Правовий захист окремих категорій працівників

 

13. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» № 256 від 29.12.1993 року
14. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками» № 241 від 10.12.1993 року
15. Наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» від 28.09.2005 року № 266

 

Основна

16. Каркачова А.В. Трудове право: конспект лекцій / А.В. Каркачова. – Донецьк: ТОВ «Технопак», 2012. – с. 44.
17. Чанишева Г.І. Трудове право України: Навчальний посібник: Практикум / Чанишева Г.І., Додіна Т.М., Щукін О.С. та ін. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Х.: Одисей, 2011. – 288 с.
18. Трудове право України: Академічний курс / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2010. – 536с.
19. Гончарова Г.С. Трудове право України у запитаннях та відповідях: навчально-довідковий посібник /Гончарова Г.С., Жернаков В.В.,                Прилипко Г.С. – Х.: Одисей, 2010. – 663с.
20. Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник для ВНЗ / М.Д. Бойко. – К. : Атика, 2010. – 316 с.
21. Дмитренко Ю. П. Трудове право України : підручник /Дмитренко Ю. П.  – К. : Юринком Інтер, 2009. – 624 с.
22. Болотіна Н.Б.: Трудове право України: Підручник. – 5-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
23. Трудове право України: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, змінене і доповнене / За ред. П. Д. Пилипенка.- К.: Істина, 2007. - 208 с.
24. Трудове право України: Підручник/ за заг. ред. В.В. Жернакова.- Х.: Право, 2013.- с. 494
25. Чубар Л. Права жінок в Україні як об´єкт правового захисту // Право України. -2000. - № 5. - с. 13.
26. Костицький В. Соціально-економічна визначеність правового статусу жінки (рівність чи рівноправність) // Право України. - 1996.- № 1. - с. 41.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Підводячи підсумок по роботі можна сказати, що одним із центральних інститутів трудового права є інститут захисту трудових прав, свобод та інтересів людини.

Поняття захисту трудових прав та інтересів працівників розглядається у широкому і вузькому значеннях. Захист трудових прав та інтересів працівників у широкому значенні пов'язаний з реалізацією захисної функції трудового права, яка, у свою чергу, відображує захисну функцію держави. Йдеться про встановлення високого рівня умов праці, державних гарантій трудових прав працівників, відповідальності за їх порушення.

Захист трудових прав та інтересів працівників у вузькому значенні пов'язується із забезпеченням додержання трудових прав, попередженням і профілактикою їх порушень, реальним поновленням незаконно порушених прав і встановленням трудовим законодавством та діями відповідних органів ефективної відповідальності роботодавців за порушення трудових прав працівників.

Здійснення права працівника на захист своїх трудових прав та інтересів включає:

1) оцінку працівником, права та інтереси якого порушуються, обставин і характеру порушення;

2) вибір форми захисту;

3) вибір способу захисту у  межах відповідної форми захисту.

Форму захисту трудових прав та інтересів працівників можна визначити як діяльність уповноважених органів, працівника або його представника (професійної спілки) із захисту трудових прав і законних інтересів, які виявляються у застосуванні передбачених законодавством способів і заходів, спрямованих на припинення і попередження порушень трудового законодавства, поновлення порушених трудових прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Форми захисту трудових прав та інтересів працівників поділяються на два види: юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту трудових прав та інтересів працівників являє собою діяльність передбачених законом органів (органів судової влади, органів із розгляду трудових спорів, органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю) із захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів.

Неюрисдикційна форма захисту передбачає дії працівників із захисту трудових прав та інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення до відповідних юрисдикційних органів. Йдеться про самозахист працівниками своїх трудових прав та інтересів, який здійснюється ними як індивідуально, так і колективно (зокрема, оголошення страйку).

Самозахист працівником своїх трудових прав здійснюється відповідними способами:

1) відмова від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором (ст. 31 КЗпП);

2) відмова від роботи, яка безпосередньо загрожує життю чи здоров'ю працівника, за виключенням випадків, коли виконання такої роботи передбачено трудовим договором, укладеним з працівником (ч. 5 ст. 153 КЗпП, ст. 6 Закону України «Про охорону праці»);

3) розірвання трудового договору працівником за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).