Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………... 3

1 Теоретичний аналіз розвитку психіки тварин………………………….. 5

1.1 Стадії і рівні розвитку психіки і поведінки тварин ………………… 6

1.2 Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин ………………… 7

1.3 Розвиток психіки у хребетних тварин……………………………....  10

1.4 Особливості психічної діяльність вищих тварин…………………... 14

2 Відмінність психіки людини від психіки тварин……………………………16

3 Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу ……………18

Висновок.…..……………………………………………………………………..24

Список використаної літератури………………………………………………..25

Додаток 1. Стадії та рівні  розвитку психіки тварин (О. М. Леонтьєв) ……..  26

 

Вступ

Нині спостерігається  бурхливий розвиток психологічної  науки, що зумовлено різноманітністю  теоретичних та практичних завдань, які постають перед нею. Головним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширилася тематика психологічних досліджень, з'явилися нові наукові напрями та дисципліни. Змінився понятійний апарат психологічної науки, відбувається постійне її збагачення новими емпіричними даними.

Загальна психологія займає особливе місце серед інших  галузей психології. Вона досліджує  найбільш загальні закономірності психічної  діяльності дорослої нормальної людини. Змістом загальної психології є головні принципи науки, її методи, система понять, узагальнення і абстрагування результатів досліджень, одержаних у різних галузях психології. Велике значення для розуміння природи психіки має висвітлення закономірностей її становлення в процесі еволюції живого світу та суспільно-історичного розвитку людства.[1]

Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем.

Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот. Психіка, таким чином, виникла як необхідний механізм сигналізації, орієнтації, організації поведінки живих істот, що поліпшувало умови їхнього життя. Розвиток психіки здійснювався як доцільний процес і проходив ряд етапів, набуваючи на кожному з них якісно нових ознак.

Реконструкція процесу  виникнення та становлення психіки ґрунтується і на тій обставині, що у тваринному світі ще й досі існують різні за своєю складністю й давністю походження живі організми. Вони є носіями психіки різного рівня розвитку - від найпростішої, як у амеб, до найскладнішої у світі - психіки людини. Крім того, існують численні археологічні дані, що свідчать про ступінь розвитку мозку та його функцій у тварин і людини у минулому, про характер результатів їхньої поведінки й діяльності.

Розвиток психічних  механізмів регуляції поведінки  живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об'єктів у найпростіших організмів - сприймання цілісних предметів у більш складних живих істот - практичний інтелект вищих тварин - практичний і абстрактний інтелект як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини - свідомість і самосвідомість стародавньої людини - особистість людини до нашої і нашої ери, зокрема, епох Відродження, Просвітництва, промислової революції та сучасного соціального і науково-технічного поступу. При переході від попереднього до наступного етапу форми психіки трансформуються у досконаліші психічні системи регуляції поведінки та діяльності живих істот, дедалі ефективніше забезпечуючи їхню життєдіяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Теоретичний аналіз розвитку психіки тварин

Психологія з'ясовує глибинні психологічні закономірності явищ і  процесів, які виявляються як тенденція, сутність. Цієї мети вона досягає, використовуючи один з загальнонаукових методів пізнання психологічної дійсності - теоретичний аналіз, тобто порівняння, класифікацію, узагальнення і типологізацію.

Теоретичний аналіз. Використання його дає змогу охопити одночасно велику кількість даних, проникнути в їх суть, здійснити за допомогою мишлення реконструкцію об'єкта дослідження, виокремити в ньому предмет, ознаки, властивості, сторони, які становлять пізнавальний інтерес для дослідника. Теоретичний аналіз забезпечує розчленування явища на елементи, розкриття його структури і специфіки. Наприклад, завдяки психологічному аналізу вдається встановити зв'язки розвитку особистості із зовнішніми і внутрішніми чинниками.

Одна з галузей загальної психології, порівняльна психологія, якщо її розглядати з точки зору теоретичного аналіз розвитку психіки тварин, являэ собою галузь психології, що досліджує філогенетичні форми психічного життя. У галузі порівняльної психології зіставляють психіку тварин і людини, встановлюють специфіку і причини подібності та відмінностей у їхній поведінці. Розділом порівняльної психології є зоопсихологія, яка вивчає психіку тварин, що належать до різних систематичних груп (видів, порід, сімейств), найважливіші форми і механізми поведінки. До класичних об´єктів порівняльної психології (павуки, мурашки, бджоли, птахи, собаки, коні, мавпи) сьогодні приєднано китоподібних ссавців (дельфінів). Вроджені механізми поведінки тварин є об´єктом спеціального вивчення в порівняно новій галузі біології та психології - етології.

 

 

 

1. 1 Стадії і рівні розвитку психіки і поведінки тварин

Одну з гіпотез, що стосується стадій і рівнів розвитку психічного віддзеркалення, починаючи  від простих тварин і кінчаючи людиною, запропонував О.М. Леонтьєв в праці "Проблеми розвитку психіки". Пізніше вона була допрацьована і уточнена К.Е. Фабрі на основі новітніх зоопсихологічених даних, тому тепер її правильніше називати концепцією Леонтьєва - Фабрі.[3]

Уся історія розвитку психіки і поведінки тварин, згідно цієї концепції, ділиться на ряд стадій і рівнів.

А.Н. Леонтьєв виділяє  в еволюційному розвитку психіки  три стадії (див. Додаток):

I стадію елементарної сенсорної психіки;

II стадію перцептивної психіки;

III стадію інтелекту.

Найбільш організовані тварини знаходяться на найвищому рівні розвитку психіки. По суті дану стадію розвитку називають стадією інтелекту, яка характеризується складними формами відображення дійсності.

Інтелектуальна поведінка  тварин характеризується такими основними ознаками:

- за складних умов тварини після багаторазових "спроб і помилок" знаходять рішення;

- якщо поставити тварину в аналогічні умови - відразу знаходить рішення;

- якщо умови видозмінити - знаходить рішення, і це означає, що їй властиве перенесення.

Разом з тим у нестандартних ситуаціях проявляється обмеження інтелектуальної поведінки тварин.

На різних стадіях розвитку психіки  у тварин спостерігаються певні  механізми відображувальної діяльності.

К.Э. Фабрі зберігає лише перші дві  стадії, розчиняючи стадію інтелекту у стадії перцептивної психіки внаслідок труднощів розподілу "інтелектуальних" і "неінтелектуальних" форм поведінки вищих ссавців. Потім К.Э. Фабрі вводить розподіл кожної стадії принаймні на два рівні: вищий і нижчий .

На двох перших стадіях поведінка тварин виражена природженими формами. Кожна із стадій характеризується певним поєднанням рухової активності і форм психічного віддзеркалення, причому в процесі еволюційного розвитку те і інше взаємодіє один з одним. Вдосконалення рухів веде до поліпшення пристосовної діяльності організму. Ця діяльність, у свою чергу, сприяє поліпшенню нервової системи, розширенню її можливостей, створює умови для розвитку нових видів діяльності і форм віддзеркалення. Те і інше відбувається за допомогою вдосконалення психіки.[3]

 

1. 2 Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин

Психіка є продуктом  досить тривалого і складного  процесу розвитку органічної природи. Історії розвитку психіки передувала її передісторія, яка відбувалася  в ході біологічної еволюції тваринних організмів. Виникнення психіки не є випадковим результатом процесу розвитку живих організмів, її виникнення було необхідною умовою пристосування тварин до навколишнього середовища з урахуванням змін, що в ньому відбуваються.

Для найпростіших тварин, у яких немає нервової системи органів чуття, характерна елементарна форма відображення - подразливість. Вона забезпечує обмін речовин між організмом і середовищем. Подразливість - це недиференційована здатність реагувати змінами свого стану або рухами на зовнішні впливи, що належать до процесу обміну речовин, залишаючи без відповіді індиферентні впливи. Такі реакції називають тропізмами -пристосовними рухами найпростіших тварин, що зумовлюються впливами тих чи інших зовнішніх подразнень. У деяких одноклітинних тварин можна спостерігати складніші реакції - у них існує деяка диференціація функцій їхнього організму, що є елементарним виявом здатності відчувати.

Процес біологічної еволюції, ускладнення  умов життя сприяли виникненню із простих, одноклітинних тварин складніших, багатоклітинних тварин, які характеризувалися диференційованістю проявів існуванням спеціальних органів та систем для реагування на різноманітні подразники.

 Крім того, у цих  тварин з'явилися спеціальні органи  для забезпечення їх пересування. Розвиток органів руху привів до розвитку і органів чуття, які утворилися шляхом пристосування певних ділянок поверхні тіла до сприймання певних видів подразників зовнішнього середовища (механічні, хімічні, світлові ). Ця стадія розвитку психіки, на думку О. М.Леонтьева, виникає в ході розвитку простої подразливості, яка властива будь-якому навіть найпростішому життєздатному тілу. Тварина починає реагувати не тільки на біологічно значущі впливи, які безпосередньо належать до обміну речовин, але й на „нейтральні", біологічно незначущі, якщо вони сигналізують про появу життєво важливих впливів. Ця здатність реагувати подібним чином називається чутливістю. Виникнення чутливості, на думку О.М.Леонтьєва, є об'єктивною біологічною ознакою виникнення психіки.[2]

Поява психічної форми відображення як властивості особливої матерії пов'язана з виникненням найпростішої нервової системи. Подібна нервова система з'являється у кишковопорожнинних тварин (гідра, медуза, актінія) і являє собою окремі нервові клітини з відростками, що переплітаються між собою, і називається дифузною. За такої нервової системи спостерігаються недиференційовані реакції всього організму на різні подразники, відсутній центр управління. Характерною особливістю цієї стадії розвитку багатоклітинних є те, що провідність збудження прискорюється в багато разів. Але, незважаючи на переваги, дифузна нервова система має і свої обмеження: збудження рівномірно поширюється через нервову системі на все тіло тварини. Відсутність органу управління, який міг би не тільки сприймати, але й здійснювати переробку, кодування одержаної інформації, суттєво обмежує можливості поведінки на цьому рівні. Ці недоліки усуваються на подальших етапах еволюції з переходом до наземного способу життя і формування більш складної гангліозної нервової системи.

Гангліозна нервова система передбачає наявність центру управління. Як приклад можна розглянути нервову систему черв'яків, у яких нервові вузли (ганглії) розміщені в кожному сегменті тіла. Усі вузли з'єднані між собою, і організм діє як єдине ціле. Головний вузол має значно складнішу будову, ніж інші, і реагує більш диференційовано на зовнішні подразники. У головній ганглії сигнали обробляються, виникають певні „програми" поведінки, які у вигляді рухових імпульсів поширюються ланцюгом нервових ганглій. Виникає новий принцип — централізованість нервової системи, що суттєво відрізняється від принципу побудови дифузної нервової системи.[9]

Подальший розвиток і  ускладнення гангліозної нервової системи спостерігається в комах. У них чітко виокремлюються різні ділянки нервової системи (черевна, грудинна і головна). Складнішим стає і головний вузол, який регулює рух кінцівок, крил та інших органів. У вищих комах (бджоли, мурахи) існують диференційовані відчуття: нюхові, смакові, зорові, дотикові.

Таким чином, для тварин характерна сенсорна стадія розвитку психіки, яка передбачає відображення окремих властивостей предметів  при їх безпосередньому впливові на тварину, але все ще відсутнє цілісне відображення предметів.

Особливість цієї стадії розвитку психіки полягає в тому, що переважна  поведінка тварин є вродженою і передається по спадковості, набуваючи форм інстинктивної поведінки. Ці програми поведінки виробляються багатьма мільйонами поколінь і бувають настільки складними та доцільними, що деякі дослідники вважають їх прикладами розумної поведінки. Але вони є доцільними лише в постійних, стандартних умовах; при зміні умов програми поведінки втрачають свою „розумність" і доцільність.

Таким чином незважаючи на складність інстинктивної поведінки тварин, вона не може забезпечити реалізації програм поведінки у випадку нестандартних подразників, обмежуючи тим самим можливості тварин відображати властивості навколишнього світу. Відображення дійсності має форму чутливості до окремих властивостей або групи властивостей, форму елементарного відчуття. (О.М. Леонтьев називає цю стадію розвитку психіки стадією елементарної сенсорної психіки, яка забезпечує існування цілої низки видів тварин. [6]

 

1. 3 Розвиток психіки у хребетних тварин

У хребетних тварин нервова система характеризується вищим ступенем розвитку пристосовувальної діяльності. Це зумовлюється переходом тварин до наземного способу існування: умови харчування стають складнішими, середовище - мінливішим, зростають вимоги до орієнтування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється. Разом з цим змінюється тип відтворення: кожна тварина відтворює 2-3, рідше 5-6 собі подібних, виживання потомства стає умовою збереження виду. Усе це створює біологічні передумови для нової, індивідуально-мінливої поведінки . Ця форма поведінки існує у зародковому стані у нижчих хребетних, але на вищих ступенях еволюції починає займати більш значне місце.[10]