Класифікація барвників, їх номенклатура за європейською системою

Згідно з санітарними правилами по застосуванню харчових добавок, в Україні дозволено використовувати шістнадцять синтетичних барвників. Гранично допустимі рівні (ГДР) залежно від харчового продукту, можуть коливатися у межах від 30 до 500 мг/кг (мг/дм3)[11]. Експрес-метод розпізнавання природи барвника в розчині заснований на властивості антоціанів змінювати своє забарвлення подібно до індикаторів в залежності від pH середовища. При цьому, якщо в пробірці міститься натуральний барвник, розчин набуває темного забарвлення з зеленуватим відтінком. Розчин синтетичного барвника кольору не змінює. Ідентифікація барвників здійснюється різними методами: спектрофотометричним, хроматографічним, вивченням відношення барвника до різних реагентів [12]. 

 

Таблиця 2  Дозволені синтетичні барвники для використання у харчових продуктах
Барвник	Харчовий продукт	Максима-льний рівень у продуктах, мг/кг
Азорубін Е122	Безалкогольні напої ароматизовані	100 мг/л
Спеціальний червоний Е129	Фрукти та овочі глазуровані, фрукти консервовані, м'ясо	200
Жовтий «сонячний захід» Е110	Здобні хлібобулочні та мучні кондитерські вироби	200
Бета-апо-8-каротинол Е160е	Цукристі кондитерські вироби	300
Індигокармін Е132	Десерти, молочні продукти	150
Понсо 4R Е124	Пасти рибні і з ракоподібних	100
Діамантовий синій Е133	Варені напівфабрикати з ракоподібних	250
Синій патентованийVЕ131	Риба під лосося	500
Тартразін Е102	Рибний фарш	500
Титану двоокис Е171	Усі харчові продукти, за виключенням тих, фарбування яких заборонено	Згідно з ТУ

 

Для оцінки безпеки синтетичних барвників необхідно враховувати відомості про їх дію на організм у реальних умовах застосування та можливість взаємодії синтетичних барвників з харчовими інгредієнтами, тобто враховувати реальну небезпеку. В Україні спостерігається використання харчових синтетичних барвників у великій кількості, негативний вплив яких підсилюється поганою екологічною ситуацією в багатьох регіонах країни. Тому добре було б, якщо їх застосовували в харчових продуктах у мінімальній кількості і тільки ті барвники, які мають дозвіл міністерства охорони здоров′я України.

Крім того, виходом з цієї ситуації може бути жорстка регламентація використання синтетичних барвників (підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам, спрямованість використання синтетичних барвників та максимальні дози їх одноразового споживання).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Як висновок з вищезазначеного, необхідно створити систему контролю за вмістом синтетичних барвників у харчових продуктах, розробляти методики з ідентифікації та кількісного визначення барвників, організовувати системи державного контролю за виробництвом та продажем харчових продуктів з синтетичними барвниками. Доцільно зовсім заборонити використання синтетичних барвників в алкогольних напоях (оскільки їх вплив разом із спиртовим розчином не виявлено) та у дитячому харчуванні.

Застосування харчових добавок досить жорстко регламентується. Проте експансія виробника, прагнення добитися успіху на ринку створюють певний тиск, результат якого - постійне збільшення числа використовуваних добавок. Нині їх кількість перевищила декілька сотень найменувань.

Виробники повинні чітко інформувати на маркуванні про можливий вплив на здоров′я застосованого барвника, даючи можливість споживачеві вирішувати – купувати цей продукт чи ні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список література

1. http://ukrprod-service.com.ua/colours
2. http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=452385  
3. Міхалєва М.С., Кутенська О.В. Дослідження сучасного стану метрологічного забезпечення, нормування якості харчової продукції, національна стратегія вирішення проблем її якості та безпечності в Україні / Вісник Національного університету "Львівська політехніка" Наукова періодика України. - 2008, №608. ISSN: 0321-0499
4. http://uk.wikipedia.org/wiki/E-%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80
5. http://ukrprod-service.com.ua/meat
6. http://uk.dobavkam.net/additives/e250
7. http://uareferat.com
8. Пономарьов П.Х., Сирохан І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. – К.: Лібра, 1999. – С.272.
9. Мельниченко Т.І. Визначення синтетичних барвників у продуктах харчування. Спосіб підготовки проби// Журн. Хроматограф. товариства, 2003. – Т. IIІ. - № 2. – С.4-13.
10. Мельниченко Т.І. Визначення синтетичних барвників у продуктах харчування. Спосіб підготовки проби// Журн. Хроматограф. товариства, 2003. – Т. IIІ. - № 2. – С.4-13.
11. Санітарні правила і норми по застосуванню харчових добавок. Затверджені наказом міністерства охорони здоров′я України від 23.07.96р. №222.
12. Яцула Г.С. и др. Санитарно-гигиенические методы исследования пищевых продуктов и воды. Киев: Здоровье, 1991. –286с.
13. http://www.business-sky.com.ua/uk/sintetichn-barvniki
14. http://www.bestreferat.ru/referat-113370.html