Правове регулювання часу відпочинку по трудовому праву

Вiдповiдно до ст. 182 1КЗпП та ст. 19 Закону України «Про вiдпустки» жiнцi, яка працює i має двох i бiльше дiтей вiком до15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, одинокій матері щорiчно надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 7 календарних днiв без урахування святкових і неробочих днів. Батьку, який виховує дитину без матерi (в тому числі й у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також особi, яка взяла пiд опiку дитину, ця вiдпустка надається на аналогiчних умовах.

Вiдповiдно до ст. 20 Закону України «Про вiдпустки» тривалiсть вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами обчислюється сумарно i становить 126 календарних днiв (140 календарних днiв - у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв).

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку надається за заявою жiнки або iнших осiб, зазначених у Законi України «Про вiдпустки», повністю або частково в межах установленого перiоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про вiдпустки» (крім осiб, якi усиновили чи взяли дитину пiд опiку у встановленому законодавством порядку), вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку надається на пiдставi довiдки з мiсця роботи (навчання, служби) матерi дитини про те, що вона вийшла на роботу до закiнчення термiну цiєї вiдпустки i виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (iз зазначенням дати). Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв не надається працiвниковi, якщо дитина перебуває на державному утриманнi. Додатковi вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, надаються понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 6, 7 i 8 Закону України «Про вiдпустки». Якщо дитина за станом здоров’я потребує домашнього догляду, жiнцi надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше як до досягнення дитиною шестирiчного вiку (ст. 179 КЗпП, п. 3 ст. 25 Закону України «Про вiдпустки»).

 

 

Вiдпустка без збереження заробiтної плати.

Вiдпустка без збереження заробiтної плати може надаватися в обов’язковому та договiрному порядку.

Вiдповiдно до ст. 25 Закону України «Про вiдпустки» вiдпустка без збереження заробiтної плати за бажанням працiвника надається в обов’язковому порядку:

1) матерi або батьку, який  виховує дiтей без батька (матерi), в тому числi й у разi тривалого  перебування матерi в лiкувальному  закладi, що має двох i бiльше дiтей  вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда, - тривалiстю до 14 календарних днів щорiчно;

2) чоловiковi, дружина якого  перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, - тривалiстю до 14 календарних днiв;

3) матерi або iншим особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 та ч. 2ст. 19 Закону України «Про вiдпустки», якщо дитина потребує домашнього  догляду, тривалiстю, визначеною у  медичному висновку, але не більш  як до досягнення дитиною шестирiчного  вiку;

4) ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед  Батькiвщиною, та особам, на яких  поширюється чинність Закону  України «Про статус ветеранiв  вiйни, гарантiї їх соцiального  захисту», - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;

5) особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною, - тривалiстю до 21 календарного дня щорiчно;

6) пенсiонерам за віком  та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днiв щорiчно;

7) інвалідам I та II груп - тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно;

8) особам, якi одружуються, - тривалiстю до 10 календарних днiв;

9) працівникам у разi смертi рiдних по кровi або по шлюбу: чоловiка (дружини), батькiв (вiтчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братiв, сестер -  тривалiстю до 7 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад, iнших рiдних - тривалiстю до трьох календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад;

10) працівникам для догляду  за хворим, рiдним по кровi або  по шлюбу, який за висновком  медичного закладу потребує постiйного  стороннього догляду, - тривалiстю, визначеною  у медичному висновку, але не бiльше 30 календарних днiв;

11) працівникам для завершення  санаторно-курортного лiкування - тривалiстю, визначеною у медичному висновку;

12) працiвникам, допущеним  до вступних iспитiв у вищi заклади  освiти, тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу i назад;

13) працiвникам, допущеним  до складання вступних іспитів  в аспiрантуру з відривом або  без вiдриву вiд виробництва, а  також працiвникам, якi навчаються  без вiдриву вiд виробництва  в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, - тривалiстю, необхiдною для проїзду  до мiсцезнаходження iншого закладу  освiти або закладу науки i назад;

14) сумiсникам на термiн  до закiнчення вiдпустки за  основним місцем роботи;

15) ветеранам працi - тривалiстю до 14 календарних днів щорiчно;

16) працiвникам, якi використали  за попереднiм мiсцем роботи  щорiчну основну та додатковi вiдпустки, тривалiсть яких була меншою  від 24 календарних днiв, i одержали  за них грошову компенсацiю, - тривалiстю до 24 календарних днiв у перший рiк роботи на даному пiдприємствi, до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи.

Вiдповiдно до ст.26 Закону України «Про вiдпустки» за сiмейними обставинами та з iнших причин працiвниковi може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.

4. Оплата вiдпусток.

Порядок оплати вiдпусток регулюється ст. 21 ЗаконуУкраїни «Про вiдпустки». Заробiтна плата працівникам за час вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до її початку. Порядок обчислення заробiтної плати працівникам за час щорiчної вiдпустки, додаткових вiдпусток у зв’язку з навчанням, творчої вiдпустки, додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, та компенсацiї за невикористанi вiдпустки, встановлюється КМУ країни (постанова КМ України від 8 лютого 1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробiтної плати»).

Працiвникам, якi мають право на соцiальнi вiдпустки, передбаченi статтями 17 i 18 Закону України «Про вiдпустки», виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» та iншими нормативно-правовими актами України.

Умови відрахування iз заробiтної плати за час вiдпустки визначенi в ст. 22 Закону України «Про вiдпустки». У разi звiльнення працiвника до закiнчення робочого року, за який вiн уже одержав вiдпустку повної тривалостi, для покриття його заборгованостi роботодавець провадить вiдрахування iз заробiтної плати за днi вiдпустки, що були наданi в рахунок невiдпрацьованої частини робочого року.

Порядок фiнансування оплати вiдпусток встановлений у ст. 23 Закону України «Про вiдпустки». [3]10

Витрати, пов’язанi з оплатою вiдпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 16 i 19 Закону України «Про вiдпустки», здiйснюються за рахунок коштiв пiдприємств, призначених на оплату працi, або за рахунок коштiв роботодавця - фiзичної особи, в якої працюють за трудовим договором працiвники. В установах та органiзацiях, що утримуються за рахунок бюджетних коштiв, оплата вiдпусток провадиться з бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата iнших видiв вiдпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на пiдприємствi після сплати податкiв та iнших обов’язкових платежiв до бюджету, або за рахунок коштiв фiзичної особи, в якої працюють за трудовим договором працiвники. В установах i органiзацiях, що утримуються за рахунок бюджетних коштiв, оплата цих вiдпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та iнших додаткових джерел. Фiнансування допомоги по вагiтностi та пологах, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку провадиться з коштiв державного соцiального страхування.

Грошова компенсацiя за невикористанi щорiчнi вiдпустки виплачується у випадках, встановлених ст. 24 Закону України «Про вiдпустки», а саме:

1) у разi звiльнення працiвника  йому виплачується грошова компенсація  за всi невикористанi ним дні щорiчної  вiдпустки, а також додатковi вiдпустки  працiвникам, якi мають дiтей;

2) у разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних  працiвникiв, спецiалiстiв закладiв  освiти, якi до звiльнення пропрацювали  не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя  виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з  розрахунку повної їх тривалостi;

3) у разi переведення працiвника  на роботу на iнше пiдприємство  грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток  за  його бажанням повинна бути  перерахована на рахунок пiдприємства, на яке перейшов працiвник;

4) за бажанням працiвника  частина щорiчної вiдпустки замiнюється  грошовою компенсацiєю. При цьому  тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути меншою вiд 24 календарних днiв. Особам вiком до18 рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається;

5) у разi смертi працiвника  грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також  додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачується спадкоємцям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

          Таким чином, можна зробити наступні висновки.

          Зараз трудового законодавства не зовсім дотримуються. З одного боку, начебто застосовується Кодекс законів про працю, норми якого встановлюють певні принципи взаємин працівника і роботодавця, але з іншого боку, є роботодавець, він же - господар, для якого, будемо відверті, закони не писані: потрібен лише економічно корисний результат, а яким способом він досягається (з порушенням трудового законодавства чи ні) - питання, часто не підлягає розгляду. Тому проблем у трудових відносинах існує предостатньо. І, звичайно, в літній період особливо актуальною є проблема надання щорічних відпусток.

          Так, відповідно до частини 5 статті 79 КЗпП, конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і власником, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну. У разі порушення власником терміну повідомлення працівника про час надання йому відпустки щорічна відпустка має бути перенесена на інший період (стаття 80 КЗпП). У той же час, дуже важко довести, що працівник дійсно не було попереджено. Тому я пропоную усне попередження замінити на письмове.

З кожним роком все більше розширюється коло осіб, які мають право на відпустку. Але все одно ще далеко не все ідеально. Багато людей не знають свої права, не знають, наприклад, що через стажу збільшується відпустку, не знають, куди вони можуть звернутися, якщо їх не влаштовує час відпустки. Також люди не підозрюють, що їм надані пільги на відпустку. Було б доцільно, щоб роботодавці ще при підписанні трудового договору (угоди) поряд з іншими питаннями пояснювали працівникові право на відпочинок.

Мабуть, відпустка - це найбільш бажаний період часу для більшості працівників, адже робочий час вимірюється роками, а відпустку - днями.  Але, незважаючи на загальні правила про відпустки, кожне підприємство самостійно вирішує, на яких саме умовах надавати працівникові відпустку: з повної його оплатою або часткової, на 24 дні або на місяць і т.д.

Рішенням проблеми дотримання трудового законодавства в питанні відпочинку працівників може полягати в наступному:

1. Належний контроль за додержанням законодавства про відпустки в межах своєї компетенції центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів прокуратури.

2. Залучення осіб, винних у порушенні прав на відпочинок до відповідальності, передбаченої законом.

3. Роз'яснювальна робота серед населення через засоби масової інформації.

4. Належна, а не формальна робота професійних спілок, комісій з трудових спорів.

5. Нагляд за дотриманням законодавства про відпустки уповноваженими на це державними органами та інспекціями, які є незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

6 . Захист законних прав  на відпочинок в суді.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10 грудня 1971р. (зі змін., і доп.) К. Крїїна-Мрій, с. 246.

3. Закон України «Про відпустки від 15 листопада 1336р. №504/96(зі змін.,і доп.) //Відомості Верховної Ради України – 1997.-№2.-Ст.4.  

4. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2003р. №122 //Офіційний вісник України. – 1996.-№6. Положення про умови застосування  Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 346. Про порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.1998р. №45. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток.
7. Дмитриенко Ю.П. Трудовое право України. Підручник. Київ. Юринков Інтер. 2009-621 с.
8. Пилипенко П.Д. Трудовое право України. Підручник. Київ. «Істина» - 2010-207 с.