Агресія у дітей шкільного віку

Зміст

 

 Введення                                                                                                                                 2                                                                

1Теоретичний аналіз літератури з проблеми агресії та агресивності                           3

1.1 Сутність агресії  та агресивності                                                                                 3

1.2 Основні психологічні  напрямки дослідження агресивності                                        5

1.3 Соціальні умови, що  сприяють закріпленню агресії                                                    17

2 Практичне емпіричне дослідження агресивності в старшому підлітковому віці     25                                                                                                                     

2.1 Методика дослідження                                                                                                  25

2.2 Організація і результати  дослідження                                                                        26

Висновок                                                                                                                                 30

Список використаної літератури                                                                                       32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

 

В даний час проблема агресії актуальна, так як ми стикаємося з нею щодня на вулиці, в школі. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.) У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність Різко зросла злочинність серед молоді. З'являються все нові види поводження, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях політичних організацій екстремістів, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством. У порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. На грунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособові конфлікти. Крім того, проблема агресивності мало вивчена теоретично. Ця проблема має давню історію. Багато дослідників в нашій країні і за кордоном займалися проблемою агресії, але до одного знаменника не прийшли, тому що вона складна і багатогранна і, отже, одного рішення бути не може. У центрі уваги дослідників виявилися такі аспекти проблеми: біологічні та соціальні детермінанти агресії, механізми її засвоєння і закріплення, умови, що визначають прояви агресії, індивідуальні та статево-віковими особливості агресивної поведінки, способи запобігання агресії.

 

Мета курсової роботи - аналіз динаміки агресивності як особистісного утворення в старшому підлітковому віці і ранньому юнацькому віці. Завдання даної курсової роботи полягають у наступному:

 

1. теоретичний аналіз  літератури з проблеми агресивності  в підлітковому віці;

 

2. емпіричне дослідження агресивності в учнів 8, 9 класів;

 

3. формулювання висновків.

 

Для вирішення цих завдань у теоретичній частині необхідно розглянути основні підходи до розуміння поняття агресії, основних підходи до питання її становлення і можливі фактори її провокування, в практичній частині - дослідження школярів на предмет агресивності. Об'єкт дослідження - агресія та агресивність. Предмет - агресія як особистісне утворення в старшому підлітковому і ранньому юнацькому віці. Гіпотеза курсової роботи - протягом старшого підліткового віку агресивність виступає як відносно стійке особистісне утворення.

1 Теоретичний аналіз літератури з проблеми агресії та агресивності

 

1.1 Сутність агресії  та агресивності

 

У побутовій мові під агресією розуміється: «Відкрита неприязнь, що викликає ворожість», а «агресивний» як наступально-загарбницький; ворожий, що викликає; надає шкідливий вплив.

 

Взагалі термін "агресія" має широке поширення для позначення насильницьких загарбницьких дій. Агресія і агресори завжди оцінюються різко негативно, як вираз наявності культу грубої сили. В основному ж під агресією розуміється шкідливе поводження. У понятті "агресія" об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки - від злих жартів, пліток, ворожих фантазій, до бандитизму і вбивств. У підлітковому житті нерідко зустрічаються форми насильницького поводження, обумовленого в термінах "задерикуватість", "забіякуватість", "озлобленість", "жорстокість". До агресивності близько підходить стан ворожості. Ворожість - більш вузьке за спрямованістю стан, завжди має певний об'єкт. Часто ворожість і агресивність поєднуються, але нерідко люди можуть знаходитися у ворожих відносинах, однак ніякої агресивності не виявляють. Буває й агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих почуттів не мають.

 

В психології термін «агресія» трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності віддають перевагу їй давати негативну оцінку. Але так само існує і точка зору на агресію з позитивної сторони.

 

Наявні визначення можна умовно розділити на 2 великі групи:

 

1. Подання про агресію  як мотивованих діях, що порушують  норми і правила, що заподіюють біль і страждання. В цьому плані розрізняються навмисна та інструментальна агресія. Інструментальна агресія - та, коли людина не ставив собі за мету діяти агресивно, але «так довелося» або «було необхідно діяти». В даному випадку мотив існує, але він не усвідомлюється.

 

Навмисна агресія - це ті дії, які мають усвідомлений мотив - заподіяння шкоди або збитку. Тобто антиповедінки - властивість агресивної особистості індивіда повністю належить мотиваційній структурі, особистісному рівню.

 

Ю.М. Антонян вважає, що причиною агресії є тривожність. Ця властивість формується в глибокому дитинстві як наслідок порушення емоційних зв'язків з матір'ю, тобто депривації. Тривожність створює охоронну поведінку. Тривожність породжує знижену самооцінку, в індивіда різко знижується поріг сприйняття конфліктної ситуації як загрозливої, розширюється діапазон ситуацій, підвищує інтенсивність і екстенсивність відповідь на уявну загрозу реакцію індивіда.

 

2. Агресія як акти  ворожості і руйнування (поведінкова  складова).

 

Наприклад:

 

Р. Берон і Д. Річардсон дають таке визначення: агресія-це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає подібного звернення. Іншими словами:

 

- Агресія обов'язково  має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;

 

-В якості агресії  може розглядатися тільки така  поведінка, яка має на увазі  заподіяння шкоди або збитку  живим організмам;

 

-Жертва повинна володіти  мотивацією уникнення подібного  поводження з собою;

 

З вітчизняних психологів цю точку зору поділяють Т.Г. Румянцева і І.Б. Бойко. Вони розглядають агресію як форму соціальної поведінки, яка реалізується в контексті соціальної взаємодії, але поведінка буде агресивною за двох умов: коли мають місце згубні для жертви наслідки, і коли порушуються норми поведінки.

 

Потрібно розділяти агресію і агресивність. Агресія-це поведінка (індивідуальне або колективне), спрямоване на нанесення фізичної, або психологічного шкоди або збитку. Агресивність - відносно стійка риса особистості, що виражається в готовності до агресії, а так само в схильності сприймати та інтерпретувати поведінку іншого як вороже. В силу своєї стійкості і входження в структуру особистості, агресивність здатна визначати загальну тенденцію поведінки.

 

У цій роботі під агресією ми маємо на увазі особистісну рису, яка формується під впливом соціально-психологічних факторів....

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Основні психологічні  напрямки дослідження агресивності

 

Дослідженню агресивності та агресивної поведінки приділяється значна увага в усіх основних психологічних напрямках.

 

У вітчизняній психології агресивний підліток розглядається як, насамперед, звичайна дитина. Риси, якості агресивності він набуває під впливом помилок, недоробок, упущень у виховній роботі, складнощів в навколишньому його середовищі.

 

Одним із складних періодів в онтогенезі людини є підлітковий вік. У цей період не тільки відбувається корінна перебудова раннє сформованих психологічних структур, але виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки. Підлітковий період онтогенезу - гостро протікає перехід до дорослості, де опукло переплітаються суперечливі тенденції розвитку.

 

У вітчизняній психології показано, що людина не народжується егоїстом чи альтруїстом, скромним або хвалькуватим. Він стає таким. Лише в процесі розвитку людини як особистості виникають як соціально корисні, так і соціально шкідливі риси.

 

Підліток жадає не просто уваги, але розуміння, довіри дорослих. Він прагне грати певну роль не тільки серед однолітків, але і серед дорослих. Серед дорослих утвердилася позиція, що перешкоджає розвитку соціальної позиції підлітка - але дитина повинна слухатися. В результаті між дорослими і підлітками росте психологічний бар'єр, через який багато підлітків прибігають і до агресивних форм поведінки.

 

Агресивність в особистісних характеристиках підлітків формується в основному як форма протесту проти нерозуміння дорослих, через незадоволення своїм становищем у суспільстві, що проявляється і у відповідній поведінці.

 

Якщо говорити про більш глибинні причини такої поведінки, то можна відзначити у таких агресивних підлітків порушення емоційної сфери та кризи особистості. Не плутати особистісну кризу з віковою. Криза особистості проявляється у вигляді хворобливого відношення до сприйняття власного "Я" оточуючими людьми, самотності й відірваності від світу, невідповідності свого "Я" якимсь ідеалам, відчуття втрати цілісності внутрішнього світу. Форма поведінки характеризується негрубою вираженістю розладів поведінки, відсутністю безпричинних коливань настрою, здатністю до компенсації в сприятливих умовах, м'якістю сомато-вегетативного компонента афективних реакцій. Агресивна поведінка підлітків носить характер протесту, виникає епізодично і не порушує в цілому їх взаємини з навколишніми. Воно є наслідком лише кількісної нестачі вищих соціально - психологічних властивостей особистості, невірних установок поведінки, слабкості правосвідомості, перекручувань у системі ціннісних орієнтацій.

 

Найперше і найбільш відоме теоретичне положення, що має відношення до агресії, - це положення, згідно з яким агресивна поведінка за своєю природою інстинктивна. Відповідно до цього підходу, агресія виникає тому, що люди генетично «запрограмовані» на подібні дії. Цю точку зору поділяли вчені психоаналітичного і етологічного підходів.

 

Основоположником психоаналітичного підходу є З.Фрейд. Завдяки працям Фрейда агресія та агресивність були перетворені в об'єкт наукового аналізу. Джерелом агресивної поведінки в психоаналітичному трактуванні виступає Танатос - інстинктивне потяг до смерті і руйнування. Ця концепція склалася в пізніх роботах Фрейда, а спочатку він дотримувався інших поглядів. У своїх ранніх роботах він стверджував, що все людське виникає з Ероса, або інстинкту життя, енергія якого спрямована на збереження, зміцнення і відтворення життя. У цьому контексті агресія розглядалася просто як реакція на блокування лібідонозних імпульсів.

За Фрейдом, Танатос є потяг до смерті. Енергія Танатоса спрямована на руйнування і припинення життя. Вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цього інстинкту з Еросом і між ними існує постійна напруга. Таким чином, танатос побічно сприяє тому, що агресія виводитися назовні і направляється на інших.

 

Виходить, що агресивна поведінка - не тільки вроджене, що бере початок з «вбудованого» в людини інстинкту смерті, але так само і неминуче, оскільки, якщо енергія Танатоса не буде звернена назовні, це незабаром приведе до руйнування самого індивіда. Але існує ймовірність, що зовнішній прояв емоцій, супроводжуючих агресію, може викликати розрядку руйнівної енергії і таким чином зменшити ймовірність більш небезпечних дій. Висновок полягає в наступному: агресивність як невід'ємна характеристика людини вимагає упокорення.

 

Для А. Адлера агресивність є невід'ємною якістю свідомості, організуючим його діяльність. Універсальною властивістю живої матерії Адлер вважає змагання, боротьбу за першість, прагнення до переваги. Однак ці базові потяги стають автентичними тільки в контексті правильно зрозумілого соціального інтересу. Агресивна свідомість породжує різні форми агресивної поведінки - від відкритого до символічного. Агресивність, вплітаючись в контекст культури, набуває символічні форми, пов'язані із заподіянням болю і приниженням. Всяка відповідна реакція є природною свідомої або несвідомої реакції людини на примус, що випливає з бажання індивіда відчувати себе суб'єктом, а не об'єктом.

У руслі психоаналітичного підходу причиною виникнення агресивної поведінки займався і Д.Доллард. Він розробив фрустраційно-агресивну теорію. Ця теорія виникла на противагу концепціям інстинкту: тут агресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес. Агресія - це автоматично що у людини потяг, а реакція на фрустрацію - спроба перебороти перешкоду на шляху до задоволення потреб, досягнення задоволення й емоційної рівноваги. Агресія завжди є наслідком фрустрації, а фрустрація завжди спричиняє за собою агресію. Агресія розглядається як спроба нашкодити іншому своєю дією. При чому ступінь фрустрації залежить від сили мотивації до виконання бажаної дії, значущості перешкоди і кількості цілеспрямованих дій.

 

Крім основних понять агресії та фрустрації, розглянутих нерозривно, теорія оперує також ключовими поняттями гальмування і заміщення. Гальмування - це тенденція обмежити або згорнути дії через очікуваних негативних наслідків. Гальмування будь-якого акту агресії прямопропорційно силі очікуваного покарання. Крім того, гальмування прямих актів агресії майже завжди є додатковою фрустрацією, що викликає агресію проти людини, яка сприймається як винуватець цього гальмування.