Оптовий ринок товарів

Оптові підприємства різних масштабів  і зон діяльності становлять єдину  систему оптової торгівлі на двох функціональних рівнях — загальнодержавному (міжрегіональному) і регіональному.

На загальнодержавному рівні формуються засади оптового процесу. Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і забезпечують її стратегічну стабільність. Вони реалізують товари споживачам (покупцям) по всій території держави. Головне завдання цих підприємств — створити необхідну систему каналів переміщення товарів для обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників і постачальників товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів у підприємств міжрегіонального рівня або безпосередньо у товаровиробників і доводять їх до покупців у зоні свого розміщення. Головне завдання їх – забезпечення товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торгівельних підприємств у зоні обслуговування [4, с. 26].

До групи підприємств регіонального  рівня, поряд із незалежними підприємствами оптової торгівлі, належать також  збутові підрозділи промислових підприємств (опт виробника), а також оптові структури великих роздрібних підприємств (опт роздрібного торговця).

Досить велику групу становлять оптовики з обмеженим циклом обслуговування, які перебирають на себе право  власності на товар, але пропонують значно менше послуг своїм постачальникам і клієнтам. До них належать оптовики, які торгують за готівку без доставки товарів. Вони мають обмежений асортимент ходових товарів, який продають дрібним оптом роздрібним торговцям із негайною оплатою і, як правило, не займаються доставкою їх.

Продаж і доставку обмеженого асортименту  продуктів нетривалого зберігання здійснюють оптовики-комівояжери. Вони продають дрібні партії товару за готівку, доставляють його в універсами, дрібні бакалійні магазини, лікарні, кафетерії заводів та готелі. До цієї категорії належать також оптовики-організатори, які перебирають на себе право власності на товар із моменту його замовлення клієнтом і до завершення поставки. Вони не зберігають запасів, а працюють на умовах транзиту. Прийнявши замовлення від клієнта, вони шукають виробника необхідного товару, який, згідно з контрактом, забезпечує відправку товару безпосередньо клієнту.

Оптову торгівлю товарами особистого споживання здійснюють і оптовики-консигнатори. Вони торгують на засадах консигнації, тобто зберігають за собою право власності на товар до моменту його продажу. Роздрібні торговці оплачують консигнаторові лише ті товари, що продано. Оптовик-консигнатор забезпечує доставку товарів у магазин, розвантажує й розміщує їх у місцях продажу разом із рекламними матеріалами, визначає ціну, стежить за якістю товарів, здійснює облік товарних запасів та поповнення їх.

У зарубіжній практиці відомі також  оптовики-посилторговці, які розсилають каталоги товарів роздрібним торговцям, виробничим і невиробничим організаціям, а потім виконують їхня замовлення поштою чи в будь-який інший спосіб.

Оптову продажу сільськогосподарської  продукції можуть здійснювати виробничі  кооперативи, що їх створюють фермери  для збуту оптом на місцевих ринках виготовленої ними продукції.

Деякі підприємства-виробники самостійно здійснюють оптову торгівлю, не вдаючись до послуг незалежних оптовиків. Для  цього вони створюють власні збутові  підрозділи: збутові відділи та контори.

Оптову закупівлю товарів для  роздрібної торгівлі можуть здійснювати оптові склади і закупівельні організації, створені підприємствами роздрібної торгівлі у великих ринкових центрах.

У сфері оптового товарного обігу  діють також різноманітні посередники  й організатори оптового обігу, склад і діяльність яких розглядатимуться в наступних темах.

5. Перспективи розвитку  оптового ринку товарів і послуг  в умовах сучасного розвитку  економіки України

Становлення та вдосконалення сфери  товарного обігу є об'єктивною передумовою стабільного та динамічного розвитку ринкової економіки. При цьому оптова торгівля як галузь товарного обігу має виконувати роль економічного двигуна підтримувати вітчизняного виробника, забезпечувати бюджетоутворення та громадський добробут, стати дієвим механізмом економічного розвитку.

Послаблення ролі оптової торгівлі в умовах трансформаційних змін і нерівномірного розміщення виробництва товарів масового споживання, неспроможності роздрібних торговельних підприємств встановити тривалі господарські зв'язки з численними виробниками та іншими постачальниками негативно впливає як на рівень торговельного обслуговування населення, так і на стабільність роботи вітчизняних товаровиробників, рівень використання їх потенціалу, ефективність діяльності самих торговельних підприємств. Зниження ролі оптових посередників у сфері товарного обігу обумовлено не тільки економічною кризою, яка супроводжує трансформаційний період в Україні, а й відсутністю обґрунтованої політики щодо посередницької діяльності як з боку держави, так і з боку суб'єктів господарювання, відсутністю ефективного конкурентного середовища у цій сфері, невмінням і небажанням багатьох, особливо новостворених малих посередників, цивілізовано працювати на товарних ринках [20].

Важливим напрямом державного впливу на функціонування оптової торгівлі є координація товаропотоків для забезпечення економії сукупних витрат на процес товаропросування. Основою цього повинні стати прогнозні та орієнтуючі схеми руху товарів, скоординоване використання на рівні регіонів складів оптових посередницьких структур, транспортних терміналів і підприємств, що обслуговуються для покращення взаємодії їх на договірній основі.

Процеси реформування торговельної діяльності у перехідному періоді відбулися здебільшого стихійно, держава практично не регулювала ці процеси, не спрямовувала їх розвиток у належне русло. Для всіх посередників було встановлено єдину ставку оподаткування прибутку. Крім того, на всіх рівнях державного управління поширювалася думка,  що необхідно переходити на прямі зв'язки, тобто обминути оптову ланку. Серйозною помилкою було й те, що й ці процеси не отримали наукової підтримки – більшість науково-практичних зв'язків у цій сфері було втрачено. Для вітчизняної оптової ланки характерна одноманітність оптових підприємств та оптових посередників за своїм функціональним призначенням, організаційно-правовими формами господарювання і технологією роботи, що не сприяє створенню ефективного конкурентного середовища. Більш великі оптові підприємства, зокрема зовнішньої системи Міністерства торгівлі, теж недостатньо адаптувалися до умов ринкового середовища. Вони істотно відстають від перетворень у роздрібній торгівлі, де прискорено розвиваються нові формати магазинів, корпоративні торгові мережі і фрайчазингові організації, створюються сучасні інформаційні системи, впроваджується електронна комерція, починають проводитися маркетингові дослідження [18].

У зв'язку із послабленням ролі оптової торгівлі, відбувся перехід багатьох роздрібних торговельних підприємств переважно на прямі зв'язки з товаровиробниками. Це обумовило необхідність мати власне складське господарство, або орендувати складську площу в інших суб'єктів господарювання, у тому числі оптових підприємств. У цей час в оптових підприємствах почав руйнуватися складський фонд,  оскільки не вистачало коштів на його реконструкцію та оновлення, тому вони почали надавати свої склади в оренду. Надання оптовими підприємствами в оренду складських площ, набуло значного поширення, що призвело поряд з іншими причинами до втрати своїх позицій і істотного скорочення обсягу оптового товарообороту. Набагато зросли товарні запаси на підприємствах роздрібної торгівлі при значному зменшенні їх обсягів на складах підприємств оптової торгівлі.

У сучасних умовах функції оптового збуту дедалі більше перебирають на себе товаровиробники та великі підприємства роздрібного типу супер- та гіпермаркетів, на базі яких почали формуватися торгові мережі з власними центральними розподільчими складами, що постачають товари не тільки власним роздрібним магазинам, а й продають дрібнооптовим покупцям. Набула поширення практика дрібнооптового продажу різними роздрібними торговельними підприємствами, оптово-роздрібними ринками та іншими суб'єктами господарювання, які не мають належних умов і професійних знань для виконання цих функцій [18].

Необхідно відзначити і те, що на шляху  товару від товаровиробника до роздрібного підприємства з'явилася невиправдана кількість малих оптових посередників. У результаті зростає його ціна,  а питання якості товару, формування оптимального товарного асортименту, оптимізації витрат товароруху при цьому часто залишаються поза увагою.

У сучасних умовах дедалі більше фінансові  взаємовідносини оптових підприємств з роздрібними торговими підприємствами ґрунтуються на умовах товарного кредиту, що негативно впливає на результати господарської діяльності як оптовика, так і роздрібного торгівця.

Успішність торговельної діяльності дедалі більше залежить від фінансових умов її здійснення, від можливості її ефективного кредитування. Низький рівень банківського кредитування підприємств оптової торгівлі (особливо довгострокового)  пов'язано із його високою вартістю та ускладненнями, які виникають при використанні традиційної схеми банківського кредитування. Невисока питома вага власного капіталу, а значить фінансова стійкість і платоспроможність оптових торговельних підприємств, обумовлює, на погляд банківських установ, надто високий рівень фінансових ризиків, що позначаються на вартості кредиту.  Значна кількість малих оптових посередників, які створені останніми роками не мають відповідної майнової застави та відповідної кредитної історії для отримання довгострокових кредитів.

Не стали відчутними результати функціонування оптових продовольчих ринків, які почали створюватися в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про основні напрями створення та функціонування оптових продовольчих ринків» від 09.06.1999 року № 997. Оптові ринки, що створюються на базі складської мережі колишніх державних оптових і оптово-роздрібних підприємств (картопле- та овочесховищ, холодильників тощо) – ще не сформували ефективний механізм взаємодії виробників сільськогосподарської продукції та продовольства з роздрібною торгівлею.

У сучасних умовах господарювання, на оптових ринках скорочуються обсяги реалізації сільськогосподарської продукції, матеріально-технічна база більшості ринків застаріла, значна кількість споживчих товарів,  які реалізуються на ринках незадовільної якості, фальсифіковані, належний захист прав споживачів не забезпечено. Некоординований розвиток оптових ринків посилює загрозу «тонізації» обігу товарів та послуг, деформації структури оптової торгівлі, погіршення якості торговельного обслуговування [16].

Надзвичайно важливим у розвитку оптової торгівлі України є врахування процесів глобалізації, які відбуваються у світовій економіці. Для того щоб добитися конкурентних переваг створюються різні види об'єднань – вертикальні маркетингові системи, до складу яких входять товаровиробники, оптові та роздрібні торгові підприємства,  які функціонують як єдина система.

Особливо необхідно відзначити об'єднання,  що створюються на принципах фрайчазингу для малих оптових посередницьких структур і функціонують під егідою товаровиробника. Заслуговує уваги і досвід щодо розвитку горизонтальних маркетингових систем. Завдяки об'єднанню цих підприємств досягається значний економічний ефект.

Наша країна істотно відстає  за кількісними і якісними показниками розвитку оптової ланки порівняно із західноєвропейськими країнами, з якими бажаємо інтегруватися,  та з іншими високорозвиненими країнами. Процеси реформування цієї сфери діяльності в основному проходили стихійно, держава практично не регулювала ці процеси,  не спрямовувала їх розвиток у належне русло.

Усе це свідчить про те, що вітчизняна оптова ланка не взмозі забезпечити ефективне функціонування товарних ринків і потребує кардинального перетворення.

Методами державного регулювання необхідно більш активно спрямовувати її розвиток у необхідне русло. Для реалізації цих завдань необхідно забезпечити:

– y стимулювання розвитку оптової торгівлі шляхом оподаткування, кредитування та надання пільг залежно від виду оптового підприємства чи оптового посередника, їх спеціалізації, тобто від їх місця і ролі у сфері товарного обігу;

– y створення різноманітної структури оптових посередників за функціональним призначенням, розмірами, спеціалізацією, зоною діяльності, організаційно-правовими формами господарювання. Для формування більш ефективного конкурентного середовища і розвитку оптової торгівлі в цілому потрібні оптові підприємства з повним циклом обслуговування  (здебільшого)  і ті що, спеціалізуються на виконанні окремих функцій;

– y прискорення розвитку оптових ринків; y впорядкування діяльності організованих і неформальних ринків, відновлення державного контролю якості товарів по всіх каналах продажу, забезпечення захисту прав споживачів;

– y створення різних нових видів об'єднань в оптовій торгівлі, у тому числі на

принципах франчайзингу;

– y формування логістичних систем на товарних ринках, де оптова ланка повинна відігравати активну роль як організатора, координатора, інтегратора процесу управління товарними, інформаційними та фінансовими потоками;

– y впровадження на оптових підприємствах автоматизованого обліку товароруху та системи швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку і своєчасного доведення товару до роздрібної торгівлі;

– y удосконалення маркетингової діяльності оптових підприємств;

– y оптимізація товарних запасів за обсягом та структурою;