Особливості вивчення ліричних творів

Володимир Миколайович Сосюра (1898-1965) – видатний лірик нашої  епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». З творчістю  Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної  і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще  життя, збагатилась зразками високої  громадянської й інтимної лірики, образами і картинами індустріального  Донбасу, його людей. Любов до рідного  донецького краю стала провідним  мотивом його поетичної творчості. З синівською відданістю він признавався  в одному із своїх віршів:

І сниться, все сниться  й донині

берізки тонкий силует.

Хоч знаний я всій Батьківщині,

а все ж я донецький  поет.

Або в іншому творі:

Швидкий Дінець, і шум  сосон,

і аромати м’яти-рути,

як золотий дитинства  сон,

мені ніколи не забути.

Складною, а інколи суперечливою була доля поета. Ще не про все з  його життєвого шляху ми сьогодні знаємо. Хоча б, здавалося, розкрив душу читачеві письменник, нічого не приховав у своєму прозовому творі –  романі «Третя Рота» (повністю виданий 1988 р.). Тут він розповів нам про  те, як глянув у вічі смерті у полоні червоних. З цього твору взнаємо, що насправді пішов Сосюра добровольцем не до червоноармійців, а до війська  Української Народної Республіки. Ці факти були відомі небагатьом. Їх приховували, щоб у свідомості мільйонів сформувати образ відданої офіційній владі  людини, палкого пропагандиста радянського  способу життя. І треба сказати, що це вдавалося зробити через  сотні тисяч шкільних підручників, радіо, кіно, пресу. Та й сам Володимир  Миколайович багатьма своїми творами  допомагав творити цей міф  про себе, відходячи від життєвої правди.

Влада цупко тримала його у своїх руках, даруючи життя  поету взамін на патріотичні радянські  вірші. А щоб Сосюра був слухнянішим, було арештовано і запроторено до таборів його дружину Марію. Самого письменника шляхом цькувань неодноразово було доведено до психічних зривів, до сталінських «психушок».

І все ж Володимир Сосюра попри всілякі життєві незгоди  зміг бути справжнім поетом. У його поетичному доробку знаходилось  місце поезіям, які будили у читачів  відчуття справжньої краси, душевної щирості  і людяності. Багато віршів поет присвятив  коханню, поваги до природи, до людини праці. Та про що б поет не писав, він шукав і знаходив можливість розповісти про свій вугляний край, про рідні серцю Наддінців’я, про нев’януче кохання, яке тут зародилося:

Задума, і спомини, й спокій...

Знайомі і милі місця,

де гай задивився високий 

в глибокії води Дінця.

І гори крейдяні, і поле,

осяяні, повні окрас,

я вас не забуду ніколи,

хоч в місто пішов я  од вас.

А така поезія, як «Любіть  Україну», виразила найпалкіші прагнення  сотень тисяч, мільйонів українців , що хотіли бачити свою країну вільною  і  незалежною. У цьому творі  поет зміг піднятись над вузькокласовими  і партійними інтересами тодішньої  ідеології й оспівати самоцінність України як держави, як сповненої  самоповаги і сили країни. Поет писав:

Любіть Україну, як сонце  любіть,

як вітер, і трави, і  води,

в годину щасливу і радісну  мить,

любіть у годину негоди...

Любіть Україну у сні  й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і  нову,

і мову її солов’їну...

Цей вірш як спалах правдивого вогню проривався серед темряви  покори й облудного славослів’я  на честь кривавих керманичів держави  і місцевих «вірних синів радянської України». Сосюра вказував народу істинні, нефальшиві цінності життя. Цього простити йому влада не могла. Разом з тим  і позбавити поета життя чи свободи власть імущим було невигідно. Почалося привселюдне і широкомасштабне  оббріхування поета, звинувачення в  усіх смертних гріхах.

Нелегким був життєвий путь поета. З болем і журбою сприймав він страшну наругу над собою  і над своїм народом. Та все  ж наперекір стражданням з  його душі, з його поетичного серця  виривався спів любові до життя, до прекрасної нев’янучої молодості, до милої серцю Донеччини [24].

2.2 План-конспект  уроку літератури з теми «Образ  матері у творчості Володимира  Сосюри»

 

Тема: ОБРАЗ МАТЕРІ У ТВОРЧОСТІ  ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ.

Мета: 1. Ознайомити учнів  з частиною літературного доробку  В. Сосюри, з’ясувати певні відомості  з біографії митця.

2. Виховувати в дітей  почуття поваги, любові до батьків  на прикладах творів письменника. 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу 

Методи і прийоми: слово  вчителя, бесіда, виразне читання  творів, вивчення біографії поета.

Обладнання і наочність: портрет, фотокартки В. Сосюри, репродукції, виставка його творів та творів про  нього, грамзапис віршів поета.

ЛІТЕРАТУРА ДО УРОКУ

1. Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, – 1990. – 262 с.: іл.
2. В.И. Подов. Любовь и слезы (Новое о Владимире Сосюре). – Лисичанск: Изд-во педагогического университета, 1995. – 67 с.
3. В. Сосюра. Третя Рота. – Київ: Радянський письменник, 1988. – 357 с.
4. Антоненко-Давидович Б. Неповторний Володя: (Спогади про В. Сосюру) // Українська мова і література в школі. – 1989. – № 8. – С. 29-32.
5. Гловацька К. Незнайомий В. Сосюра? // Літературна Україна. – 1996. – 12 груд.
6. Бурляй Ю. "Я в вас живий!": [Творчість В. Сосюри] // Київ. – 1997. – № 1/2. – С. 26-32.

ІЛЮСТРАЦІЇ

1. Подов В.І. Меморіальний музей В.М. Сосюри: Путівник. – Донецьк: Донбас, 1988. – 28 с., 6 арк. фот.
2. Володимир Сосюра: Життя і творчість у документах, фот., іл.: 3б. / Упоряд. Ю.С. Бурляй та ін. – К.: Радянська школа, 1978. – 144 с.: іл.

ХІД УРОКУ.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ, ПОВІДОМЛЕННЯ МЕТИ І  ТЕМИ УРОКУ.

1. Вступне слово вчителя.

Діти! Вдома ви ознайомилися з життєвим шляхом Володимира Миколайовича Сосюри – представником високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв’ям Україна. Він – тонкий лірик і творець  розгорнутих ліро-епічних полотен. Ви прочитали його художні твори  з яких дізналися про ставлення  письменника до рідної матері (пролог до роману «Третя Рота», поезії «Мати», «Мати моя у полоні», «Не одкриє мати карі очі…», «Там десь Дінця далекі береги…», «Сади осипалися милі»). Вивчили напам’ять один твір за вибором.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Бесіда з учнями

Вчитель: Сьогодні ви познайомитеся  з віршами В. Сосюри про маму. Ваше завдання – вислухати повідомлення своїх товаришів про життя  і творчість поета, зробити записи про основні події і факти  його біографії. Після виразного  прочитання віршів, потрібно буде їх проаналізувати і відповісти на питання.

Учень: З роману «Третя Рота»  нам відомо, що його мати, Антоніна Дмитрівна, народилася в селі Камінний Брод. За походженням – венгерка. Її дівоче прізвище Локотош, що в перекладі  з угорської означає слюсар. В  поезії «Мате Залка» поет про це так казав:

Мій предок був, і слюсар був хорош.

Ні, це не вигадка. Венгерка в мене мати,

Її дівоче наймення Локотош.

Вчитель: Добре! Як ви вважаєте, чому В. Сосюра називає роман «Третя Рота»?

Учень: Третя Рота – це село (нині м. Верхнє), де народився батько поета, де Володимир Сосюра мешкав більшу частину своїх дитячих літ. Тут  він починає свою творчість і  народжується як поет.

Вчитель: Правильно, молодець!

В.І. Подов у 1995 році видає  книжку «Любовь и слезы» (Новое  о Владимире Сосюре), в якій пише про історію села Третя Рота: «Заснування  цього села пов’язано з поселенням на правому березі Сіверського Дінця  між річками Бахмутом і Луганью двох слав’яносербських кінних гусарських полків, котрими командували Райко Прерадович та Іван Шевич. Призначення воїнських частин – охороняти місцевість від набігів кочевників – кримських татар та ногайців, та освоювати нові землі. В устьї річки Верхньої Бєлєнької, яка впадає в Сіверський Донець, в 1754 році оселилася третя рота полка Р. Прерадовича.Вона заснувала новий населенний пункт, який від річки Верхньої Бєлєнької отримав назву Верхнє, а за назвою воїнського підрозділу – Третя Рота» [цит. по: 24, с. 45]. Отже, мешкав письменник у селі Третя Рота. А як же Володимир Сосюра в одноіменному романі змальовує матір?

Учень: В романі «Третя Рота»  письменник не раз змальовує незвичайну красу своєї матері, її жагучі чорні  очі та смугляве обличчя. Володимир  Сосюра вказує, що в неї була дуже поетична натура, що вона любила співати  російські романси та часто молилася та плкала під зорями.

Вчитель: А хто підтвердить  це рядками з твору?

Учень: «Моя мама була чорна, майже циганка, мятежна і розкидана. Вона була красуня. Її смугляві тонкі  риси, темно-карі очі; чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво  загнуті брови; нервові ніздрі майже  класичного, з ледве помітною горбинкою  носа завжди були в якомусь дивнім, хвилюючим русі. Мама була чудесно  збудована. У неї було чорне, аж до синяви, волосся, і вся вона була зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась і  плакала під ними».

Вчитель: Можливо, хтось хоче доповнити відповідь?

Учень:Також у романі «Третя Рота» Володимир Сосюра розповідає, що його матуся на загальноміськім  балу одержала перший приз за красу, хоча й була вона звичайна робітниця.

Вчитель: Молодці!

Дійсно, мати В. Сосюри була дуже вродливою жінкою. Народилася Антоніна Дмитрівна 1878 року, а померла – у 1961 році.

Родина Сосюри спочатку, як відомо, жила в хаті-хворостянці. Колись її збудувало сільське товариство і згодом передало родині Миколая  Володимировича Сосюри. Хатинка стояла на крихітній площадочці. Біля неї  не було города, навіть невеличкої грядки для цибулі або щавля. В цій  хатинці мешкало, бувало, не менш десяти чоловік. Але згодом ця хатинка розвалилась, і матері довелося мешкати у різних родичів.

Мати Володимира Сосюри була щедрою людиною. Коли письменник отримував  великі гонорари, він нерідко віддавав великі суми матері. Але вона пригощала  чисельних подруг, навіть гроші їм давала, а вони лише користувалися  такою рисою характеру Антоніни Дмитрівни.

Мати була для митця  святинею, своєрідною берегинею. Поет ототожнює себе з матір’ю зовнішньо  и внутрішньо. Згадаймо фразу: «Їй  не седиться на місті і все вона хоче кудись полетіти». Таким самим  був і Володимир Сосюра, все  життя чогось шукав. Проте, все ж  таки, найчутливіші, найлагідніші, сповнені величезної любові, пошани і подяки слова, присвячені рідній матері, піснею звучать в поезіях.

1. Робота над змістом ліричних творів поета (виразне читання).

МАТИ

Вже засохла ворожа кров

там, де вітер над рейками  віє,

відкіля я до міста прийшов 

оспівати Комун індустрію.

Де вагонів багряна  змія,

край села, із низенької  хати

вийде мама смуглява моя  – 

буде сина свого виглядати…

Буде ждать, вся – покора й печаль… 

Над чавункою хмарами –  зграї…

Пролітають вагони у даль,

та мене в тих вагонах  немає.

Наплива на зіниці туман…

Мамо, мамо…не плач, нетреба!..

Твій Володька, Комуни боян,

не забув Донеччини  неба.

Зацвітуть Україна і Русь

після днів світової побіди,

і тоді я додому вернусь  – 

у крейдянім кар’єрі робити.

Буде так, як хотіла ти.

Тільки зараз не клич…Не  можу… 

Кида час червоні цвіти 

в мою душу, на промінь  похожу… 

Як далеко до яблунь, озер… 

До дівчат, що вміють любити!

Друга мати у мене тепер  – 

революція…всього…світу!

Не одкриє мати карі очі 

і не скаже: «Синку, синку  мій!» 

Там, де вишні хиляться й  шепочуть,

спить вона давно в землі  сирій.

Вечори там падають  загравно

і на хрест її сідає птах.

А здається, так вона недавно 

правнука тримала на руках.

Та чомусь вона була сумною

і сльоза котилася з-під вій.

Зморшки злі торкаючи рукою,