Социальная работа с детьми сиротами

Для того, щоб дослідити специфіку соціальної роботи з сім’ями, які виховують прийомних дітей, потрібно зрозуміти особливості соціальної роботи. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його виникнення та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.

Будь-яке теоретичне дослідження потребує описування, аналізу та уточнення понятійного апарату конкретної галузі науки, тобто термінів і понять, що їх позначають.

Ми у даній роботі використовуємо термінологічний принцип, який передбачає вивчення історії термінів і понять, уточнення змісту та обсягу понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої ґрунтується дослідження. Вирішити це завдання допомагає метод термінологічного аналізу.

До методології роботи слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об’єкт наукового дослідження. Сутність його полягає у комплексному дослідженні соціальної роботи з сім’ями, які виховують прийомних дітей.

Своє дослідження ми розпочали із опрацювання літературних джерел, пов’язаних з досліджуваною проблемою. На цьому етапі відбувається накопичення значної кількості різноманітної інформації. Для ефективного аналізу накопичуваної інформації важливо знати методи її обліку та опрацювання.

Ми склали бібліографічний перелік в алфавітному порядку за прізвищами авторів та їх назвами. Дотримання такої вимоги прискорило пошук потрібної інформації, яка опрацьовуватиметься на протязі всього періоду проведення дослідження.

Всю інформацію, одержану у процесі роботи з літературними джерелами, ми систематизували, проаналізували і виклали у письмовому вигляді.

Понятійний аналіз застосований у роботі з метою уникнення термінологічної плутанини та для забезпечення однозначності тлумачення термінів, які використовуються у науковому дослідженні.

Ми застосували таку послідовність виконання понятійного аналізу:

- виділення понять, які є основними для дослідження;

- аналіз визначень і виявлення найбільш придатних для даного дослідження.

Методи емпіричного дослідження: спостереження, порівняння, експеримент, вимірювання, моніторинг.

Спостереження, по визначенню у філософських словниках, - це навмисне й цілеспрямоване сприйняття зовнішнього світу з метою вивчення і відшукання смислу в явищах.

Спостереження вважається найбільш елементарним методом, що виступає, як правило, у якості одного зі складових у комплексі інших емпіричних методів.

Можливості метода спостереження обмежені. Він дозволяє виявити лише зовнішні ознаки, зовнішні прояви фактів. Внутрішні процеси залишаються для спостереження недоступними.

Порівняння. До найпоширеніших методів пізнання, наукового дослідження належить і порівняння. Не випадково існує відома сентенція «усе пізнається в порівнянні». Порівняння дозволяє визначити подібність і відмінність предметів і явищ, теорій, точок зору, виявити те спільне, що властиво двом або декільком об'єктам, а виявлення спільного є щаблиною на шляху до пізнання закономірностей і законів.

До порівняння, як методу пізнання, висуваються певні вимоги: порівнюватися повинні лише такі об'єкти і явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність; порівняння повинне здійснюватися за найбільш важливими, істотними ознаками.

Для порівняння можна використовувати наступний алгоритм:

- розглянути кожен досліджуваний об'єкт або явище окремо;

- виокремити ознаки, за якими  можна їх порівняти;

- порівняти об'єкти або явища  по всіх ознаках відносно одного  об'єкта або явища;

- визначити спільне;

- визначити відмінності.

Експеримент (від лат. experimentum - проба, досвід) визначається в деяких словниках як планомірно проведене спостереження; планомірна ізоляція, комбінація і варіювання умов з метою вивчення залежних від них явищ. Тим самим людина створює можливість спостережень, на основі яких складаються його знання про закономірності в спостережуваному явищі.

Таким чином, ми оглянули літературу з проблеми соціальної роботи з сім’ями, які виховують прийомних дітей, розглянули сутність головних понять роботи: «соціальна робота», «прийомна сім`я», «прийомна дитина».

Для дослідження специфіки соціальної роботи з сім’ями, які виховують прийомних дітей та визначення головних понять, ми використали такі методи: порівняльно-історичний, термінологічний і аналіз літератури.

 

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ

 

2.1. Підтримка прийомної сім'ї

Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім'ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім'ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.

Організація роботи з підтримки функціонування прийомної сім'ї має ґрунтуватися на засадах неперервності, професійності, міжвідомчої взаємодії та етапності.

На початковому етапі функціонування прийомної сім'ї здійснюється початкова підтримка. Вона потрібна для сприяння адаптації сім'ї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв'язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім'ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.

Процес надання підтримки прийомним сім'ям здійснюється шляхом соціального супроводу.

Учасниками супроводу прийомних сімей є: представники органів державної влади; соціальні працівники; прийомні батьки та їхні діти; прийомні діти;біологічні батьки прийомних дітей, родичі; залучені спеціалісти; супервізор.

Учасники процесу супроводу мають усвідомлювати, що ефективність підтримки прийомних сімей залежить від їхньої узгодженої взаємодії. Для цього важливо, щоб принципи взаємодії основних учасників були відображені в угоді про влаштування дитини у прийомну сім'ю. На даний час організацію та здійснення соціального супроводу сімейних форм опіки покладено на Центри соціальних служб для молоді.

Важливими організаційними заходами з підтримки прийомних сімей та прийомних дітей є:

- аналіз дотримання державних  гарантій прийомним сім'ям та забезпечення прав прийомних дітей;

- щорічний огляд функціонування  сім'ї та розвитку прийомної  дитини;

- організація заходів  щодо надання благодійної допомоги  прийомним сім'ям;

- сприяння розвитку груп  взаємодопомоги прийомних батьків (групи зустрічей).

- організація навчання  членів прийомних сімей (наприклад, проведення літньої школи для прийомних сімей) [18,84].

Держава в особі представників відповідних відділів державної адміністрації гарантує надання таких видів матеріальної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей:

- вчасних виплат на  утримання дітей в прийомних  сім'ях;

- дотримання та забезпечення  особистісних й матеріальних  прав прийомних дітей (оздоровлення, безкоштовний проїзний квиток, забезпечення  житлом, тощо);

- організації супроводу  прийомних сімей тощо.

Соціальний супровід прийомних дітей - вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей.

Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей - індивідуальний підхід до коленої дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації/ збереженню її здоров'я тощо.

Визначальними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є:

- робота по забезпеченню  вікових потреб дітей;

- здійснення реабілітаційних  заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових);

- захист прав прийомних  дітей (майнових, житлових, особистісних);

- підтримка контактів  дитини з її біологічними родичами;

- залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей;

- підготовка щорічного  звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім'ї [14,167].

Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є:

- відвідування на дому;

- зустрічі, прогулянки з  прийомними дітьми:

- підтримка телефонних  контактів (робота щотижневої телефонної  години);

- консультування прийомних  дітей;

- організація зустрічей  з біологічними родичами і  спостереження за перебігом цих  зустрічей;

- представлення інтересів  прийомних дітей в установах  та закладах;

- організація навчальних  програм для прийомних дітей;

- щорічний аналіз стану  та розвитку прийомних сімей [10,155].

Для виконання поставлених завдань та вирішення нагальних питань розвитку прийомної дитини соціальний працівник налагоджує співпрацю з різними фахівцями та державними службовцями.

Соціальний супровід прийомних сімей- вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки сприятливих соціально-економічних та психологічних умов функціонування сім'ї, збереження її здатності до виховання прийомних дітей.

Основними завданнями соціального супроводу прийомних сімей є:

- підтримка здорового  соціально-психологічного клімату  сім'ї;

- навчання та посилення  виховного потенціалу прийомних  батьків;

- контроль за отриманням  батьками державних виплат на утримання дитини;

- формування партнерських  стосунків між учасниками соціального  супроводу;

- залучення різних видів  додаткової допомоги за потребою;

- захист прав та інтересів  прийомних сімей;

- підготовка щорічного  звіту про ефективність функціонування прийомної сім'ї [13,203].

Соціальний супровід прийомних сімей ґрунтується на принципі співпраці між учасниками процесу для виконання головного завдання - соціальної реабілітації та соціалізації прийомних дітей.

Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім'ї є:

1 - відвідування прийомної  сім'ї;

2 - підтримка телефонних  контактів;

3 - організація груп взаємопідтримки, спеціальні індивідуальні освітні  програми тощо;

4 - представництво інтересів  прийомних сімей;

5 - посередництво при вирішенні суперечностей;

6 - організація надання  матеріальної та інших видів  допомоги за потребою;

7 - щорічний аналіз ефективності  функціонування прийомних сімей.

Соціальний працівник та прийомні батьки є партнерами у наданні опіки дитини у прийомній сім'ї. Соціальний працівник є з'єднуючою ланкою-між державою та прийомними батьками і саме його кваліфікаційна підготовка та робота забезпечують компетентне вирішення і узгодження усіх поточних питань супроводу прийомної сім'ї.

План соціального супроводу - це план спільних дій соціального працівника та прийомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей. План соціального супроводу складається соціальними працівниками після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім'ю відповідно до визначених завдань і містить у собі дві частини.

Для прийомної дитини план соціального супроводу (частина перша) складається за такими напрямками:

- Економічний супровід - діяльність спрямована на підтримку  матеріального благополуччя прийомної дитини. Передбачає дотримання своєчасності державних виплат на утримання дитини в прийомній сім'ї та пошук додаткових ресурсів для вирішення актуальних потреб дитини, підтримки її здоров'я, процесу навчання та розвитку.

- Юридично - правовий супровід - діяльність, спрямована на дотримання державних гарантій стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані до прийомної сім'ї, а також здіснення заходів із захисту їхніх прав та законних інтересів. Юридичний супровід здійснюється через консультування прийомних батьків, прийомних дітей, соціальних працівників; написання запитів, листів, клопотань, звернень та інших письмових документів; роботу з нормативною базою для вивчення особливих питань, які виникають в ході поточної роботи та формування тематичних вибірок нормативних актів; підготовки та інструктажу соціальних працівників для представлення інтересів прийомних дітей; розробку нових та удосконалення існуючих договорів для врегулювання законодавче невизначених питань; контроль за на явністю усіх необхідних документів у справах прийомних сімей тощо.

- Психологічний супровід - проведення комплексу заходів  з реабілітації, реактивації, перенаучіння  та ресоціалізації прийомних  дітей в прийомних сім'ях. Для  цього можуть використовуватися такі форми роботи: моніторинг психічного стану та розвитку дитини, психодіагностика (базова, поточна, за запитом, по виходу дитини з прийомної сім'ї - завершальна), психокорекція, психотерапія (робота з травмою втрати), консультування, організація та проведення тренінгів. моніторинг інтеграції дитини в прийомній сім'ї.