Організація роботи туристичної фірми

Для уникнення їх необхідно проводити  такі заходи:

· частіше здійснювати перевірки на підприємствах;

· розвивати і доповнювати закони, нормативні акти, постанови;

· намагатися брати приклади з інших  країн, в яких дана сфера є на високому професійному рівні.

В наш час здійснюється також  ліцензування для туристичних фірм, які спеціалізуються на внутрішньому туризмі для того, щоб підвищити якість турпродукту на внутрішньому ринку. Можна відмітити, що швидкий розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато збільшений потік скарг на неякісне обслуговування. Багато фірм, отримавши право займатися туристичною діяльністю, не прагнуть виконувати в повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в своїх інтересах. Туристичні підприємства, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів будуть покращувати Держбюджет України. Основними цілями державного регулювання є здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов з надання туристичних послуг.

Важливою проблемою на сьогодні є корупція. Вона торкнулася і сфери  туризму. А першочергово вона торкнулася ліцензування, тобто видачі ліцензій для туристичних фірм. Ми це сприймаємо як факт і підтверджуємо, що отримати ліцензію на туристичну діяльність стало надто просто, хоча це не простий бізнес. Державна туристична адміністрація України, видаючи ліцензії, повинна також контролювати, щоб всі турфірми не були на одній вулиці чи в одному районі. Не може ж бути на площі 10 кв. м - 10 туристичних фірм. І обласна, і міська ради також мають контролювати це.

Тобто, такі на сьогодні проблеми, все  про що старожили туристичного бізнесу  попереджали колись, сьогодні збулося  і ми пожинаємо плоди чиновницької безвідповідальності та безконтрольності. Ці люди не звикли відповідати за свої дії і слова, тому привели сьогоднішню сферу туризму до стадії розвалу. Це відбувається як в самій політиці, так і в чиновницьких колах.

 

Сертифікація і стандартизація туристичних підприємств

При здійсненні сертифікації та стандартизації туристичних підприємств слід керуватися Ст. 18 Закону України «Про туризм».

Перелік туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів  України відповідно до закону.

Підтвердження відповідності туристичних послуг здійснюється в установленому порядку.

Державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на:

- захист інтересів споживачів  і держави з питань безпеки  туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

- класифікацію туристичних ресурсів  України, забезпечення їх охорони,  встановлення гранично припустимих  навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

- забезпечення безпеки об'єктів  туристичних відвідувань з урахуванням  ризику виникнення природних  і техногенних катастроф та  інших надзвичайних ситуацій;

- взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

- створення нормативної бази  функціонування систем стандартизації  і сертифікації товарів, робіт, послуг.

Отже, стандартизація - це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.

Подальший інтенсивний економічний  розвиток держави можливий при формуванні стандартів різних видів господарської  діяльності, в тому числі й динамічно  зростаючої туристичної галузі. Саме тому виникає нагальна необхідність розгляду й аналізу діючих нормативно-правових документів, які встановлюють загальні вимоги до якості туристичних послуг.

Продукцію завжди використовує конкретний споживач у притаманних для нього  умовах, яким не можуть цілком відповідати  уніфіковані вироби чи послуги. Тому рівень якості уніфікованої продукції завжди нижчий, ніж тієї, що виготовлена для конкретного споживача. В результаті впровадження стандартизації створюється стандарт. Тобто документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу (згода усіх зацікавлених сторін з урахуванням більшості їх вимог).

В якості об'єкта стандартизації можуть виступати продукція, процеси та послуги. Зокрема: матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Головною метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки  для життя і здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна  та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Стандартизація галузі туризму - це своєрідний спосіб об'єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про туризм» українська державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на вирішення таких завдань:

-захист інтересів споживачів  і держави з питань безпеки  туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

-класифікацію туристичних ресурсів  України, забезпечення їх охорони,  встановлення гранично допустимих  навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

- забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

- взаємозамінність ісумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

-створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації товарів, робіт, послуг.

Розробкою стандартів в Україні займається центральний орган виконавчої влади в галузі туризму. Нині в якості такої установи виступає Міністерство культури і туризму.

Сучасні стандарти туризму в  Україні:

На сьогодні стандартизація туристичних  послуг в Україні забезпечена 4-ма основними стандартами, введеними  в дію з 1 січня 1997 року. Дані стандарти  прийняті Міждержавною радою країн СНД по стандартизації, метрології і сертифікації 25 квітня 1995 року. Тому однакові вимоги до якості туристично-екскурсійних послуг діють в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Російській Федерації, Таджикистані, Туркменістані та в Україні, тобто в країнах, які проголосували за їх прийняття. Сучасний розвиток туріндустрії, в першу чергу міжнародного спрямування, суттєво змінив консервативну форму еталонів, що викладені нижче.

Отже, в нашій державі діють такі стандарти у сфері туризму:

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 «Проектування туристичних послуг».

Встановлює порядок розробки документації при проектуванні туристичних послуг. Він призначений для підприємств, організацій різних організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 «Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування».

Ним встановлені обов'язкові і рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг, які надають туристичні підприємства незалежно від їх відомчої приналежності  і організаційно-правової форми.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3-95 «Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів».

Цим стандартом установлені вимоги до туристичних та екскурсійних послуг, які забезпечують безпеку життя  і здоров'я туристів та екскурсантів, методи їх контролю і потрібний для  цілей обов'язкової сертифікації туристичних послуг. Він призначений для підприємств усіх організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги населенню.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4-95 «Класифікація готелів».

Даний стандарт встановлює класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм з кількістю номерів не менше 10. Класифікація не розповсюджується на будинки і приміщення, які здаються в оренду для проживання. Стандарт придатний для використання з метою сертифікації готелів (мотелів).

Наведені вище нормативні документи  не обмежують діяльність організацій, що надають різні види послуг у сфері туристично-екскурсійного обслуговування. Більше того, вони надають рекомендації для постійного підвищення якості цих послуг. Стандарти туристичної галузі, які діють в Україні, створюють сприятливі умови для функціонування в державі ефективного, розвинутого туристичного ринку з безпечними, високоякісними, різноманітними туристичними послугами.

Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою:

- запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна і довкілля;

- сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

- забезпечення дотримання обов'язкових  норм, правил, вимог щодо охорони  навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

- гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг.

 

2.5 Страхування туристичної фірми

Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які зазнала фізична або юридична особа, за допомогою їх розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, який знаходиться у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних факторів, взагалі не підконтрольних людині, як, наприклад, стихійні лиха. У подібній ситуації неможливо стягувати збитки з кого-небудь і заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку.  
Страхування - відносини по захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних страхових випадків за рахунок грошових фондів, що формуються страховиками із сплачених страхових премій (страхових внесків), а також за рахунок інших коштів страховиків.

Як економічна категорія страхування  є системою економічних відносин, що включає сукупність форм і методів  формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на відшкодування  збитку при різних ризиках, а також  на надання допомоги громадянам при  настанні певних подій в їхньому  житті. Воно виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а з іншого - видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити і т.д.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну.

Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.

Попереджувальна функція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.

Ощадна функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.

Контрольна функція страхування полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

Особливості страхування в туризмі  стосуються безпосередньо страхування  туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного  випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування  відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

Одним із основних видів страхування  в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати  на медичні послуги, послуги стаціонарного  лікування, перевезення машиною  швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку  смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину. 
Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.