Сутність та основні поняття медичного страхування

З усього вище сказаного бачимо, що медичне страхування повинно  бути обов'язковим. При добровільному  медичному страхуванні споживачами  послуг є лише 4,5 % населення. Медичне  страхування населення призведе до зростання сильної  та здорової нації, а як наслідок-сильної та ефективної економіки.

На даному етапі системи охорони  здоров'я необхідні радикальні зміни  в підготовці та забезпеченні кадрами  страхових компаній. Збільшення розміру  страхових платежів потребує додаткового  залучення в страхову індустрію  висококваліфікованих спеціалістів, які  добре знають теорію та передові технології страхування. Реформація системи медичного  обслуговування в Україні з подальшим  переходом до обов'язкового страхування  громадян - шлях, який зможе розв'язати  більшість проблем медичної галузі держави.

Витрати на медичне  страхування країн БРІК та України  в 2011 році, млн. дол. США                                                          Рис. 3.1                                

4. Напрямки вдосконалення медичного страхування в Україні

 

Сьогодні людей, які не мають  медичної страховки більше 95%! Тобто  перспективи розвитку системи медичного  страхування в Україні великі, оскільки потенційних споживачів страхових  послуг багато. Але всі намагання  будуть марними без належної підтримки  держави. Розроблені закони в галузі медичного страхування мають  бути ретельно перевірені вітчизняними та зарубіжними спеціалістами, які  мають певний досвід в практичному медичному страхуванні. З усього вище сказаного бачимо, що медичне страхування повинно бути обов'язковим. При добровільному медичному страхуванні споживачами послуг є лише 4,5 % населення. Медичне страхування населення призведе до зростання сильної  та здорової нації, а як наслідок-сильної та ефективної економіки.

На даному етапі системи охорони  здоров'я необхідні радикальні зміни  в підготовці та забезпеченні кадрами  страхових компаній. Збільшення розміру  страхових платежів потребує додаткового  залучення в страхову індустрію  висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, фінансистів, юристів, програмістів, експертів, брокерів, актуаріїв), які добре знають теорію та передові технології страхування. Реформація системи медичного обслуговування в Україні з подальшим переходом  до обов'язкового страхування громадян - шлях, який зможе розв'язати більшість  проблем медичної галузі держави.

Зацікавленість держави в розвитку страхового ринку полягає в тому, що завдяки страхуванню уможливлюється підвищення соціального захисту  населення та господарюючих суб'єктів; зменшується навантаження на державний  бюджет у частині відшкодування  непередбачуваних збитків природно-техногенного характеру; вирішуються окремі проблеми соціального забезпечення завдяки  перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати.

Розвиток страхування в Україні  стримується багатьма об'єктивними  та суб'єктивними чинниками.

Головними серед них є відсутність  платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня  життя населення, обмеженість корпоративних  фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Водночас, страхових  компаній, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних  ресурсів для обслуговування крупних  клієнтів, не більше десяти.

Важливу роль у розвитку страхової  справи, захисту інтересів страхових  організацій відіграють об’єднання страховиків. Усе більш значиму  роль починають грати також страхові брокери. У зв'язку з уживанням заходів щодо удосконалення правової бази страхування, уведенням нових видів обов'язкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростання страхових операцій, і як наслідок цього, - зростання загальних обсягів акумулювання коштів у сфері страхування. Але на фоні цих оптимістичних прогнозів продовжує існувати досить кризова ситуація в Україні щодо розвитку особистих видів страхування, зокрема, медичного страхування

[7, c.59].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З метою приведення української системи охорони  здоров’я до європейських стандартів, народним депутатом було внесено  законопроект про загальнообов’язкове  державне медичне страхування.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ 
«ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ»ПРОЕКТ ЗАКОН

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Аналізуючи соціально-економічний  стан країни, слід зазначити, що важливе  місце займає розвиток страхової  медицини, перехід до якої обумовлений специфікою ринкових відносин в охороні здоров’я та розвитком сектора платних послуг. Медичне страхування дозволяє кожній людині прямо зіставляти необхідні витрати на охорону здоров’я зі станом власного здоров’я. Порівнювати потреби в медичній допомозі і можливість її отримання слід незалежно від того, ким зроблено витрати: безпосередньо індивідуумом, підприємством, підприємцем, профспілкою чи суспільством в цілому.

Взагалі в Україні за часів незалежності була здійснена низка важливих економічних реформ. Але вони майже не зачепили систему охорони здоров’я, хоча здоров’я громадян пов’язано з показниками, що характеризують економічний стан нашої держави. Тому виникла нагальна потреба в зміні акцентів при проведенні реформ з питань охорони здоров’я в Україні.

Кожна країна модернізує систему охорони  здоров’я та систему фінансування в залежності від ряду вихідних параметрів: розміру бюджету країни, можливих видатків на охорону здоров’я, наявності інфраструктури (медичні заклади та їх технічне забезпечення, кваліфіковані кадри, технології), стану захворюваності населення, загальної системи соціального захисту населення, історичних передумов.

Приватні страхові компанії, що працюють на ринку медичного страхування, часто зустрічаються з неадекватною реакцією персоналу лікувальних закладів на звернення застрахованих осіб для отримання медичної допомоги. Слід підкреслити, що в значній кількості лікувальні заклади не надають якісної медичної допомоги, тому що мають застарілу систему управління, коли кошти від страхових компаній спрямовуються на переозброєння та переобладнання, і взагалі не стимулюється персонал. Фактично лікувальний заклад отримує бюджетне фінансування від місцевої ради в основному тільки на заробітну плату та оплату комунальних послуг. Відповідно з нарощуванням негативного суб’єктивного відношення медичного персоналу до фінансування лікувального закладу з фондів страхового ринку, застрахована особа є незахищеною в такому закладі, не зважаючи на супровід його фахівцями страхової та ассистанської компанії.

Враховуючи викладене, на розгляд Верховної Ради України пропонується проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування», прийняття якого дозволить забезпечити конституційні права громадян України на безоплатне надання медичної допомоги відповідно до європейських стандартів.

2.Цілі і завдання прийняття законопроекту

Реалізація Закону дозволить:

1) забезпечити конституційні права  громадян України на безоплатне надання медичної допомоги відповідно до європейських стандартів;

2) кошти, що фінансуються перерозподілити  через механізм обов’язкового  медичного страхування на засадах громадського контролю;

3) створити умови для залучення  інвестицій у систему охорони здоров’я та обов’язкового медичного страхування;

4) зменшити витрати держави на впровадження обов’язкового медичного страхування та її адміністрування;

5) забезпечити додатковий контроль  за якістю та ефективністю медичних послуг, що прискорить формування конкурентного ринку медичних послуг та утворення нових медичних закладів різних форм власності;

6) досягти загальноекономічного  результату за рахунок стимулювання розвитку системи охорони здоров’я.

Основними принципами, які були покладені  в основу розробки проекту є збереження соціальних гарантій, встановлених Конституцією України та чинним законодавством, та розширення вже існуючих.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проект містись 86 стр. та включає 65 статей.

Проект Закону, зберігаючи позитивні  риси існуючої системи охорони здоров’я (безоплатність надання медичної допомоги, загальний характер, доступність), посилює відповідальність держави, підприємств, організацій, установ, та закладів охорони здоров’я в охороні здоров’я. Він містить механізми соціального захисту населення в нових економічних умовах. Населенню забезпечується визначений обсяг медичної допомоги, передбачений програмою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується на рівні держави.

Відповідно до програми загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування повинен встановлюватись розмір страхового внеску. Він визначається виходячи із обсягу програми та структури медичної допомоги.

Медичне страхування здійснюватиметься  Фондом загальнообов’язкового державного медичного страхування, який належить до державних позабюджетних цільових фондів, його робочими органами на місцях  — територіальними управліннями та відділеннями в Автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в районах і містах обласного підпорядкування, які мають укладати договори із закладами охорони здоров’я, здійснювати оплату за надану медичну допомогу, контролювати якість надання медичної допомоги.

Впровадження загальнообов’язкового  державного медичного страхування  змінює умови фінансування і діяльності медичних закладів. Медичні заклади  стають самостійними суб’єктами господарювання. Їх фінансування здійснюватиметься  за конкретно виконану роботу певного обсягу і якості, що передбачено умовами договору.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері діють:

Конституція України, «Основи законодавства  України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та інші нормативно — правові акти.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

У зв’язку з тим, що запропоновані норми не стосуються додаткових виплат, крім тих, що на сьогодні й так передбачені чинним законодавством, прийняття проекту не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту Прийняття проекту забезпечить здійснення суттєвих кроків щодо гармонізації законодавства України, сприятиме оновленню правових норм у сфері медичного законодавства на основі комплексного підходу, і забезпеченню на цій основі надійного соціального захисту населення України.У зв’язку з виключно важливим соціально-політичним значенням, прийняття проекту забезпечить суттєвий внесок у соціальний розвиток країни.

Висновок

Безумовно, розвиток медичного  страхового сектору в Україні  повинен спиратися на добре продуману, довгострокову концепцію страхування, що враховує як сучасне фінансово-економічне становище в державі, так і  світовий досвід. В основу концепції  має бути покладено вирішення  питання обов'язкового медичного  страхування громадян встановлення співвідношення між обов'язковим  та добровільним медичним страхуванням, визначення фінансових коштів як із розробкою  механізму їх отримання, так і  механізму контролю за їх використанням. Такі дії,на нашу думку, на макроекономічному рівні сприятимуть у майбутньому не лише впровадження процесу медичного страхування зокрема,а,й,покращенню всіє системи надання страхових послуг в умовах ринкового управлінського процесу.

Соціальний аспект медичного  забезпечення, що безпосередньо визначає реальну потребу в запровадженні  ОМС серед населення, у своїй  суті базується на таких аргументах, як:

1) можливість реалізувати  серед осіб громадянського суспільства  конституційне право громадян  на фінансове забезпечення у  випадку хвороби;

2) здатність налагодити  ефективний процес відтворення,  зміцнення і збереження здоров'я  людей;

3) намагання держави на  якісному рівні вирішити питання  соціального захисту людини в  момент її хвороби чи травми;

4) наявність у країні  як значної кількості осіб, котрі,  з огляду на певні обставини,  не беруть участі у суспільно  корисній праці й не мають  змоги за рахунок заробітної  плати підтримувати свої життя  і здоров'я, так і тих осіб, котрі є дієздатними, але не  мають можливості реалізувати  цю дієздатність;

5) спроможність центральних виконавчих органів управління охорони здоров'я до передачі частини функцій медичних працівників соціальним працівникам, вивільнення першим значної кількості часу на профілактичну, діагностично-лікувальну та реабілітаційну діяльність;