Оптовий ринок товарів

Найбільшу частку мають  такі регіони: м. Київ (28,2%) загального обсягу оптового товарообороту України), Донецька (15,9%), Дніпропетровська (13,6%) області.

На ринку оптових  послуг працюють переважно невеликі підприємства. Середня площа одного складського приміщення в оптовій  торгівлі становить близько 700 м². Невеликі обсяги товарних ресурсів, обмежений асортимент товарів не дозволяють забезпечити систематичне постачання в роздрібну мережу товарів оптимального асортименту в достатніх обсягах. Магазини, насамперед середні та дрібні, маючи господарські зв’язки з десятками оптових постачальників, усе ж не мають можливості запропонувати покупцям повний асортимент товарів.

Фінансові взаємовідносини  оптових постачальників з підприємствами роздрібної торгівлі ґрунтуються переважно  на умовах товарного кредиту, що негативно  впливає на результати господарської діяльності як оптовика, так і роздрібного підприємства.

На процеси деформації розвитку підприємництва у сфері  оптової торгівлі негативно вплинули такі фактори:

– недосконалість організаційних механізмів та нормативно-правової бази внутрішньої торгівлі, у тому числі оптової ланки;

– нездатність оптовиків пристосуватись до зміни кон’юнктури товарного ринку, нових ринкових умов з тим, щоб стати потрібним оператором у системі збуту і розподілі продукції завдяки наданню спектру послуг;

– зменшення інвестицій на будівництво нових складів з прогресивними технологіями, відсутність достатніх обігових коштів та джерел їх формування;

– зростання вартості технологічного устаткування, низький рівень механізації трудомістких робіт.

Таблиця 3.2

Оптовий товарооборот по регіонах України

	Оптовий товарооборот, млн. грн.		2002 р. у % до	Частка регіону, %
	2001 р.	2002 р.	2001 р.	2001 р.	2002 р.
1	2	3	4	5	6
Україна	273468,5	290114,4	106,1	100,0	100,0
Автономна Республіка Крим  Області	2574,5	3106,4	120,7	0,9	1,1
Вінницька	1600,8	1720,8	107,5	0,6	0,6
Волинська	9253,4	8794,4	95,0	3,4	3,0
Дніпропетровська	47379,9	39548,7	83,5	17,3	13,6
Донецька	50891,0	46226,4 •	90,8	18,6	15,9
Житомирська	2191,0	3798,1	173,3	0,8	1,3
Закарпатська	703,6	900,4	128,0	0,3	0,3
Запорізька	8243,7	9547,0	115,8	3,0	3,3
Івано-Франківська	2519,4	3022,1	119,9	0,9	1,0
Київська	6988,1	7676,4	109,8	2,6	2,6
Кіровоградська	1276,1	1674,3	131,2	0,5	0,6
Луганська	15838,1	18846,5	119,0	5,8	6,5
Львівська	8000,3	10208,1	127,6	2,9	3,5
Миколаївська	2946,1	4280,8	145,3	1,1	1,5
Одеська	8886,6	11602,9	130,6	3,2	4,0
Полтавська	5071,8	5496,0	108,4	1,9	1,9
Рівненська	1600,3	1750,6	109,4	0,6	0,6
Сумська	4377,4	5709,4	130,4	1,6	2,0
Тернопільська	684,6	769,4	112,4	0,3	0,3
Харківська	11674,1	13007,9	111,4	4,3	4,5
Херсонська	3538,1	3591,0	101,5	1,3	1,2
Хмельницька	1570,1	1961,3	124,9	0,6	0,7
Черкаська	1794,1	1670,6	93,1	0,7	0,6
Чернівецька	629,9	768,5	122,0	0,2	0,3
Чернігівська	968,7	1162,1	120,0	0,4	0,4
м. Київ	71068,9	81948,0	115,3	26,0	28,2
м. Севастополь	1197,9	1326,3	110,7	0,2	0,5

 

З наведених вище та деяких інших причин оптова торгівля не забезпечує повною мірою виконання своїх  функцій, основні з яких – це перетворення виробничого асортименту споживчих товарів на торговий, своєчасне постачання товарів роздрібним підприємствам в оптимальних обсягах і належного асортименту, оцінка попиту споживачів, маркетингове обслуговування підприємств торгівлі та виробництва, стимулювання випуску вітчизняних споживчих товарів, стабілізація роздрібних цін.

В сучасних умовах виникає об’єктивна необхідність формування розвинутої інфраструктури оптово-посередницьких послуг. А це майже неможливо без цілеспрямованої державної політики розвитку оптової торгівлі для набуття цивілізованих форм здійснення комерційного підприємництва та обслуговування учасників товарного ринку [4, с. 23].

На розвиток оптової  торгівлі та її складської бази позитивно  впливають такі фактори:

– нарощування обсягів виробництва вітчизняних виробників, постачання імпортної продукції;

– збільшення кількості дрібних роздрібних торговців, суб’єктів малого і середнього бізнесу, які потребують регулярного постачання малими партіями;

– розширення асортименту продукції та його оновлення;

– збільшення кількості підприємств, які займаються виробництвом товарів народного споживання;

– ускладнення господарських зв’язків та бар’єри щодо налагодження каналу збуту за схемою «виробник — роздрібний торговець — споживач», що обумовлюється мінімальною нормою відвантаження;

– наявність оптових, дрібнооптових та роздрібних підприємств, віддалених від місць виробництва;

– розвиток міжнародної торгівлі [4, с. 24].

Довгостроковими цільовими  орієнтирами розвитку сфери оптової  торгівлі в Україні повинні стати: створення розвинутої структури  каналів переміщення товарів; підтримка  необхідної інтенсивності товаропотоків; формування резервних джерел фінансового забезпечення процесу руху товарів.

Для відновлення ролі та подальшого розвитку сфери оптової  торгівлі необхідно розширити і  персоніфікувати її функції.

Щодо клієнтів-покупців оптова торгівля повинна підвищити ефективність таких функцій: оцінка кон’юнктури і попиту; перетворення промислового асортименту в торговельний; концентрація товарної маси, зберігання товарних запасів, доставка товарів; кредитування; інформаційне та консалтингове обслуговування.

Щодо клієнтів-постачальників оптова торгівля має активізувати такі функції: концентрацію підприємницької  діяльності; інвестиційне забезпечення процесу переміщення товарів; мінімізацію  комерційного ризику; маркетингове обслуговування.

Основними стратегічними напрямами розвитку підприємництва у сфері оптової торгівлі є:

1. Створення стабільної  територіально розгалуженої мережі  оптових підприємств. Оптові підприємства  різних масштабів і зон діяльності  становлять єдину систему оптової  торгівлі на двох функціональних рівнях – міжрегіональному і регіональному. На міжрегіональному рівні формуються лише загальні основи функціонування оптового процесу, на регіональному – враховуються особливості специфіки регіонів.

Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і забезпечують її стратегічну стабільність. Вони реалізують товари споживачам по всій території держави. їхнє головне завдання – створити необхідну систему каналів переміщення товарів для обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та постачальників товарів [8, с. 201].

Найбільш доцільною  організаційно-правовою формою таких  підприємств є відкриті акціонерні товариства за участю держави в статутному капіталі. Пайовиками (вкладниками) акціонерного капіталу цих товариств можуть бути виробничі, торговельні, сервісні та інші підприємства, банківські установи. Надалі такі об’єднання можуть стати основою формування фінансово-промислово-торговельних груп, національних корпорацій, які в межах законодавства контролюватимуть окремі сегменти оптового ринку товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів  у підприємств міжрегіонального рівня або безпосередньо у  товаровиробників і доводять їх до покупців у зоні свого розміщення. Головне їхнє завдання – забезпечення товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торговельних підприємств у зоні обслуговування [12, с. 198].

Групу підприємств регіонального  рівня становитимуть поряд з незалежними оптовими одиницями також збутові підрозділи промислових підприємств (опт виробника), а також оптові структури великих роздрібних компаній (опт роздрібного торговця).

2. Демонополізація каналів  переміщення товарів і створення  конкурентного середовища в оптовій ланці. Об’єктивною основою втілення цього напряму є диференційована потреба учасників ринкових відносин у типовій і кількісній різноманітності оптових структур, серед яких:

– оптові підприємства, які набувають права власності на товар і спеціалізуються тільки на оптовій торговельній діяльності з повним комплексом закупівельно-збутових операцій (незалежні оптові торговці). Основним завданням підприємств цього типу є створення в середній ланці переміщення товарів необхідних умов для виходу на ринок товаровиробників, задоволення інтересів роздрібних торговців;

– оптові підприємства, які не набувають прав власності на товар і спеціалізуються на посередницькій діяльності (підприємства-брокери, підприємства-агенти, підприємства-комісіонери). Основним предметом їхньої діяльності є інформаційне забезпечення торговельного процесу і налагодження зв’язків між його учасниками;

– оптові склади і закупівельні організації роздрібної торгівлі, які виконують функції торговельно-закупівельних баз, складів і оптових кооперативів для спільної закупівлі товарів;

– організатори оптового обороту, які не є суб’єктами торговельної діяльності (товарні біржі, оптові ярмарки, аукціони, оптові ринки, склади гарантійного зберігання). Основним завданням цих структур є створення умов для організації оптової торгівлі та стабілізація цінової політики на товарному ринку. Важливу роль у системі переміщення товарів від виробника до споживача набувають оптові ринки та оптово-промислові ярмарки, де забезпечуються найкращі умови налагодження контактів між продавцями і покупцями для укладання угод купівлі-продажу без посередників. У першочерговому порядку необхідно відновити їхню діяльність і активізувати участь у них підприємств виробництва, торгівлі з тим, щоб надати стимул випуску вітчизняних товарів [9, с. 37].

3. Інтенсивне формування  інфраструктури оптового ринку.  Становлення оптового ринку потребує  розвитку і зміцнення ринкових  структур, що супроводжують процес  реалізації товарів, насамперед  таких, як:

– сервісні структури (холодильне, тарне, транспортне господарство);

– інформаційні системи з банками даних для оперативного управління переміщенням товарів на основі комп´ютерної техніки;

– посередницькі фірми з надання послуг маркетингового, в тому числі рекламного характеру;

– організації, які сприяють укладанню контрактів, пошуку продавців або покупців;

– експертні служби з контролю за якістю та безпекою товарів;

– комерційні банки для обслуговування торговельного процесу з пайовим капіталом виробничих, оптових і роздрібних торговельних підприємств;

– компанії із страхування підприємницької діяльності.

Відновленню ролі оптової  торгівлі та пожвавленню підприємницької  активності в цьому секторі ринку  сприятиме також формування резервних  джерел фінансового забезпечення процесу  переміщення товарів; система державних стимулів для створення міжсезонних запасів деяких продовольчих товарів (масла, олії, цукру, картоплі, плодоовочів) та запасів товарних ресурсів спеціального призначення (держрезерв, страхові фонди).

4. Впровадження організації і ведення оптової торговельної діяльності. Цей напрямок передбачає розробку стандартів термінів оптової торгівлі, типових договорів, інструкцій про приймання товарів за якістю і кількістю.

Основними завданнями подальшого розвитку ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів як складової агропромислового комплексу є створення умов для:

– нарощування обсягів випуску якісної та конкурентоспроможної продукції, яка відповідає міжнародним стандартам;

– виходу на світовий ринок сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів вітчизняного виробництва;

– розвитку інфраструктури аграрного ринку та реалізації сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів їхніми виробниками на конкурентних засадах переважно через систему біржової торгівлі [2].

Поряд з цим необхідно  приділяти більше уваги розширенню практики закупівель товарів на ярмарках, впровадженню прогресивних методів  оптового продажу товарів, посиленню  рекламної роботи оптовиків.

Реалізація запропонованих заходів сприятиме зростанню та підвищенню ролі оптової торгівлі у товарному обігу України.

 

4. Порядок відкриття  та напрями діяльності оптових  підприємств за формою власності

 

Підприємства оптової торгівлі є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, на них припадає найвагоміша частка його товарообороту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство – це самостійний статутний суб’єкт господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство оптової торгівлі є організаційно-адміністративною одиницею, яка об’єднує колектив працівників  і має свої органи управління. Характерною  рисою підприємства є його економічна діяльність та єдність, спільність результатів праці, матеріальних ресурсів та фінансових коштів, єдність обліку та звітності [6].

Разом із тим підприємства оптової  торгівлі є суб’єктами дуже динамічного  сектору економіки, в якому відбуваються процеси концентрації та спеціалізації у відповідь на загострення конкуренції на товарному ринку й зростання вимог покупців до рівня обслуговування.

Це зумовлює багатоманіття підприємств  оптової торгівлі. Оптові підприємства відрізняються одне від одного за масштабами діяльності, обсягом виконуваних функцій та рівнем обслуговування, відношенням до права власності на товар, товарною спеціалізацією тощо.