, присвячених розвитку творчості, необхідно  створити позитивну атмосферу, спрямовану на комфортне спілкування, розкриття  творчих можливостей, потенціалу всіх членів гуртка.

Учні відчувають себе психологічно комфортно на занятті, де панує атмосфера, яка передбачає вільне спілкування  та обговорення проблеми і відкритості  у її сприйнятті та розумінні. Висловлювання  та дії учнів при розв’язанні  творчих задач повністю позбавлені негативних оцінок з боку опонентів, тому будь-яка творча діяльність заохочується керівником гуртка. Для створення  таких умов використовуються різноманітні ігрові прийоми, спеціальні тренінги уяви, швидкості розумових процесів, образного  мислення, невербального спілкування  та інші .

Слід зазначити,що особливості  кожного гуртківця повинні бути розкриті через конкретні якості особистості. Наприклад, така якість, як працьовитість, включає ознаки:

якісний, кількісний бік  праці, задоволеність і найменшу втомлюваність; самостійність;

ступінь ігнорування учнем  шаблонних варіантів виконання  завдання; прагнення виконувати робочі операції в руслі свого технічного інтересу; адекватне реагування учня на критику;

невичерпне “продукування” варіантів роботи і легкість відмови  від задумів у разі їх “провалу”. Такий параметр, як інноваційність, можна розглядати через такі характеристики: ступінь упевненості в точності уявлень про саму нову модель, про  її деталі та етапи створення; ступінь  винахідливості (як можливість оперативно знайти потрібний розв’язок); врахування актуальності винаходу для практики; рівень відповідальності за моральну значущість нового об’єкта.

Отже, розвиток творчих здібностей учнів утехнічних гуртках спрямований  на формування учня як творчої особистості, становлення

його готовності до повноцінної  творчої діяльності.

При визначенні методів стимуляції творчої активності гуртківців треба  пам’ятати про багатоплановість творчої особистості учня. Методи активізації творчої діяльності необхідно використовувати цілеспрямовано, орієнтуючись на ті чи інші особливостіучня. Навчально-виховний ефект від використання цих та інших методів проявляється внаслідок довготривалої та систематичної  роботи з учнями з вирішення творчих  завдань та задачі створення творчих  проектів.

 

 

 

Висновки

 

      У цілісній  системі підготовки молоді  до  життя  й  активній  трудовій

діяльності трудове виховання  спрямоване  на  формування  морально-вольових якостей і  досвіду  виробничих  відносин  майбутніх  учасників  суспільного виробництва. У його вдосконалюванні зацікавлені школа, родина, виробництво, суспільство в цілому. Школі корінне поліпшення трудового вихованні дозволяє домогтися  реалізації  провідного  принципу  системи  освіти   -  з'єднання навчання із продуктивною працею; родині  -  всебічно  розвити  здібності  й задатки дітей;  суспільству  -  сформувати  гармонійну,  суспільно  активну особистість,  здатну  привести  власні  устремління,  інтереси,  потреби  у відповідність із очікуваннями й потребами суспільства.

      Великого  значення  набуває  категорія   творчості   учнів.  Організація

 позакласної роботи  з учнями  з трудового виховання   дозволяє  вчителю   не

тільки впроваджувати  нові  технології роботи,  але  й    вивчати  здібності

учнів класу для  подальшого  планування уроків з врахуванням  диференційного

критерію.

      Пошук ефективних  шляхів підготовки юнацтва до  життя й  праці  породжує нові форми організації суспільно корисної, продуктивної праці  школярів.  У них  знаходять  висвітлення  загальні  явища  соціально-економічного  життя країни. Вихованню  дітей  працею,  тобто  залученню  дітей  до  самостійної посильної праці та спостереженням за працею дорослих, поясненню її значення в житті людей, належить важлива роль в різнобічному розвитку дитини.

      Головною  метою трудового виховання   є  формування  у  дітей   моральних орієнтирів, працелюбності, усвідомлення корисності праці.

      Трудова  діяльність дитини шкільного  віку, якою вміло керують  дорослі,

істотно впливає на розвиток вольових рис дитини, її мислення мови,  пам’яті,

уваги, уяви, творчих здібностей.

      Поставлені  на  початку  даного  дослідження   завдання    виконані  –

розкриті    особливості   та   сутнісні    характеристики   здібностей    як

психологічної    категорії,      охарактеризовані      поняття     «талант»,

«обдарованість», «творчість»,  визначені  головні    критерії  та   методики

роботи з обдарованими учнями  в  позаурочний  час  з трудового виховання.

      Моральний  розвиток дитини, процес залучення  її до праці можливі тількиза  умови правильної  організації   трудової  діяльності  у  відповідності   з віковими особливостями. Саме тому на сучасному етапі  розвитку  педагогічної науки  на  Україні стає на порядку денному  проблема  вироблення  програмних аспектів трудового виховання дітей в навчальних шкільних закладах.