Психологізм у мовознавстві

 

Розглянемо структуру  формування мови і мислення з психолінгвістичних позицій (Додаток 1). З цієї точки зору процес мовного розвитку являє собою переходи, що безперервно і циклічно повторюються від думки до слова і від слова до думки, які стають все більш усвідомленими і змістовно багатими.

 

Спочатку думка формується в слово, яке одночасно виступає і як фраза, і як пропозиція, без подальшого лінгвістично тонкого членування. Та ж бідність форм і варіацій характерна для зворотного процесу руху від слова до думки. Потім цей процес розгортається по вертикалі (так, як це показано в додатку 1) і по горизонталі. Останній рух характеризується розширенням можливостей подання думки в словах на різних рівнях. Наприклад, на рівні пропозиції і фрази одна і та ж думка може бути виражена по-різному людьми з великим словниковим запасом і розвиненою промовою.

Це є ще одним доказом того що мислення і мовлення єдині. Так як психіка – основа мислення, то їх взаємозв’язок є нерозривним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Протягом всієї історії  психологічних досліджень мислення й мови проблема зв'язку між ними привертала до себе підвищену увагу. З одного боку, психолінгвістика з'явилася на світ як новий історично закономірний виток у зближенні лінгвістичної та психологічної наук, з іншого ж - як відгук на настійні вимоги цілого ряду суміжних з нею дисциплін, (таких як педагогіка дефектологія, медицина (включаючи нейрофізіологію і психіатрію), криміналістика, політологія, наука про масовій пропаганді, комунікації та реклами, військова та космічна інженерія та багатьох інших), допомогти їм у вирішенні прикладних задач, пов'язаних з промовою [6, с.21]. Тим не менш, вона придбала, по більшій частині, що не практичний, а суто теоретичний характер і виявилася роз'єднаною на два табори - психологічний і лінгвістичний.

Дійсно, пропоновані рішення були самими різними - від повного поділу мови і мислення та розгляду їх як абсолютно незалежних один від одного функцій до настільки ж однозначної і безумовного їх з'єднання, аж до абсолютного ототожнення. Психологічні аспекти мови та мовної діяльності розроблялися в працях багатьох учених, і більшість з них погоджувались що зв'язок між мисленням та мовленням існує. В будь якому випадку, мова закріплює результат пізнавальної діяльності, вона є основним інструментом пізнання.

Якщо мова, як різновид мовленя в різних країнах  - об'єктивна, історично сформована система кодів, предмет спеціальної науки - мовознавства (лінгвістики), то мова, як спосіб забеспечення комунікації, є психологічним процесом формулювання і передачі думки засобами мови. Як психологічний процес мова є предметом розділу психології, званим "психолінгвістикою».

Психологізм відіграв неімовірно важливу та, навіть можна сказати, вирішальну роль у формуванні науки про мову, так само як і вивчення способів володіння мови, відчуття, бачення і вміння проводити в ній паралелі глобально вплинуло на будування психологічних висновків.

Приємно зазначити що український розвиток психологічного напрямку в мовознавстві мав місце, і показав досить непогані результати. Звісно не можна ігнорувати таких  досягнень, особливо звертаючи увагу  на те. Що думка українських вчених була сформована окремо від тих, що формувалися в інших країнах, і відрізнялась від них своєю  концепцією.

Розглянувши зв'язок між  мовою і мисленням стало зрозуміло, що люди, які розмовляють різними  мовами мають різне світосприйняття, адже мова означае мислення, і людина у своїй поведінці йде за мовою. Різні мови неоднаково членують зовнішній  світ, оскільки умови матеріального  життя суспільства неоднакові.

 

 

 

 

 

Додаток 1. Психологічна модель породження і функціонування мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1.Ю.О. Карпенко. Вступ до мовознавства. , - К.; Одеса: Либідь, 1991. – 280 с.

2. Жирмунський В.М. “Общее и германское языкознание”. – Л.: Наука, 1976р.

3. Сосюр Ф. “Труды по языкознанию”. М.: Прогрес, 1977р.

4. Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В. Очерки по истории лингвистики. — М., 1975. — С. 264—287, 326—352.

5. Томсен В. История языкознания до конца XIX века. — М., 1938. — С. 51—79.

6. http://uadoc.zavantag.com/text/471/index-1.html

7.Шарадзенидзе Т. С. Лингвистическая теория И. А. Бодуэна де Куртене и ее место в языкознании XIX—XX веков. — М„ 1980.

8.Кобилянський Б. В. Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964. — С. 76—81, 95—105.

9.Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: "Смысл", 1999.

10. Психолінгвістика. Науково-теоретичний збірник. Архів номерів.