Кормоприготування. Хімічний склад кормів

Міністерство Аграрної Політики України

Таврійський Державний Агротехнологічний  Університет

 

 

 

Кафедра:

 

 

Реферат на тему:

«Кормоприготування»

 

                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

.

Зміст:

1. Хімічний склад кормів.
2. Класифікація кормів за походженням.
3. .Поживність кормів. Нормована годівля тварин.
4. Сучасна техніка для заготівлі кормів
5. Сінаж.
6. Екструдування.
7. Список рекомендованих джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хімічний  склад кормів

Годівля сільськогосподарських  тварин базується на знаннях хімічного  складу   кормів, фізіології тварин, перетравності і поживності кормів. Кормами називають продукти, що містять  поживні речовини в засвоювальній  формі і не впливають шкідливо на організм тварин. Корми мають  певний хімічний склад і поживність, які визначають його якість.

Поживні речовини кормів - це органічні та мінеральні речовини (білки, жири,вуглеводи, вітаміни, макро- і мікроелементи, та ін.), необхідні для годівлі  тварин.Отже, якість корму залежить від його хімічного складу.

У кормах виділяють такі компоненти - суху речовину і воду, а також органічну і мінеральну частини.

Вміст такого неорганічного  компоненту корму, як води коливається  в широких межах - від 4 до 95%. Багато її в траві - 75-85%, силосі - 60-80%, коренебульбоплодах - 75-90%, водянистих кормах (барді, вижимках, жомі) - 82-95%, незбираному та збираному  молоці - 87-92%, мало в сіні та в соломі - 15-17%, зерні - 13-15%, макусі, шроті, трав'яному  борошні, сухих дріжджах - 5-10%. Вміст  води в кормах впливає на їх поживність та зберігання. Чим більше води, тим  нижча їх поживність і вони швидше псуються.

Суха речовина є основною поживною частиною корму, яка включає  органічні речовини і мінеральні елементи.

Органічні речовини складають  основну масу корму і представлені азотистими (протеїн), безазотистими (жири і вуглеводи) та біологічно активними  речовинами (вітаміни, гормони, ферменти).

Азотисті речовини корму - це сирий протеїн, який є найбільш важливою частиною корму і має  в своєму складі білки, вільні амінокислоти і небілкові азотисті сполуки - аміди. Білки - високомолекулярні органічні  речовини, які складаються із амінокислот. Вони бувають прості (протеїни), побудовані лише з амінокислот, і складні (протеїди), які складаються з простих  білків та речовин небілкової природи (вуглеводів, жирів, нуклеїнових кислот, фосфору та інших елементів). До амідів відносяться проміжні продукти синтезу  й руйнування білків.

За вмістом протеїну корми  значно різняться. Багаті на протеїн  корми тваринного походження - кров'яне  борошно - 70-80%, м'ясо-кісткове борошно - 30-40%, сухі дріжджі - 45-50%, макуха і шрот - 30-45%, зерно бобових 20-30%. У зерні  злакових міститься в середньому 8-12% протеїну. Мало протеїну в коренебульбоплодах - 0,5-2,5%, жомі - 1,2-1,5%, соломі - 4-6%.

Протеїн корму має дуже важливе значення для життєдіяльності  організму тварини. Він необхідний для синтезу білків тіла, молока, яєць.  Ферменти, гормони, імунні тіла - це також білки, що виконують каталітичну, регуляторну, захисну та інші функції в організмі.

До біологічно активних речовин (БАР) кормів належать вітаміни, ферменти, гормони. Серед БАР виключно велике значення належить вітамінам, які в  тваринному організмі беруть участь у каталітичних реакціях і регуляції  всіх життєвих процесів. Нестача в  кормах вітамінів, в першу чергу A, C, комплексу B, D тощо та інших БАР, спричиняє важкі порушення життєдіяльності  тваринного організму, тому важливо  знати їх вміст в кормах.

Безазотисті речовини корму  об'єднують у своєму складі вуглеводи  і жири.

Вуглеводи в кормах представлені клітковиною і безазотистими  екстрактивними речовинами (БЕР).

Сира клітковина - це складова частина рослинних клітинних  оболонок, до складу якої входять, крім целюлози, геміцелюлоза, пектинові  речовини тощо. Вона важко перетравлюється, тому що в травних соках тварин немає ферментів, які б забезпечили  її розщеплення. Такі ферменти виділяють  лише мікроорганізми, що є в шлунково-кишковому  тракті. Найкраще використовують клітковину жуйні, що мають чотирикамерний шлунок з багатою мікрофлорою.

У годівлі тварин клітковина має важливе значення, як баластна речовина, подразник рецепторів шлунково-кишкового  тракту, що сприяє кращому виділенню  травних соків та перистальтиці  шлунка і кишечника. Найбільше клітковини міститься в соломі - 40-45%, сіні та полові - 20-35%. У зернових кормах - 2-10%, висівках і деяких видах макух - 11-16%. Мало її в коренебульбоплодах (близько 1%) і зовсім немає в кормах тваринного походження.

До групи безазотистих екстрактивних речовин в основному  відносять цукри, крохмаль, глікоген, частину пектинових речовин і  геміцелюлоз, камеді (рослинний клей) і органічні кислоти. Найбільше  кормове значення мають цукри  і крохмаль. Безазотисті екстрактивні речовини в організмі тварини  використовуються, як основне джерело  енергії. Крім того, вони необхідні  для синтезу деяких амінокислот, біологічно активних речовин, молочного  цукру, жирів.

Багато цукрів містять  цукрові буряки - до 17%, морква 6-8%, з  відходів промислового виробництва - меляса - до 60%. Крохмалю багато в картоплі - до 25%, зерні - 40-70%.

Вміст жиру (ліпідів) в кормах коливається в широких межах. У м'ясо-кістковому та рибному борошні  кількість жиру може сягати 15%. У  макусі його міститься 6-8%, зерні вівса  і кукурудзи 4-6%, а в коренебульбоплодах лише до 0,1-0,2%.

Жири кормів дають в 2,25 раза більше енергії, ніж інші поживні  речовини, з ними до організму надходять  жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K) і незамінні  жирні кислоти - лінолева, ліноленова і арахідонова. Жири сприяють більш  економній витраті протеїнів  і відіграють запасаючу роль у  тваринному організмі.

Мінеральні речовини кормів у організмі тварин включаються  в склад ферментів, білків, кісткової, нервової тканин тощо, приймають участь у процесах травлення, обміну речовин  і енергії та необхідні для  його нормального функціонування. У  тваринних тканинах знайдено більше 60 хімічних елементів. Основні макроелементи (вміст більше 0,01%) - Са, Р, Nа, Сl і К  та мікроелементи (вміст менше 0,01%) - Fe, Cu, Zn, Mg і інші.

Мінеральна частина корму (зола), крім оксидів металів і  ангідридів кислот (чиста зола), містить  і домішки - частинки вугілля, пісок, кремнієву та вугільну кислоти тощо. Золи більше в стеблах і листках і менше в зерні та плодах.

Хімічний склад корму  може змінюватись в досить широких  межах Залежно від: ґрунтово-кліматичних  умов вирощування рослин, удобрення ґрунту, сорту і виду кормової рослини, агротехніки вирощування і фази заготівлі, способу збирання, збереження, переробки тощо.

Класифікація  кормів за походженням

Сільськогосподарським тваринам згодовують різноманітні корми, які  відрізняються за складом і поживністю та належать до різних класифікаційних груп.

Корми групують залежно від  їх походження та найбільш важливих якостей (вмісту поживних речовин в одиниці  маси, фізичних властивостей, фізіологічного впливу та ін.).

За походженням (за основу взята класифікація Г.О. Богданова) корми поділяють на зелені, соковиті, грубі, концентровані, кормові відходи  технічних виробництв, харчові відходи, корми тваринного і мікробіологічного  походження, мінеральні, небілкові  азотисті та інші добавки, вітамінні  корми, антибіотики.

Зелені корми являють  собою зелену масу, яку згодовують тваринам на пасовищі і в скошеному  вигляді. На зелений корм вирощують  бобові і злакові культури та їх суміші - горох, вику, кукурудзу, жито, овес, злакові і бобові трави, а також  соняшник, ріпак і деякі інші.

Соковиті корми. До цієї групи  відносяться силосовані корми, сінаж, коренебульбоплоди та баштанні культури.

В Україні з коренебульбоплідних  і баштанних культур вирощують  кормові буряки, кормову моркву, брукву, турнепс, картоплю, кормові  гарбузи, кабачки та кавуни.

Силосовані  корми - це вищезгадані соковиті корми, що зберігаються за рахунок консерванта - молочної кислоти, яка накопичується під час силосування в результаті молочно-кислого бродіння.

Грубі корми - це сіно природних і штучних сінокосів - сіно бобових і злакових трав, сінне і трав'яне борошно, сінаж, солома зернових культур.

Зелені, соковиті й грубі  корми називають ще об'ємними.

Концентровані корми містять  в 1 кг понад 0,65 корм. од. До цієї групи  відносяться зернові злакові  і бобові корми (ціле і дроблене зерно, дерть, борошно), концентратні комбікорми і деякі відходи технічних  виробництв (макуха, шроти, висівки, зернова  січка, солодові ростки, тощо). Концентратні комбікорми - це суміші різних сухих  подрібнених зернових кормів з добавками  мінеральних речовин, вітамінів, антибіотиків та інших біологічно активних речовин. Концентратні комбікорми призначені для доповнення основного раціону з грубих і соковитих кормів.

Часто на основі різних кормових компонентів та мікродобавок виготовляють повнораціонні комбікорми, що повністю забезпечують потребу тварин у азотистих, безазотистих, мінеральних та біологічно активних речовинах. При виготовленні повнораціонних комбікормів, на відміну  від концентрат них комбікормів, широко використовують борошно з  соломи і трав, жом буряковий сухий, більшу різноманітність мінеральних та біологічно активних компонентів тощо.

Кормові відходи технічних  виробництв - це побічні продукти переробки  сільськогосподарської сировини на підприємствах цукробурякового, олійного, борошномельного, пивного і спиртового виробництв. До них належать: жом, меляса, макуха та шроти, кормові фосфатиди, висівки, січка, борошняний порох, зернова лузга, пивна дробина, пивні дріжджі, барда хлібна і картопляна тощо.

Харчові відходи - це відходи громадського та індивідуального харчування населення. До них відносять очистки від картоплі й овочів, залишки м'яса, риби, фруктів та залишки готових страв.

Корми тваринного походження - це відходи м'ясокомбінатів (м'ясне, м'ясо-кісткове, кров'яне борошно), рибних промислів (рибне борошно), молочної (цільне, збиране і сухе молоко, сироватка).

Корми мікробіологічного  походження - це різні кормові добавки - джерела білка й амінокислот. Мікробіологічна промисловість  виробляє білково-вітамінні добавки (БВД) та дріжджі.

Мінеральні  добавки - це, в першу чергу, солі Са, P, Na (крейда, борошно черепашок, ди- і моноамонійфосфат, мононатрійфосфат, кухонна сіль) та деяких інших елементів. Особливу групу мінеральних добавок складають білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД) і премікси. БВМД призначені для покриття нестачі протеїну, вітамінів і мінеральних речовин у раціонах. Премікси - це мінерально-вітамінні добавки, які випускають з наповнювачем (кормове борошно, висівки, сухі дріжджі).

Вітамінні корми та препарати  дають тваринам в зимовий період. До вітамінних кормів відносять вітамінне  та трав'яне борошно, моркву, силос, хвойне борошно, дріжджі, а також  БВД, БВМД і премікси.

Вітамінні препарати виробляють на промислових підприємствах шляхом хімічного і мікробного синтезу. Сюди відносять масляний концентрат вітаміну A, D2, D3, риб'ячий жир (вітамін D), сухий препарат вітаміну A, D3, комбіновані препарати - тетравіт тощо.

Кормові небілкові азотисті добавки використовують як джерело  аміаку для бактеріального синтезу  білка в рубці жуйних тварин. Такими добавками є карбамід, вуглеамонійні  солі (ВАС) - карбонат і бікарбонат амонію, а також ацетат амонію, 25%-ва аміачна  вода, деякі види БВМД і ін.

Антибіотики - це продукти діяльності специфічних організмів, які пригнічують і вбивають хвороботворні мікроорганізми. У тваринництві використовують біоміцин, тетрациклін, гризин, бацитрацин тощо.

Процес травлення у  тварин та властивості корму, пов'язані  з ним

Правильна годівля тварин - це основа підвищення їхньої продуктивності та зниження собівартості продукції. Годівля повинна враховувати не тільки властивості корму, а й фізіологічні основи його перетравлення і засвоєння твариною.

Травна система тварин складається з органів ротової  порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечників та залоз - печінки і підшлункової.

Процес травлення у  жуйних тварин (велика рогата худоба, вівці) розпочинається в ротовій порожнині, де корм пережовується і змочується слиною. Слина містить ферменти амілазу  і мальтазу, що розщеплюють вуглеводи.

Пережована кормова маса проковтується і через глотку й стравохід ,попадає у перший відділ шлунку - рубець і, пізніше, - сітку. Рубець, сітка, а також наступний відділ шлунку жуйних - книжка, які називають ще передшлунками, заселені бактеріями (1-10 млрд. шт. на 1 г вмісту) та інфузоріями (1-2 млн. на 1 г вмісту). Мікроорганізми виділяють ферменти, які розщеплюють целюлозу та інші вуглеводи до низькомолекулярних жирних кислот - пропіонової, оцтової, масляної. Ці кислоти, всмоктуючись у кров тварин, є джерелом енергії та попередниками для синтезу складових частин молока.

Набубнявілий і розм'яклий  корм з рубця і сітки відригується назад у ротову порожнину і  ще раз пережовується. Період відригувань  триває 40-50 хв і повторюється 6-8 раз  на добу. Повторно пережований корм знову проковтується і попадає  в сітку та книжку, де продовжується  його перетравлення та часткове зневоднення.

Далі травна маса попадає  в останній відділ шлунку жуйних - сечуг, або власне шлунок, де вона піддається дії шлункового соку. Сік містить  соляну кислоту і фермент пепсин, під дією якого білки корму  розщеплюються до пептидів і пептонів.