Поняття «аномальна дитина». Види дитячих аномалій та причини їх

Успіх навчання і виховання слабозорих дітей залежить від умов зорової роботи. В класі використовують спеціальний навчальний і наочний матеріал, спеціальні оптичні й технічні засоби і методи навчання, спрямовані на корекцію спотворених зорових уявлень дітей. Шкільне обладнання пристосоване до індивідуальних особливостей зору дітей: підвищене освітлення (але не більше 500 лк), спеціальна конструкція парт з рухомою похилою кришкою, підручники для масової школи, надруковані великим шрифтом, зошити з особливою розліновкою.

Сліпі й слабозорі діти з порушеним інтелектом навчаються в допоміжних класах, які створені при відповідних школах-інтернатах.

Дошкільне виховання дітей з важкими порушеннями зору здійснюється в спеціальних дитячих садках, де з дітьми проводиться кваліфікована медико-офтальмологічна і корекційно-педагогічна робота.

Логопедичні заклади для дітей з мовними порушеннями належать до системи народної освіти і охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я при поліклініках функціонують логопедичні й слухомовні кабінети, які обслуговують дітей дошкільного віку та дорослих, а також в ряді випадків і дітей шкільного віку. Спеціальні заняття, в процесі яких усуваються різні мовні порушення, проводять вчителі-логопеди.

Спеціалізована медико-педагогічна допомога надається дітям-логопатам по лінії Міністерства охорони здоров'я і в логопедичних стаціонарах при психоневрологічних диспансерах і деяких лікарнях. У цих установах групова та індивідуальна логопедична робота здійснюється вчителями-логопедами з урахуванням характеру і причин мовних порушень, особливостей психічного розвитку дітей. Ефективності логопедичної роботи сприяють медикаментозні, психотерапевтичні та фізіотерапевтичні заходи. Такий комплексний корекційний лікувально-педагогічний вплив на важкі мовні порушення (різні форми алалій і афазій, дизартрій і ринолалій, аграфій і дисграфій, заїкання тощо) триває від трьох місяців до року.

Більшість дітей, які страждають на патологію мови, одержують допомогу в системі установ народної освіти. Це спеціальні логопедичні дитячі садки або логопедичні групи при звичайних дитячих садках, де корекція недоліків мови починається з раннього віку.

Для дітей шкільного віку з різними мовними порушеннями, які перешкоджають їхньому навчанню в масовій школі, створюються логопедичні пункти при одній із масових шкіл району з метою надання логопедичної допомоги всім школярам, що її потребують. Учитель-логопед здійснює логопедичне обстеження учнів загальноосвітніх шкіл, які прикріплені до його логопункту. Крім виявлених при обстеженні, на логопедичний пункт приймають також дітей з недоліками мови за направленнями лікарів районної поліклініки, вчителів, за звертаннями батьків.

Логопедичні заняття з усунення недоліків усної і писемної мови учнів в логопедичних пунктах проводяться, головним чином, у групах відповідно до характеру мовного порушення. Індивідуальні заняття ведуться з дітьми, які не підготовлені до групової роботи. Заняття проводяться регулярно три рази на тиждень у контакті з батьками і шкільними вчителями.

Діти, які через важкі мовні дефекти не можуть вчитися в масовій школі, навчаються у спеціальних школах-інтернатах для дітей з важкими розладами мови. В цих школах навчаються діти з первинне збереженим інтелектом, які страждають на алалію, афазію, важку дизартрію і дислалію, алексію, аграфію, різко виражену дисграфію і важку форму заїкання. Такі школи мають два відділення. В першому відділенні — з 10-річним строком навчання і з підготовчим класом для дітей, які не пройшли спеціальної дошкільної підготовки,— вчаться діти з важкою загальною недорозвиненістю мови. У другому — з 10-річним строком навчання — вчаться лише діти з важкою формою заїкання при нормальному загальному розвитку інших сторін мови.

Учні шкіл-інтернатів цього типу (першого і другого відділень) здобувають освіту в обсязі неповної середньої загальноосвітньої школи.

Головне завдання школи-інтернату полягає в корекції дефектів усної і писемної мови, відхилень у психічному і фізичному розвитку учнів, закріпленні мовних навичок, активізації мовних форм спілкування.

Контингент учнів школи-інтернату наприкінці кожного навчального року переглядається. Педагогічна рада з висновками медико-педагогічної комісії розв'язує питання про переведення деяких учнів до масової школи (в міру усунення, ослаблення мовного дефекту) або спеціальної школи іншого типу.

Розумова відсталі діти становлять найчисленнішу категорію аномальних дітей і залежно від ступеня і характеру інтелектуальної недорозвиненості навчаються в спеціальних навчально-виховних закладах, які входять до системи народної освіти або соціального забезпечення.

В Україні створено диференційовану систему спеціальних дошкільних закладів для розумово відсталих дітей. Для дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю в ступені дебільності організовуються спеціальні Допоміжні дитячі садки; за певних умов дошкільні групи створюються при допоміжних школах. Основна мета цих закладів — фізичний, розумовий і моральний розвиток, а також підготовка до навчання в допоміжній школі з урахуванням індивідуальних можливостей кожної дитини. Корекційно-виховна робота в дошкільних закладах спрямована на подолання і попередження дефектів розвитку.

Для розумово відсталих дітей шкільного віку відкрито спеціальні загальноосвітні школи-інтернати (допоміжні школи). В них навчаються діти із зниженим інтелектом в ступені дебільності. За дев'ять років навчання допоміжна школа забезпечує загальноосвітню підготовку (приблизно в обсязі початкової масової школи) , професійно-трудове навчання і оволодіння доступною професією (столярною, слюсарною, картонажно-палітурною, малярно-штукатурною, швейною справою, сільськогосподарською та ін.). Трудове навчання посідає значне місце в навчальному процесі і є одним із розділів роботи школи з підготовки учнів до самостійного життя і суспільне корисної діяльності. Навчання ручної праці в молодших класах, професійно-трудове навчання старшокласників різним видам промислової і сільськогосподарської праці, виробниче навчання у випускному класі розв'язують у допоміжній школі спеціальні завдання соціальної адаптації і реабілітації

Для дітей з глибокими ступенями розумової відсталості (імбецилів, ідіотів) у системі соціального забезпечення організовано дитячі будинки, до яких приймають дітей віком від 4 до 18 років. У дитячих будинках для глибоко розумово відсталих дітей проводиться робота з їх психофізичного розвитку, прищеплення елементарних трудових умінь, навичок самообслуговування, додержання санітарно-гігієнічних вимог. У дітей-імбецилів завдяки спеціальному навчанню вдається сформувати елементарні загальноосвітні знання і вміння (читання, письма, лічби); при постійній допомозі й організації їхньої діяльності вони здатні навчитися виконувати нескладні трудові завдання — картонажні роботи, ручну роботу в саду, на городі.

Діти дошкільного віку з глибоким ступенем розумової відсталості (в ступені імбецильності) або ускладненою формою дебільності (дитячим церебральним паралічем, вираженою психоподібною поведінкою, хворобою Дауна, шизофренією та ін.) направляються до закладів системи соціального забезпечення (спеціальних інтернатів) або системи охорони здоров'я (спеціальних ясел для дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи, спеціальних психоневрологічних санаторіїв).

Дітей з найважчим ступенем розумової відсталості (ідіотів) надсилають до колоній психохроніків системи охорони здоров'я.

Розумово відсталі діти, які страждають на психічні захворювання, залежно від стану перебувають в дитячих психоневрологічних стаціонарах або в дитячих відділеннях психіатричних лікарень.

У зв'язку з реалізацією завдань диференційованого навчання аномальних дітей виникла проблема навчання дітей із затримкою психічного розвитку. Для них відкрито спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, де здійснюється освіта в обсязі неповної середньої Макової школи. До цих шкіл приймають дітей до підготовчого і 1—2 класів. Поряд із загальноосвітньою підготовкою тут здійснюється комплексна лікувально-профілактична, санітарно-гігієнічна робота, а також корекційні групові й індивідуальні заняття з метою подолання недоліків психофізичного розвитку. Важливе значення у роботі з такими дітьми має принцип диференційованого підходу на основі даних психолого-педагогічного і клінічного обстеження дитини.

Після закінчення початкового навчання і в міру корекції дефектів розвитку діти можуть переводитися до масової загальноосвітньої школи. У випадках стійких форм затримки психічного розвитку діти залишаються в спеціальній школі на весь строк навчання.

Діти з порушеннями опорно-рухового апарата навчаються в спеціальних школах-інтернатах. Навчання, виховання і лікування таких дітей проводиться з урахуванням стану здоров'я, рухових можливостей, медичних рекомендацій. Лікувально-оздоровчу і реабілітаційну роботу ведуть лікарі-спеціалісти (ортопед, психоневролог, педіатр, фізіотерапевт), інструктор-методист з лікувальної фізкультури, масажист, логопед. Ця комплексна лікувальна робота скерована на максимальне відновлення функціональних можливостей учнів, на підготовку їх до трудової діяльності.

У школах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата здійснюється трудова терапія, спрямована на відновлення або компенсацію рухових порушень. У кожному класі передбачено індивідуальні заняття з" корекції порушень. До розкладу включено групові та індивідуальні заняття з лікувальної гімнастики та з вчителем-логопедом. Навчання здійснюється за навчальними програмами масової школи. Трудове навчання і заняття фізкультурою ведуться за спеціальними програмами.

У міру відновлення здоров'я рішенням медико-педагогічної комісії учнів можна переводити до масових шкіл. Для розумово відсталих дітей у ступені дебільності з порушеннями опорно-рухового апарата при школі створюються спеціальні допоміжні класи, в яких навчання ведеться за програмами допоміжної школи. Для дітей віком від 2 до 7 років існують спеціальні дитячі дошкільні заклади, в яких вони одержують загальний розвиток, коригуюче виховання, відновлення порушених функцій, готуються до навчання в школі.

Сліпоглухонімі діти навчаються в спеціальних закладах. Як уже зазначалося, навчання і виховання таких дітей за спеціальною методикою, розробленою І. П. Соколянським та О. І. Мещеряковим, допомагає їм досягти значних успіхів у психічному розвитку.

§ 3. Принципи і організація комплектування

спеціальних установ для аномальних дітей

Однією з проблем перебудови системи спеціального навчання є відбір аномальних дітей до спеціальних шкіл і дошкільних закладів, тобто науково обгрунтоване і організаційно вдосконалене їх комплектування. Воно залежить від кваліфікованого диференційованого підходу до відбору дітей з різними аномаліями в розвитку, які перешкоджають навчанню в масовій школі. Адже якщо дитину помилково направити до закладу, тип якого не відповідає особливостям її розвитку, їй можна нанести шкоду.

При комплектуванні спеціальних закладів існують певні труднощі, пов'язані з тим, що при різних аномальних станах спостерігаються схожі прояви у пізнавальній діяльності дітей. Наприклад, у дитини, що слабко чує, як вторинні ознаки дефекту можуть виникнути такі .порушення мовного розвитку і пізнавальної діяльності, які іноді помилково розцінюють як ознаки первинної розумової відсталості. Зрозуміло, що при направленні такої дитини до допоміжної школи умови навчання і виховання у цьому закладі гальмуватимуть її розвиток. Таким чином, перш ніж направляти дитину до відповідного навчального закладу, спеціалісти повинні розібратися в структурі її дефекту, визначити первинні симптоми, з'ясувати їх причини.

Система раціонального комплектування спеціальних закладів перебуває у прямій залежності від методів ранньої диференційованої діагностики аномалій розвитку.

Дефектологія досягла значних успіхів у методах виявлення і оцінки порушень слуху, зору, опорно-рухового апарата на ранніх етапах розвитку дитини. Поряд з цим у діагностиці порушень розумового розвитку за останні десятиріччя мало що змінилося, хоча діти з вадами інтелектуального розвитку становлять 80 % усіх аномальних дітей, а при порушеннях слуху, зору, опорно-рухового апарата все частіше відмічаються й недоліки розумового розвитку як додатковий дефект. У цьому випадку має місце ускладнений дефект, а не його вторинний прояв у вигляді порушення інтелекту. Особливі труднощі являє розрізнення розумове відсталих дітей і дітей з затримкою психічного розвитку.

Дефектологією розроблено систему принципів добору дітей до спеціальних навчально-виховних закладів. Основні з них такі:

1. Принцип комплексності обстеження дитини означає, що достовірний висновок щодо особливостей її дефекту може бути зроблено лише на підставі спільного висновку різних спеціалістів (педагога-дефектолога, логопеда, психолога, лікаря-психоневролога або психіатра, оториноларинголога, офтальмолога і лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно). В ході обстеження визначається характер психічних відхилень, стан слуху, зору, мови, фіксуються особливості пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери дитини. Спільне обговорення даних медичного і психолого-педагогічного обстежень дитини необхідне для правильного визначення типу установи, до якої вона повинна бути направлена.
2. Принцип всебічності і цілісності передбачає вивчення причин аномального стану і структури дефекту (залежність, взаємозв'язок, взаємозумовленість його проявів), тому що окремі прояви і симптоми не дають повної картини аномалії розвитку дитини. У ході обстеження аналізуються особливості кожного пізнавального процесу дитини (сприймання, предметно-практичного, наочно-образного, словесно-логічного мислення, логічної пам'яті, уяви); мовний розвиток (активний і пасивний словниковий запас, граматична будова мови, розуміння мови та ін.); просторова орієнтація; емоційно-вольова сфера; увага; інтереси, критичність і самокритичність, самостійність; фізичний розвиток, розумова працездатність, сформованість шкільних знань і навичок. Усебічне й цілісне вивчення дитини надає змогу визначити структуру дефекту, відмежувати її первинні й вторинні ознаки, збережені та більшою чи меншою мірою вражені сторони розвитку, встановити зв'язки між різними особливостями в картині аномального розвитку.
3. Відповідно до принципу динамічності вивчення дитини обстеження організується таким чином, щоб виявити потенційні можливості її розвитку, а не тільки ті особливості, які відображають вже сформовані здібності. Продуктивним способом динамічного вивчення є надання дитині в процесі обстеження різноманітних видів педагогічної допомоги. При цьому звертається увага на те, як дитина використовує ту чи іншу допомогу, чи переносить показаний дорослим спосіб розв'язання на виконання аналогічних нових завдань. Таким чином, динамічне вивчення дитини передбачає якісний аналіз різноманітних видів її діяльності — як самостійної, так і здійснюваної за допомогою педагога. Все це дає можливість визначити не тільки рівень актуального розвитку, а й зону ближнього розвитку дитини, що має важливе значення для диференційованої діагностики, зокрема з метою більш точного відмежування розумової відсталості від станів, подібних до неї за деякими проявами особливостей пізнавальної діяльності.
4. У процесі обстеження дитини важливо додержуватися принципу індивідуального підходу, який означає, що з обстежуваною дитиною необхідно встановити контакт, створити максимально сприятливі умови для діяльності з урахуванням її стану на момент обстеження, різних індивідуальних особливостей. Це дає змогу попередити помилки у визначенні діагнозу, які можуть бути пов'язані з тим, що дитина надмірно замкнута у незвичній для неї обстановці або дуже схвильована.