Лідерство як соціально – психологічне явище

Формування  ринкових умов господарювання вимагає  відмовитись від багатьох психологічних  стереотипів взаємовідносин в системі "керівник — підлеглий", ретельного вивчення і оволодіння нормами і  правилами діяльності, що позитивно  зарекомендували себе у вітчизняній  та зарубіжній практиці.

1. Здійснювати  загальну економічну і соціальну  політику, усувати труднощі, що виникають  у повсякденній роботі, та розв'язувати  перспективні питання.

2. Постійно  демонструвати високу організаційну  культуру: плановість, точність у  всьому, самодисципліну, бережливе  ставлення не тільки до свого,  але й до чужого часу.

3. Навчитись  бути рішучим, не відкладати  важливих справ з дня на  день, а прийняте рішення неухильно  впроваджувати в життя.

4. Бути  справедливим, особливо до підлеглих,  і вимогливим. Не допускати фаворитизму,  завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого ставлення до інших.

5. Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але самому ніколи не робити того, що повинні робити підлеглі, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати робочу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.
6. Надавати максимальну самостійність співробітникам, якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.
7. Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.
8. Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде про відповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.
9. Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.

10. Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

11.Поважати  чужу думку, якщо вона навіть  не збігається з твоєю, а  свою думку висловлювати стисло.

12. Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.
13. Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.
14. Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.
15. Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.
16. Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

17. Завжди виконувати свою обіцянку дотримуватися даного слова.

18. Бути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях

19. Цікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудосконалюватися.

20. Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систематично займатися фізкультурою.

Щоб успішно  здійснювати управління сучасними  підприємствами, всі менеджери повинні  мати необхідну підготовку з основ  службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

У пригоді  може стати вивчення японського стилю, що одержав широке поширення в  практиці світового менеджменту:

1. розвиток "колективного духу", колективної відповідальності замість персональної;
2. широка участь працівників у "гуртках якості" та в інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією "знизу";

3) повага  до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна  фіззарядка і співання гімну  фірми, декларування заповідей,вступна  промова низового керівника);

4. культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);
5. виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6) не висуватись, зростати професійно тільки разом з усіма;

7. общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; вилучення з общини як вища форма стягнення;
8. мотивація досягнень групових цілей;
9. "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10) велика увага неформальним контактам;

11) оцінка працівника залежно від ставлення до нього інших працівників;

12. повічне наймання на роботу;
13. оплата праці залежно від стажу і віку;
14. приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;
15. повне охоплення навчанням усіх працюючих;
16. створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання  викладених рекомендацій може сприяти  здійсненню ефективного лідерства  за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.[2,c.433]

Висновки і пропозиції

Лідерство – це здатність впливати на індивідів  чи групу людей, що спонукає їх працювати  для досягнення цілей. Тому лідерство  є найважливішим фактором у системі  керівництва трудовими колективами  підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство – це історично сформована соціальна  потреба людей в організації  в процесі їхньої діяльності. Виявляючись  під час формування цілей, лідерство  фокусує в собі стосунки між членами  групи(колективу).

Лідер –  це людина, яка ніким не призначається  і яка висувається тоді, коли група  йде до мети, відшукуючи кращі шляхи  організації роботи, засоби досягнення мети.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби  й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації –  її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище.

Існує три  підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій  особистих якостей, поведінковий і  ситуаційний.

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

• мистецтво бути рівним,
• мистецтво бути керівником,
• мистецтво розв'язувати конфлікти ,
• мистецтво обробляти інформацію ,
• мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення ,
• мистецтво розподіляти ресурси в організації ,
• хист підприємця ,
• мистецтво самоаналізу .