Мотив і мотивація: основні характеристики

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІ ВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

Факультет психології

 

 

Мотив і мотивація: основні характеристики

 

 

 

Курсова робота

Студентки 2-го курсу

факультету психології

група ПС-24

Кириленко Н.С.

 

Науковий керівник:

Павленко  В. М.

 

 

 

Оцінка	Модулі	Бали	Підписи
Наукового керівника	1. Зміст
	2. Своєчасність
	3. Самостійність
Комісія	4. Відповідність вимогам до кваліфікаційних  робіт
	5. Презентація
	S балів

 

Харків-2011 р. 
Зміст:

 

 

ВСТУП

Якщо на зорі наукових досліджень, а в буденній мові і  сьогодні, поняття мотиву позначало усвідомлене спонукання до дії, рефлексію його задуму, то пізніше професіонали від такого розуміння відмовилися. Адже дія виявляється мотивованою, в сенсі її цілеспрямованості, навіть не супроводжуючись свідомим наміром суб'єкта або навіть коли взагалі важко собі уявити який-небудь намір. Повинно існувати щось, що дозволяє вибрати між різними варіантами дії, «запускає» дію, направляє, регулює і доводить її до кінця, після чого починається нова послідовність дій, в якій знову можна угледіти вже іншу цілеспрямованість. Це щось, що поки що назвемо просто мотивацією (не мотивом)- поняття, використовуване перш за все для пояснена послідовності поведінкових актів, направлених на певну мету, яка залежно від наявних обставин може досягатися вельми різними шляхами.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що, зрозумівши механізм формування мотиваційної сфери людини, ми зможемо цілеспрямовано впливати за допомогою вивчених стимулів на становлення мотивації наших дітей; керівники зможуть ефективно керувати персоналом, підвищуючи продуктивність підприємства за допомогою мотивування своїх співробітників, а отримавши уявлення про те що ж таке мотивація і які наші справжні мотиви, який власне механізм мотивації, ми зможемо ефективніше розпоряджатися власним життям, адекватно сприймати не тільки оточуючих нас людей, але і всю ситуацію взаємодії, насолоджуватися справжнім, прислухаючись до своїх потреб і бажань, будувати плани на майбутнє, спираючись на свої справжні мотиви.

Розглядаючи мотивацію  людини як психологічний феномен, науковці зштовхнулися з багатьма труднощами. Насамперед виникла термінологічна неясність: однаково як синоніми вживаються терміни «мотивація» і «мотив». «Мотивація» використовується навіть охоче, тому що, розуміючи під нею процеси детермінації активності людини й тварин або формування спонукання до дії або діяльності, у це поняття можна включати що завгодно; адже детермінувати й спонукати може безліч речей і явищ.

Мета роботи: теоретичний аналіз поняття «мотив» та «мотивація».

Завдання:

1. Розглянути компоненти і характеристики мотиваційної сфери;
2. Розглянути розвиток мотиваційної сфери в онтогенезі;
3. Розглянути теорії мотивації у різних напрямах психології.

У першому розділі  роботи ми вивчимо поняття мотиву і мотивації, розглянемо їх особливості й розвиток впродовж життя, а у другому перейдемо до розгляду теорій мотивації і основних проблеми психології мотивації.

 

Розділ 1. ПОНЯТТЯ МОТИВУ І МОТИВАЦІЇ

В цьому розділі ми безпосередньо приступимо до розгляду таких понять в психології як «мотив» та «мотивація». Спробуємо дати їм конкретні визначення та розглянути, як їх визначали різні психологи в своїх підходах та теоріях.

Потрібно відзначити, що поведінка людини направляється очікуванням, оцінкою передбачуваних результатів своїх дій і їх більш віддалених наслідків. Значимість, що суб'єкт при цьому приписує наслідкам, визначається властивими йому ціннісними диспозиціями, які найчастіше позначають словом «мотиви».

Поняття «мотив» у  цьому випадку включає такі поняття, як потреба, спонукання, потяг, схильність, прагнення й т.д. При всіх розходженнях у відтінках значення цих термінів указують на «динамічний» момент спрямованості дії на певні цільові стани, які незалежно від їхньої специфіки завжди містять у собі ціннісний момент і які суб'єкт прагне досягти, які б різноманітні засоби й шляхи до цього не вели. При такому розумінні можна припустити, що мотив задається таким цільовим станом відносини « індивід-середовище», що саме по собі (хоча б у цей момент часу) бажаніше або задовільніше наявного стану.» [2]

Згідно розглянутим нами теоріям можна стверджувати, що термін "мотивація" представляє більше широке поняття, ніж термін "мотив". Слово "мотивація" використовується в сучасній психології у двоякому змісті: як позначання системи факторів, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення й багато чого іншого), і як характеристика процесу, що стимулює й підтримує поведінкову активність на певному рівні. Мотивацію, таким чином, можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність.

Мотиваційного пояснення  вимагають наступні сторони поведінки: його виникнення, тривалість і стійкість, спрямованість і припинення після досягнення поставленої мети, попереднє налаштування на майбутні події, підвищення ефективності, розумність або значеннєва цілісність окремо взятого поведінкового акту. Крім того, на рівні пізнавальних процесів мотиваційному поясненню підлягають їхня вибірковість, емоційно-специфічне забарвлення.

Слідом за видатними  світилами психології, ми зробили  висновок, що будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми так і зовнішніми причинами. У першому випадку в якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому - зовнішні умови й обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси і т.п., а в другому - про стимули, що виходять зі сформованої ситуації. Іноді всі психологічні фактори, які як би зсередини від людини, визначають його поведінку, називають особистісними диспозиціями. Тоді, відповідно, говорять про диспозиційну і ситуаційну мотивації як аналогах внутрішньої й зовнішньої детермінації поведінки.

Диспозиційна й ситуаційна мотивації не є незалежними. Диспозиції можуть актуалізуватися під впливом певної ситуації, і, навпроти, активізація певних диспозицій (мотивів, потреб) приводить до зміни ситуації, точніше, її сприйняття суб'єктом. Його увага в такому випадку стає виборчою, а сам суб'єкт упереджено сприймає й оцінює ситуацію, виходячи з актуальних інтересів і потреб. Тому практично будь-яку дію людини варто розглядати як подвійно детерміновану: диспозиційно й ситуативно.

Поведінка особистості в ситуаціях, які здаються однаковими, представляється досить різноманітною, і цю розмаїтість важко пояснити, апелюючи тільки до ситуації. Установлено, наприклад, що навіть на ті самі питання людина відповідає по-різному залежно від того, де і як ці питання йому задаються. У цьому зв'язку є сенс визначити ситуацію не фізично, а психологічно, так, як вона представляється суб'єктові в його сприйнятті й переживаннях, тобто так, як людина розуміє й оцінює її.

Крім того, нами було визначено, що негайну, актуальну поведінку людини варто розглядати не лише як реакцію на певні внутрішні або зовнішні стимули, а і як результат безперервної взаємодії його диспозицій із ситуацією. Це припускає розгляд мотивації як циклічного процесу безперервного взаємного впливу й перетворення, у якому суб'єкт дії й ситуація взаємно впливають один на одного, і результатом цього є реальна наглядна поведінка. Мотивація в цьому випадку мислиться як процес безперервного вибору й прийняття рішень на основі зважування поведінкових альтернатив.

Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.

Продовжуючи дослідження  даної проблеми, ми також визначили, що мотив, на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єктові поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукує до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому виді представляє безліч диспозицій.

Досить цікавим є  твердження, написане Х. Хекхаузеном: «У дійсності ніяких мотивів не існує». На перший погляд звучить дивно, оскільки, по-перше, мотиви безпосередньо не наглядні й у цьому змісті вони не можуть бути представлені як факти дійсності. По-друге, вони не є фактами в змісті реальних предметів, доступних нашому прямому спостереженню. Вони суть, умовно полегшуюче розуміння, допоміжні конструкти нашого мислення, або, говорячи мовою емпіризму, гіпотетичні конструкти. 

Гіпотетичний конструкт, по Толмену, є умовна — «проміжна», змінна, котра може вставлятися в схему пояснення дії між вихідними спостережуваними обставинами ситуації й наступних спостережуваних явищ у самій поведінці.» [2]

1.1 Детермінанти психічної поведінки людини

Із всіх можливих диспозицій розглянутих нами найбільш важливою, на нашу думку, є поняття потреби. Нею називають стан нестатку людини або тварини в певних умовах, яких їм бракує для нормального існування й розвитку.

Потреба як стан завжди пов'язана  з наявністю в людини почуття  незадоволеності, пов'язаного з дефіцитом того, що потрібно організму або особистості. [3]

Потреби є у всіх живих  істот, і цим жива природа відрізняється від неживої. Іншою її відмінністю, також пов'язаною з потребами, є вибірковість реагування живого саме на те, що становить предмет потреб, тобто на те, чого організму в даний момент часу не вистачає. Потреба активізує організм, стимулює його поведінку, спрямовану на пошук того, що потрібно. Вона ніби веде за собою організм, приводить у стан підвищеної збудливості окремі психічні процеси й органи, підтримує активність організму доти, поки відповідний стан потреби не буде повністю задоволено.

Можна сказати, що кількість і якість потреб, які мають живі істоти, залежить саме від рівня їхньої організації, від стилю й умов життя, від місця, котре займає відповідний організм на еволюційних сходах. Найбільше різноманітних потреб у людини. Як особистості люди відрізняються одне від одного розмаїтістю наявних у них потреб та особливим їх сполученням.

Відомий американський  психолог А. Маслоу в 1954 р. створив ієрархічну модель мотивації [4], запропонувавши наступну класифікацію людських потреб:

• Потреби фізіологічні (органічні) - голод, спрага, статевий потяг і ін.
• Потреби в безпеці - почуття захищеності, позбавлення від страху та агресивності.
• Потреби в приналежності й любові - належність до спільності, перебування поруч із людьми та бути прийнятим ними.
• Потреби поваги (шанування) - компетентність, схвалення, визнання, авторитет, досягнення успіхів.
• Пізнавальні потреби - знати, уміти, розуміти, досліджувати.
• Естетичні потреби - гармонія, симетрія, порядок, краса.
• Потреби в самоактуалізації - реалізація своїх цілей, здатностей, розвиток власної особистості.

У відповідності зі своєю  моделлю А. Маслоу затверджував, що вищі потреби можуть направляти поводження індивіда лише в тій мірі, у якій задоволені його більш нижчі потреби. Що ж стосується найвищого класу здатностей - самоактуалізації, то, по А. Маслоу, самоактуалізація як здатність може бути присутнім у більшості людей, але лише у невеликої меншості вона є у якійсь мірі здійсненною [4]

Основними характеристиками людських потреб, виділеними нами в ході опрацювання теоретичного матеріалу, є сила, періодичність виникнення та спосіб їх задоволення. Додатковою, але досить істотною характеристикою, також можна назвати, особливо коли мова йде про особистість, предметний зміст потреби, тобто сукупність тих об'єктів матеріальної й духовної культури, за допомогою яких дана потреба може бути задоволена.

На друге місце після потреби по своєму мотиваційному значенню ми поставили поняття «ціль»(мета). Метою називають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який у цей момент спрямована дія, пов'язана з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною в складній мотиваційній динаміці його поведінки представити у вигляді своєрідної арени, на якій розгортається барвистий і багатогранний спектакль його життя, і допустити, що найбільше яскраво в цей момент на ній освітлене те місце, що повинне приковувати до себе найбільшу увага глядача (самого суб'єкта), то це й буде мета. Психологічно ціль є тим мотиваційно-спонукальним змістом свідомості, що сприймається людиною як безпосередній і найближчий очікуваний результат його діяльності.

Ціль є основним об'єктом  уваги, займає обсяг короткочасної  й оперативної пам'яті; з нею зв'язані розумовий процес, що розгортається в цей момент часу, і більша частина всіляких емоційних переживань. [3] На відміну від мети, пов'язаної з короткочасною пам'яттю, ми визначили, що потреби, імовірно, зберігаються в довгостроковій пам'яті. Таким чином, розглянуті мотиваційні утворення: диспозиції (мотиви), потреби й цілі - є основною складовою мотиваційної сфери людини.