Підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі

 П.К. Анохін підкреслював, що емоції важливі для закріплення, стабілізації раціональної поведінки  тварин і людини. Позитивні емоції, що виникають при досягненні  мети, запам'ятовуються і при відповідній  ситуації можуть вилучатись з  пам'яті для отримання такого ж корисного результату. Негативні емоції, які добуваються з пам'яті, навпаки, попереджають від повторного здійснення помилок [27].

«У свідомих діях емоції забезпечують їх енергетичний потенціал і посилюють то напрям дії, результативність якого найбільш імовірна, - зазначає Є.П. Ільїн. Допускаючи велику свободу свідомого вибору цілей, емоції визначають основні напрямки життєдіяльності людини »[32].

Розглянемо зв'язок волі і емоційної сфери. Згідно з однією з концепцій, яка в останні кілька десятиліть набрала силу і знаходить все більше прихильників, поведінка людини розуміється як споконвічно активне, а сам він розглядається як наділений здатністю до свідомого вибору його форм. Для такого розуміння поведінки воля і вольова регуляція поведінки необхідні. Воно не тільки вимагає повернення психології її колишньої назви як науки про внутрішній досвід, але й приділення гідної уваги проблемі волі в наукових дослідженнях людської поведінки. Новітня фізіологія нервової вищої діяльності в особі таких учених, як Н.А. Бернштейн, П.К. Анохін, вдало підкріплює і підтримує цю точку зору з боку природознавства [33].

В.І. Селіванов визначає волю як свідоме регулювання людиною своєї поведінки, виражене в умінні бачити і переборювати внутрішні і зовнішні перешкоди на шляху цілеспрямованих вчинків і дій. У ті моменти діяльності, коли суб'єкт зіштовхується з необхідністю «подолати» себе, його свідомість на час як би відривається від об'єкта, предмета діяльності або партнера і переключається в площину суб'єктних відносин. При цьому здійснюється свідома рефлексія на різних рівнях:

1 рівень - усвідомлення суб'єктом  своїх способів дій, свого стану, режиму і напрямку активності; розуміння ступеня відповідності  функціональної організації психіки  необхідної формі діяльності;

2 рівень - активну зміну  функціонування психіки, вибір необхідного  способу його перетворення.

Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія постає як свідома, цілеспрямована дія людини з подолання зовнішніх і внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль.

На особистісному рівні воля проявляється в таких властивостях, як сила волі, енергійність, наполегливість, витримка. Їх можна розглядати як первинні, або базові, вольові якості особистості. Такі якості визначають поведінку, яка характеризується всіма або більшістю описаних властивостей.

 Таким чином, очевидно, що емоції і воля пов'язані  між собою і утворюють сферу  особистості, звану емоційно-вольової. У дошкільному віці відбувається  її інтенсивний розвиток.

 

 

1.4 Особливості емоційно-вольової сфери у дітей старшого дошкільного віку

Емоції відіграють важливу роль у житті дітей: допомагають сприймати дійсність і реагувати на неї.

У дошкільному віці (3-7 років) проявляються такі особливості формування емоційної сфери:

- Більш спокійний, урівноважений  емоційний фон сприйняття;

- Емоційність обумовлена  ​​розвиваються уявленнями: бажання - представлення - дія - емоція;

- Емоційні процеси більш  керовані;

- Розвивається емоційне  передбачення (майбутній результат, його оцінка дорослим). При негативному  результаті дій виникає несхвально  оцінка дорослого, що може спричинити  за собою розвиток тривожності. При позитивному результаті дії  дитина отримує позитивну оцінку  дорослого, що викликає позитивний  емоційний стимул для подальшої  поведінки;

- Афект - перша ланка в  ланцюжку, реакцій;

- Відбувається перехід  від бажань (мотивів), спрямованих  на предмети, до бажань, пов'язаним  з поданням про предмети, їх  властивостями і отриманням кінцевого  результату;

- Самооцінка дещо завищена, що допомагає освоювати нові  види діяльності без сумніву  і страху, але до моменту навчання  в школі рівень самооцінки  знижується;

- Супідрядність мотивів (мотиви набувають різну силу  і значимість), поява нових мотивів (мотив досягнення успіху, змагання), складається індивідуальна мотиваційна  система (виділяються домінуючі  мотиви, формується ієрархія, виділяються  соціальні мотиви: досягнення успіху, інтерес до досягнення діяльності);

- З'являється здатність  оцінювати свою поведінку [35].

Достатній рівень розвитку у дитини емоційно-вольової сфери - важлива сторона психологічної готовності до школи, зазначає Н.І. Гуткіна [36]. У різних дітей цей рівень виявляється різним, але типової рисою, що відрізняє старших дошкільників, є супідрядність мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою і який необхідно для того, щоб відразу ж, прийшовши в 1-й клас, включитися в загальну діяльність, прийняти систему вимог, пропонованих школою і вчителем.

 

   Емоційно-вольова  готовність до школи включає  в себе:

  1) довільність поведінки.

Обговорюючи проблему психологічної готовності до школи, Д.Б. Ельконін виділив прояви довільної поведінки як необхідні передумови навчальної діяльності, позначивши такі параметри:

- Вміння дітей свідомо  підкоряти свої дії правилом, узагальнено визначає спосіб  дії;

- Вміння орієнтуватися  на задану систему вимог;

- Вміння уважно слухати  говорить і виконувати завдання, пропоновані в усній формі;

- Вміння самостійно виконати  необхідну завдання з зорово  сприймається зразком. Саме на  ці параметри розвитку довільності, що є частиною психологічної  готовності до школи, спирається  навчання в 1-му класі [37];

2) формування основних  елементів вольової дії: постановка  мети, прийняття рішення, побудова  плану дії, виконання його, прояв  певного зусилля у разі подолання  перешкоди, оцінка результатів своєї  дії. Однак у цей період не  всі елементи досягають високого  розвитку;

3) початок розвитку дисциплінованості, організованості, самоконтролю та  інших вольових якостей;

4) новий характер емоційності  дітей у порівнянні з більш  ранніми віками. Підвищується стриманість  і усвідомленість у проявах  емоцій, стійкість емоційних станів. Дитина вчиться керувати своїм  настроєм, а іноді навіть маскувати  його. Він стає більш врівноваженим. Активно розгортаються процеси  емоційної децентрації, які реалізуються  за двома основними лініями: розширення  кола предметів співпереживання  і співчуття, опосередкування ідентифікації  та співучасті соціальними принципами  і правилами [38];

5) позитивний емоційний  настрій, позитивне ставлення до  школи, навчання, самому собі.

Отже, найважливішу роль у розвитку особистості дошкільника відіграє формування емоційної сфери.

Л.І. Божович пов'язує виникнення волі:

1) з розвитком цілеспрямованості  дій (умінням утримувати мета  в центрі уваги);

2) встановленням відносини  між метою дій та їх мотивом:

3) зростанням регулюючої  ролі мови у виконанні дій [39].

Протягом дошкільного дитинства дитина під впливом вихователя поступово опановує умінням підкоряти свої дії мотивам, що значно вилучені від мети дій, зокрема мотивами суспільного характеру (зробити подарунок для мами). Виконання вольових дій в дитинстві залежить від мовного планування та регулювання. Саме в словесній формі дитина формулює для себе, що він має намір робити, обговорює сам з собою можливі рішення при боротьбі мотивів, нагадує собі про те, для чого він виконує дію, і наказує собі домагатися досягнення мети. Мова далеко не відразу набуває в поведінці дитини це регулює значення. Дитина опановує умінням словесно направляти і регулювати власні дії, застосовуючи до себе самого ті форми управління поведінкою, які до нього в його досвіді застосовують дорослі, - вказав Д.Б. Ельконін [40].

Аналіз психологічної літератури дозволяє виділити три групи порушень в розвитку емоційної сфери дошкільника: розлади настрою; розлади поведінки; порушення психомоторики.

До розладів поведінки можна віднести гіперактивність і агресивна поведінка, що відзначається в роботах Т.В. Аникеева і А.М. Прихожан.  Як підкреслює Т.І. Бабаєва, умовою соціально-емоційного розвитку дитини виступає його «здатність« прочитувати »емоційний стан оточуючих людей, співпереживати і, відповідно, активно на це відгукуватися» [41]. Тому до порушень в емоційному розвитку дошкільника можна віднести і труднощі в адекватному визначенні емоційних станів людей, так як в практиці навчання і виховання дітей завдання формування емоційності вирішується лише фрагментарно, а переважне увага приділяється розвитку розумових процесів. Одна з причин такого становища полягає в недостатній освітленості питання про емоційний вплив.

Таким чином, до кінця дошкільного віку емоційно-вольове розвиток має бути на досить високому рівні для успішного навчання в школі, що особливо важливо для дітей старшого дошкільного віку. Психологія має великим арсеналом методів для корекції порушень емоційно-вольової сфери. Дошкільний вік вважається класичним віком гри.

Ігрова діяльність впливає на формування довільності всіх психічних процесів - від елементарних до найскладніших, зазначає Л.М. Костіна [43]. Так, у грі починають розвиватися довільна поведінка, довільну увагу і пам'ять. В умовах гри діти краще зосереджуються і більше запам'ятовують, ніж за прямим завданням дорослого. Свідома мета - зосередитися, запам'ятати щось, стримати імпульсивна рух - раніше і легше всього виділяється дитиною в грі. Крім цього, розігруючи роль, дитина прагне наблизити її до еталону. Відтворюючи типові ситуації взаємин людей у ​​соціальному світі, дошкільник підпорядковує свої власні бажання, імпульси і діє відповідно до соціальних зразками. Це допомагає дитині осягати і враховувати норми і правила поведінки.

Дитина починає проявляти інтерес до іграшок, а, отже, отримує найпростіші уявлення про їх властивості, ознаках, відносинах, здатний робити вибір за зразком. У переважної більшості дітей до кінця дошкільного віку домінуючим залишається предметно-практичний (наочно-дієвий) тип мислення. Ігрова діяльність характеризується до п'яти років елементарними маніпуляціями з іграшками, після 5 років - з'являються процесуальні дії. У грі спостерігається стереотипність, формальність дій, відсутня задум, елементи сюжету. Діти не використовують предмети-заступники, можуть проявлятися агресивні нахили. Продуктивна діяльність (конструктивні вміння, малювання) у таких дітей поза спеціально організованого психолого-педагогічного процесу відсутня. Навички самообслуговування формуються тільки до кінця дошкільного періоду, причому можуть зустрічатися випадки коли діти так і не розуміють послідовність і логіку дій, що входять в навичку.

Діти не відчувають повною мірою свої промахи і невдачі, і не реагують на них адекватно, але можуть, в деякій мірі переживати свої помилки, що реалізується через небажані реакції або вчинки аж до відмови від діяльності. Дошкільнику притаманні некритичність при оцінці власних дій. Діти схильні переоцінювати свої можливості, рівень домагань.

 У загальній сукупності різноманітних рис особистості істотне місце належить емоціям, які впливають на будь-який прояв людської активності. Які б фактори не визначали життя та діяльність людини, психологічно дієвими вони стають лише тоді, коли проникають у сферу емоційних відносин.

У загальній сукупності різноманітних рис особистості істотне місце належить емоціям, які впливають на будь-який прояв людської активності. Початок теоретичної розробки та вивчення емоційної сфери особистості дітей у вітчизняній психології пов'язане з ім'ям Л.С. Виготського, який висловив думку з приводу найтіснішого взаємозв'язку інтелектуальної та емоційної сфери дитини.

 Л.С. Виготський ввів  поняття «соціальна ситуація  розвитку», тим самим підкреслюючи  думку про те, що вплив на  дитину навколишнього середовища  визначається не тільки своєрідністю  цього середовища, а й індивідуальними  особливостями дитини, тими переживаннями, які у нього виникають. Характер цих переживань відповідає тому, як дитина розуміє впливають на нього обставини.

 Л.В. Кузнєцова зазначає, що прояв емоцій не залежить  від якісного своєрідності структури  дефекту, тобто від приналежності  дитини до певної клінічній  групі Сприятливі умови сприяють  згладжування імпульсивних проявів  гніву, образи, радості, розвитку правильного  побутового поведінки, закріплення  необхідних для життя в сім'ї  або в дитячому закладі навичок  і звичок, а також дозволяють  дітям зробити перші кроки  в напрямку контролю за своїми  емоційними проявами.

Л.В. Кузнєцова вказує, що вольова сфера дошкільнят знаходиться на самих початкових етапах формування. Її становлення безпосередньо пов'язано з появою мови, яка дозволяє дитині зрозуміти необхідність того чи іншого способу дії. Побудниками поведінки дитини і одним із значущих критеріїв соціальної активності особистості є його інтереси.

 

 

Висновок до розділу

 

Важливим етапом у дітей дошкільного віку є перехід з дитячого садка до школи, тобто дитина повинна бути готовою до навчання в школі.

За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише за умови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічну готовність до школи. Отже, квінтесенцією всього розвитку дошкільного періоду є психологічна готовність дитини до школи