Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва

ЗМІСТ

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретико- методологічні основи розвитку художніх здібностей особистості……………………………………………………………………….

 

1.  Художні здібності особистості як предмет наукового дослідження……..
2. Особливості розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку………

 

РОЗДІЛ ІІ. Педагогічні умови розвитку художніх здібностей учасників засобами хореографічного мистецтва…………………………………………..

 

2.1 Аналіз вікових і індивідуальних  особливостей дітей……………………..

2.2 Методи виховної роботи  у хореографічному колективі  та його вплив для підвищення активності дітей……………………………………………………..

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми. Пошук  шляхів організації життя учасників  таким чином,щоб людина могла  реалізувати свої фантазії, пізнавальну  і художню активність.

Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для художньо-творчого виховання і розвитку дитини. Враження дитинства людина проносить через все своє життя.

Про художньо-творче виховання  дошкільників написано багато цікавих  і цінних в методичному плані  книг, посібників, рекомендацій та статей. На сьогоднішній день виникла необхідність подивитися на попередній досвід із сучасних  позицій, проаналізувати  деякі проблеми взаємозв’язку різних видів мистецтв у педагогічному процесі (А.Н.Бурова,С.М.Каган, П.М.Якобсона та ін.)Використання в художньо-творчому розвиткові дитини різних видів мистецтва-літератури,театру,хореографії,музики та живопису – дає можливість для гармонійного і різнобічного особистісного розвитку, сприяє активізація творчого процесу, поглиблює емоції , розвиває почуття та інтелект.

Сьогодні перед вищими педагогічними закладами країни стоїть завдання підготувати спеціалістів, здатних творчо перетворювати педагогічну  дійсність, естетично активних , творчих, таких, що беруть участь у створенні  прекрасного в житті та мистецтві.

Формування духовного  світу людини повинно стати першочерговим  завданням в нашій державі. Розбудити  чутливість душі, звернутися до виховання  естетичних смаків, ідеалів, оцінок та суджень – одне з найголовніших  завдань, поставлених сьогодні самим  життям, оскільки майбутнє суспільства  прямо залежить від художнього світу кожної дитини.

Розбудова системи освіти в Україні передбачає оновлення  її змісту, зміну форм організації  дітей. Яскравою тенденцією цього процесу  є,зокрема,зростання питомої ваги мистецтва у вихованні юного  покоління. Дисципліни гуманітарного циклу набули, врешті-решт, належного соціального та виховного статусу. Разом з тим реформування навчального-виховного процесу у традиційних хореографічних закладах, організація нових типів хореографічних закладів, надання педагогам змоги самостійно визначати засоби педагогічного впливу на дітей. Послуговуючись у своїй роботі варіативними програмами виховання дітей, зумовили низку проблем у художньо-творчому вихованні і розвитку підростаючих поколінь.

Ознайомлення дітей із різними видами мистецтва є нагальною  потребою сьогодення,складовою частиною дошкільної освіти.

Програмами виховання  і навчання дітей дошкільного  віку передбачено різні види роботи з дітьми, що мають на меті виховувати в них почуття прекрасного. Естетично виховувати – це означає не просто прилучати людину до мистецтва, а пробудити в ній розуміння цього мистецтва та бажання творити щось нове, цінне для людства і суспільства. Починати цю роботу належить педагогам першої ланки освіти – дошкільної, а також батькам дітей.

Об’єкт дослідження: естетичне  виховання і розвитку дітей дошкільного  віку засобами хореографічної діяльності.

Предмет дослідження: художньо-творче виховання і розвиток дітей дошкільного віку засобами художньої діяльності.

Мета дослідження: дослідити  та виявити педагогічні умови  художньо-творчого дітей засобами хореографічної діяльності.

Завдання дослідження:

- визначити роль хореографічного  мистецтва - у вихованні культури  дітей;

- розглянути хореографічне мистецтво  як естетичного дітей;

- визначити форми й ефективні  методи виховної роботи у у творчому колективі;

- вивчити вікові і індивідуальні особливості дітей мистецтву хореографії

- проаналізувати методи виховної  роботи у хореографічному колективі  та його вплив для підвищення активності дітей.

Структура курсової роботи. Курсова робота представлена запровадженням, двома розділами, містять два підпункта, висновоки й списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

Теоретико- методологічні  основи розвитку художніх здібностей особистості.

 

1.1.Хореографічне мистецтво і хореографічна діяльність як основа художньо – творчого розвитку дітей.

 

Дослідження особливостей сприймання дітьми хореографічного мистецтва  показало, що у дітей уже в дошкільному  віці проявляється інтерес до різних видів і жанрів мистецтва, захоплення танцем, музикою, розвиваються пізнавальні  потреби (як структурний компонент  творчого потенціалу дитини).

У процесі прилучення дітей  до різних видів хореографічного  мистецтва відбувається розвиток пізнавальних здібностей, уточнюється знання про  навколишній світ: суспільні явища, природу, людей і т. ін. Сприймання художнього образу в танці сприяє уточненню багатьох понять, специфічних для хореографічного мистецтва. Їх знання робить процес сприймання більш осмисленим, цікавим, тому що дитина розрізняє виразні засоби кожного виду хореографічного мистецтва.

У психолого – педагогічних дослідженнях розкриваються особливості  розумового, естетичного, творчого розвитку дітей дошкільного віку. Так в  роботах О.В.Запорожця, В.В.Давидова встановлено, що дошкільники здатні в процесі предметно - чуттєвої діяльності виділяти суттєві властивості предметів  і явищ, встановлювати зв’язки  між окремими предметами і явищами  та відображати їх в художній формі. Цей процес особливо помітний в різних видах практичної діяльності: формується узагальнені способи аналізу, порівняння і співставлення; розвивається уміння самостійно знаходити способи розв’язання  завдань, уміння планувати свою діяльність.

У процесі формування в  дітей естетичного ставлення  до мистецтва головне  - емоційно-образне  сприймання творів мистецтва, виразних засобів, формування інтересів, переваг. Разом з тим необхідно враховувати і процес оволодіння дітьми хореографічним уміннями, навичками, здатність їх використовувати самостійно.

Хореографічному мистецтву  притаманна своя мова, яка допомагає  хореографу виразити свої думки, почуття, своє ставлення до дійсності. Засобом  мови мистецтва життя відображається хореографом у всій різноманітності. Вихователь повинен знати мову хореографічного мистецтва, тому що на заняття у дошкільному закладі відбувається активне формування художнього сприймання. Дітей необхідно познайомити із деякими особливостями мови хореографічного мистецтва. У зв’язку з цим, починаючи з молодшого дошкільного віку, вихователь спочатку ставить завдання – формувати у дітей емоційний відгук на твори мистецтва, затим звертає увагу на те, як хореограф розповідає про оточу дійсність і лише після цього спрямовує свою увагу на засоби хореографічної виразності.

Знання основ мистецтва  дає можливість розглянути його місце  в естетичному вихованні дітей  із врахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Одначе не можна механічно  переносити особливості мови хореографічного мистецтва, характерні для робіт професіоналів, у діяльність дитини.

Насамперед зупинимося на розгляді засобів виразності, які  є специфічними для кожного виду хореографічного мистецтва, а потім звернемося до дитячої творчості.

Прийоми формування художнього сприймання різні: педагог може використовувати  бесіди про мистецтво, розповіді  мистецтвознавчого характеру, розповіді  про скульптури, а також ігрові ситуації, в яких діти порівнюють, пізнають різні за художньою виразністю образи.

Крім того, використання гри на заняттях із розвитку мовлення, розповідання казок, придумування оповідань про цих персонажів не тільки збагачує знання дітей, але й розвиває їх уяву. Словник дітей збагачується образними виразами, в яких проявляється об’єм знань дітей про цей вид мистецтва.

Педагог, навчаючи дітей  розглядати твори різних видів хореографічного мистецтва, поступово прилучає їх до краси. З іншого боку, це позитивно впливає на способи образної виразності, якими діти передають свої враження про навколишню дійсність в танці.

Г.О.Підкурганна вважає, що педагогам доцільно здійснювати  художньо-творче виховання і розвиток дітей, проводячи їх через п’ять  етапів, що передують власне творчій  зображувальній діяльності, і в процесі  яких здійснюється “оживлення”, “олюднення”, “одухотворення” предмета, об’єкта  чи явища навколишньої дійсності:

І етап – побачити предмет (об’єкт, явище) в реальній дійсності.

ІІ етап – сприйняти  образ у творах хореографічного мистецтва.

ІІІ етап – почути про  предмет зображення в художній літературі, музиці.

ІV етап – обіграти образ.

V етап – створити образ в хореографічній діяльності.

На п’ятому етапі дитина повинна залучатися до творчого процесу, що протікає в певній послідовності: виникнення задуму, його реалізація, отримання  результату.

Проаналізувавши джерела  інформації із проблеми дослідження, ми можемо стверджувати, що ознайомлення дітей дошкільного віку із різними  видами хореографічного мистецтва створює сприятливі умови для розвитку їхньої художньої творчості.

 

 

 

 

 

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку

 

Основою формування інтересу до зображувальної діяльності є положення  вітчизняних і зарубіжних педагогів  та психологів (О.В.Запорожець, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна, Д.Б.Ельконін та ін.) про те, що інтереси проявляються і формуються в процесі змістовної, організованої  діяльності. Ми виходили також із думки  В.О.Крутецького, що формуюча і розвивальна  здатність діяльності повинна бути організована за такими принципами:

• носити творчий характер;
• відповідати вимогам розвивального навчання;
• бути глибоко позитивно мотивованою.

Дитина повинна відчувати  почуття радісного задоволення  від діяльності, від усвідомлення своїх успіхів і досягнень  у вибраній діяльності. Закономірно, інтерес до зображувальної діяльності неможливо сформувати без навчання. Положення про залежність інтересу від навчання, який характеризує підхід психологів і педагогів до проблем  формування інтересів є принципово важливим (Л.І.Божович, Л.С.Славіна, Л.А.Гордон, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

Поява інтересу – це передумова і своєрідний показник художнього розвитку, формування інтересу, а також засіб  підвищення ефективності навчання дітей  зображувальній діяльності. При формуванні інтересу до зображувальної діяльності важливим є положення психологів про те, що це не замкнутий в собі автономний процес (С.Л.Рубінштейн).

Як відмічає Н.Г.Морозова, формування інтересу відбувається найефективніше, якщо спочатку готується ґрунт для  цього формування, пізніше створюється  позитивне відношення до предмету і  діяльності і, на кінець, формуються відповідно інтереси в процесі спеціально організованої, систематичної, пізнавальної, творчої  діяльності дітей.

Враховуючи положення  при вирішальне значення дорослого  у формуванні інтересу, велику роль слід віднести вихователю, його особистій  зацікавленості, певному рівню художньої  підготовки, знанням і практичним умінням в різних видах зображувальної діяльності, врахуванню індивідуальних і типологічних особливостей дошкільників. З цією метою вихователям слід знайомитися з образотворчим  мистецтвом; навчатися техніки роботи з різними зображувальними матеріалами  і методики керівництва зображувальною діяльністю дітей з метою формування інтересу до неї.

Успішне протікання зображувальної діяльності і формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов. Керуючись думкою С.Л.Рубінштейна  про те, що інтерес до тієї чи іншої  діяльності у дітей в значній  мірі закріплюється, коли дитині дати конкретні предмети, речі, які мають  цей інтерес в матеріалізованому  вигляді.

Для зображувальної діяльності необхідно створити такі умови:

• забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;
• підібрати наочний матеріал (твори хореографічного мистецтва - відео.);
• обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.