Вплив тривожності підлітка на статусне положення в групі

                                       Висновок до ΙΙ розділу

      Експериментальним шляхом досліджуючи вплив високого рівня тривожності підлітка на його соціальне ставлення у групі, нами було виявлено, що дослідження міститять вірогідні  результати.

     За допомогою психодіагностичної методики Філіпса, нами були отримані такі результати: з низьким рівнем загальної шкільної тривожності було виявлено13 учнів (49%). Середній показник тривожності отримали 11 учнів (47%). З високим рівнем тривожності було виявлено 4 учня (4%) з 28 (100%).

     Використовуючи соціометричну методику, досліджуючи особливості взаємовідносин учнів, ми отримали такі данні, що у виборці з 28 учнів були виявлені: лідерів - 3; з частим вибором- 10; зневажені - 4; ізольовані – 11.

     Спираючись на отримані дані , шляхом використання шкали соціально-ситуаційної тривоги Кондака було виявлено, що дещо підвищений рівень тривожності отримали 11 учнів (47%), нормальний рівень мають 13учнів (49%) та високий здобули 4 учні (4%) з 28 (100%).

     Аналізуючи дані шляхом проведення діагностування Філіпса, шкали соціально-ситуативної тривожності Кондака та проведення соціометрії, можна зробити такий висновок, що статусне положення співпадає з рівнем тривожності. Під час  проведення дослідження це простежувалось у всіх учнів.

                                                      Висновки

Спираючись на отримані шляхом діагностування дані, перевірили чинність поставленої гіпотези та можемо зробити наступні висновки:

1)Гіпотеза нашого дослідження передбачала виявлення саме дисгармонійного впливу на особистість підлітка, як члена певної малої соціальної групи – класу. Спираючись на теоретичний огляд наукових праць вчених-психологів в моїй роботі, ми можемо зауважити, що високий рівень загальної шкільної тривожності може спостерігатися не лише у ізольованих учнів, а й у лідерів та інших соціально благополучних дітей в класі. Даний феномен має чітке пояснення з боку загальної і соціальної психології: дитина хоч і отримує особистісні соціальні переваги в класі, але дуже боїться втратити свій статус з різних причин, що й породжує певний внутрішній конфлікт, який супроводжується емоційними переживаннями і тривогами.Але в проведеній мною роботі, такого не простежується.

     2)За допомогою психодіагностичної методики Філіпса, нами були отримані такі результати: з низьким рівнем загальної шкільної тривожності було виявлено13 учнів (49%). Середній показник тривожності отримали 11 учнів (47%). З високим рівнем тривожності було виявлено 4 учня (4%) з 28 (100%).

     Використовуючи соціометричну методику, досліджуючи особливості взаємовідносин учнів, ми отримали такі данні, що у виборці з 28 учнів були виявлені: лідерів - 3; з частим вибором- 10; зневажені - 4; ізольовані – 11.

     Спираючись на отримані дані , шляхом використання шкали соціально-ситуаційної тривоги Кондака було виявлено, що дещо підвищений рівень тривожності отримали 11 учнів (47%), нормальний рівень мають 13учнів (49%) та високий здобули 4 учні (4%) з 28 (100%).

3) Аналізуючи отримані результати, можемо зробити висновок, що рівень тривожності підлітка впливає на його статусне положення. Таким чином порівнявши між собою дані отримані за допомогою методики Філіпса, шкали соціально-ситуативної тривоги Кондака та під час проведення соціометрії ми підтвердили нашу гіпотезу.

                   Список використаної літератури

1. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. - СПб.: Питер, 2004.-701с.-С 52-182.

2. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 255с.-С. 123- 158.

3. Настольная книга практического психолога: Учеб.пособие: В 2 кн. -М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. - 384с.

4. Особливості тривожності сучасних підлітків / Вереніч Н. // Підліток: як йому допомогти. - К. 2004. - С.60-65.

5. Отрочество, как зтап жизни и некоторые психолого-педагогические характеристики переходного возраста / И.С.Кон, Д.И.Фельдштейн // Хрестоматия по возрастной психологии: Учеб. Пособие. - М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2003. - 400с. - С.333-343.

6. Подросток по мнению одноклассников / Цьшев В., Мельницкий В. // Шкільний психолог. - 2002. -№11.- С.42-43.

7. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. - СПб.: Речь, 2002. - 694с: ил. - С.323-332.

8. Практикум по общей, зкспериментальной и прикладной психологи Под ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2003. - 560с.-С.20-35.

9. Практикум по основам психологии: Тесты и хрестоматия. Учебное пособие для студентов медицинского института / Составитель - З.А.Мельников. Симферополь: «СОНАТ», 1997. -254с. - С.200-204.

10. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т.1. - 312с.

11. Психологическое тестирование. 7-е изд. / А. Анастази, С. Урбина. - СПб.: Питер, 2003. - 688с. - С.300-304.

12. Психология эмоций: новый подход / Шакуров Р.Х. // Мир психологии. - 2002 -№ 4. - С.30-44.

13. Психофизиология: Учебник для вузов. 2-е изд., доп. И перераб. /Под ред. Ю.И. Александрова. - СПб.: Питер, 2003. - 496с. - С. 142-166.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2005. - -С.551-586.

15. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин. - Минск: Дарвест, М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. - 800с. - С.289 -707.

16. Страх себе: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 17. - С.13-15.

17. Страх тривоги: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 13. - С.9-12.

18. Страх як прояв особистісних самообмежень / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 7. - С.25-27.

19. Тревога и страх / Єйдемиллер 3. // Всероссийская психологическая газета. - 2003. - № 2. - С.26-28.

20. Формирование у подростков способности вероятностного оценивания сверстников / Рождественская Н.А., Березина А.В. // Мир психологии. - 2001.- № 3.- С. 112-115.

21. Экспериментальная психология: Учебник для вузов /В.Н.Дружинин. - 2-е изд., доп. - СПб.: Питер, 2003. -- 319с.-С. 11-243.

22. Захаров А.І. Предупреждение отклонений в поведении ребёнка. - С. Пб., 1997

23.Райгородський Д.Я. Практична психодіагностика. Методики і тести. Навчальний посібник. – Самара: видавничий Дім “Бахрах”, 1998 – 672с. -С. 163 -174.

24. Практична психологія та соціальна робота, №8, 2000.

25. Грановськая Р.М. Елементи практичної психології. - 2-е видавництво - Л.: Видавництво Ленінградського університету. 1988. - 560 с.- С.227-269.

26. Леонова А.Б., Чернишева О.Н. Психологія праці і організаційна психологія: «Сучасний стан і перспективи»: Хрестоматія. - М.: Освіта, 1995. - 683 с.-С.231-309.

27. Загальна психологія. Тексти: У 3т.: Для студ. фак. психології вузів по напряму 521000 - «Психологія» / Отв. ред. В.В. Півнів, ред.-сост.: Ю.Б. Дормашев, С.А. Капустін. - 2-е видавництво, іспр. і доп. - М.: УМК «Психологія», Генезис. Т.2., кн.1.: Суб'єкт діяльності. - 2002. - 671 с.- С.123-145.

28. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психологія праці і людської гідності: навчальний посібник для вузів. - М.: Академія, 2001. - 480 с.- С. 29-54.

29. Радугин А.А. Психологія. Навчальний посібник для вищих учбових закладі. М.: Центр, 2003. - 400 с.-С.238.

30. Бодров В.А. Інформаційний стрес: Навчальний посібник для вузів. - М.: ПЕР СЕ, 2000. - 352 с.- С.243-358.

31. Гибсон Дж.Л. Організації: поведінка, структура, процеси. Пер. з англ.: Підручник для вузів. - 8-е видавництво - М.: ИНФРА-м, 2000. - 662 с.- С.420.

ДОДАТОК № 1

Історична довідка.

Соціометричне лонгитюдне дослідження (Д. Эдер і М. Халлинэн, 1978) декількох шкільних класів (вік дітей від 9 до 12 років) показало, що діади дівчат є більш закритими для сторонніх, ніж хлоп'ячі компанії, але в той же час більш тісно зв'язаними з батьківською родиною. Зате хлоп'ячі компанії мають більш строгий і стійкий ієрархічний порядок, систему лідерства, більш автономні від дорослих, нерідко поводяться антисоціально.

На це ж указують етологічні й етнографічні дані. Американський психолог    Р. Сейвін-Уільямс (1980) не знайшов у літературі по приматології жодного прикладу стійких, довгострокових груп підлітків-самок; у самців такі групи існують повсюдно. У первісному суспільстві важливу роль у соціалізації підлітків грають так звані "чоловічі будинки" і вікові союзи, що найчастіше охоплюють і передпідлітковий вік (8-12 років). Свідомість своєї приналежності й емоційна прихильність до вікової групи передує утворенню більш тісних і індивідуалізованих дружніх відносин, що нерідко підтримуються все життя.

Істотні статеві розходження є на рівні емпатії (збагнення емоційних станів іншої людини шляхом співпереживання їй) і саморозкриття. Жінки в середньому емоційно дошкульніші чоловіків, у всіх віках перевершують чоловіків по потребі і здатності до саморозкриття, передачі іншим інтимної і особистісно-значимої інформації про себе і свій внутрішній світ.

Стиль мислення тісно зв'язаний з особливостями виховання. Дівчат раніше і послідовніше привчають піклуватися про інших, зокрема про молодших дітей. Це робить їх більш емоційно чуйними і разом з тим – комунікативно - ранимими. Люди, які потребують емоційної підтримки, значно частіше шукають її в жінок, ніж у чоловіків, і жінки більш чуйно реагують на подібні звертання. На нещастя, яке трапилося з близькими – чоловіком і дітьми, чоловіки і жінки реагують однаково гостро, зате на неприємності оточуючих людей жінки зважають частіше і переживають сильніше, ніж чоловіки. Можливо, саме цим пояснюється той факт, що жінки частіше більш схильні до психологічних розладів ніж чоловіки. Звичайно це пояснювали підвищеною емоційністю жінок і їхнім невмінням переборювати стресові ситуації, але відомо, що в багатьох подібних ситуаціях вони виявляються набагато сильнішими за чоловіків (А. Чино і Д. Фьюнабики, 1984). Як би то не було, жінки значно частіше за чоловіків скаржаться на самотність, удвічі частіше переживають стан депресії. Причому чоловіки в стані депресії звичайно скаржаться на предметні труднощі – нездатність плакати, втрату інтересу до людей, почуття соціальної невдачі і хворобливі соматичні переживання, тоді як у жіночих описах депресії превалює мотив незадоволеності собою, нерішучості, відсутності підтримки і т.д. (Дерлега, 1981).

Стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон мускулинності чи фемінності. Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує ховати свої слабкості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані і встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує чоловіків ховати такі свої риси і проблеми, що виглядають фемінними (наприклад, сором'язливість), що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття.

Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки використовують цілий ряд специфічних хитрощів і стратегічних прийомів. Поняття стратегічної взаємодії введено в науку відомим американським соціологом Ервингом Гоффманом (1969) для позначення ситуацій, у яких партнери по спілкуванню уловлюють, ховають чи відкривають один одному якусь інформацію про себе не прямо, а побічно, за допомогою спеціальних прийомів і хитрувань. Сполучивши ці ідеї з теорією Піаже, Девід Елкінд (1980) відзначив у спілкуванні підлітків ряд особливостей.

По-перше, будучи постійно стурбованими собою і припускаючи, що інші розділяють цю їхню заклопотаність, підлітки звичайно діють у розрахунку на деяку "уявну аудиторію" (один з наслідків цього – сором'язливість). По-друге, перебільшуючи свою унікальність і особливість, підлітки часто створюють собі "особистий світ", вигадану біографію, підтримка якої вимагає постійних зусиль. Тому підліткове спілкування часто є напруженим, неприродним, має подвійний план.

ДОДАТОК № 2

Приклад коректувальної програми тривожності у підлітків.

Мета: зниження в підлітків рівня тривожності до стану норми з контролем результату й закріпленням позитивного ефекту до кінця коректувальної програми та надалі.

Завдання:

1.      Зниження тривожності та скутості школярів.

2.      Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

3.      Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.

4.      Формування адекватної самооцінки в підлітків.

5.      Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.

6.      Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.

7.      Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань корекції.
Предмет корекції: емоційна сфера підлітків.

Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психогімнастика, методи поведінкової корекції.

Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігрового типу, спрямовані на зниження рівня тривожності.

Очікувані результати: зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.

Етапи корекції:

I.       Діагностичний.

II.    Настановний.

III.  Корекційний.

IV. Етап оцінки ефективності корекційного впливу.

Комплекс вправ, які входять до складу даної програми, повинні базуватися на: