Мотив і мотивація: основні характеристики

На даному етапі розвитку психології, різноманітні теорії мотивації вчені розподіляють на дві категорії:

· змістовні (теорія потреб Туган – Барановського, ієрархія потреб Маслоу, теорія потреб Маккеланда, двофакторна теорія Герцберга);

· процесійні (теорія сподівань  Врума, теорія справедливості, комплексна процесійна теорія Портера і Лоулера).

2.2 Основні проблеми, існуючі в психології мотивації.

Після розгляду різних теорій мотивації, існуючих в психології, ми виділили наступні проблеми, які ще потребують додаткового вивчення та дослідження:

1. Проблема змістовної  класифікації мотивів.

Існує стільки різних мотивів, скільки існує змістовно  еквівалентних класів відносин   «індивід-середовище». 

2. Проблема розвитку  й зміни мотивів.

Мотиви формуються в  процесі індивідуального розвитку як відносно стійкі оцінні диспозиції. Необхідно з'ясувати на підставі яких можливостей і впливів, що активують, середовища виникають індивідуальні розходження в мотивах, а також з'ясувати можливості зміни мотивів шляхом цілеспрямованого втручання.

3. Проблема виміру  мотивів.

Люди різняться по індивідуальних проявах (характеру  й силі) тих або інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів.

4. Проблема актуалізації  мотиву.

Поведінка людини в певний момент часу мотивується не будь-якими  або всіма можливими його мотивами, а тим з найвищих мотивів в  ієрархії (тобто з найдужчих), що за даних умов ближче всіх пов'язаний з перспективою досягнення відповідного цільового стану або, навпаки, досягнення якого поставлено під сумнів. Такий мотив активується, стає діючим.

5. Проблема зміни мотивації.

Мотив залишається діючим, тобто бере участь у мотивації  поведінки, доти, поки або не досягається цільовий стан відповідного відношення «індивід-середовище», або індивід до нього не наблизиться, наскільки дозволять умови ситуації, або цільовий стан не перестане загрозливо віддалятися, або умови, що змінилися, ситуації не зроблять інший мотив більше насущним, у результаті чого останній активується й стає домінуючим. [2] Дія, як і мотив, нерідко переривається до досягнення бажаного стану або розпадається на розкидані в часі частини; в останньому випадку воно звичайно через певний час відновляється.

6. Проблема цілеспрямованості  дії й мотиваційного конфлікту.

Спонукання до дії  певним мотивом позначається як мотивація. Під мотивацією мається на увазі процес вибору між різними можливими діями, процес, що регулює, напрямна дія на досягнення специфічних для даного мотиву цільових станів і підтримуючу цю спрямованість. Тобто мотивація пояснює цілеспрямованість дії.

7. Проблема аналітичної  реконструкції мотивації.

Мотивація безумовно  не є єдиним процесом, рівномірно від  початку й до кінця пронизуючий поведінковий акт. Вона, скоріше, складається з різнорідних процесів, що здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінкового акту, насамперед до й після виконання дії. [2] Тобто існує проблема аналітичної реконструкції мотивації через гіпотетичні проміжні процеси саморегуляції, що характеризують окремі фази протікання дії.

8. Проблема різноманіття впливів мотивації.

Діяльність мотивована, тобто спрямована на досягнення мети мотиву, однак її не слід змішувати  з мотивацією. Діяльність складається з окремих функціональних компонентів-сприйняття, мислення, навчання, відтворення знань, мові або моторній активності, а вони володіють власним накопиченим у ході життя запасом можливостей (умінь, навичок, знань), якими психологія мотивації не займається, приймаючи їх як дане.

Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використані  різні функціональні здатності. Мотивацією також пояснюється вибір між різними можливими діями, між різними варіантами сприйняття й можливих змістів мислення, крім того, нею пояснюється інтенсивність і завзятість у здійсненні обраної дії й досягненні його результатів. [2]

Висновки до розділу 2

Після розгляду питань поставлених  в даному розділі ми можемо зробити наступні висновки:

1. В XX столітті поняття «мотивація» залишається тісно пов'язаним з поняттям «потреби». При цьому потребні теорії мотивації протиставлялися поглядам на мотивацію біхевіористів. Біхевіористи пояснюють поводження через схему «стимул - реакція», розглядаючи подразник як активне джерело реакції організму. На цьому й ґрунтуються погляди психологів, що розглядають мотивацію як самостійний специфічний механізм організації поведінки людини й тварин.

2. У багатьох закордонних мотиваційних концепціях когнітивних теорій центральним психічним процесом, що пояснює поведінку, стає ухвалення рішення. Якщо в У. Джемса мотивація у вирішальному ступені зв'язувалася зі свідомим ухваленням рішення (з обліком багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів), то в 3. Фрейда і його послідовників у детермінації поведінки вирішальна роль приділялася несвідомому, придушення спонукань якого з боку «Понад-Я» приводить до неврозів.

Відповідно до теорії Фрейда, мотивація людини повністю заснована на енергії збудження, виробленого тілесними потребами. Макдауголл намагався пояснити поведінку індивіда споконвічно закладеним у глибинах його психофізіологічної організації прагненням до мети.

3. Про мотивацію в біологізаторських теоріях говорять як про мобілізацію енергії. Неспроможність цих поглядів, показав вітчизняний фізіолог Н.Е. Введенский.

4. Відповідно до концепції А.Н. Леонтьєва, мотиваційна  сфера людини, як і інші його психологічні особливості, має свої джерела в практичній діяльності. У самій діяльності можна виявити ті складові, які відповідають елементам мотиваційної сфери, функціонально й генетично пов'язані з ними. Подібно до концепції А.Н. Леонтьева «зрушення мотиву на мету», Г. Олпорт сформулював "принцип функціональної автономії", відповідно до якого інструментальні дії, породжені біологічними потребами, можуть надалі мотивуватися вже незалежно від цих потреб.

5. Х. Хекхаузен виділив вісім основних проблем психології мотивації, таких як проблеми класифікації, розвитку, зміни мотивів і мотивації, виміру, актуалізації мотиву, цілеспрямованості дії та мотиваційного дисонансу, проблема аналітичної реконструкції та проблема різноманіття впливу мотивів.

 

 

ВИСНОВКИ

В результаті проведення теоретичного дослідження та на основі вивчення літературних джерел по даній темі, ми розкрили поняття мотиву і мотивації.

1. Розглянули основні компоненти і характеристики мотиваційної сфери. Можна сказати що мотиваційна сфера людини дуже складна і неоднорідна. Її можна характеризувати за різними параметрами, вона змінюється й розвивається з віком. Головними її елементами є мотив і мотивація, але збудником людської діяльності можуть бути й інші диспозиції.

2.  Розглянули розвиток мотиваційної сфери в онтогенезі. Мотиваційна сфера формується в людини вже з народження, та розвівається та змінюється впродовж всього життя.

3. У другому розділі ми з’ясували взаємозв’язок між мотивацією та поведінкою. Поведінка людини направляється очікуванням, оцінкою передбачуваних результатів своїх дій і їх більш віддалених наслідків. Значимість, що суб'єкт при цьому приписує наслідкам, визначається властивими йому ціннісними диспозиціями, які найчастіше позначають словом «мотиви». Мотивацію можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність.

4. Відповідно до завдань теоретичного дослідження, ми ознайомилися з теоріями мотивації науковців різних напрямів психології, а також з основними проблемами психології мотивації. Недоліком цих теорій мотивації є розгляд лише окремих сторін мотиваційного процесу, без спроб їхнього об'єднання. Це пов'язане з тим, що їхні автори заперечують принципову можливість створення універсальної теорії мотивації, що однаково задовільно пояснює поведінку тварин і людини. Цьому можуть перешкоджати деякі проблеми, які дотепер залишаються невирішеними, що дає певну волю в майбутніх дослідницьких роботах.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Вилюнас В.К. «Психологические механизмы мотивации человека.» – М., 1990. – 288с.
2. Хайнц Хекхаузен. «Мотивация и деятельность» Питер, Смысл, 2003.  - 864 с.
3. «Краткий психологический словарь» / Сост. Л.А.Карпенко; Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. - 431с.
4. Маслоу А.Г. «Мотивация и личность.» Питер, 2008. - 352 с.
5. Леонтьев А.Н. «Потребности, мотивы и эмоции.» М.: Изд-во Моск. 1971. – 369 с.
6. Гиппенрейтер Ю.Б., Фаликман М.В. «Психология мотивации и эмоций.» ЧеРо, МПСИ, Омега-Л, 2002. - 752 с.
7. Ильин Е.П. «Мотивация и мотивы» – СПб.: Питер, 2000. - 512 с.
8. Симонов П. В. «Мотивированный мозг.» М.: Наука, 1987. - 272 с.
9. Л. Хьелл, Д. Зиглер «Теории личности» Питер, 2006. - 607 с.
10. «Психология человека от рождения до смерти.» //Под ред. А.А.Реана., 2002. - 656с.