Тема курсової
роботи: «Організація роботи туристичної
фірми»
Зміст пояснювальної записки
Розділ 1.
Вступ. Туризм
та його світовий розвиток……………………………………
4- 6
Розділ 2.
Основна частина. Туристична фірма та її організаційно-правові
форми … 7-11
2.1 Основні етапи створення
туристичного підприємства .…………… .
11-15
2.2 Організаційні структури
управління туристичним
підприємством…………………………………………………………….....
16-20
2.3 Визначні чинники
конкурентоспроможності туристичної
фірми…………………………………………………………………………
20-26
2.4 Ліцензування, сертифікація
і стандартизація туристичної
фірми………………………………………………………………………….
27-36
2.5 Страхування туристичної
фірми……………………………………….
36-39
Розділ 3.
Спецзавдання. Туристична фірма “Надія”………………………………. ..
40-44
Висновки…………………………………………………………………......
45-47
Список використаних джерел………………………………………………
48-49
Додатки………………………………………………………………………
50-54
Дата видачі
завдання «______» _____________ 2012 р.
Термін виконання
«______» _____________ 2012 р.
Завдання складено
викладачем ______________________________Співак
С. М.
Розглянуто і затверджено
на
засіданні циклової методичної
комісії з професійних дисциплін
«______»____________2012 р.
Голова циклової
методичної комісії __________________________Якоб
Л. Й.
Розділ 1.
Вступ
Туризм та його світовий
розвиток
У сучасному світі туризм
- це багатогранне явище, тісно пов'язане
з економікою, історією, географією, архітектурою,
медициною, культурою, спортом та іншими
науками. Однак жодна з них не може повністю
і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт
власних досліджень і жоден з існуючих
соціально-економічних інститутів не
в змозі самостійно розв'язати комплекс
його проблем.
Існує багато поглядів на туризм
як на галузь господарства, так і
на міжгалузевий комплекс або ринок,
де туристичне підприємство з продукції
різних галузей формує туристичний продукт.
Згідно з визначенням
Всесвітньої туристичної організації
(ВТО), туризм є похідним від французького
tour (прогулянка, поїздка) і являє
собою подорож у вільний час,
один із видів активного відпочинку.
Закон України "Про туризм"
визначає туризм як тимчасовий виїзд
людини з місця постійного проживання
з оздоровчою або професійно-діловою
метою без зайняття оплачуваною.
Турист - особа, яка здійснює
подорож у межах своєї країни
або в іншу країну з різною, не
забороненою законом країни перебування
метою, на термін від 24 годин до шести місяців,
без здійснення будь-якої оплачуваної
діяльності та із зобов’язанням залишити
країну або місце перебування в зазначений
термін.
XIX століття - це період
видатних наукових відкриттів
і впровадження їх у практику.
Революційні перетворення в галузі механізації
і укрупнення виробництва мали для розвитку
туризму велике значення. Перш за все,
це було пов'язано з подальшим розвитком
різних напрямків сфери послуг, одним
з яких став туристичний бізнес. Тому початком
2-го етапу в розвитку туризму можна вважати
1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена
перша комерційна туристична поїздка
з Лейстера в Лафборо, під час якої було
перевезено залізницею з метою прогулянки
600 чоловік - членів товариства тверезості.
У 1847 році Томас Кук створив туристичне
товариство, яке розповсюджувало білети
(путівки) не тільки в Англії, а й за її
межами. У 1863 році Т.Куком організована
велика подорож англійців у Швейцарію,
а у 1868 році - в Північну Америку.
Туристична активність була
перервана Першою світовою війною,
після закінчення якої туризм знову активно
розвивається. Так почався 3-й етап - етап
індустріалізації туризму.
Глибоке опрацювання багатьох
аспектів, велика організаційна робота
по залученню і обслуговуванню туристів,
планування і підготовка маршруту,
будівництво спеціалізованих комплексів,
розвиток інфраструктури окремих регіонів
- все це дозволяє віднести туризм до сучасної
індустрії відпочинку, лікування, розваг,
бізнесу.
Туристична індустрія - це
сукупність виробництв різних галузей
господарства, закладів культури, освіти,
науки, що забезпечують створення матеріально-технічної
бази туризму, підготовку кадрів та процес
виробництва, реалізації і споживання
туристичного продукту на основі використання
природних багатств, матеріальних і духовних
цінностей суспільства.
Після закінчення Другої світової
війни туристична індустрія отримує ще
більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна
інтеграція, розширення міжнародного
розподілу праці, відкриття кордонів,
забезпечення більш легкого доступу в
інші країни, розвиток транспорту і зв'язку,
підвищення рівня життя широких верств
населення - цс ті загальні тенденції,
які характеризують початок 4-го етапу.
Але визначальною характеристикою цього
періоду може бути названа монополізація
галузі туризму, тобто виділення її в самостійну
складову сфери послуг. В умовах зростання
психологічних навантажень, інтенсифікації
життя людей в індустріальних країнах
туризм діє як ефективний засіб рекреації.
З предмету розкоші він стає необхідністю
населення високорозвинених індустріальних
країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення
попиту на туристичні послуги серед людей
середнього і нижче середнього статку.
Це ще більшою мірою диференціювало туристичний
ринок, призвело до різноманіття туристичний
продукт, розрахований на людей з різним
матеріальним становищем, різними інтересами,
мстою і вимогами до рівня сервісу.
Таким чином, розвитку туризму
у світі сприяли політичні, економічні,
технічні, культурологічні та соціальні
фактори. Інтенсивний розвиток туризму
спостерігається в країнах зі сприятливою
внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким
економічним розвитком, високим рівнем
культури, соціальною підтримкою громадян.
Розділ 2.
Основна частина
Туристична фірма та її організаційно-правові
форми
На сьогоднішній день туристичною
фірмою признається організація,
яка має у власності, господарському веденні
і оперативному управлінні відособлене
майно і відповідає за своїми зобов'язаннями
цим майном, може від свого імені придбавати
і здійснювати майнові і особисті немайнові
права, нести обов'язки, бути позивачем
і відповідачем в суді.
У даному визначенні знаходимо основні
ознаки юридичної особи. При цьому під "відособленим
майном" мається на увазі майно в його
широкому значенні що включає речі, права
на речі і обов'язку з приводу речей. Дана
норма передбачає, що майно туристичної
фірми відособляється від майна його засновників.
Своє конкретне вираження майнова
відособленість знаходить в тому,
що турфірма в залежності від його
вигляду повинна мати самостійний баланс
(для комерційних організацій) або самостійний
кошторис (для некомерційних організацій).
Потрібно зазначити, що самостійність
(або закінченість) бухгалтерського балансу
полягає в тому, що в ньому відбивається
все майно, надходження, витрати активи
і пасиви турфірми.
Структурний підрозділ або філіал також можуть вести бухгалтерський
облік, складати і мати окремий баланс,
але цей баланс не є самостійним, оскільки
ряд витрат, без яких діяльність даного
філіалу не могла б здійснюватися.
Другою формою турорганізації, включеною в її визначення, є самостійна
майнова відповідальність. Мається на
увазі, що турфірма відповідає за своїми
зобов'язаннями майном, що належить йому
на одному з трьох перерахованих у визначенні
прав. Однак, потрібно помітити, що засновники
не відповідають по його боргах, якщо інше
не передбачене в законі або в засновницьких
документах, і точно так само фірма не
відповідає по боргах засновників (учасників).
Третьою формою турагенції є - самостійний виступ в цивільному
обороті від свого імені. Вона означає,
що турфірма може від свого імені придбавати
і здійснювати майнові і особисті права,
нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем
в суді.
Нарешті існує і четверта форма, під якою мається на увазі
- організаційна єдність. З цієї ознаки
слідує, що турфірма володіє відповідною
стійкою структурою. Виступ турфірми,
як єдиного цілого забезпечується тим,
що у розділі відповідної освіти стоять
наділені вельми певною компетенцією
органи, які здійснюють внутрішнє управління
і діють від його імені ззовні.
Ті, хто знаходиться всередині
організації - керівники, працівники, повинні
знати, що являє собою відповідну
освіту, чим воно буде займатися, хто
і як ним управляє, що являє собою
його майно і ін.
Для класифікації турагентств використані
самі різні критерії, що відображають
їх правове положення.
Перший критерій класифікації - характер
прав їх учасників на майно. Першу групу турагенцій осіб
складають такі організацій, відносно
яких їх учасники мають зобов'язальні
права. До цієї групи відносяться великі
турагентства. Саме вони є суб'єктами майнових
відносин. Саме в формі таких організацій
в основному і можуть існувати різного
роду організації підприємства.
Взагалі потрібно мати на увазі, що значення
терміну "організація", що використовується
в нашому лексиконі дуже широко,
останнім часом істотно змінилося.
Якщо раніше вважали, що організація - це різновид юридичної особи нарівні
з установою, то зараз під цим терміном
розуміють яку-небудь первинну ланку,
відособлену частину господарської системи,
відмінну господарською єдністю, в якій
матеріалізуються, сполучаються людські
і матеріальні чинники господарської
справи.
Туристичні підприємства є третім
важливим компонентом, який створює
туристичну пропозицію в підсистемі
"об'єкт туризму". В туристичній
галузі функціонують різноманітні підприємства.
Одні надають клієнтам виключно туристичні
послуги, а для інших туризм —
це один з кількох напрямів їх комерційної
діяльності. Підприємства, які діють
лише у сфері туризму, називаються
туристичними підприємствами первинних
послуг, а підприємства, що отримують прибуток
не тільки від туристичної діяльності
— туристичними підприємствами вторинних
послуг. Таким чином, послуги перших підприємств
становлять основу існування сфери туризму,
а послуги другої групи підприємств задовольняють
лише деяку частину туристичного попиту,
оскільки туризм для них є лише одним з
кількох джерел існування, а їхніми послугами
користуються не лише туристи.
Спеціалісти також виділяють підприємства
третинних послуг, які обслуговують
усе населення території, одночасно
задовольняючи потреби рекреантів.
При цьому зважають на те, що усі
галузі господарства можна поділити
на дві групи:
1) галузі, які безпосередньо задіяні
в туризмі, забезпечують розвиток
його матеріально-технічної бази
і функціонування (наприклад, сільське
господарство, будівництво тощо);
2) базові галузі економіки (паливно-енергетичний
комплекс, виробництво конструкційних
матеріалів тощо).
Туристичну галузь насамперед формують
підприємства, які надають основні
послуги, пов'язані з організацією
і продажем туристичної подорожі:
• туристичні фірми, які займаються
організацією і продажем турів;
• підприємства, які надають послуги
гостинності: готелі, мотелі, кемпінги,
квартири або будинки, котрі здаються
в оренду, пансіонати, мебльовані кімнати
тощо; до них належать також підприємства
громадського харчування, які є невід'ємним
складником підприємств, що падають
послуги розміщення (ресторани в
готелях, їдальні у пансіонатах
і будинках відпочинку тощо) або
орієнтовані суто на туристів;
• транспортні організації, які
займаються перевезенням туристів;
• підприємства з виробництва товарів
туристичного попиту;
• підприємства роздрібної торгівлі
з продажу товарів туристичного
попиту.
Основними підприємствами первинних
послуг у туризмі є туроператори
і турпосередники.
Туроператор — туристичне підприємство,
яке комбінує власні та чужі послуги
в новий самостійний туристичний продукт.
Туроператор пропонує клієнту комплексний
тур від власного імені, на свій ризик
та за свій рахунок.
Усіх туроператорів, які працюють
на туристичному ринку, можна класифікувати
за розмірами, регіоном діяльності, шириною
і глибиною програми та економічними
цілями.
За розмірами вирізняють:
— великі (послугами яких користується
більше 100 тис. осіб на рік, а обіг становить
близько 35 млн дол. США);
— середні (клієнтура від 30 до 100 тис.
осіб на рік, вони мають вузьку спеціалізацію
діяльності: займають лише одну з ринкових
ніш, наприклад, освітні тури, або
спеціалізація на певному регіоні);
— дрібні (найрізноманітніші підприємства,
що спеціалізуються на похідному
або молодіжному туризмі, організації
подорожей, автобусні підприємства).
За регіоном діяльності розрізняють:
— міжнародні — їх небагато, лише декілька
великих туроператорів пропонують свої
продукти в декількох країнах; найчастіше
вони відкривають за кордоном свої філії
або співпрацюють з національними підприємствами;
— міжрегіональні — до них слід
зарахувати підприємства, які обслуговують
велику територію (декілька регіонів);
— регіональні — пропонують послуги
тільки на географічно визначеній території,
але за обігом та кількістю туристів
їх можна зарахувати до великих туроператорів;
— місцеві — працюють у межах
дії місцевої реклами.
Пропозиція туроператорів розрізняється
за шириною та глибиною їх робочої
програми. Широка пропозиція охоплює
велику кількість різноманітних
видів подорожей, наприклад, відпочинок
на узбережжі моря, екскурсійні та
освітні подорожі, пізнавальні тури
тощо. Пропозиція туроператора вважається
більш глибокою, якщо для кожного
з видів послуг пропонується великий
набір різних продуктів.