Технологія вирощування ячменю ярого в умовах лісостепу

 

Міністерство аграрної політики України

Харківський Національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва

 

 

                                                 кафедра рослинництва 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«технологія вирощування ячменю ярого в умовах лісостепу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

                                                                         Виконав:

                                                                            студент ІV курсу ІІІ групи

  Агрономічного  факультету

                                                                    Єщенко В’ячеслав

 

                                                        Перевірила:

                                                                Ніколаєнко А.М.

 

 

 

 

 

Харків - 2011

ЗМІСТ

 

Вступ 3

РОЗДІЛ 1.БОТАНІЧНА І БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСКА КУЛЬТУРИ 5

1.1. Морфологія і систематика. 5

1.2. Фенофази, етапи органогенезу 7

1.3. Режим живлення і життя. 8

РОЗДІЛ 2.Характеристика зони вирощування культури 10

2.1. Основні типи грунтів та їх характеристика. 10

2.2. Температурний режим, режим вологості та інші особливості для сорту ячменю ярого Козак 11

РОЗДІЛ 3.Технологія вирощування 14

3.1. Попередники, їх характеристика та обгрунтування 14

3.2. Типові сівозміни в даній зоні... . 15

3.3. Система удобрення культури 16

3.4. Система основного обробітку грунту 19

3.5. Способи передпосівного обробітку грунту 20

3.6. Підготовка насіння до сівби 21

3.7. Характеристика рекомендованих для зони сортів 24

3.8. Система заходів догляду за посівами 26

3.9. Збирання врожаю, строки і способи збирання, організаційні заходи, первинна очистка насіння 27

3.10. Технологічна карта вирощування ячменю ярого сорту Козак 30

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ярий ячмінь – цінна продовольча, кормова, технічна, скоростигла, пластична культура з великим розмаїттям форм. Краще за інші ярі зернові витримує повітряну посуху, забезпечуючи добрі й сталі врожаї. Росте в основному в тих самих регіонах, що й пшениця. Для виробництва пивоварного ячменю більше придатний західний регіон. Сучасні досягнення генетики і селекції дали змогу просунути культуру ячменю на північ. Раніше ячмінь вирощували в основному для харчування у вигляді крупи, борошна, нині ж головним чином використовують на корм тваринам і в пивоварінні. Кілька років тому, виявлено в білку ячменю тригліцерид і токотриенол – речовини здатні значно знижувати рівень холестерину в крові. При додаванні незначної кількості цих речовин у корм птиці (25 частин на 1 млн. частин всього корму) зменшувався вміст холестерину в її крові на 40%, без побічних явищ. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову і ячмінну крупи. Ячмінне борошно додають (10-15%) при випіканні житнього і пшеничного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна малооб’ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.

В 1 кг зерна міститься 1,2 кормові  одиниці і 100 г перетравного протеїну. Зерно ячменю – високопоживний дієтичний корм з високим вмістом енергії для більшості тварин. Широко використовується для відгодівлі свиней. Сало при цьому отримують щільне, зернистої будови, приємне на смак. До складу комбікормів включають 30-50% подрібненого ячменю, при беконній відгодівлі свиней - 60-70% ячменю у складі комбікорму. Зерно ячменю містить багато білку (9-12%), вуглеводів (70-75%). Вміст пентазонів 7-11%, сахарози – 1,7-2%, клітковини – 3,8-5,5%, жиру – 1,6-2,0%, золи – 2-3%. Є також ферменти, вітаміни (групи В,D, Е, каротин). Протеїн ячменю помірної розчинності і задовільного амінокислотного складу (в 1 кг зерна міститься 5,5 г лізину, 1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Кормові властивості ячменю значно кращі, ніж пшениці. Якщо для нормальної годівлі тварин у білку ячменю не вистачає 20% лізину, то в білку пшениці – 43%.

Ячінь у групі зернофуражних  культур за площею посіву займає друге  місце.

За континентами посіви його розміщені  так: Європа – 14,8 млн. га, Азія – 12,2, Північна Америка – 6,9, Африка – 5,5, Океанія  і Австралія – 2,5, Південна Америка  – 0,6 млн. га. Серед країн за посівами ячменю першість належить Росії, друге  місце – Казахстану, третє –  Канаді. В Україні посівна площа  ячменю ярого складає 4,0 – 4,5 млн. га. Середня врожайність близько 22 ц/га.

Найвищі врожаї одержано в європейських країнах: у Бельгії – 56,5, Швейцарії  – 63,5, Франції – 54,4, Нідерландах  – 59,1, Великобританії – 53,7, Ірландії – 60,0, Німеччині – 50,6, Угорщині – 26,4, в Австрії – 54,1 ц/га[3;4].

 

Рис. 1. Загальний  вигляд посіву ячменю ярого

РОЗДІЛ І. БОТАНІЧНА І БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ.

1.1. Морфологія і систематика

Родина Poaceae Barnhart, рід Hordeum L., вид Hordeum vulgare L.

Форма – annua – ячмінь ярий.

Поширені 2 підвиди ярого ячменю: Hordeum vulgare – шестирядний,      H. Distichum – дворядний. Серед Hordeum vulgare найбільш поширений різновид палідум (var. pallidum Ser.). Серед H. Distichum найпоширеніший різновид нутанс (var. nutans Schubl).

Крім зазначених, у підвиду вульгаре в культурі поширені різновиди: var. Ricotense R. Reg. – рікотензе, var. parallelum Korn. – паралелям, var. coeleste L. – целесте.

Серед дворядних: медікум – var. medicum Korn., еректум – var. erectum Schubl, нудум – var. nudum L., персі кум – var. persicum Korn..

2n=14. Однорічна трав’яниста рослина. Коренева система мичкувата. Розрізняють коріння первинне (зародкові) і вторинне (вузлові). Зародкове коріння формується з корінця зародка і продовжує розвиватися і зберігати свої функції до кінця вегетації рослини. Вторинне коріння утворюється з нижніх підземних вузлів стебла в поверхні ґрунту. Висота стебла сильно варіює від 45 до 160 см залежно від умов вирощування. Довжина міжвузлів збільшується від основи до вершини стебла.

Товщина стебла складає 1,7-6,5 мм. Сильне зниження товщини стебла у верхньому  міжвузлі приводить до ламкості колоса і, отже, до великих втрат при збиранні врожаю. Листя розташоване почергово. Листок складається з листової піхви і листової пластинки. Листова пластинка відгинається від стебла під гострим кутом, утворюючи з бічних сторін в основі рогоподібні вушка, що заходять кінцями один за одного. Вушка мають білясте забарвлення, інколи забарвлені антоціаном у фіолетовий колір[3].

Форма і забарвлення вушок є сортовими ознаками. Стебло, листова піхва, листок і колос в ячменю часто покриті восковим нальотом різної інтенсивності, найяскравіше вираженим в посушливих умовах. Верхній листок менше за розміром, але схожий формою з тим, що пролягає нижче. Найбільш типовим вважає листя другого ярусу зверху. Довжина листка складає 8-25 см, а ширина - 0,4-3,2 см. Листова пластинка має відмінності по інтенсивності зеленого забарвлення. Суцвіття – колос, без кінцевого плодоносного колоска. Колос складається з колінчастого плоского колосового стрижня і сидячих колосків (квіток), розташованих поперемінно в його виїмках. Довжина члеників колосового стрижня вагається від 2 (щільноколосі форми) до 4-5 мм (рихлоколосі). Кожен колосок в ячменю одноквітковий і утворює одну зернівку. В шестирядних ячменів зазвичай по 3 плідних колоска на кожному уступі колосового стрижня. Дворядні ячмені несуть лише серединний плодоносний колосок, два бічних залишаються безплідними. Колос має 2 колоскові і 2 квіткові луски (зовнішня і внутрішня), одну зав’язь, 3 тичинки і 2 лодікули. Колоскові луски можуть бути вузькими, лінійно-ланцетовими (шириною до 1 мм) або широкими (до 2 мм), опушеними волосками або гладкими і часто з дуже тонким остюком. Форма і характер опушення колоскових лусок є константними ознаками і використовуються при апробації сортів. Внутрішня квіткова луска прилягає до колосового стрижня. Вона має двокілеву форму і завжди безоста. Зовнішня квіткова луска у верхній частині переходить в остюк зазублену або гладку, довгу або коротку. Фуркатні ячмені замість остів мають лопатеві, трьохвильчаті придатки – фурки. У окремих випадках квіткова луска не має ні остів, ні фурок. Квітки в ячменю двостатеві. Андроцій складається з 3 тичинкових ниток, що несуть на кінцях пильовики. Зав'язь одногніздна, з однією сім’ябрунькою яйцевидної форми. Запліднення зазвичай відбувається власним пилком даної квітки (клейстогамія). Перехресне запилення в культурного ячменю є виключенням, а автогамія – звичайним явищем для більшості сучасних сортів. Плід – зернівка довжиною 7-10 мм і діаметром 2-3 мм. Форма зернівки ромбічна, подовжена або еліптична, забарвлення - жовта, зелена, коричнева, фіолетова. Маса 1000 зерен 37-48 г[4].

1.2. Фенофази, етапи органогенезу

Фаза – це стан рослин, який характеризує наявність певних зовнішніх ознак, відрізняється кількістю органів, кольором, консистенцією. Визначають візуально і якщо 75% увійшло у ту фазу, то фаза наступила

1. Проростання (фаза шильця) –  поява на поверхні ґрунту першого  листа, який покритий колеоптилем. 

2. Сходи – на поверхні з’являється перший справжній листок. Швидкість проходження фази залежить від вологості ґрунту, t⁰ , глибини загортання насіння, механічного складу ґрунту, біологічних особливостей сорту. У ячменю сизувато-зеленого кольору, з восковим нальотом.

3. Кущіння – поява: вузлів кущення на глибині 1,5 – 3 см; вторинні корені(вузлові), які виходять із вузла кущення; пагони кущення. Стебло ще відсутнє.

4. Вихід в трубку – початок  росту стебла в довжину. Видовження  міжвузлів головного стебла.

5. Колосіння – наступає, коли  колос виходить із піхви верхнього  прапорцевого листка на 1/3. В цей період посилено ростуть листки, найбільша S поверхні верхнього прапорцевого листка.

6. Цвітіння – до викидання  колосу. Колос знаходиться в піхві  верхнього листка, тому ячмінь  типовий самозапилювач.

7. Налив – проходить в декілька  етапів.

Таблиця 1.   

«Етапи утворення зерна»

Етапи утворення зерна	Стан і стиглість зерна	Період дозрівання	Вологість зерна, %
Формування	Студенисто – рідкий стан	10-12 днів після запилення	95-80
Налив	Молочний	20-25 днів	70-65
	Тістоподібний		50-40
Дозрівання	Воскова стиглість	Початок	40-36
		Середина	35-25
		Кінець	24-20
	Повна стиглість	Початок	20-18
		Кінець	17 і менше

Пластичні речовини із вегетативних органів починають пересуватися у суцвіття і відкладатися в зерні  у вигляді крохмалю, білка і  жиру[8].

Для забезпечення збільшення врожаю та якості насіння  застосовують Нутрівант  Плюс, для позакореневого підживлення  ячменю[9].

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Технологічна схема застосування «Нутріванта Плюс»

 

1.3. Режим живлення і  життя

Рослина довгого дня, при скороченому  світловому дні в нього затягується період вегетації, особливо колосіння.

Стадія яровізації – 2–5 ºС протягом 5–10 днів.

Для проходження світлової стадії яровізації, велике значення має не тільки тривалість дня, але й інтенсивність освітлення в цей період.

Ячмінь – культура скоростигла, вегетаційний період в залежності від  сорту складає від 60 до 110 днів.

Здатність кореневої системи ячменю засвоювати поживні речовини набагато більша ніж в озимої пшениці. Є  типовою самозапильною культурою. Цвітінння відбувається при появі  на поверхні 1/3 колосу. Квітки в період цвітіння закриті. При підвищенні температури  і високій вологості повітря  цвітіння може проходити при розкриванні  квіток.

З урожаєм 1 ц зерна ячменю з ґрунту виноситься менше основних елементів живлення, ніж при вирощуванні озимої пшениці, жита й тритикале: азоту — 2,5 кг, фосфору — 1,1, калію — 1,8 кг. Проте через недостатньо розвинену кореневу систему для нього потрібні ґрунти родючі, добре забезпечені поживними речовинами в легкодоступній для рослин формі.

Відношення  до тепла: Насіння проростає при темпе6ратурі 1-2 ºС, оптимальна – 20-22 ºС. Сходи витримують приморозки до -7-8 ºС. В період цвітіння та дозрівання дуже чутливий до незначних приморозків. На початку проростання зародок може витримувати до -1,5− -3 ºС. Серед інших зернових ячмінь найкраще буде витримувати підвищення температури до +40 ºС.

Відношення  до вологи: Серед хлібів І групи є найбільш посухостійкою культурою. Транспіраційний коефіцієнт – 403. В посушливих районах дає набагато більші врожаї ніж пшениця. При температурі +38-40 ºС продихи листків втрачають здатність закриватися через 25-30 год., тоді як у пшениці при цій температурі параліч диханні настане через 10-15 год.

Підвищена жаростійкість ячменю призводить до скоростиглості, а також до здатності  більш інтенсивно використовувати  поживні речовини на перших етапах розвитку.

Відношення  до ґрунтів: Вирощується практично в усіх кліматичних зонах нашої країни. рН ґрунту 6,8-7,5. Менш вибагливий ніж озима пшениця. Найбільш придатні для вирощування родючі структурні грунти з глибоким орним шаром. Малопридатні торфяні, кислі, засолені[5].