Організація роботи туристичної діяльності у Чернівецькій області

МАЛЯРІЄЮ у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Малярія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.

Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в державах Екваторіальної Африки, то тепер „чорний список" поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.

З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники біля готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.

Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.

За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:

• туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;
• симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;
• лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.

Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідем-нагляду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:

зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;

знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;

подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).

Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань, у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила:

• вживати питну воду і напої гарантованої якості;
• використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;
• проживати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;
• ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;
• купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.

Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювота, рідкий стілець, запаморочення і т.д.) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках тільки поглиблює хворобу і може призвести до найважчих наслідків.

Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги такі:

• бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;
• надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;
• при гострій формі хвороби або у випадку смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (у поїздці в одного з членів тургрупи обов'язково повинні бути їхні адреси і телефони, про це мають подбати самі турфірми);
• перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);
• швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.

 

5. Психофізіологічні  навантаження

Психофізіологічні чинники ризику: фізичні та нервово-психічні перенавантаження.

Вилучення або зниження впливу психофізіологічних чинників ризику досягається:

• раціональною побудовою програми обслуговування туристів, графіків переміщення за маршрутом, що передбачають належні умови для нормальної життєдіяльності людини (сну, приймання їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);
• врахуванням психофізіологічних особливостей туристів під час формування туристської групи;
• дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентаря, що використовується, транспортних засобів, меблів.

Турист намагається відпочити дуже інтенсивно. Втім у повсякденному житті ніхто з нормальних людей не купається в морі п'ять разів на день, не ходить щодня у спеку на багатогодинні екскурсії, не танцює і не співає сім днів поспіль до ранку, не їсть різноманітної і незвичної їжі і т.д. Тобто на відпочинку організм піддається перенавантаженням (за умови, якщо це не оздо-ровлювальний тур під спостереженням лікарів і з дотриманням особливого режиму). Багато екскурсій, наприклад, похід у гори, морські й тривалі автобусні екскурсії, розраховані на фізично здорових людей, спроможних витримати короткочасні перенавантаження. Людям похилого віку, дітям, людям з ослабленим організмом, хронічними захворюваннями, тим, хто боїться висоти або не переносить морської хитавиці, варто порадитися з лікарем і, можливо, відмовитися від участі в таких походах і турах. Для окремих турів варто вимагати від туристів медичної довідки від лікаря, що підтверджує можливість здійснювати таку подорож.

У проектуванні маршруту варто враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Варто старанно до хвилин планувати програму, графік переміщення, проведення заходів, а також потрібні та достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Визначаючи складність екскурсійної програми, слід враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї, релігію.

6. Небезпечні  випромінювання

Небезпечними випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.

Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах можна, якщо:

• інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);
• використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги туристів, сонцезахисні окуляри).

Слід враховувати дію цього чинника ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах).

Туристські маршрути можна прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.

7. Хімічні  чинники

Хімічні чинники: токсичні, подразнювальні (дратівливі), сенсибілізуючі.

Запобігати дії цих чинників ризику в обслуговуванні туристів можна, якщо:

• регулярно контролювати вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування й інших біологічних середовищ;
• будувати і розміщувати об'єкти для обслуговування туристів у сприятливому щодо дії хімічних чинників ризику, середовищі;
• застосовувати препарати для дезінфекції і дезінсекції згідно з інструкцією щодо використання, усунувши можливість контакту туристів з цими засобами.

8. Етап  перевезення

Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що безпека - один із найважливіших моментів в усіх варіантах перевезення, значна частина несприятливих подій відбувається саме на етапі перевезення. Автобуси потрапляють у дорожні аварії, залізничні поїзди (навіть суперсучасних ліній) сходять із рейок, морські й річкові судна тонуть, а літаки всіх марок і конструкцій падають на землю й у море. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер, але нерідко це роблять і терористи. Щотижня світ здригається від жахливих повідомлень та демонстрації несамовитих сцен одночасної загибелі десятків, а то й сотень туристів. Проте в загальному обсязі перевезень це достатньо низький відсоток випадків, інакше ніхто б нікуди не їздив, а боячись, сидів би вдома. Крім того, кожен турист, зрозуміло, відправляючись у подорож, вважає, що саме з ним нічого такого не трапиться.

На кожному виді транспорту діють свої правила перевезення пасажирів й інститут страхування пасажирів та їхнього багажу. Прийнято міжнародні Конвенції про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у котрих правила безпеки займають центральне місце.

9. Специфічні чинники ризику

Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:

• можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристського підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (також пов'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);
• технічним станом використовуваних об'єктів матеріально-технічної бази (туристських готелів, баз, кемпінгів, канатних доріг і бугельних підйомників, туристських трас, серед них гірсько-пішохідних, лижних, гірськолижних, тощо, різноманітних транспортних засобів, велосипедів, маломірних і гребних суден, архітектурних, природних пам'яток);
• складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, скельними, льодовими ділянками туристських трас тощо);
• рівнем професійної підготовленості персоналу (інструкторів, екскурсоводів тощо);
• підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування тощо);
• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркування трас туристських маршрутів).

При виникненні надзвичайних ситуацій (стихійні лиха: виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і служби вживають негайних заходів з порятунку людей, зокрема туристів, і вивезення їх із небезпечних районів, спрямовують особливі рятувальні загони або бригади швидкого реагування. В Україні ці питання вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).

В Україні діє Закон України „Про туризм", що передбачає систему гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров'ю туриста і його майну.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів загально доступної та повноцінного відпочинку й оздоровлення, також ознайомлення з ісорико-культурною спадщиною та сьогодення нашого народу і держави.

В першому розділі я розглянув такі питання як:

1. Створення туристичної компанії
2. Мова тіла

         Важливим етапом створення туристичного підприємства є розробка проектів установчих документів у відповідності з обраною організаційно-правовою формою.

        Мова тіла та жестів - це зовнішнє відображення емоційного стану людини. Кожен жест або рух є ключем до почуттів, які людина відчуває в даний момент. В цілому можна сказати, що жінки більш сприятливі, ніж чоловіки.

В другому розділі склав тур по Чернівецькій облаті  на 7 днів яка включає в себе відвідування таких об’єктів: Хотинська фортеця, в Червону Діброву, в Герци і в Кіцмань.

 В третьому розділі  розробляла екскурсію в Хотинську фортецю яка знаходиться в Чернівецькій області. Визначала тему, мету, завдання екскурсії, розробляла методичну розробку, складала список необхідної документації.

     Хотинська  фортеця веде свій початок  від Хотинського форту, що був  створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі.

В четвертому розділі я ознайомився з небезпечними чинниками які можуть виникнути під час екскурсії,зокрема це:  травмування, пожежна безпека, біологічні чинники, небезпечні випромінювання, хімічні чинники, перевезення і специфічні чинники ризику.

 

 

Список використаної літератури