Текстильні материали, тканини для виготовлення постільної белизни

де k – постійна величина, яка визначається геометрією електродів;

Rs – середнє арифметичне результатів вимірювань постійного опору проб, Ом.

Методика визначення показників фізико-хімічних властивостей 
Вміст вільного формальдегіду визначають за ГОСТ 25617–83.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 Товарознавча експертиза

3.1 Характеристика об’єктів дослідження

Льон відомий нам з  давніх часів. Вважається, що лляна  тканина є самою старовинною. Офіційною археології відомі знахідки з льону, яким близько 10 тисяч років. Взагалі ж льон широко використовували  на Русі, в Індії, Ассирії, Персії, Месопотамії, Єгипті, Греції та Римі.Відомо, що ткачі давнину володіли технікою прядіння, яка дозволяла робити настільки прозору і легку льняну тканину, що через п'ять її шарів просвічувало тіло, а сам наряд проходив крізь колечко.

Обсяги вирощування льону

Росія  – 1  місце у  світі

Україна – 2

Білорусь – 3

СНД – 1 місце в світі

 

Другий після бавовни  масової і цінною культурою є  льон-довгунець, що дає волокно, що відрізняється  високою міцністю і еластичністю, блиском і вологоємністю. Льон є  культурою, поширеною в помірному  кліматичному поясі з підвищеною вологістю повітря.

Головними районами посівів  є області: північ Центрального, південь  Північно-Західного економічних  районів, Білорусь, Полісся України  і республіки Прибалтики. Мається  льон-довгунець також і в Волго  – Вятському районі, невеликі кількості в лісовій зоні Уралу та Західного Сибіру. 
Україна – льон вирощується в її північній частині – північ. Волинської, Чернігівської областей. В основному льон вирощувався в полісся і давав 28% загальносоюзного збору льону – довгунця  і 30% льоноволокна. Україна досить різноманітно, і на цих землях можливо вирощувати інші, більш рентабельні культури.

Білорусь – технічні культури займають менше 5%. Головною товарною продукцією є льон-довгунець, т. к. через кліматичні умови там можна вирощувати тільки льон і картопля. Основні райони льонарства – Вітебська, Могилевська, Мінська, Гродненська області.

Прибалтика – ю–в  Естонії, ю – в Латвії, зап. і з – в Литви, загальні посіви бавовни невеликі.

Кількість льоноволокна зменшилася не так значно, як кількість бавовни  –сирцю, максимальна Україна (раніше поставляла льоноволокно на весь СРСР, а тепер займається переорієнтацією господарства), мінімум (з +) – Білорусь. 
Льон – відмінний антисептик, він пригнічує шкідливу мікрофлору, знімає свербіж, печіння та інші запальні явища.

Лляна пряжа на розрив майже  в 2 рази міцніше бавовняної і в 3 рази міцніше вовняний.

Лляна тканина гігроскопічна  – не тільки вбирає вологу, а й  «відводить жару», забезпечуючи відмінне самопочуття, особливо в жаркому  і вологому кліматі. Вода випаровується  з неї майже з тією ж швидкістю, що з поверхні водойми, в результаті чого лляна тканина завжди свіжа  і прохолодна. Льон не викликає алергії  і затримує розвиток бактерій. Кремнезем, що міститься в льоні, оберігає його від гниття.

Постільна білизна з льону, послаблює вплив несприятливої  ​​екології, не накопичує статичної  електрики, а тому довше залишається  чистою, не липне до тіла і не збивається складками. Льон добре зігріває взимку, а задушливими літніми ночами створює відчуття прохолоди, відводячи  надлишок тепла від шкіри: під  лляної простирадлом здається, що температура  впала на 4–5 °. На відміну від  бавовняних комплектів, які з часом  жовтіють, лляні чим далі, тим  стають білішими!

Спати на білизну з льону  лікарі рекомендують людям з проблемною, чутливою шкірою, страждаючим дерматологічними захворюваннями, алергікам і астматикам. Причому не на кольорових комплектах, а на виготовлених з невибіленої (сірого) льону.

Не секрет, що в будинках, особливо після установки герметичних  пластикових вікон, накопичується  радіоактивний газ радон. Він  утворюється при розпаді урану, що міститься в грунті і будівельних матеріалах. Від всюдисущого газу тільки два порятунку: завжди тримати відкритою кватирку в спальні і стелити на ліжко лляне білизна - воно в кілька разів знижує рівень радіації і в два рази послаблює гамма-випромінювання. Верхній одяг з льону добре захищає людський організм від сонячної радіації; лляні та лляновмісна тканини і вироби добре піддаються пранню в гарячій воді, кип'ятіння, сушці на сонці, прасуванню гарячою праскою, що дозволяє домогтися їх максимальної стерилізації.

Лляні тканини

Виробництво лляних тканин – найстарша традиційна галузь текстильної  промисловості. Вона спирається на власну сировинну базу та досвід переробки  льону в північній частині  європейської території. Розміщення лляної промисловості найбільшою мірою  збігається з географічним розміщенням  сировинної бази.

Заготівля і хімічний склад  льону

Заготівля льону

Для лікувальних цілей  застосовують насіння льону, слиз з  насіння і льняне масло. Термін зберігання насіння не більше 3 років. Для вироблення тканини – стебла льону. Так що вирощуючи льон, ми отримуємо практично  безвідходне виробництво.

Для лікарських цілей лляне  масло необхідно отримувати шляхом холодного віджимання (холодної вигонки).

Хімічний склад льону

Насіння містить ефірне масло (30–48%), до складу якого входять гліцериди  ліноленової (35–45%), лінолевої (25–35%), олеїнової (15–20%), пальмітинової і стеаринової (8–9%) кислот ; слиз –5–12%, білок –18–33%, вуглеводи –12–26%, органічні кислоти, ферменти, вітамін А. Рослина, особливо проростки льону, містить до 1,5% Ціаногенние глікозиду лінамаріна, розщеплюється глюкозидази на синильну кислоту, глюкозу і ацетон.

Насіння впридачу до перерахованого містять: макроелементи (мг / г) - калій (до 15), кальцій (до 5), магній (близько 4), залізо (близько 0,1); мікроелементи – марганець, мідь, цинк, хром, алюміній , селен, нікель, йод, свинець, бор. Насіння концентрують селен.

 

3.2 Нормативні документи, які встановлюють показники якості і визначають методи випробування лляних тканин.

ГОСТ 17–819– 79 Ткацтво льняних тканин. Організація і підготовка робочих місць в ткацькому виробництві. Загальні технічні вимоги.

ГОСТ 7780 – 78 Тканини та штучні вироби лляні та напівлляні. Норми

стійкості забарвлення і методи її визначення.

ГОСТ 15967–70 Тканини лляні та на пів лляні для спецодягу. Метод визначення стійкості до стирання по площині.

ГОСТ 357–75 Тканини чисто лляні, лляні та на пів лляні. Визначення сортності.

ГОСТ 30739–2001 Тканини та вироби чисто лляні, лляні та на пів лляні. Експресні методи випробувань.

ГОСТ 25617–83 Тканини та вироби лляні, на пів лляні, бавовняні і змішані. Методи хімічних випробувань.

ГОСТ 10138–93 Тканини чисто лляні, лляні та на пів лляні білизняні. 
ГОСТ 10232–77 Тканини чисто лляні і штучні вироби лляні та на пів лляні рушникові. 
ГОСТ 10524–74 Тканини та штучні вироби лляні та на пів лляні махрові. 
ГОСТ 11039–84 Тканини лляні та на пів лляні пестротканні і кислування. 
ГОСТ 12453–77 Тканини та штучні вироби чисто лляні, лляні та на пів лляні. Первинна упаковка та маркування.

ГОСТ 15898–70 Тканини лляні та на пів лляні. Метод визначення вогнестійкості. 
ГОСТ 15968 – 87 Тканини чисто лляні, лляні та на пів лляні одежні.

ГОСТ 9733.13 – 83 поширюється на текстильні матеріали і встановлює метод випробування стійкості фарбування до органічних розчинників, застосовуваним при хімічній чистці. Метод випробувань заснований на обробці дослідного зразка разом із зразками нефарбованих тканин розчинником при перемішуванні. Оцінку стійкості фарбування випробуваного зразка проводять по зміні забарвлення і зафарбовування суміжних тканин за ГОСТом 9733.0 – 83.

Існують стандарти, в яких встановлюються норми та методики випробувань  за окремими елементами або з'єднанням.

ГОСТ 25617 – 83 «Тканини та вироби лляні, на пів лляні, бавовняні і змішані. Методи хімічних випробувань» встановлює такі методи хімічних випробувань: 
- Визначення масової частки міді, окису хрому, окису алюмінію і двоокису цирконію в тканинах і виробах з комбінованою обробкою;

- Визначення масової частки  міді, окису хрому, окису алюмінію  і двоокису цирконію в тканинах  і виробах з біостійкою обробкою;

- Визначення масової частки міді в мотузкових та інших виробах з биостойкой обробкою;

- Визначення масової частки саліціланіліда, оксидифенил (ортофенілфенола), 8–оксіхіноліната міді в тканинах і виробах з біостійкої фунгіцидної обробкою; 
- Визначення масової частки нейтральних солей сірчаної кислоти в тканинах і виробах з обробкою;

- Визначення масової частки  речовин, що екстрагуються бензолом  або етиловим ефіром в тканинах  і виробах з обробкою і без  обробки; 
- Визначення присутності вільного хлору в вибільних тканинах і виробах; 
- Визначення присутності сірчистого натрію в забарвлених нитках; 
- Визначення масової частки аппретов в тканинах і виробах з малосмінаемой, малоусадочной та іншими видами оздоблень на основі азотовмісних смол; 
- Визначення кількості вільного формальдегіду в тканинах і виробах з них з обробками на основі формальдегідсодержащіх смол.

 

3.3 Методи дослідження тканин для виготовлення постільної білизни

Згідно з вимогами розділу 4 ДСТУ 4057 – 2001 «Матеріали текстильні. Методи ідентифікації волокон», визначення волокнистого складу текстильного матеріалу передбачає проведення якісного аналізу для однорідного матеріалу та якісного і кількісного аналізу для неоднорідного (змішаного) полотна, що складається з двох або більшої кількості видів волокон (компонентів).

Якісний аналіз – вид ідентифікації волокнистого складу, що здійснюється механічними або хімічними методами або комбінацією їх без визначення масової частки кожної з волокнистих складових у матеріалі.

Кількісний аналіз – вид  ідентифікації волокнистого складу, що здійснюється механічними або  хімічними методами або комбінацією  їх, направлений на визначення масової  частки кожної з волокнистих складових  матеріалу.  
До якісного аналізу відносяться:

– визначення характеристик  горіння та мікроскопічні дослідження;

– хімічний метод – за розчинністю волокна в різних розчинниках.

До кількісного аналізу  відносяться:

– метод визначення масової  частки волокон у неоднорідних (змішаних) матеріалах кількісним хімічним аналізом;

– метод визначення масової  частки волокон розпуском проби;

– комбінований метод (метод  розпуску проб із наступним хімічним аналізом складових волокон).

Перед тим, як приступити до ідентифікації, необхідно обрати схему, види та методи проведення випробувань. Для цього попередньо, за ознаками зовнішнього вигляду, маркуванням  тощо орієнтовно визначають можливий склад матеріалу.

Розглянемо декілька методів  ідентифікації, які найчастіше використовуються на практиці експертами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України (ЦМУЛДЕР).

Визначення природи  волокон.

Визначають природу волокон  не тільки при наявності самих  волокон, а також видаленням ниток (волокон) з текстильного полотна. Застосовують різноманітні методи розпізнавання  волокон, але найбільш поширеними є: органолептичні, горіння волокон, мікроскопічні і хімічні.

Органолептичні методи найбільш прості і складаються з визначення зовнішніх ознак волокон (колір, блиск, звитість, товщина, довжина, рівномірність) за товщиною, довжиною, м’якістю або жорсткістю, шовковистістю.

Для визначення видаляємо  з проби декілька волокон, розміщуємо їх на гладкій контрастній поверхні. Звертаємо увагу на наступні відмінні особливості волокон: різну звитість, довжину і товщину, рівномірність за товщиною і довжиною: короткі, середні; однорідні, за товщиною і довжиною, однорідність лляних волокон за пружністю.

Показниками будови тканини  є склад волокна, структурні характеристики ниток, щільність, поверхнева густина, крутка, напрям скручування, вид переплетення ниток, оброблення та інші.

Нижче наведено методи визначення деяких структурних характеристик  тканини, що найбільш часто застосовуються в практиці їх досліджень.  
При аналізі будови тканини насамперед встановлюють її лицьовий та виворітний бік, напрям ниток основи й утоку.

Визначення лицьового  і виворітного боку тканини, напрям ниток основи та утоку.

1. Лицьовий бік тканини визначають за наступними ознаками:

• Більш чіткий та яскравий набивний малюнок;
• Ткацький малюнок виглядає більш чітко порівняно з виглядом його на виворітному боці;