Психологічні засоби в розвитку та активізації уваги

Під час  внутрішньої уваги чутливість органів  чуття знижується, людина не помічає знайомих, не чує, що до неї звертаються, відволікається від виконуваної діяльності. Тому в будь-якій діяльності — трудовій, навчальній, спортивній — не рекомендується одночасно завантажувати і зовнішню, і внутрішню увагу, наприклад загадувати учням розв’язати подумки завдання або пригадати формулу, дати, назви і водночас демонструвати засоби унаочнення, сприймати написане на дошці, спостерігати географічну карту, стежити за дією приладу.

РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК УВАГИ.

2.1 Активізація уваги.

Увага, як і більшість психічних процесів, має свої етапи розвитку. У перші місяці життя у дитини відзначається наявність тільки мимовільної уваги. Дитина спочатку реагує тільки на зовнішні подразники. Причому це відбувається тільки у випадку їх різкої зміни, наприклад при переході з темряви до яскравого світла, при раптових гучних звуках, при зміні температурири і т. п.

Починаючи з третього місяця дитина все більше цікавиться об'єктами, тісно пов'язаними з його життям, тобто найбільш близькими до нього. У п'ять-сім місяців дитина вже в змозі достатньо довго розглядати який-небудь предмет, обмацувати його, брати до рота. Особливо помітно прояв його інтересу до яскравих і блискучих предметів. Це дозволяє говорити про те, що його мимовільна увага вже досить розвинена.

Зачатки довільної уваги зазвичай починають проявлятися до кінця первого - початку другого року життя. Можна припустити, що виникнення і формування довільної уваги пов'язано з процесом виховання дитини.

Люди, що знаходяться навколо дитини, поступово привчають її виконувати не те, що їй хочеться, а те, що їй потрібно робити. На думку Н. Ф. Добриніна, в результаті виховання діти змушені звертати увагу на необхідну від них дію, і поступово у них, поки ще в примітивній формі, починає проявлятися сознаність.

Велике  значення для розвитку довільної уваги має гра. У процесі гри дитина вчиться координувати свої рухи згідно задачам гри і направляти свої дії відповідно до її правил. Паралельно з довільною увага на основі чуттєвого досвіду розвівається і мимивільна увага. Знайомство з усьо більшою кількістю предметів і явищ, поступове формування вміння розбиратися в найпростішіх відносинах, постійні бесіди з батьками, прогулянка з ними, ігри, в яких діти наслідують дорослих, маніпулювання іграшками та іншіми предметами.

Основною  особлівістю дошкільніка є то, що його довільна увага досить нестійка. Дитина легко відволікається на сторонні подразники. Його увага надмірно емоційна, - він погано володіє своїми почуттями. При цьому мімовільна увага досить стійка, тривало і зосереджено. Поступово шляхом вправ і вольових зусіль у дитини формується здатність керуваті своєю увагою.

Особливе  значення для розвитку довільної уваги має школа. У процесі шкільніх зайнять дитина привчається до дісципліни. У неї формується посідючість, здатність контролюваті свою поведінку. У класах дитина не може повністю контролювати свою поведінку на уроках. У неї як иі раніше переважає мимовільна увага. Тому досвідчені вчителі прагнуть зробити свої заняття яскравими, що досягається періодічною зміною форми подачі навчального матеріалу. При цьому слід пам'ятати, що у дитини в цьому віці мислення в основному наочно-образне. Тому, для того щоб притягти увага дитини, виклад навчального матеріалу має бути гранично наочним.

У старших  класах довільна увага дитини досягає більш високого рівня розвитку. Школяр вже в стані досить тривалий час займається певним видом діяльності, контролює свою поведінку. Однак, слід мати на увазі, що на якість уваги впливають не тільки умови виховання, а й особливості віку. Так, фізіологічні зрадіня, спостережувані у віці 13-15 років, супроводжуються підвіщеною стомленостю и дратівливістю, а в деяких випадках призводять до зниженя характеристик уваги. Ці явища зумовлени не тільки фізіологічними змінамі організму дитини, а й значним зростанням потоку сприйняття інформації та вражень школяра.

Л. С. Виготській намагався в рамках своєї культурно-історічної концепції простежити закономірності вікового розвитку уваги. Він писав, що з перших днів життя дитини, розвиток її уваги відбувається в середовищі, що включає так званий подвійний ряд стимулів, що викликають увагу.

Перший  ряд – це предмети, що знаходяться  навколо дитини, які своїми яскравими, незвичайними властивостями приковують її увагу. З іншого боку - це мова дорослої людини, вимовлені нею слова.

Таким чином, у розвитку уваги можна виділити два основних етапи. Перший - етап дошкільного розвитку, головною особливістю якого є переважання зовні опосередкованої уваги, тобто увага, викликана факторами зовнішнього середовища. Другий - етап шкільного розвитку, який характеризуеться бурхливим розвитком внутрішньої увага, тобто увага, опосередкована внутрішніми установками дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Вправи для розвитку уваги.

 

Вправи для  розвитку зорової уваги.

1. Дати студентам на одну — дві хвилини розглянути зображення на листівках. Забрати листівки й запропонувати напам'ять розказати про побачене. Не задіяні безпосередньо студенти контролюють розповідь товаришів, тримаючи перед очима обговорювану листівку.
2. Запропонувати одному студенту розглянути сусіда, що сидить поруч (які він має волосся, очі, брови, як вдягнений тощо). Після цього той, хто навчається, розказує про побачене. Решта студентів контролюють розповідь.
3. Один із студентів виходить наперед і стає спиною до аудиторії. Після цього розповідає, що він пам'ятає про всіх присутніх на заняттях: хто й де сидить, в якій позі, у що вдягнений тощо.
4. Те саме, що й у попередній вправі, але розповідь має бути про предмети, які знаходяться в аудиторії.
5. Група студентів (4 — 5 учасників) попарно стають обличчям один до одного. Перші виконують будь-які, бажано прості, рухи або вправи, другі — повторюють. За кілька хвилин "дзеркала" та "відображення" міняються ролями.

Жодну із зазначених вправ, крім п'ятої, педагог  заздалегідь не пояснює, інакше завдання втрачає сенс.

Вправи  для розвитку слухової уваги.

1. Прослухати й запам'ятати звуки, які лунали за час, відведений педагогом (на вулиці, за вікном, або у коридорі, в аудиторії). Розповісти про почуте.
2. Одному студентові уважно прослухати голоси товаришів по групі.

Відтак, сівши  спиною до аудиторії, називати ім'я  того, хто задає запитання.

3. Те саме, але замість запитання — одне слово.
4. Те саме, але замість слова — одна голосна, відтак — одна приголосна.
5. Вихідні умови другої вправи. Студенти намагаються змінити власні голоси.
6. Група з п'яти учасників одночасно (кожний зі своєю фразою) звертаються до одного студента з відомою педагогу фразою або коротким (3 — 4 речення) текстом. Той, хто слухає, повинен почути кожну фразу (текст). Повторень може бути не більше кількості тих, хто говорить, тобто на кожного учасника одне повторення. Необхідно прагнути до найменшої кількості повторень.

Вправи  для розвитку дотикової уваги

1. Обмацати руками спинку стільця й розповісти про її форму, деталі, фактуру тощо.
2. Навпомацки визначити вартість монети.
3. Відділити з власного волосся одну волосину, не підглядаючи.
4. Намацати під газетою голку, що лежить на столі.
5. За рукостисканням, із заплющеними очима (попередньо "вивчивши" руки партнерів), визначити, хто простягнув руку.
6. За доторком до волосся (на тих самих умовах, що й у попередній вправі) визначити товаришів.
7. На тих самих умовах визначити товаришів за тканиною одежі.
8. Намацати босою ногою на долівці стрижень кулькової ручки, голку, кнопку, яка лежить шпичаком догори.

Вправи  для розвитку нюхової уваги

1. Із заплющеними очима, за запахом, визначити губну помаду, попередньо ознайомившись із запахом кожної (3 — 4 помади) зокрема, заздалегідь домовившися, як вони називатимуться.
2. Те саме, але з предметами косметики з іншим запахом (парфуми, пудра, лак та ін.).
3. Попередні спалити сірника за відсутності студента. Попрохати визначити пахощі в аудиторії.
4. Пригадати найприємніші пахощі.
5. Пригадати пахощі, які викликають конкретну реакцію, оживлюють у пам'яті точні пережиті відчуття.

Вправи  для розвитку смакової уваги

Всі вправи цієї групи пропонуються як домашні  завдання. Ці завдання можна розв'язувати  у позаурочній формі роботи. Вони мають не менше значення, ніж інші вправи, що розвивають інші органи сприйняття.

Вправи  для розвитку комплексної уваги

1. Студенти розповідають, що вони чули на попередньому занятті (тільки чули, без інших елементів уваги, наголошуючи увагу на всіх звукових проявах: висоті, тембрі, ритмі, способі видобування звука тощо).
2. Ті, хто навчається, розповідають, що вони бачили на попередньому занятті (тільки бачили, наголошуючи увагу на зоровій частині).
3. Студенти розповідають, що вони відчували на попередньому занятті (тільки відчували, без "чули" та "бачили").
4. За командою педагога впродовж однієї хвилини студенти подумки перелічують усі предмети, наявні в аудиторії, назви яких починаються на певну літеру ("п", "с", "д" та ін.).
5. Перший студент називає один предмет, наприклад, підлогу, другий — підлогу, стелю, третій — підлогу, стелю, стіну й так далі, додаючи по одному слову, повторюючи попередні слова партнерів. Дійшовши до останнього учасника, вправа продовжується вдруге. Тему пропонує педагог. Смисл слів ("розповідь") має розвиватися.
6. На відлік "п'ять" підвестися, на відлік "три" обійти навколо стола, на відлік "п'ять" повернутися назад, на відлік "два" сісти. Повторити вправу, але з іншими опорними цифрами. Педагог лічить до п'ятнадцяти, не зупиняючися. Вправа повторюється, доки за допомоги слухової уваги студенти не зможуть легко й вільно відгукуватися на команди (тут — називання цифри) педагога.
7. На відлік "три" підвестися, на відлік "сім" підійти до стола вчителя, на відлік "п'ять" оглянути предмети на столі, на відлік "сім" повернутися назад, на відлік "три" сісти на своє місце.
8. Далі ця вправа має розвиватися. Наприклад, учасники виходять по одному, пропускаючи першу дію попереднього товариша, тобто починаючи з відліку "чотири". За цієї самої умови вони виконують вправи за заздалегідь визначеними групами тощо. Необхідно домогтися того, щоб ті, хто навчається, вміли діяти як одночасно, так і поодинці, дотримуючися у першому та другому випадках заданого педагогом ритму.
9. Те саме, що й у сьомій вправі, але педагог змінює ритм (тобто час, відведений на виконання вправи). Слід домагатися, щоб кожна дія, припустимо "підійти — відійти" або "підвестися — сісти", виконувалася в різному ритмі, на відміну від заданого у сьомій вправі.

Наступний момент у вихованні уваги полягає  в тому, що викладач обирає якийсь предмет, пропонує приблизний план, за яким можна  вивчати цей предмет. Наприклад, такий план: колір предмета, його форма, матеріал, з якого він виготовлений, процес його виготовлення, його складники, якість предмета (його переваги та недоліки) та ін. У такий спосіб можна поступово  домогтися того, що увага тих, хто  навчається, дістане необхідну всталеність  та активність. У результаті виконання  всієї цієї групи вправ треба  домогтися, щоб ті, хто навчається, могли утримувати свою увагу настільки  довго, наскільки цього потребує завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості на якому-небудь реальному  або ідеальному об'єкті, що допускає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної  або рухової активності індивіда.

Цілком очевидно, що безліч теорій, стосовно уваги опираються на реальні факти, однак, абсолютизуючи виділені феномени, вони ігнорують всі інші прояви. Увага не тільки створює найкращі умови для психічної діяльності, але й несе сторожову службу, допомагаючи людині вчасно реагувати на різні зміни в навколишньому середовищі та у власному організмі.

Увага в житті й діяльності людини виконує багато різних функцій. Вона активізує потрібні й гальмує непотрібні в цей момент патологічні й фізіологічні процеси, сприяє організованому й цілеспрямованому відбору поступаючої в організм інформації, забезпечує виборчу й тривалу зосередженість психічної активності на певному виді діяльності. А до основних властивостей уваги відносять стійкість, концентрацію, розподіл, перемикання, відволікання і об’єм уваги.

Велике значення для вивчення характеристик  уваги має питання про неуважність - нездатність людини зосередитися на чому-небудь певному протягом тривалого  часу. Зустрічається два види неуважності: уявна й справжня, які пов'язані з довільною, мимовільною та післядовільною увагою.

У процесі цієї роботи були виявлені загальні умови виховання уваги, а саме :

• Наявність достатньо широких та стійких інтересів.
• Вміння заставити себе довільно зосереджувати увагу у будь-який момент і на будь-якому предметі.
• Привчити себе працювати у несприятливих умовах.
• Ніколи не працювати неуважно. Слід пам'ятати, що всяка неуважна робота привчає людину бути неуважною.
• Краще пізнавати особливості своєї уваги, її сильні та слабкі сторони. Для повного виправлення недоліків своєї уваги потрібна велика робота над собою.