Самооцінка дітей в молодшому шкільному віці

 В результаті у дитини  формуються певні установки як  до себе, так і до інших людей.  Умови виховання приводять до  формування в її самосвідомості  однієї з чотирьох установок:

• я хороший - ти поганий;
• я хороший - ти хороший
• я поганий - ти поганий;
• я поганий - ти хороший.

 Існує думка про  те, що вже первинно самовідношення  передбачає діалогізм  - ставлення  до себе і його будова не  може бути зрозумілою без ставлення   до іншого.

 Батькам важливо зайняти  правильну позицію по відношенню  до успіхів та невдач дитини. Якщо дитина невпевнена в своїх  силах та можливостях, важливо  підбадьорити її, запевнити, що  при докладанні певних зусиль  вона ліквідує свій неуспіх.  А коли з’являються перші пермоги, слід  обов’язково їх відмітити. Якщо дитина самовпевнена, хвалькувата,  необхідно позитивно оцінювати її успіхи, відмітити і недоліки. Батькам не потрібно пов’язувати окремий вчинок з загальною оцінкою особистості дитини. Наприклад, якщо дитина сказала неправду, не можна говорити, що вона брехлива. Негативні вислови батьків про своїх дітей закріплюються в свідомості і трансформують самооцінку. Тому роль  сімейного виховання дуже важлива у формуванні самооцінки. Адже уявлення  про себе складається задовго до того, як дитина прийшла до школи.  Значна залежність самооцінки дитини від того, наскільки дружна і  згуртована у неї сім’я. Діти з заниженою самооцінкою частіше виростають  в неповних або неблагополучних сім’ях. В сім’ях із здоровим психологічним кліматом у ставленні між батьками та дітьми виростають  діти з адекватною самооцінкою.

Самооцінка, яка склалася у дитини в сім’ї ще в дошкільному віці, суттєво позначається на тих установках, з якими вона приходить в школу, з її ставленням до успіхів та невдач у навчанні та спілкуванні. Велику роль у формуванні самооцінки дитини відіграє стиль сімейного виховання, сімейні цінності. Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім’ї, в обстановці некритичності і досить рано усвідомлюють свою виключність. В сім’ях, де ростуть діти з високою, але не завищеною самооцінкою, увага до особистості дитини (інтереси, смаки, друзі) поєднується з достатньою   вимогливістю. Тут не практикують принизливі покарання і охоче хвалять, коли дитина цього заслуговує. Діти з заниженою (не обов’язково дуже слуговує. Діти з заниженою (не обов’язково дуже низькою) самооцінкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по суті, - безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного. Батьки таких дітей включаються в їх життя тоді, коли виникають навчальні проблеми: мало цікавляться їх захопленнями, друзями, переживаннями. В сім’ї дитина вперше засвоює поняття цінності. У дітей найбільший  інтерес до тих якостей, якими цікавляться батьки. Наприклад:  -підтримання престижу (- А хто ще вкласі одержав п’ятірку?); -слухняність (- Ти сьогодні був чемний?) тощо.  В самосвідомості молодшого школяра зміщуються акценти, коли батьків хвилюють не навчальні, а побутові моменти його шкільного життя (- В класі з вікон не дує?; - Що вам давали на сніданок?). Неприпустимим є байдужість до шкільного життя дитини, коли шкільне життя або не обговорюється, або обговорюється формально. Досить байдуже запитання - «Що сьогодні було в школі?» - рано чи пізно приведе до відповідної відповіді: «Нічого особливого».

 Цінності дітей і  їх батьків співпадають, коли  дитина приходить до школи,  але до четвертого класу вони  розходяться. Крім впливу батьків,  приєднується вплив учителя, однокласників,  друзів. Залежність від поглядів  батьків чітко проявляється і  у рівні домагань та очікувань.  При оптимальних відносинах у  сім’ї і рівень очікувань щодо дитини високий, а рівень домагань - помірний; гіперопіка веде до пониження рівня очікувань,- гіперконтроль і недостатнє сприйняття ведуть до підвищення обох рівнів, фрустрація   потреб дитини формує низький рівень очікувань і високий рівень домагань. Діти чітко усвідомлюють батьківські впливи і гостро реагують на суперечності між явним вербальним впливом і опосередкованим. Батько можетвердити, що він любить дитину, цінує її, а своєю поведінкою  демонструвати протилежне. Тут може виникнути подвійний зв’язок, який спричинює виникнення психічних порушень, аж до шизофренічних розладів.

 Велику роль у формуванні  самооцінки молодшого школяра  відіграє установка  вчителя.  Американський психолог Розенталь  і Якобсон провели такий   експеримент: на початку навчального  року переконали вчителів у  тому, що від окремих учнів  слід чекати великих успіхів  лише наприкінці  навчального  року. Насправді ж учні вибиралися  випадково. Перевірка,  проведена  після експерименту, виявила, що  вказані учні дійсно покращили  свої успіхи в навчанні в  більшій мірі, ніж інші діти. Ці  покращення пояснюються очікуваннями  вчителів, які, самі цього не  підозрюючи, реалізували щодо вказаних  учнів певні установки, які   проявлялися в спілкуванні, в  особливому виразі обличчя, манерах,  у  всьому тому, що могло  передати їх позитивні очікування учням.  Отже, якщо у вчителя сформована установка на низькі результати навчання, то мимоволі реалізуючи й та поєднуючи з нетерплячістю у спілкуванні з  учнем, учитель сприяє пониженню самооцінки і реальному погіршенню успішності учня. Великий вплив на формування самооцінки має оцінна  діяльність вчителя: оцінка в журналі і вербальна оцінка. Самооцінка вербальна оцінка. Самооцінка шкорляра в основному орієнтована на оцінки, що виставляються в журнал. Однак і вербальна оцінка може відігравати домінуючу роль у формуванні самооцінки. Це  пов’язано з лабільністю, емоційною забарвленістю, дохідливістю мови  вчителя.  Вчителі, що відрізняються високою професійною майстерністю, прагнуть не лише змістовно оцінювати учнів (не просто поставити оцінку, важливо дати відповідні пояснення), не тільки навчити їх єдиним вимогам оцінки, але й  донести свої позитивні очікування до кожного учня, створити позитивний емоційний фон при будь-якій, навіть низькій, оцінці. Вони оцінюють лише  конкретну роботу дитини, а не її особистість. Не порівнюють дітей між собою, не закликають всіх брати приклад з відмінників, орієнтують учнів  на індивідуальні досягнення - щоб завтрашня робота була краща від  вчорашньої. Вони не захвалюють хороших учнів, особливо тих, які  досягають високих результатів без особливих труднощів, без докладання  вольових зусиль. І, навпаки, заохочують найменші позитивні зрушення у навчанні слабенької, але старанної дитини. Від оцінки вчителя значною мірою залежить самопочуття школяра в класі. В учня з поганою успішністю можуть різко погіршитися стосунки з класом,  при чому спостерігатиметься деформація поведінки. Деякі з слабовстигаючих учнів всіма силами тягнуться за іншими дітьми, будь-якою  ціною намагаються привернути увагу, але більша частина невстигаючих  займає пасивну позицію, відчуваючи самотність. Такі діти стають замкнутими, конфліктними, шукають спілкування поза школою. Від оцінки вчителя залежить і ставлення товаришів. Однокласники ставляться до учня як до відмінника чи до двійочника. І це не дивно,  адже для молодшого школяра навчальна праця - основний вид діяльності,  результати якого не є байдужими для учня. Тому, якщо молодший школяр, який погано вчиться в школі і є постійним предметом зауваження вчителя,  а вдома постійно вислуховує нарікання і скарги батьків, не реалізує себе в спілкуванні з ровесниками, однокласниками, він виходить за межі школи. Шукає поза школою, у дворі, на вулиці, таку групу людей, в якій навчальна успішність є другорядною.

Висновки до першого  розділу

Основними чинниками впливають  на формування самооцінки дітей молодшого  шкільного віку, є оцінні впливу вчителя, батьків та їх ставлення  до навчальної діяльності.

Навчальна діяльність є одним  з найважливіших факторів, який впливає  на формування самооцінки молодшого  школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості  молодших школярів та Вивчаючи наукову  літературу ми з’ясували, що самооцінка є невід’ємною частиною «Я-концепції». Самооцінка-це знання людиною самого себе і ставлення до себе в їх єдності. Центральної характеристикою будь-якої особистості є «Я-концепція». Самооцінка визначається як складне динамічне особистісне утворення, особистісний параметр розумової діяльності. Формування самооцінки відбувається на декількох рівнях. Основними засобами і прийомами самооцінки є: самоспостереження, самоаналіз, самозвіт, самоконтроль, порівняння. Найголовнішою особливістю самооцінки молодшого школяра є її високий рівень. Дана особливість-це вікова норма для даного періоду розвитку особистості. Основними чинниками впливають на формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, є оцінні впливу вчителя, батьків та їх ставлення до навчальної діяльності. Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі. враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі. 

РОЗДІЛ  II. Дослідно-практична робота з вивчення особливості самооценкт в молодшому шкільному віці  

2 .1. Діагностика самооцінки молодших школярів

 

Дитина не народжується на світ з якимось ставленням до себе. Як і всі інші особливості особистості, її самооцінка складається в процесі  виховання, в якому основна роль належить сім’ї та школі.

Діти з високою самооцінкою  відрізнялися активністю, прагненням до досягнення успіху як в науці, і  в громадській роботі, так і  в іграх.

Зовсім по-іншому поводяться діти з низькою самооцінкою. Їх основна  особливість - невпевненість у собі. У всіх своїх починаннях і справах  вони чекають тільки неуспіху. Протягом шкільного навчання, вже в межах  початкових класів, сенс позначки для  дитини істотно змінюється, при цьому  він знаходиться в прямому  зв’язку з мотивами навчання, з  вимогами, які сам школяр до себе пред’являє. Відношення дитини до оцінки його досягнень все більше і більше пов’язується з потребою мати якомога  більш достовірну уяву про самого себе. Отже, роль шкільних оцінок не вичерпується тим, що вони повинні впливати на пізнавальну  діяльність учня. Оцінюючи знання, вчитель, по суті, одночасно оцінює особистість, її можливості, її місце серед інших. Саме так і сприймаються оцінки дітьми. Орієнтуючись на оцінки вчителя, вони самі ранжирують себе і своїх товаришів  як відмінників, середніх. Слабких, старанних  або нестаранних, відповідальних або  безвідповідальних, дисциплінованих  або недисциплінованих.

Наше дослідження проводилося  в Гольмянській ЗОШ I-III ст. у 2-Б класі. Вік дітей 7-9 років. У класі 9 учнів.

Мета: вивчення особливостей самооцінки дітей молодшого шкільного  віку.

Об’єкт дослідження: особистісна  сфера молодшого школяра.

Предмет дослідження: особливості  самооцінки молодшого школяра.

Завдання діагностичної  роботи:

1) підібрати діагностичні  методики;

2) провести діагностику;

3) обробити отримані результати.

Методика Дембо-Рубінштейн

Матеріал: калькулятор, картки з набором слів, що характеризують окремі якості особистості.

Хід досвіду: Експериментальна частина досвіду виконується  в аудиторії. Експериментатор видає  стомлений матеріал випробуваним і  просить відібрати 5 якостей, які, на думку випробуваного, характеризують ідеальну особистість. Випробуваний вибирає  із запропонованого переліку якостей  вказану кількість слів і складає  з них два ряди. Перший ряд представляє  собою набір якостей особистості  ідеалу випробуваного, є найважливішим  для ідеалу. Далі записуються якості ідеалу в міру убування їх значущості для випробуваного. У другому  ряду випробуваний записує та якість, яка, на його думку, розвинене в нього  самого в найбільшою мірою. Потім  так само, як і в першому ряду, випробуваний записує якості власної  особистості в міру зменшення  ступеня їх розвитку у себе.

Обробка результатів:

Після заповнення двох рядів  підраховується коефіцієнт рангової кореляції  за Спирмену і робиться висновок про  кількісний рівні самооцінки. Формула: R= , де а - це кількість якостей, а b-це сума квадратів різниць.

При цьому треба мати на увазі, що значення коефіцієнта менше 0,35 відповідає низькій самооцінці, від 0,35 до 0,7 - середнього та більше 0,7 - відповідає високому рівню самооцінки.

Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн [26, с. 67]

Дана методика заснована  на безпосередньому оцінюванні школярами  ряду особистих якостей, таких як здоров’я, здібності, характер, авторитет  в однолітків, уміння багато робити своїми руками, зовнішність, впевненість у собі. Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх.

Інструкція: Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер, розум і т.д. Рівень розвитку кожної якості людської особистості можна  умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої буде символізувати  найнижче розвиток, а верхня - найвище. У бланку намальовані сім ліній. Вони позначають:

a) Розум, здатності. 

b) Характер 

c) Авторитет у однолітків 

d) Вміння багато чого  робити своїми руками 

e) Зовнішність 

f) Впевненість у собі 

Під кожною лінією написано, що вона означає. На кожній лінії рискою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої  особи в даний момент. Після  цього хрестиком (х) відзначте, при  якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою  або відчули гордість за себе.

Обробка результатів: обробка  проводиться по 6 шкалами. Кожна відповідь  виражається в балах. Розміри  кожної шкали 100мм., Відповідно до цього  відповіді школярів отримують кількісну  характеристику.

1. По кожній з шести  шкал визначається: а) рівень домагань - відстань в мм від нижньої  точки шкали («0») до знаку  «х»; б) висота самооцінки - відстань  в мм від нижньої шкали до  знаку «-». 

2. Визначається середня  величина показників самооцінки  та рівня домагань по всіх  шести шкалами. Середні величини  показників порівнюються з таблицею:

Низький середній високий 

Рівень домагань до 60 60-74 75-100

Рівень самооцінки до 45 45-59 60-100

Наступна методика спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки, автор А.В. Захарова [23, с. 78].

Матеріал: малюнки для  виконання субтестів.

Експериментатор пред’являє випробуваному малюнок і просить  його виконати завдання відповідного субтеста.

Хід досвіду:

1) Експериментальна частина. 

Субтест № 1. Уяви, що зображений на малюнку ряд гуртків - це люди. Вкажи, де знаходишся ти.

 

Субтест № 2. Велике коло - це твоє «Я». Маленькі круги-це твої рідні, друзі і вчитель. Покажи, де будуть перебувати батько, мати, бабуся, дідусь, брат (сестра), вчитель, друзі.

 

О-батько

М-мати

Д-дідусь

Б-бабуся

Б2-брат

З-сестра

Др - друзі 

У-вчитель 

Субтест № 3. Ось на малюнку твої батьки, вчителі, друзі. Постав хрестик (точку) там, де знаходишся ти.

                                       батьки

 

 

 

  вчитель                                                                друзі

 

Субтест № 4. Постав крапку в тому місці кола, де знаходишся ти.