Психологічні барєри спілкування у підлітковому віці

- з практичного погляду  найдоцільнішим громадяни Європи  вважають вивчення англійськоїї  мови, потім французької та німецької

Кожна мова має власний  “погляд” на світ. Усі вони мають  індивідуальну свідомість і цінність. Лінгвістична різноманітність мов трактується двояко: як muitilingualism [22, 30] (наявність більш як одного носія мови в певному географічному регіоні) і як plurilingualism [22,30] (перелік мов, якими людина може користуватись, включаючи і рідну).

На даний час в  Європі характерними є дві основні лігвістичні тенденції: підтримка етнічних і національних мов як джерел збагачення і засіб інтеграції різних країн, націй, культур і звичайно, мов для формування майбутнього європейського громадянства. Це можна було простежити під час реалізації спільного проекту Європейського Союзу і Ради Європи - “2001 – Європейський рік мов”. Його мета – сприяти вивченню мов і розвитку навичок спілкування. Основними принципами проекту були:

- лінгвістичне розмаїття  – як ключовий елемент культурної  спадщини Європи та її майбутнього;

- вивчення навіть не  дуже поширених мов задля розуміння  культури інших народів, засвідчуючи  цим повагу до них;

- культурне розуміння  – одна з багатьох можливостей,  що їх дає вивченя мов: людина, котра вміє розмовляти іноземною  мовою, більше здатна до активного способу життя;

- запровадження принципу  вивчення мов упродовж усього  життя.

Цей проект також передбачає аналіз поточних тенденцій мовної політики в європейських країнах; способи  ідентифікації та аналізу наявних  у певному регіоні лінгвістичних і нелінгвістичних чинників, необхідних для розвитку відповідної мовної політики, і описує діапазон технічних засобів організації мовної освіти. Сьогодні вивчення іноземних мов дає змогу глибше зрозуміти історико-культурний спадак і розмаїття Європи, сприяє розвитку толерантності і відкритості, навичок співробітництва.

Безперечно, окрім культурного  контексту, існує ще одна спонука  вивчення іноземної мови – суто економічна. З одного боку це потреба  у кваліфікованому і багатомовному, високоосвідченому персоналі, з іншого – прагнення людини до кращого, інтенсивнішого життя. Саме в цьому випадку приорітетного значення набувають проблеми освіти.

Нові політичні, соціально-економічні і культурні реалії в Україні  і в цілому світі, вплив технологічних  досягнень цивілізації на розвиток світової індустрії вимагають розширення функцій іноземної мови як навчального предмета і, відповідно, уточнення цілей його вивчення. Згідно з новим державним стандартом з іноземних мов, основною метою навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції.

У вивченні іноземної мови розуміння  сутності нових цілей, функцій соціокультурної  освіти, пошук необхідних результативних форм і методів формування соціокультурної  компетенції, здатність залучити майбутнього  активного користувача мовою до пізнавальної і творчої діяльності є першочерговим.

Насамперед, великий вплив мають  суспільно-політичні умови, адже саме вони зумовлюють вибір та інтерпретацію  інформації і в результаті визначають відносини між соціокультурою учня і соціокультурою народу, мова якого вивчається. Від вибору тем та інтерпретацій подій залежить і відбір лексики як рідної, так і іноземної. Школи, як соціальні заклади, що готують молодь до подальшого життя в суспільстві, виконують функцію ознайомлення своїх вихованців з доктриною, загальноприйнятою в цьому суспільстві “хто ми є і як ми бачимо їх” [21,25]. Для визначення цього положення можна скористатись особливостями структурування соціокультурного компонента змісту навчання англійської та російської мов у Німеччнині. У роки після Другої світової війни соціально-політичні умови Федеративної Республіки Німеччини давали змогу освітнім закладам країни висвітлювати англо-американське суспільство та спосіб його життя як взірець для підростаючого покоління. Відповідно освітня програма з анлійської як першої іноземної мови передбачала засвоєння не тільки лінгвістики, а й соціокультурних аспектів життя. Поглиблено вивчалися пам'ятки англо-американської культури, їх вплив на розвиток німецької і світової культури. Можна зробити висновок, що соціально-політичний чинник разом з основним концептуальним підходом до підготовки молоді до життя в суспільстві має надзвичайно великий вплив на процес вивчення соціокультурного компонента змісту навчання іноземної мови.

Високий рівень володіння  іноземними мовами в країні, де відбувається навчання, дає сильний мотиваційний поштовх для вивчення іноземних  мов, потребуючи і при цьому докладного вивчення його соціокультурного компонента змісту. Саме розвиток комунікативних умінь і здатність до швидкої адаптації в умовах іншомовного суспільства вважається основним.

Отже, розглянувши практику структурування соціокультурного компонента змісту навчання іноземної мови, варіанти розвитку його в європейських країнах  та чинники впливу на його формування, можна виділити такі спільні ознаки із нашою системою вивчення іноземних мов:

- використання порівняльного  підходу;

- розвиток здатності  використовувати іноземну мову  як для спілкування в реальних  життєвих ситуаціях, так і для  здобуття знань;

- використання авдентичних  матеріалів, що пройшли спеціальний  відбір;

- забезпечення різноманітності у використання завдань, що мають життєву орієнтацію;

- різноплановість одержуванових  знань, умінь і навичок;

- нейтральність навчання, заперечення як упереджено негативного, так і упереджено позитивного ставлення;

- усвідомлення учнями  власного етноцентризму та намагання  його подолати;

- спрямованість навчання  як на спілкування з носіями  іноземної мови, так і на використання  її як засобу міжнаціонального спілкування;

- вивчення соціокультурних  норм поведінки, прийнятих у  різноманітних ситуаціях спілкування;

- вміння знаходити  додаткову інформацію та користуватися  нею.

На структурування і  розвиток соціокультурного компонента змісту навчання іноземної мови значно впливають:

- суспільно політичні  чинники;

- культурно-історичні  умови й традиції навчання  іноземних мов;

- місцеві умови, що  охоплюють матеріальні можливості  шкіл: доступ до системи Інтернет, електронної пошти, супутникового телебачення, організація поїздок та обміну, рівень підготовки вчителів та навчальних матеріалів.

1.3  Використання  інформаційно-комунікативних технологій  для мовної освіти.

Відповідно до положень Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти  визначення головних та проміжних цілей вивчення і викладання мови має будуватися на врахуванні потреб учнів і суспільства, на завданнях, видах діяльності та процесах, які учням потрібно вміти реалізувати для задоволення цих потреб, та на компетенціях і стратегіях, якими їм необхідно для цього володіти й удосконалювати. З точки зору розвитку загальних концепцій учня такі цілі навчання  можуть визначатися декларативними знаннями , вміннями, рисами особистості або здатністю вчитися, а формування вмінь і навичок іншомовного спілкування передбачає досягнення такого рівня комунікативної компетенції, який би був достатній для здійснення спілкування упевних сферах, тобто формування здатності й готовності спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, читанні, говорінні, письмі.   Проте, практика свідчить, що в умовах практично повної відсутності мовного середовища залишаються недостатньо розвиненими вміння аудіювання та писемного спілкування.

Останнім часом все  частіше постає питання про застосування у навчальному процесі комп'ютерних  технологій та Інтернету, іншими словами  про використання інформаційно-комунікативних технологій для освіти.

Питання щодо застосування технічних засобів у навчальному процесі завжди було і залишається актуальним. Сьогодні важко уявити ефективний навчальний процес без використання ТЗН. Особливе місце серед них посідають комп'ютери. Комп'ютеризація шкіл в Україні відбувається досить успішно, дедалі більше шкіл мають обладнані комп'ютерні класи, Інтернет. На уроках з інформатики учнів навчають користуватися комп'ютером, але майже не вчать використовувати переваги та можливості сучасних комп'ютерних технологій у процесі навчання, зокрема іноземних мов.

Розглядаючи особливості навчання мов за допомогою комп'ютера та викладання мов за допомогою комп'ютера – з різних точок зору: лінгвістичної, психологічної, антропологічної та педагогічної можна віддати перевагу навчанні мов за допомогою комп'ютера, тому, що це дає можливість якомога повніше розвивати іншомовні компетенції різних видів.

При навчанні мов за допомогою  комп'ютера виникають нові методи і форми навчання, такі як 1) autodidaxie – до цієї форми той, хто навчається мови, так чи інакше звертається  у той чи інший момент навчання, для того щоб зібрати інформацію в Інтернеті; 2) apprentissage guide – форма навчання, яка характеризується тим, що навчаючийсь самостійно вибирає форми роботи з матеріалом, який йому було запропоновано викладачем; 3)  apprentissage  dirige – у цій формі навчання як навчальний матеріал, так і методи його опрацювання добираються викладачем [1, 40].

Великою перевагою цих  нових форм навчання є те, що той, хто вивчає мову, встановлює свій персональний ритм навчання, який і є, як вважає більшість  науковців, основним чинником мотивації. Можна вважати, що мультимедійні навчальні програми створюють можливість для користування компетенцій усного та писемного спілкування. Так, французький науковець, G. Chauminot вважає, що завдяки таким програмам, учень чи студент може працювати у своєму ритмі та згідно своїх потреб, а також відмічає, той факт, що навчання іноземної мови за межами мовленнєвого середовища завжди сприяє зменшенню мотивації до оволодіння цією мовою [1, 41].  Науковець вважає одним із головних засобів підвищення такої мотивації - “створення персонального середовища спілкування мовою, яка вивчається, а також у доцільності створення відповідну інтеграцію нових методів, які б сприяли розвитку усіх стратегій навчання” [1, 41].

У зарубіжних публікаціях науковці пропонують свій досвід з проведення мультимедійних конференцій та створення інтерактивних сайтів; вони вважають необхідним відкрити новий портал для самоосвіти, де можна було керувати навчанням мов, які змогли б допомогти студентам, учням визначити для себе рівні володіння мовою. Вони виділяють такий аспект, як розвиток креативного письма: написання романів за допомогою листування; діляться досвідом використання ігор та олімпіад для навчання мов. Отже, переваги інформаційно-комунікативних технологій для освіти важко переоцінити, вони дійсно відкривають широкі горизонти для розвитку комунікативної компетенції учнів, студентів.

У навчанні за допомогою  комп'ютера роль учителя набуває  нових якостей. Не викликає сумніву  те, що учні краще володіють технічними навичками роботи на комп'ютері, ніж учителі.

Важливою умовою успішного  професійного  самовдосконалення  є професійне спілкування педагогів  між собою. Чим ширше коло такого спілкування і більша різноманітність  обговорюваних проблем, тим вища його ефективність [1,42].

Але, численні об'єктивні  та суб'єктивні причини зводять  до мінімуму можливості систематичного професійного спілкування з колегами і, як наслідок, у багатьох педагогів  виникає відчуття, що вони працюють в ізоляції. Звичні форми підвищення кваліфікації, що збирають разом учителів, які працюють у різних педагогічних колективах, позбавляють від подібного відчуття лише частково і тимчасово, оскільки традиційна система навчання не дозволяє вчителям активно обмінюватися свіїми знаннями, вміннями та досвідом і, як правило, не передбачає продовження спілкування й співробітництва педагогів після завершення курсу навчання. Допомогти вчителям, яким невистачає відчуття колегіальності, може Інтернет. Його служби – електронна пошта, списки розсилки, Web-форуми, групи новин, чати – дають можливість організувати віртуальне професійне спілкування, яке має цілу низку переваг над спілкуванням реальним. По-перше, коло віртуального спілкування практично необмежене. Завдяки Інтернету вчитель іноземної мови має змогу регулярно обмінюватися ідеями, думками й досвідом не тільки з колегами по школі, але й з учителями, які працюють в інших містах, в регіонах і навіть  в інших країнах, а також звертатися по допомогу чи пораду до методистів, авторів підручників, навчальних посібників. Це дозволяє не лише постійно знаходитися в курсі останніх тенденцій у методиці навчання іноземних мов, але й удосконалювати власну соціокультурну компетенцію у безпосередньому спілкуванні з носіями різних культур. По-друге, вчитель може спілкуватися з колегами у будь-який зручний для себе час, що дозволяє подолати найбільший бар'єр у професійному спілкуванні педагогів – часовий.  Ще одна перевага спілкування задопомогою Інтернету – вісутність будь-якої примусовості.  Теми для обговорення не нав'язуються методистом або шкільною адміністрацією, а пропонуються колегами практиками і відображають реальні потреби й проблеми вчителів іноземної мови. Учитель сам може запропонувати тему для обговорення або почати дискусію.

Незважаючи на перелічені переваги, інтернет ще не став звичним інструментом професійного спілкування вчителів іноземних мов. За результатами опитування учасників 10-ї щорічної конференції Української асоціації вчителів англійської мови, яка проходила в м. Києві на початку березня 2005 року, лише приблизно половина користується електронними комунікаційними технологіями, переважно електронною поштою. Близько чверті опитуваних вказали, що використовують інші служби Інтернету, проте зазначили, що роблять це досить рідко. Серед причин ситуації, що склалася з використанням електронних комунікаційних технологій українською педагогічною спільнотою, опитувані назвали, зокрема, погану інформованість про відповідні служби та ресурси. Отже, з  огляду на це набуває особливої актуальності завдання ознайомлення вчительського загалу з новітніми електронними комунікаційними технологіями.