Ценностные ориентации безработных

ВСТУП

Актуальність теми.

Проблеми, що пов’язані з людськими цінностями, займають одне з провідних місць у дослідженні соціальної детермінації людської поведінки, її саморегуляції та прогнозування. Ціннісні орієнтації є одним із центральних особистісних утворень, та відіграють вирішальну роль в регуляції поведінки, дій, учинків,формуванні світогляду, переконань, виборі життєвого шляху.

Як правило, сформувавши свою ціннісну картину світу, людина зберігає її незмінною впродовж усього життя. Ціннісні орієнтації змінюються лише у кризові періоди, до яких, наприклад, відносять втрату роботи, неможливість працевлаштуватися. Це стосується здебільшого структури цінностей і відображає зміни пріоритетів, унаслідок чого одні цінності стають більш значущими, інші — поступаються їм місцем.

Зміна ціннісних  орієнтацій є досить болісним процесом, знання його закономірностей може сприяти  виявленню особливостей впливу на особистість з метою послаблення її емоційних стресів та запобігання можливій соціальній напруженості.

Стан розробки теми: У вітчизняній психології ціннісні орієнтації досліджували Б.Г.Ананьєв, А.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, О.Ф.Лазурський, О.Г.Ковальова, В.С.Мясищєв, Л.І.Божовіч, К.С.Абульханова-Славська.

Зміну особистісних характеристик безробітних вивчали І.А.Волошина, Н.С.Глуханюк, В.А.Гребенніков, А.М.Дьомін, А.М.Колобкова, О.В.Корчевна, Е.Лахельма, К.Леана, Е.Ю.Мандрикова, С.Маніла, Н.Б.Михайлова, Л.Е.Пельцман, С.С.Степанова, М.В.Удальцова, Д.Фельдман тощо.

Сучасні соціально-економічні і політичні  зміни у суспільстві, поряд із позитивними тенденціями, спричинили низку негативних наслідків, зокрема, безробіття. З січня по грудень 2012 року в Україні зареєстровано 5118,1 тис. безробітних.

Таким чином, на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства у зв’язку з кризами у державі у безробітних людей відбувається переоцінка традицій, норм і цінностей. Саме тому наша тема «Гендерні розбіжності в ціннісних орієнтацій безробітних» актуальна та потребує подальшого вивчення.

Мета дослідження: особливості ціннісних орієнтацій безробітних.  

Завдання дослідження:

1. провести теоретичний аналіз ціннісних орієнтацій,
2. дослідити ціннісні орієнтації безробітних жінок та чоловіків

 Об’єкт: ціннісні орієнтації безробітних

 Предмет дослідження: ціннісні орієнтації безробітних жінок та чоловіків.

У дослідженні  використанні методи теоретичного аналізу наукової літератури з теми дослідження, експериментальні методи, а також методи математико-статистичної обробки отриманих в експерименті даних.

Методики використані у емпіричній частині: методика «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» О.Б.Фанталової, методика «Діагностики домінуючих копінг -стратегій особистості» Д.Амірханова (адаптація Н.О.Сиротою (1994)).

Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків  та списку використаних джерел (який налічує 24 джерела).  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНЕ  АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

 

       1.1. Основні напрямки вивчення ціннісних орієнтацій                                               Існує багато наукових визначень поняття цінностей та ціннісних орієнтацій.  Вони мають як дуже широкий сенс, так і зводять це поняття до одного з явищ мотиваційного процесу.

      Як найповніше визначення цінності, що відображає багатоплановість зазначеного поняття і його синтетичний характер, наводиться у філософському словнику: "Цінність - 1. Поняття, яке характеризує "граничні", безумовні основи людського буття. 2. Значення певних предметів, явищ, процесів для людини, соціальних груп, суспільства загалом. Вказані два визначення поняття "цінностей" часто розходяться, а деколи і суперечать один одному: те, що у філософії розглядається як цінності - свобода, добро, істина,  для окремої людини може і не представляти інтересу. У свою чергу, конкретні предмети, які цінні для індивіда, у філософському сенсі не є цінностями" [12].

       Ціннісні орієнтації можна визначити як вибір людиною певних матеріальних і духовних цінностей як об'єктів, що визначають її цілеспрямовану життєдіяльність, увесь спосіб життя. Ціннісна орієнтація завжди виявляється у сфері розгалужених взаємовідносин між людиною і суспільством (стосовно праці, колективу, культури, побуту, дозвілля і т. п .). Саме вона дозволяє судити про ступінь втілення соціально необхідних норм, регламентацій, зразків поведінки в індивідуальній свідомості [21].

       З психологічної точки зору, ціннісні орієнтації є компонентом структури особистості, який відображає життєвий досвід, накопичений особистістю в індивідуальному розвитку, та являє собою серцевину  свідомості, з точки зору якої вирішується багато важливих життєвих питань. У ціннісних орієнтаціях проявляється стійке, соціально-зумовлене, вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних суспільних благ та ідеалів.

       Ціннісні орієнтації виконують організуючу, спрямовуючу, регулюючу функцію у поведінці індивіда. Вони приписують людині визначені норми, правила, принципи поведінки, що відповідають тому соціальному середовищу, у якому протікає її діяльність[19].

        Термін “цінність” прийшов у психологію із соціології. Існує відмінність між поняттями  “цінність” та “ціннісні орієнтації”. Цінність – об’єктивна, а ціннісні орієнтації – суб’єктивні. Перехід цінностей у ціннісні орієнтації особистості є свідченням її об’єктивізації.

       Сучасна наука  виокремлює дві групи цінностей: першу складають цінності, пов’язані з вітальними потребами людей, до другої належать фундаментальні цінності добра, краси, справедливості, свободи, які В.Шинкарук і О.Яценко вважають надвітальними утвореннями, ствердженням всезагального в індивіді.

       Дослідник М.Окса відносить ціннісні орієнтації до елементів структури особистості, що характеризують загальну спрямованість людини на мету та способи діяльності, мають суб’єктивно-об’єктивну основу, а отже, є серцевиною особистості. Він розглядає ціннісні орієнтації як відносно самостійний компонент структури свідомості, що утворює індивідуальний вигляд особистості [18].

       Складна природа цінностей обумовлює різні підходи до їх класифікацій. Розглянемо деякі з них:

      М.С.Яницький за основу класифікації ціннісних орієнтацій використовує класифікацію людських потреб (біологічні, афіліативні, духовні потреби людини). Він, таким чином, пропонує виокремлювати вітальні, афіліативні і духовні ціннісні орієнтації [23].

       А.Маслоу розглядає цінність у розумінні грецького “telos”, кінцева мета, до якої спрямована людина, так як сам процес життя. Виокремлюючи при цьому цінності - засоби та цільові цінності допускаючи перетворення першої у другу.

       Отже, з точки зору цілей та задач, цінності можна поділити так:

– цінності мети (термінальні  цінності);

– цінності-засоби (інструментальні цінності).

       Термінальні цінності можна віднести до основних, які відображають перспективу життя особистості (теперішні та майбутні прагнення), а отже і регулюють міру зусиль.

      Д.Б.Ельконін розглядав психічний розвиток як зміну етапів оволодіння предметною діяльністю та спілкування. Залежно від цього, ціннісні орієнтації можна класифікувати на дві групи:

1) предметні;

2) міжособистісного спілкування[21].

        Розробляючи проблему структури ціннісних орієнтацій особи, зауважує І.Д.Бех, необхідно виходити з принципу єдності їх динамічного і змістовного боків. Акцент на змістовному боці особистісних цінностей свідчить про відстоювання у психологічній науці позиції, яка передбачає науково обґрунтовану віру в людський розум, людську свідомість, переконаність у тому, що структура людських цінностей формується не на основі вроджених і підсвідомих внутрішніх тенденцій, а свідомого, осмисленого відображення людської дійсності. Тому одним із факторів формування особистісних цінностей вважається свідома інтелектуальна робота людини з більш глибокого і широкого відображення дійсності, а не внутрішньо спонтанне розгортання визначених динамічних тенденцій [5].

       Виокремлюють різні компоненти у структурі ціннісних орієнтацій, зокрема: емоційний, когнітивний, поведінковий (Л.М.Антілогова, В.В.Драченко) інтелектуальний, поведінковий, мотиваційний, оцінно-емоційний (О.В.Іващенко і М.В.Фролова) [3; 8; 11].

        В.В.Драченко так характеризує виокремленні ним компоненти ціннісних орієнтацій: когнітивний компонент містить систему засвоєння особистістю “соціальних знань”: понять, правил, оцінок, норм, переконань, поглядів, вірувань, цінностей); емоційно - мотиваційний компонент містить мотивацію, особистісний сенс цінності, який викликає та закріплює в учнів позитивні емоції, інтерес, бажання і, як наслідок, формує стійке прагнення дотримуватися певних норм і правил; діяльнісний компонент фіксує готовність практично діяти у напрямку того ставлення до об’єктів, що пов’язане з когнітивним та емоційним компонентами і сукупністю відповідних прийомів діяльності, уміннями та навичками [9].

       Л.М.Антілогова наголошує на послідовній ролі виокремленних нею компонентів у формуванні змістовного наповнення ціннісних орієнтацій. У процесі розвитку ціннісних орієнтацій відбувається, перш за все, емоційне оцінювання, емоційне переживання зовнішньої ситуації, явища - цінності. Це перший безпосередній та інтуїтивний зв’язок особистості з новим явищем дійсності. У процесі встановлення цього зв’язку актуалізуються установки, потреби, мотиви особистості. Наступна стадія полягає у раціональному оцінюванні, яке пов’язане з усвідомленням мотивів, вчинків, що і становить когнітивну основу ціннісних орієнтацій. Поведінковий компонент становить собою практичне втілення ціннісних орієнтацій з урахуванням реальних можливостей особистості у певній діяльності [3].

       Варто зазначити, що системі цінностей та ціннісних орієнтацій властивий динамічний, рухливий, мінливий характер розвитку, який ґрунтується на взаємодії двох суперечливих тенденцій: тенденції до збереження та тенденції до зміни системи. Тенденція до збереження проявляється у соціальному наслідуванні соціокультурної системи цінностей; тенденція до змінення задається змінами історичних та соціальних умов, мінливістю соціального середовища. Тому в системі та ієрархії цінностей можна виділити як базові цінності, які тяжіють довічного, нетлінного, незмінного в існуванні людської цивілізації, нації, соціуму, так і цінності - інновації, поява яких пов’язана із зміною соціокультурної парадигми, якісно новою економіко-політичною ситуацією, але цілісність системи цінностей забезпечує духовність як об’єднуюче начало системи цінностей загалом також нового структурного компоненту[17].

      Ми бачимо, що сьогодні наше суспільство зацікавлене в тому, щоб кожна особистість знайшла себе й своє місце в зовсім нових умовах, у системі принципово нових ціннісних координат, що виникли в результаті значних соціально-економічних і політичних змін.

       Таким чином, можна сказати, що цінності й виникаючі на їхній основі ціннісні орієнтації, відображуючи певні усталені відносини в суспільстві, детерміновані (причино зумовлені) насамперед тим чи іншим характером суспільних відносин. Однак зауважимо, що абсолютизувати залежність цінностей і морально-ціннісних орієнтацій від характеру суспільних відносин не слід. Активність свідомості й свобода вибору в системі цінностей і ціннісних орієнтацій не може бути перебільшена.

  Світ цінностей — це передусім світ культури, духовності людини, її моральної свідомості, тих оцінок, у яких виражається міра духовного багатства особистості. Оскільки ж основною абсолютною цінністю є людина, то дуже важливо зрозуміти, що ж звеличує людину, без чого неможливе повне розкриття її творчих здібностей (на рівні потреб), що виступає як необхідні умови її буття (на рівні інтересів), а також і те, що відповідає поняттям про призначення людини та її гідність, ті моменти в мотивації, в котрих розкривається самоствердження та свобода особистості[16].

 

       1.2. Гендерні розбіжності в ціннісних орієнтаціях

       У 1958 році в університеті Каліфорнії (Лос-Анжелес, США) психоаналітик Роберт Столлер ввів у науку термін «гендер» (соціальні прояви приналежності до статі або «соціальна стать»).

       Крім біологічних відмінностей між людьми існують поділ їх соціальних ролей, форм діяльності, відмінності в поведінці і емоційних характеристиках.

Гендер створюється  суспільством як соціальна модель жінок і чоловіків, що визначає їх становище і роль в суспільстві і його інститутах (сім'ї, політичній структурі, економіці, культурі та освіті, та ін.)

       Сучасна гендерна теорія не намагається заперечити існування тих чи інших біологічних, соціальних, психологічних відмінностей між конкретними жінками і чоловіками. Вона просто стверджу, що сам по собі факт відмінностей не так важливий, як важлива їх соціокультурна оцінка та інтерпретація, а також побудова власної системи на основі цих відмінностей.      Гендерний підхід заснований на ідеї про те, що важливі не біологічні або фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а те культурне і соціальне значення, яке надає суспільство цим розбіжностям.

       Соціальні психологи вважають, що дві основні причини, через які люди намагаються відповідати гендерним очікуванням, - це нормативний та інформаційний тиск. Термін "нормативний тиск" описує  механізм того, як людина змушена підлаштовуватися під суспільні чи групові очікування, що б суспільство не відкинуло його.